01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"13" березня 2012 р. Справа № Б8/191-10
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши, у відкритому судовому засіданні матеріали справи № Б8/191-10
за заявою Приватного акціонерного товариства «РОСАВА» (раніше - закрите акціонерне товариство «РОСАВА»), ідентифікаційний код: 30253385, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91,
до боржника -відкритого акціонерного товариства «РОСАВА», ідентифікаційний код: 00152269, індивідуальний податковий номер: 001522610277, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91,
про банкрутство,
учасники провадження у справі про банкрутство:
розпорядник майна Боржника арбітражний керуючий Мартинко А.Г., ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; місце проживання: АДРЕСА_1; ліцензія на право провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) серії АВ № 521516, видана Державним департаментом з питань банкрутства 30 червня 2010 року;
Фонд державного майна України, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/9;
Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області, місцезнаходження: 09112, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, буд. 23, (Заявник 1);
Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», ідентифікаційний код: 04654336, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3, (Заявник 2);
Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області, ідентифікаційний код: 23570409, місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, бул. 50-річчя Перемоги, буд. 12, (Заявник 3);
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекон», ідентифікаційний код: 24100539, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, буд. 11-Б, оф. 106, (Заявник 4);
Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», ідентифікаційний код: 31301827, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, (Заявник 5);
Товариство з обмеженою відповідальністю «Баракуда і К», ідентифікаційний код: 36632174, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 11, (Заявник 6);
Товариство з обмеженою відповідальністю «Шинбудмонтаж», ідентифікаційний код: 34846042, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91, (Заявник 7);
за участю представників учасників провадження у справі про банкрутство:
від кредитора (ініціюючого): Гусар І.О., який діє на підставі довіреності № 5-34 від 01 лютого 2012 року; Колісніченко С.В., який діє на підставі довіреності № 05-01 від04 січня 2012 року;
від Боржника: Кваша Ю.А., який діє на підставі довіреності № 05-02 від 01 січня 2012 року;
від Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області: головний державний податковий інспектор юридичного відділу Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС Поліщук О.О., який діє на підставі довіреності № 117/10/10 від 05 березня 2012 року;
від Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»: не з'явився;
від Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві: провідний спеціаліст-юрисконсульт Коваленко Р.А., яка діє на підставі доручення № 19/08 від 03 січня 2012 року;
від Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»: юрисконсульт Колесник Т.А., яка діє на підставі довіреності № 15 від 05 січня 2012 року;
від товариства з обмеженою відповідальністю «Рекон»: Мерзляков О.В., який діє на підставі довіреності б/№ від 05 березня 2012 року;
від товариства з обмеженою відповідальністю «Баркуда і К»»: директор Заявника 6 -Баракуда М.М., який діє на підставі наказу № 1/ок від 10 вересня 2009 року;
від товариства з обмеженою відповідальністю «Шинбудмонтаж»: Колісніченко С.В., який діє на підставі довіреності № 3 від 13 лютого 2012 року;
від Фонду державного майна України: Янчук М.А., який діє на підставі довіреності № 587 від 30 грудня 2011 року;
від прокуратури Київської області: прокурор відділу прокуратури Київської області Лугін А.Ю., який діє на підставі посвідчення № 38 від 24 березня 2011 року;
розпорядник майна Боржника: арбітражний керуючий Мартинко А.Г., яка діє на підставі ліцензії на право провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) серії АВ № 521516, видана Державним департаментом з питань банкрутства 30 червня 2010 року та ухвали господарського суду Київської області від 09 серпня 2011 року у цій справі, -
в провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/191-10 за заявою Приватного акціонерного товариства «РОСАВА» (раніше - закрите акціонерне товариство «РОСАВА») (ідентифікаційний код: 30253385, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91) (надалі за текстом: «Кредитор»/ «ініціюючий кредитор») про банкрутство відкритого акціонерного товариства «РОСАВА»(ідентифікаційний код: 00152269, індивідуальний податковий номер: 001522610277, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91) (надалі за текстом: «Боржник»), порушена ухвалою господарського суду Київської області від 14 грудня 2010 року, якою призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 27 грудня 2010 року; залучено учасника провадження у справі про банкрутство: Фонд державного майна України; зобов'язано учасників провадження надати документальні докази у справі; зобов'язано Боржника провести аудит за останні 24 календарних місяці його господарської діяльності та надати аудиторський висновок суду; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим заборонено органам стягнення та органам державної виконавчої служби стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; зобов'язано Київське управління з питань банкрутства (місто Київ та Київська область) подати до суду кандидатуру арбітражного керуючого для призначення розпорядником майна, повідомивши його (кандидата) про день судового засідання; вирішено інші процедурні питання у справі.
