08 листопада 2012 року справа № 5020-1097/2012
За позовом командитного товариства «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод»
(98600, м. Ялта, вул. Ізобільна, 7)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості у розмірі 1 614, 57 грн
Суддя Плієва Н.Г.,
представники сторін не з'явились
Суть спору:
В провадженні господарського суду міста Севастополя перебуває справа за позовом командитного товариства «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод»до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поставки № 555/11-ф від 01.11.2011 у розмірі 1 614, 57 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору поставки № 555/11-ф від 01.11.2011, що виразилося в несплаті в повному обсязі вартості отриманої продукції фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений з дотриманням вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, за адресою його місцезнаходження, - АДРЕСА_1, яка відповідає відомостям, що містяться у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 12), однак поштовий конверт разом з повідомленням був повернутий до господарського суду міста Севастополя з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Правом наданим статтею 69 Господарського процесуального кодексу України відповідач не скористався, відзив на позов не надав.
Відповідно до роз'яснень пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 вищезазначеної постанови).
Враховуючи вищевикладені роз'яснення, суд вважає, що відповідач - фізична особа- підприємець ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена у встановленому законом порядку та її неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд,
01.11.2011 між командитним товариством «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод»(далі - КТ «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод», продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1, покупець) укладено договір поставки № 555/11-ф (далі -Договір) (а.с. 8).
Пунктом 6.1 Договору сторони визначили термін дії договору. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
У пункті 1.1. Договору, продавець зобов'язався передати у власність покупця продукти харчування в асортименті відповідно до прайс-листу продавця, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати цю продукцію.
Відповідно до пункту 1.2 Договору, найменування (номенклатура, асортимент і т.д), кількість та ціна продукції визначаються в рахунках та накладних, які є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 2.2 Договору встановлено, що заявка покупця, яка містить відомості про найменування покупця, асортимент та кількість продукції підлягає виконанню протягом 24 годин з моменту прийняття такої заявки продавцем.
Згідно п. 2.5 Договору датою отримання (передачі) продукції вважається дата документа, в супроводженні якого покупець цю продукцію отримав від продавця та підтвердив підписом і/або печаткою (штампом).
Відповідно до п. 3.1 Договору, ціну договору складає сума всіх накладних. Оплату ціни продукції покупець здійснює не пізніше сіми днів зі дня її отримання в готівковій та / або безготівковій формі у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Продавець має право не призводити відпускання покупцю наступних партій продукції, якщо покупець не оплатив попередні партії продукції. Покупець вважається виконавшим свої грошові зобов'язання зі дня надходження на поточний рахунок продавця всієї належної до оплати суми за поставлену продукцію (п. 3.2 Договору).
До передачі продукції покупцю продавець має право змінити ціну продукції. Отримання покупцем продукції за новою ціною означає згоду на ці зміни. В цьому випадку письмове оформлення таких змін договору не вимагається (п. 4.2 Договору).
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 1684,51 грн, що підтверджується видатковими накладними № 00025697 від 04.11.2011 на суму 472,64 грн, № 00025927 від 08.11.2011 на суму 163,28 грн, № 00026457 від 15.11.2011 на суму 376,24 грн, № 00026937 від 22.11.2011 на суму 242,14 грн, № 00027203 від 25.11.2011 на суму 156,31 грн, № 00027447 від 29.11.2011 на сум 207,44 грн та № 00028689 від 16.12.2011 на суму 66,46 грн (а.с. 15-21).
Відповідач отримав продукцію за вказаними видатковими накладними, що підтверджується підписом ФОП ОСОБА_1 у цих накладних, однак оплата отриманої продукції була здійснена лише частково у розмірі 240,00 грн.
13.07.2012 в порядку передбаченим розділом ІІ Господарського процесуального кодексу України позивач звернувся до відповідача з претензією про досудове врегулювання спору, в якої просив протягом п'яти днів з моменту отримання претензії перерахувати суму боргу у розмірі 1441,51 на поточний рахунок КТ "ТОВ "Ялтинський м'ясозавод". 27.08.2012 відповідач отримав вказану претензію (а.с. 10), однак заборгованість погашена не була.
У порушення умов договору, свої зобов'язання до теперішнього часу фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не виконала, не оплатила у повному обсязі отриману нею продукцію, у зв'язку з чим за нею утворилась заборгованість у розмірі 1441,51 грн, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
В силу статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відношень повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Дані правовідносини між сторонами виникли з приводу виконання договору поставки, правовідносини яких регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.
Статтею 626 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Задовольняючи позов у частині стягнення суми основної заборгованості, суд виходив з того, що позивачем, на виконання зобов'язань за договором поставки була поставлена продукція відповідачу на загальну суму 1684,51 грн, що підтверджується відповідними накладними (а. с. 15-21).
