"07" листопада 2012 р.Справа № 5017/2607/2012
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі Л.Е. Кришиневській
за участю представників:
від прокуратури - Доброжан Н.І.,
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Іршко О.В.,
від третьої особи -Сосновська І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Марсель", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеса, про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 278 133,82 грн., -
В засіданні суду 26.10.2012 р. оголошувалась перерва до 07.11.2012 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Прокурор Малиновського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Марсель" про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 271 476,94 грн. за договором від 07.04.2006 р. оренди земельної ділянки загальною площею 21 507,00 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Новікова, 5. Позовні вимоги прокурор обґрунтував наступним.
ТОВ „Марсель" зареєстровано 24.04.2000 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради та 06.05.2000 р. взято на облік Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси.
Рішенням Одеської міської ради від 06.03.2006 р. № 5402-IV ТОВ „Марсель" за рахунок земель міста надано земельну ділянку загальною площею 21 507 га для експлуатації виробничо-складської бази за адресою: м. Одеса, вул. Новікова, 5.
На підставі вказаного рішення між Одеською міською радою та відповідачем 07.04.2006 р. було укладено договір оренди цієї земельної ділянки строком на 49 років, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.05.2006 р. за № 040650500090.
Так, прокурор вказує, що згідно акту прийому-передачі від 07.04.2006 р. Одеська міська рада передала ТОВ „Марсель" зазначену земельну ділянку.
Згідно з п. 4.1 цього договору орендна плата за використання земельної ділянки становить 88 709,92 грн. на рік та вноситься орендарем щомісяця на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.
Але, як стверджує прокурор, відповідач свої договірні обов'язки належним чином не виконав.
Так, постановою Одеського окружного адміністративного суду 07.10.2009 р. по справі № 2а-9690/09/1570 було задоволено позов прокуратури Малиновського району м. Одеси та стягнуто з ТОВ „Марсель" на користь Одеської міської ради суму боргу з орендної плати за землю у розмірі 30 840,70 грн., який існував станом на 17.03.2009 р.
Але, за ствердженнями прокурора, відповідач продовжував ухилятися від договірних зобов'язань, в результаті чого починаючи з 17.03.2009 р. у нього виник новий борг з орендної плати, який станом на 02.02.2010 р. становив 96 300,65 грн. У зв'язку з цим прокуратурою Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради було подано позовну заяву про стягнення вказаної заборгованості. Так, постановою Одеського окружного адміністративного суду 07.07.2010 по справі № 2а-12184/09/1570 вказаний позов задоволено та стягнуто з ТОВ „Марсель" на користь Одеської міської ради суму боргу з орендної плати за землю у розмірі 96300,65 грн.
Однак, як вказує прокурор, відповідач продовжує ухилятися від договірних зобов'язань, в результаті чого, починаючи з 02.02.2010 р., у нього виник новий борг з орендної плати, що становить 271476,94 грн.
Наразі прокурор посилається на те, що несплата ТОВ „Марсель" орендної плати за землю призводить до ненадходження грошових коштів до бюджету, що порушує інтереси держави, у зв'язку з чим прокурором заявлено даний позов в інтересах держави в особі Одеської міської ради.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2012 р. позовну заяву Прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5017/2607/2012, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 21.09.2012 р., при цьому до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну податкову інспекцію у Малиновському районі м. Одеса як органу, що здійснює облік плати за землю до держбюджету.
В засіданні суду 26.10.2012 р. третьою особою -ДПІ у Малиновському районі були надані суду письмові пояснення, за якими сума боргу відповідача по орендній платі на підставі поданих ним декларацій становить 278 133,90 грн. З огляду на таке в засіданні суду представник прокуратури уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача суму боргу, яка складає 278 133,90 грн.
Відповідач у відзиві на уточнення позовної заяви (а.с. 140) пояснив, що заявлена прокурором до стягнення сума боргу в розмірі 278 133,90 грн., яка визначена за період з 02.03.2010 р. по 30.07.2012 р. без урахування пені на підставі податкових декларацій з орендної плати за земельну ділянку, має незначні неточності. Так, за здійсненим відповідачем розрахунку заборгованості вказана сума боргу складає 278 133,82 грн., тобто різниця у 0,08 грн., оскільки в нарахуваннях ДПІ за останній місяць 2010 року та за останній місяць 2011 року в графі нарахування замість „9271,09 грн." зазначено „9271,13 грн.".