Ухвалами господарського суду Київської області від 27 жовтня 2010 року, від 06 січня 2011 року відкладено розгляд справи на 06 січня 2011 року, на 14 січня 2011 року відповідно.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14 січня 2011 року визнано безспірні грошові вимоги Кредитора -Приватного акціонерного товариства "РОСАВА"(ідентифікаційний код: 30253385) в сумі 1 371 060 грн. 62 коп. (один мільйон триста сімдесят одна тисяча шістдесят гривень 62 коп.); зобов'язано Кредитора здійснити публікацію оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника; введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено арбітражного керуючого Борейка А.М. (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) розпорядником майна Боржника; зобов'язано розпорядника майна Боржника разом з посадовими особами Боржника розглянути заяви кредиторів про грошові вимоги та повідомити їх про результати розгляду заяв, а також повідомити їх про дату попереднього засідання суду; до 21 березня 2011 року подати до суду реєстр грошових вимог кредиторів, дані щодо розгляду заяв кредиторів; виконати інші дії передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі за текстом також: «Закон про банкрутство»); прийняти заходи щодо виконання розпорядником майна передбачених Законом його обов'язків; провести аналіз фінансового стану боржника, з'ясувати позиції власника майна боржника щодо його участі у відновленні платоспроможності боржника; надати господарському суду звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, а також документи, що їх підтверджують; звіт і аналіз фінансово-економічного положення Боржника надати суду; повідомити письмово господарський суд про наслідки розгляду конкурсних вимог кредиторів, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство з зазначенням, які з них визнані боржником повністю чи частково, які з них відхилені з обґрунтуванням підстав їх відхилення, які з вимог забезпечені заставою, надати інші дані щодо розгляду заяв кредиторів; призначено справу до розгляду в попередньому засіданні на 28 березня 2011 року; призначено на 07 липня 2011 року засідання, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство; вирішено інші процедурні питання у справі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01 березня 2011 року продовжено строки, встановлені п. 11 ст. 11 Закону про банкрутство на шість місяців; зобов'язано розпорядника майна Боржника до 24 вересня 2011 року подати до суду попередній реєстр грошових вимог кредиторів; призначено справу до розгляду в попередньому засіданні на 11 жовтня 2011 року; призначено на 10 січня 2012 року засідання, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство; вирішено інші процедурні питання у справі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14 липня 2011 року продовжено строки, встановлені п. 11 ст. 11 Закону про банкрутство на 8 місяців; зобов'язано розпорядника майна Боржника до 24 листопада 2011 року подати до суду попередній реєстр грошових вимог кредиторів; призначено справу до розгляду в попередньому засіданні на 13 грудня 2011 року; призначено на 14 лютого 2012 року засідання, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09 серпня 2011 року задоволено заяву арбітражного керуючого Борейка А.М. про припинення повноважень розпорядника майна у справі № Б8/191-10; припинено повноваження розпорядника майна Боржника Борейка А.М. у справі № Б8/191-10; задоволено заяву керуючого Мартинко А.Г. про призначення останньої розпорядником майна Боржника у справі № Б8/191-10; призначено розпорядником майна Боржника у справі № Б8/191-10 Мартинко А.Г.; зобов'язано арбітражного керуючого Борейка А.М. передати всі наявні документи по справі арбітражному керуючому Мартинко А.Г.; зобов'язано арбітражного керуючого Мартинко А.Г. прийняти документи по справі від арбітражного керуючого Борейка А.М.; зобов'язано розпорядника майна Боржника -арбітражного керуючого Мартинко А.Г. виконати вимоги ухвали господарського суду Київської області від 14 липня 2011 року, зокрема: разом з посадовими особами Боржника розглянути заяви кредиторів про грошові вимоги та повідомити їх про результати розгляду заяв, а також про дату попереднього засідання суду; до 24 листопада 2011 року подати до суду попередній реєстр грошових вимог кредиторів; до 23 грудня 2011 року провести перші загальні збори кредиторів, обрати комітет кредиторів та до 26 грудня 2011 року подати клопотання щодо подальших процедур у справі; призначено справу до розгляду в попередньому засіданні на 13 грудня 2011 року; призначено на 14 лютого 2011 року засідання, на якому буде винесено ухвалу про санацію Боржника, чи про визнання Боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13 грудня 2011 року продовжено строки, встановлені п. 11 ст. 11 Закону про банкрутство від вже продовжених на шість місяців; зобов'язано розпорядника майна Боржника до 22 травня 2012 року подати до суду повний попередній реєстр грошових вимог кредиторів; призначено справу до розгляду в попередньому засіданні на 13 червня 2012 року; призначено на 21 серпня 2012 року засідання, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство; вирішено інші процедурні питання у справі.