Проте, до теперішнього часу ФОП ОСОБА_1 не виконані в повному обсязі у встановлений сторонами термін умови договору поставки № 555/11-ф від 01.11.2011 щодо сплати решти поставленого товару на суму 1441,51 грн, що є свідченням порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного розрахунку за продукцію, передбаченого пунктом 3.1 договору.
Відповідачем доказів погашення заборгованості в повному обсязі станом на час прийняття рішення у порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не надано.
З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 1441,51 грн обґрунтовані, заборгованість підтверджується зібраними у справі доказами, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 144,70 грн та 3% річних у розмірі 28,36 грн.
Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань, передбачених договором, за весь період, протягом якого порушуються ці зобов'язання, продавець може застосувати до покупця неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від належної до оплати суми за кожний день прострочки платежу.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірені надані позивачем розрахунки 3 % річних і пені та зроблено власний розрахунок за наступними формулами:
3 % річних = сума боргу х 3 % : 365/366 днів (2011/2012 рік) х кількість днів прострочення;
пеня = сума боргу х подвійну облікову ставку НБУ : 365/366 днів (2011/2012 рік) х кількість днів прострочення;
Сума/грнперіоддні3% річнихперіоддніпеня
472,6512.11.11-16.11.1150,19 грн12.11.11-16.11.1151 грн
272,6417.11.11-05.01.12501,11 грн17.11.11-05.01.12505,79 грн
232,6406.01.12-31.08.122394,56 грн06.01.12-06.07.1218317,70 грн
163,2816.11.11-31.08.122903,88 грн16.11.11-16.05.1218312,54 грн
376,2423.11.11-31.08.122838,72 грн23.11.11-23.05.1218328,89 грн
242,1430.11.11-31.08.122765,47 грн30.11.11-30.05.1218318,55 грн
156,3103.12.11-31.08.122733,5 грн03.12.11-02.06.1218311,96 грн
207,4407.12.11-31.08.122694,58 грн07.12.11-06.06.1218315,86 грн
66,4624.12.11-31.08.122521,37 грн24.12.11-23.06.121835,07 грн
Всього 33,38 грнВсього 117,36 грн
Отже з урахуванням вказаного розрахунку суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 117,36 грн. В той же час, оскільки позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 28,36 грн суд вважає за необхідне стягнути саме заявлену суму, оскільки відповідно до положень статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може виходити за межі позовних вимог лише якщо про це є клопотання заінтересованої сторони.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь командитного товариства "ТОВ "Ялтинський м'ясозавод" підлягає стягненню заборгованість у розмірі 1587,23грн, з яких: 1441,51 грн - сума основного боргу, 28,36 грн - 3% річних, 117,36 грн - пеня.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання позовної заяви немайнового характеру -1 розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до пункту третього Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1175/2011 від 25.08.2011 розмір ставки судового збору (станом на 1 січня календарного року) у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).
Статтею 13 Закону України "Про Державний бюджет 2012 року" встановлено, що мінімальна заробітна плата з 1 січня 2012 складає 1073,00 грн.
Позивач звернувся до суду з вимогами майнового характеру, отже повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1609,50 грн (2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати).
Однак при зверненні до суду з позовом командитним товариством "ТОВ "Ялтинський м'ясозавод" сплачений судовий збір у розмірі 1653,00 грн, що є більш ніж встановлено законом.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі ніж встановлено законом.
Отже, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу з державного бюджету судового збору сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме у розмірі 43,50 грн (1653,00 грн - 1609,50 грн).
Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати, пов'язані зі сплатою судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1582,25 грн.
На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1; відомості щодо рахунків в матеріалах справи відсутні) на користь командитного товариства «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод»(98600, м. Ялта, вул. Ізобільна, 7, ідентифікаційний код 00443714, р/р 2600701303022 в АТ "БМ Банк" м. Київ, МФО 380913, або на будь - який рахунок, зазначений стягувачем) заборгованість у розмірі 1587,23 грн (одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім грн 23 коп), з яких: 1441,51 грн - сума основного боргу, 28,36 грн - 3% річних, 117,36 грн - пеня та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1582,25 грн (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дві грн 25 коп).
У задоволенні решти вимог відмовити.
Повернути командитному товариству «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» (98600, м. Ялта, вул. Ізобільна, 7, ідентифікаційний код 00443714, р/р 2600701303022 в АТ "БМ Банк" м. Київ, МФО 380913, або на будь - який рахунок, зазначений стягувачем) з державного бюджету м. Севастополя надмірно сплачений судовий збір у розмірі 43,50 грн (сорок три грн 50 коп).
Повне рішення складено 13.11.2012.
Суддя підпис Н.Г. Плієва