У судовому засіданні 07.11.2012 р. представник прокуратури уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за землю в сумі 278 133,82 грн., яка визнається відповідачем.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вказує прокурор, рішенням Одеської міської ради від 06.03.2006 р. № 5402-IV ТОВ „Марсель" за рахунок земель міста надано земельну ділянку загальною площею 21 507 га для експлуатації виробничо-складської бази за адресою: м. Одеса, вул. Новікова, 5.
30.03.2006 р. на виконання вказаного рішення міськради директором ДП „Прес", в присутності директора ТОВ „Марсель", заступника начальника Одеського міського управління земельних ресурсів було проведено визначення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки загальною площею 2,1507 га, наданої в оренду ТОВ „Марсель" для експлуатації виробничо-складської бази, про що було складено акт визначення в натурі меж земельної ділянки ТОВ „Марсель" для експлуатації виробничо-складської бази за адресою: м. Одеса, вул. Новикова, 5 (а.с. 13).
07.04.2006 р. між Одеською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Марсель" (орендар) було укладено договір оренди землі (а.с. 15-21), відповідно до п. 1.1 договору орендодавець на підставі Закону України „Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради від 06.03.2006 р. № 5402-IV надає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, загальною площею 21 507 кв.м., що знаходиться у м. Одесі, Малиновському районі, вул. Новікова, 5, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору. Вказаний договір укладено строком на 49 років, для експлуатації виробничо-складської бази (п. 3.1 договору).
В п 2.2. договору оренди зазначено, що на земельній ділянці розташовані будівлі, які належать ТОВ „Марсель" на підставі договору купівлі-продажу № К-25/07/02 від 25.07.2002 р.
Згідно п. 2.3 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 5913994, 85 грн., з урахуванням індексації за 2005 р., згідно витягу № 100/М від 29.08.2005 р., виконаного Одеським міським управлінням земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах.
Відповідно до п. 4.1 договору орендна плата за земельну ділянку площею 21 507 кв.м розрахована у розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 88 709,92 грн. на рік (на період експлуатації). Орендна плата вноситься орендарем з моменту підписання цього договору у грошовій безготівковій формі.
Так, п. 4.2 договору передбачено, що розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно рішення Одеської міської ради № 4247-ІV від 15.07.2005 р. у відповідності до протоколу узгодження ставки та розміру орендної плати, та може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством, в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні.
Орендна плата вноситься за базовий податковий період, якій дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця, на рахунок місцевого бюджету № 33214812600007 в УДК в Одеській області, код бюджетної класифікації 13050200. При цьому орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р. № 783 „Про проведення індексації грошової оцінки земель" (п. 4.3 договору).
Згідно п. 4.4 договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.
Відповідно до п. 6.1, 6.3 договору оренди передача земельної ділянки в оренду здійснюється у відповідності до проекту відведення, у 3-хденний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.
В п. 14.1 договору передбачено, що договір набирає чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації.
Так, за положеннями ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту його державної реєстрації.
Порядок державної реєстрації договорів оренди землі був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року N 2073, а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року N 134/2003 "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", який в силу ст. 106 Конституції України обов'язковий до виконання на території України, на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок.
Як вбачається зі змісту вказаного договору оренди землі, вказаний договір був зареєстрований в Одеському міському управлінні Одеської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 11 травня 2006 року за № 040650500090.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2006 р. Одеська міська рада (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Марсель" (орендар) склали акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с. 22) за адресою: м. Одеса, вул. Новікова, 5, що передається в оренду ТОВ „Марсель", відповідно до якого відповідачу було фактично передано в оренду земельну ділянку на виконання вищевказаного договору оренди від 07.04.2006 р.
Таким чином, після державної реєстрації договору оренди землі та складання акту приймання-передачі земельної ділянки відповідач набув право оренди земельної ділянки площею 21 507 кв.м.
Між тим, як вказує прокурор, відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання за вказаним договором оренди від 07.04.2006 року щодо внесення орендної плати.