Згідно даних «Всеукраїнська мережа ЛІГА:ЗАКОН», публікація оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника здійснена в газеті «Голос України»№ 16 від 28 січня 2011 року.
Через відділ діловодства господарського суду Київської області від Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(ідентифікаційний код: 04654336, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3) (надалі за текстом: «Заявник 2») надійшла заява № 230 від 21 лютого 2011 року про визнання кредитором по справі № Б8/191-10 з вимогами до Боржника.
Від Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (ідентифікаційний код: 23570409, місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, бул. 50-річчя Перемоги, буд. 12) (надалі за текстом: «Заявник 3») через відділ діловодства господарського суду Київської області надійшла заява про визнання кредитором по справі № Б8/191-10 про банкрутство Боржника №3062/10/10 від 10 лютого 2011 року з вимогами до Боржника. Також від Заявника 3 надійшла заява № 35120/10/10 від 23 грудня 2011 року про визнання поточних кредиторських вимог по справі про банкрутство Боржника з доданими документами.
Через відділ діловодства господарського суду Київської області від Приватного акціонерного товариством «Росава»(ідентифікаційний код: 25745867, індивідуальний податковий номер: 302533810276, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91) (Кредитор) надійшла заява про збільшення кредиторських вимог № 05-1387 від 24 лютого 2011 року в якій заявлено додаткові вимоги до Боржника.
Від товариства з обмеженою відповідальністю «Рекон»(ідентифікаційний код: 24100539, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, буд. 11-Б, оф. 106) (надалі за текстом: «Заявник 4») через відділ діловодства господарського суду Київської області надійшла заява про визнання вимог кредитора у справі про банкрутство № 13 від 24 лютого 2011 року з вимогами до Боржника.
Від Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(ідентифікаційний код: 31301827, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1) (надалі за текстом: «Заявник 5») через відділ діловодства господарського суду Київської області надійшла заява № 31/10-2108 про грошові вимоги до Боржника.
Через відділ діловодства господарського суду Київської області від товариства з обмеженою відповідальністю «Баракуда і К»(ідентифікаційний код: 36632174, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 11) (надалі за текстом: «Заявник 6») надійшла заява № 24 від 24 лютого 2011 року про визнання кредитором в якій заявлено вимоги до Боржника.
Від товариства з обмеженою відповідальністю «Шинбудмонтаж»(ідентифікаційний код: 34846042, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91) (надалі за текстом: «Заявник 7») через відділ діловодства господарського суду надійшла заява про визнання вимог кредитора у справі про банкрутство № 3 від 23 лютого 2011 року, в якій заявлено вимоги до Боржника.
Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Порядок та строки подачі конкурсними кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника регулюється положеннями ст. 14 Закону про банкрутство, відповідно до яких копія заяви і матеріалів направляються боржнику та розпоряднику майна.
Відповідно до ч. 15 ст. 11 Закону про банкрутство, після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Згідно абз. абз. 2, 3 ч. 4 ст. 14 Закону про банкрутство, заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Ухвала може бути оскаржена в установленому порядку
Частиною 2 п. 46 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року (надалі за текстом: «Постанова № 15») визначено, що відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону заяви цих кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з підсудністю, що встановлена Законом, тобто тим господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. За змістом абзацу третього частини шостої статті 14 Закону вимоги цих кредиторів встановлюються згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.
Відповідно до ч. 9 ст. 13 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний: розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку; вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; скликати збори кредиторів; надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; виконувати інші функції, передбачені цим Законом.
Згідно ч. 3 ст. 14 Закону про банкрутство, боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.
Частиною 48 Постанови № 15 встановлено, що відповідно до частини третьої статті 14 Закону боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна письмово повідомляє заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до п.п. 8.7. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року (надалі за текстом: «Рекомендації»), боржник разом з розпорядником майна розглядає копії заяв кредиторів, які надійшли на їх адресу. Боржник може визнати вимоги повністю, частково або відхилити. Якщо вимоги боржником визнаються повністю, то вони включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Завдання розпорядника майна полягає в перевірці обґрунтованості визнання боржником грошових вимог. Розпоряднику майна не надано право самостійно включати до реєстру вимоги кредиторів, за виключенням випадків, коли керівник боржника ухиляється від розгляду вимог кредиторів або взагалі відсутній і місцезнаходження його невідоме. Про наслідки розгляду заяв розпорядник майна письмово повідомляє заявників та господарський суд. Якщо боржник не визнає вимоги кредитора або визнає частково, він зобов'язаний письмово обґрунтувати свої заперечення з посиланням на відповідні докази і норми закону, та подати ці докази і заперечення до господарського суду.
Відповідно до п.п. 8.10. Рекомендацій, вимоги кредиторів до боржника, щодо визнання яких розпорядником майна чи іншими кредиторами подані заперечення, розглядаються господарським судом з викликом боржника, кредитора, вимоги якого оспорюються та інших кредиторів, що заявили заперечення стосовно цих вимог. Якщо господарський суд дійде висновку, що спірні вимоги кредитора обґрунтовані та підтверджені відповідними документами, такі вимоги визнаються судом; в іншому випадку у задоволенні таких вимог суд відмовляє повністю або частково.
Частиною 1 п. 29 Постанови № 15 передбачено, що згідно з частиною шостою статті 14 Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За змістом цієї норми до реєстру мають включатися визнані вимоги всіх конкурсних кредиторів, у тому числі безспірні вимоги кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство.
Як встановлено судом, публікація оголошення про порушення провадження у цій справі про банкрутство здійснена в газеті «Голос України»№ 16 від 28 січня 2011 року.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що у термін визначений ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, після публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника до господарського суду надійшло вісім заяв з кредиторськими вимогами до Боржника, -від Заявників 1-7 та від Ініціюючого кредитора. Інших заяв з вимогами до Боржника, до суду не надходило.
Через відділ діловодства господарського суду від розпорядника майна Боржника надійшов супровідний лист № 29/11-11 від 29 листопада 2011 року (вх. № 16470 від 29 листопада 2011 року), до якого додано попередній реєстр вимог кредиторів Боржника станом на 24 листопада 2011 року; Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 33745975 від 12 листопада 2011 року на Боржника; Витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 33745966 від 12 листопада 2011 року; лист № 596 від 15 листопада 2011 року Боржника про результати розгляду вимог кредиторів Боржника. 14 лютого 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від розпорядника майна Боржника надійшло клопотання № 14/02-12 від 14 лютого 2012 року (вх. № 2228 від 14 лютого 2012 року), до якого додано копії: повідомлень про визнання кредиторських вимог Заявників 2-4, 6, 7, ініціюючого Кредитора, повідомлень про розгляд кредиторських вимог Заявників 3, 5 з доказами направлення; листів Боржника № 554 від 04 листопада 2011 року та № 596 від 15 листопада 2011 року; попереднього реєстру вимог кредиторів станом на 24 листопада 2011 року.
Відповідно до попереднього реєстру вимог кредиторів Боржника станом на 24 листопада 2011 року складеного за результатами розгляду розпорядником майна Боржника разом з Боржником заяв кредиторів, які надійшли, розпорядником майна Боржника визнано та включено до реєстру вимог кредиторів Боржника вимоги:
- Заявника 2 -Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(ідентифікаційний код: 04654336, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3) в сумі 919 130,82 грн. заборгованості по основному боргу, що віднесені до 4 черги задоволення вимог кредиторів;
- Заявника 7 -товариства з обмеженою відповідальністю «Шинбудмонтаж»(ідентифікаційний код: 34846042, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91) в сумі 17 589,44 грн. заборгованості по основному боргу, що віднесені до 4 черги задоволення вимог кредиторів;
- Заявника 4 -товариства з обмеженою відповідальністю «Рекон»(ідентифікаційний код: 24100539, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, буд. 11-Б, оф. 106) в сумі 34 267,00 грн. заборгованості по основному боргу, що віднесені до 4 черги задоволення вимог кредиторів;
- Заявника 6 -товариства з обмеженою відповідальністю «Баракуда і К»(ідентифікаційний код: 36632174, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 11) в сумі 54 854,83 грн. заборгованості по основному боргу, що віднесені до 4 черги задоволення вимог кредиторів;
- Кредитора (ініціюючого) -Приватного акціонерного товариства «РОСАВА» (ідентифікаційний код юридичної особи: 30253385, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91) в сумі 3 088 612,28 грн. заборгованості по основному боргу, що віднесені до 4 черги задоволення вимог кредиторів;
- Заявника 3 -Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (ідентифікаційний код: 23570409, місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, бул. 50-річчя Перемоги, буд. 12) в сумі 2 250 051,14 грн. основного боргу, що відносяться до 3 черги задоволення, в сумі 59 349,66 грн. неустойки (пеня, штраф), що віднесені до 6 черги задоволення вимог кредиторів.