Так, постановою Одеського окружного адміністративного суду 07.10.2009 р. по справі № 2а-9690/09/1570 було задоволено позов прокуратури Малиновського району м. Одеси та стягнуто з ТОВ „Марсель" на користь Одеської міської ради суму боргу з орендної плати за землю у розмірі 30 840,70 грн., який існував станом на 17.03.2009 р.
При цьому, за ствердженнями прокурора, відповідач продовжував ухилятися від договірних зобов'язань, в результаті чого починаючи з 17.03.2009 р. у нього виник новий борг з орендної плати, який станом на 02.02.2010 р. становив 96 300,65 грн., про стягнення якого прокуратурою Малиновського району м. Одеси було подано відповідний позов до Одеського окружного адміністративного суду. Постановою Одеського окружного адміністративного суду 07.07.2010 по справі № 2а-12184/09/1570 вказаний позов прокурора задоволено та стягнуто з ТОВ „Марсель" на користь Одеської міської ради суму боргу з орендної плати за землю у розмірі 96300,65 грн.
Разом з тим, як з'ясовано судом та не оспорено відповідачем, останнім орендна плата не сплачувалась за період з березня 2010 р. по липень 2011 року, яка станом на 27.08.2012 р. склала 278 133,82 грн., виходячи з наступного розрахунку згідно наданих до суду податкових декларацій (а.с. 92-108): за 2010 рік -111253,52 грн., за 2011 р. -111253,52 грн., за 2012 рік (з березня по липень 2012 р.) -55626,78 грн. (6 місяців х 9271,13 грн.). Зазначене підтверджується також довідкою ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 29261/19-003 від 26.10.2012 р. (а.с. 135-136).
Згідно положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).
В силу п. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно п. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Крім того, за приписами ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Ст. 21 вказаного Закону визначало, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").
Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010р. № 2756-VІ було внесено зміни до статті 21 Закону України „Про оренду землі", у зв'язку з чим вказана стаття закону була викладена у такій редакції: „Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України)...".
Так, пунктом 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Пунктом 288.4. ст. 288 вказаного Кодексу передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Відповідно до п. 288.5. ст. 288 того ж Кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди.
Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до підпункту „в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Так, несплата відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
В свою чергу невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невнесення відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
З огляду на вищенаведені положення законодавства та враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги прокурора про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 278 133,82 грн. При цьому слід зазначити, що розмір спірної суми заборгованості відповідач визнав.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) положення абзацу 4 ч. 1 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті п. 2 ст. 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.
Згідно п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Також Конституційний суд у рішенні від 8 квітня 1999 року у справі N 3-рп/99 вказав, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що „інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Цей орган фактично є позивачем у справі, порушеній за заявою прокурора.
В свою чергу відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Так, слід зазначити, що Одеська міська рада є уповноваженим державою органом виконавчої влади у земельних правовідносинах, що здійснює повноваження суб'єкта права комунальної власності на землю, права якого порушено з боку відповідача. Тому у даних спірних правовідносинах саме Одеська міська рада може виступати позивачем, адже за положеннями п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження землями у межах міста Одеси покладено на Одеську міську раду.
Відтак, суд вважає представництво інтересів позивача прокуратурою цілком правомірним та належним чином обґрунтованим.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги прокурора відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. „Про судовий збір" (зі змінами із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 жовтня 2011 року N 3828-VI), який набрав чинності 01 листопада 2011 р.
Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява.
З огляду на те, що статтею 13 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено з 01.01.2012 р. розмір мінімальної заробітної плати - 1073 грн., відповідно за подану позовну заяву майнового характеру розмір судового збору становить -5 562,68 грн. (278133,82 грн. х 2%).
Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивачів, які звільнені від сплати судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Марсель", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеса, про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 278 133,82 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Марсель" (67026, м. Одеса, вул. Приморська, 49; код ЄДРПОУ 30914140) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691) заборгованість з орендної плати за землю в сумі 278133/двісті сімдесят вісім тисяч сто тридцять три/грн. 82 коп.
3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Марсель" (67026, м. Одеса, вул. Приморська, 49; код ЄДРПОУ 30914140) на користь державного бюджету (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, рахунок №31210206783008, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 5562/п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві/грн. 68 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2012 р.
Суддя Петров В.С.