За результатом розгляду у судових засіданнях під час яких здійснювався розгляд заяв Заявників 1-7, ініціюючого кредитора з кредиторськими вимогами до Боржника, розглянувши перелічені вимоги Заявників, ініціюючого кредитора з долученими доказами, дослідивши позиції Заявників, Боржника, розпорядника майна Боржника, заслухавши пояснення учасників провадження, присутніх у судових засіданнях, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 статті 4? Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.
Відповідно до абз. 1, 3 ч. 1, ч. 2, абз. 1 ч. 3 ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.
Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону про банкрутство, вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Визначення терміну «кредитор»надається в ст. 1 вказаного Закону, згідно якої, кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Отже, грошові вимоги, що заявляються до боржника, мають бути підтверджені відповідними та належними доказами та такими, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство Боржника.
Відповідно до ст. 34, ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 4? Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Дослідивши відзиви подані розпорядником майна Боржника разом з Боржником складені за результатом спільного розгляду вимог заявників та ініціюючого кредитора, що заявили свої вимоги до Боржника № № 19/10-11-1, 19/10-11-2, 19/10-11-3, 19/10-11-4, 19/10-11-5, 19/10-11-6, 19/10-11-7, 19/10-11-8 від 19 жовтня 2011 року, наданий реєстр вимог кредиторів Боржника, судом встановлено наявність заперечення Боржником частини вимог заявників у справі, а вимог Заявника 5 -в повному обсязі.
При прийнятті рішення щодо визначення кредиторів Боржника суд бере до уваги судову практику застосування норм процесуального права з питання повноважень господарського суду на стадії проведення попереднього засідання у провадженнях справ про банкрутство.
Зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 14 квітня 2009 року у справі № 9/83, колегія суддів Вищого господарського суду України вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. Виходячи з вимог вказаної статті спеціального Закону, на господарський суд у попередньому засіданні покладається обов'язок розглянути реєстр вимог кредиторів, а також вимоги кредиторів, які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог, щодо яких були заперечення боржника. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що правову оцінку грошовим вимогам кредиторів, в процедурах банкрутства, виходячи з наданих повноважень, може надати лише господарський суд, який розглядає в попередньому засіданні поданий розпорядником майна реєстр вимог кредиторів боржника у повному обсязі.
В постанові Вищого господарського суду України від 08 квітня 2009 року у справі № Б11/314-07, суд вказує на те, що згідно із ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Отже, незважаючи на визнання боржником грошових вимог кредитора, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
В постанові Вищого господарського суду України від 27 червня 2007 року у справі № 7/4-4/2 Вищий господарський суд України вказує, що в силу ч. 2 вказаної статті господарський суд у попередньому засіданні розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Таким чином, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний розглянути грошові вимоги кредиторів, перевірити обґрунтованість цих вимог до боржника та надати їм належну правову оцінку. В залежності від встановленого господарський суд має визнати (частково або повністю) або відхилити вимоги кредитора до боржника. Отже, відхиляючи частково чи повністю вимоги кредитора до боржника, суд в ухвалі зобов'язаний вказати підстави невизнання цих вимог.
В зв'язку з наявністю заперечень розпорядника майна, невизнання Боржником низки заявлених вимог заявників у справі, відповідно наявності спору, на підставі та керуючись вищенаведеними правовими нормами, абз. абз. 1, 2 ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство, ч. 2 ст. 41, ч.ч. 2-3 ст. 4?, ст. ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність всебічного, повного розгляду та перевірки в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, детального розгляду реєстру вимог кредиторів.
Судом встановлено, що заяви Заявників 1-7, ініціюючого кредитора з конкурсними вимогами до Боржника подані до господарського суду Київської області в строки, встановлені Законом про банкрутство.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01 березня 2011 року призначено до розгляду заяву Заявника 5 на 09 серпня 2011 року.
Через відділ діловодства господарського суду Київської області від Заявника 5 надійшло клопотання № 31/10-9282 від 08 серпня 2011 року (вх. № 10927 від 09 серпня 2011 року) з доданими документами.
В судове засідання 09 серпня 2011 року з'явились представники Кредитора, Боржника, Управління з питань банкрутства у м. Києві та Київській області, Фонду державного майна України, Заявника 3, Заявника 5, розпорядник майна Боржника та надали свої пояснення у справі. В судовому засідання Боржником надано заперечення на заяву про грошові вимоги у справі № Б8/191-10 № 396 від 08 серпня 2011 року з додатками. В судовому засіданні 09 серпня 2011 року оголошено перерву до 06 вересня 2011 року.
22 серпня 2011 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Заявника 5 надійшли пояснення № 31/10-9798 від 15 серпня 2011 року (вх. № 11604 від 22 серпня 2011 року).
Ухвалами господарського суду Київської області від 30 січня 2012 року призначено до розгляду заяви з вимогами до Боржника Заявників 1-4, 6, 7, ініціюючого кредитора на 14 лютого 2012 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14 лютого 2012 року в зв'язку з невиконанням Заявниками 2-4, 6, 7, Кредитором вимог ухвал господарського суду Київської області від 30 січня 2012 року, та в зв'язку з неявкою у судові засідання 14 лютого 2012 року Заявників 4, 7, розгляд заяв Заявників 2-4, 6, 7, Кредитора з вимогами до Боржника відкладено на 13 березня 2012 року; повторно зобов'язано Заявників 2-4, 6, 7, Кредитора виконати вимоги п. 3 резолютивної частини ухвал господарського суду Київської області від 30 січня 2012 року.
В судові засідання 13 березня 2012 року з'явилися: Заявники 2-4, 6, 7, Кредитор та надали свої пояснення у справі, свої заяви з вимогами до Боржника підтримали та просять задовольнити їх; Заявники 2, 3 вимоги п. 3 резолютивних частин ухвал господарського суду Київської області від 30 січня 2012 року виконали частково; Заявник 4 вимоги п. 3 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 30 січня 2012 року виконав; Заявники 6, 7, Кредитор вимоги п. 3 резолютивних частин ухвал господарського суду Київської області від 30 січня 2012 року виконали частково.
В ході розгляду вимог Заявника 5 судом встановлено наступне.
Як зазначено, від Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(ідентифікаційний код: 31301827, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1) (Заявник 5) надійшла заява № 31/10-2108, в якій заявлено вимоги до Боржника, а саме Заявник 5 просить: визнати та включити в реєстр вимог кредиторів Боржника грошові вимоги Заявника 5 на загальну сумі 17 160,05 грн., в тому числі: сума основного боргу -9 687,32 грн.; 3% річних -3 729,62 грн.; інфляційні -3 618,11 грн.; державне мито -85,00 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -40,00 грн.
Свої вимоги Заявник 5 обґрунтовує тим, що 01 квітня 2002 року ліквідованою Київською філією ДК «Газ України»було передано на баланс Заявника 5 дебіторську заборгованість Боржника в сумі 9 687,32 грн.; станом на дату подання заяви Заявником 5 з кредиторськими вимогами до Боржника, Боржник свого зобов'язання в частині погашення заборгованості не здійснив.
Досліджуючи вимоги Заявника 5 до Боржника, судом встановлено наступне.
18 грудня 1998 року між Дочірньою компанією «Торговий дім «Газ України»(правонаступником якого є Заявник 5) та Боржником укладено договір № 2-1-22/88 на постачання природного газу (підприємств теплокомуненерго та котелень промислових підприємств), згідно п.п. 1.1. якого Постачальник (Заявник 5 за вказаним договором) зобов'язується передати Покупцю (Боржник за вказаним договором) природний газ власних ресурсів НАК «Нафтогаз України»(отриманий як плата за транзит російського газу через територію України власного видобутку), надалі газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Відповідно до п.п. 3.5. договору № 2-1-22/88 на постачання природного газу (підприємств теплокомуненерго та котелень промислових підприємств) від 18 грудня 1998 року, приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві згідно п. 2.1. даного договору, оформлюється актом приймання-передачі і транспортування газу, який оформляється сторонами за участю газотранспортної організації.
Згідно абз. 2 п.п. 3.6. договору № 2-1-22/88 на постачання природного газу (підприємств теплокомуненерго та котелень промислових підприємств) від 18 грудня 1998 року, акти приймання-передачі і транспортування газу є підставою для розрахунків.
Відповідно до п.п. 5.1. договору № 2-1-22/88 на постачання природного газу (підприємств теплокомуненерго та котелень промислових підприємств) від 18 грудня 1998 року, оплата за газ здійснюється Покупцем грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника вартості об'єму газу, що передається у місяці поставки газу, згідно п.п. 2.1. даного договору, до 10 (десятого) числа наступного за звітним місяця. У випадку несплати або неповної сплати за газ на протязі 30 календарних днів по закінченню розрахункового місяця Постачальник має право списати з розрахункового рахунку Покупця заборгованість за поданий природний газ з розрахункового рахунку Покупця заборгованість за поданий природний газ в безакцептному порядку на підставі платіжної вимоги та акту прийому-передачі і транспортування природного газу.
Заборгованість Боржника перед Заявником 5 підтверджена актами прийому, передачі і транспортування природного газу № 358: за лютий -грудень 1999 року, що додані Заявником 5 до своєї заяви з кредиторськими вимогами до Боржника. Заявником 5 на суму основної заборгованості нараховано 3% річних та інфляційні нарахування.
Судом встановлено, що заборгованість Боржника перед Заявником 5 виникла в період 1999 року.
У запереченнях Боржника № 396 від 08 серпня 2011 року на заяву про грошові вимоги у справі № Б8/191-10 Боржник повідомляє, що ним разом з розпорядником майна Боржника розглянуто вимоги Заявника 5. Боржник заперечує проти задоволення вказаної заяви в зв'язку з тим, що, як зазначає Боржник, вимоги Заявника 5 виникли у період дії договору 1998-1999 роках та повинні були заявлятись до Боржника у справі про банкрутство Боржника № 60/14б-02р.; Заявник 5 не скористався наданим йому правом заявити грошові вимоги до Боржника протягом 30 днів з моменту опублікування оголошення про порушення провадження у справі № 60/14б-02р., та відповідно до ст. 14 Закону про банкрутство та ухвали господарського суду Київської області від 04 лютого 2004 року у справі № 60/14б-02р., вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, -не розглядаються і вважаються погашеними. Боржник у вказаних запереченнях та у судовому засіданні просить суд відмовити Заявнику 5 в задоволенні його заяви.
У повідомленні про результат розгляду кредиторських вимог № 19/10-11-4 від 19 жовтня 2011 року розпорядника майна Боржника, адресованого Заявнику 5, повідомлено, що Заявнику 5 розпорядником майна Боржника відмовлено у визнанні кредиторських вимог у справі про банкрутство Боржника.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ухвалою господарського суду Київської області від 20 березня 2002 року порушено провадження у справі про банкрутство Боржника № 60/14б-02 (суддя Короткевич О.Є.); публікація оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника № 60/14б-02 здійснена у газеті «Голос України»№ 132 (2883) від 24 липня 2002 року, що підтверджено копією сторінки вказаної газети з надрукованим оголошенням (а.с. 171 том 7), а отже граничний термін подання заяв з конкурсними вимогами до Боржника у справі про банкрутство № 60/14б-02 є 23 серпня 2002 року; ухвалою господарського суду Київської області від 26 червня 2003 року у справі № 60/14б-02 затверджено реєстр вимог кредиторів Боржника та встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, -не розглядаються і вважаються погашеними.
Враховуючи вище викладене, в зв'язку з тим, що вимоги Заявника 5, викладені в заяві № 31/10-2108 від 22 лютого 2011 року, є конкурсними вимогами до Боржника у справі № 60/14б-02 і не були заявлені протягом встановленого Законом про банкрутство строком та вважаються погашеними, -суд відмовляє у задоволенні заяви Заявника 5 № 31/10-2108 від 22 лютого 2011 року про грошові вимоги до Боржника.
Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати Заявника 5 по сплаті державного мита та витрати Заявника 5 за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог у справі про банкрутство № Б8/191-10 покласти на Заявника 5.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
В зв'язку з частковим виконанням вимог п. 3 резолютивних частин ухвал господарського суду Київської області від 30 січня 2012 року Заявником 2, Заявником 3, Кредитором, керуючись ст.ст. 75, 82 Господарського процесуального кодексу України, при дослідженні їх заяв, суд виходить з наявних матеріалів справи.
Відповідно до відомостей попереднього реєстру вимог кредиторів Боржника, розпорядником майна Боржника внесено до попереднього реєстру вимог кредиторів Боржника вимоги: Заявника 2 в сумі 919 130,82 грн. до 4 черги задоволення вимог кредиторів; Заявника 3 в сумі 2 250 051,14 грн., до 3 черги задоволення вимог кредиторів, в сумі 59 346,66 грн., до 6 черги задоволення вимог кредиторів; Заявника 4 в сумі 34 267,00 грн. до 4 черги задоволення вимог кредиторів; Заявника 6 в сумі 54 854,00 грн. до 4 черги задоволення вимог кредиторів, судові витрати Заявника 6 в сумі 321,00 грн., що заявлені Заявником 6 та в сумі 125,00 грн., визнаних Боржником, до 6 черги задоволення вимог кредиторів; Заявника 7 в сумі 17 589,44 грн. до 4 черги задоволення вимог кредиторів; Кредитора у сумі 3 088 612,28 грн., до 4 черги задоволення вимог кредиторів, в сумі 321,00 грн. судових витрат, до 6 черги задоволення вимог кредиторів.
Згідно листа Боржника № 596 від 15 листопада 2011 року про результати розгляду заявлених у справі № Б8/191-10 вимог, що долучений до супровідного листа № 29/11-11 від 28 листопада 2011 року розпорядника майна Боржника, Боржником визнані вимоги: Заявника 2 в сумі 919 130,82 грн.; Заявника 3 в сумі 2 309 400,80 грн., з яких: в сумі 2 250 051,14 грн. основного боргу, в сумі 59 349,66 грн. неустойки (пеня, штраф); Заявника 4 в сумі 34 267,00 грн.; Заявника 6 в сумі 54 854,83 грн. основного боргу та в сумі 125,00 грн. судових витрат; Заявника 7 в сумі 17 589,44 грн.; Кредитора в сумі 3 088 612,28 грн. основного боргу, в сумі 321,00 грн. судових витрат.
В ході дослідження вимог: Заявників 2-4, 6, 7, Кредитора, перевірки в судовому процесі обставин справи в їх сукупності на підставі поданих: Заявниками 2-4, 6, 7, Кредитором до господарського суду письмових заяв з вимогами до Боржника та документів на їх підтвердження, позиції розпорядника майна Боржника, Боржника та наявних матеріалів справи, суд дійшов наступних висновків.
В ході розгляду вимог Заявника 2 судом встановлено наступне.
Як зазначено, від комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(ідентифікаційний код: 04654336, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3) (Заявник 2) надійшла заява № 230 від 21 лютого 2011 року про визнання кредитором по справі № Б8/191-10 до Боржника № 230 від 21 лютого 2011 року (вх. № 2821 від 25 лютого 2011 року), в якій заявлено вимоги до Боржника, зокрема, Заявник 2 просить: 1) прийняти кредиторські вимоги Заявника 2 до Боржника на загальну суму 937 555,99 грн. при розгляді справи про банкрутство останнього; 2) визнати кредиторські вимоги Заявника 2 до Боржника в повному обсязі; 3) внести кредиторські вимоги Заявника 2 до реєстру вимог кредиторів.
13 березня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Заявника 2 надійшов лист № 712 від 12 березня 2012 року (вх. № 3962 від 13 березня 2012 року) з доданими документами.
Заборгованість Боржника до Заявника 2 в сумі 412 242,26 грн. підтверджена: наказом господарського суду Київської області від 09 квітня 2009 року у справі № 19/045-09, виданого на виконання рішення господарського суду Київської області від 23 березня 2009 року у справі № 19/045-09, яке набрало законної сили 09 квітня 2009 року, стягнуто з Боржника на користь Заявника 2, 146 512,55 грн. основного боргу, 730,07 грн. 3% річних, 6 643,55 грн. інфляційних та судові витрати 1 538,86 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; наказом господарського суду Київської області від 12 червня 2009 року у справі № 4/071-09, виданого на виконання рішення господарського суду Київської області від 12 травня 2009 року у справі № 4/071-09, яке вступило в законну силу 09 червня 2009 року, згідно якого стягнуто на користь Заявника 2 з Боржника 410 715,89 грн. основного боргу, 33 935,17 грн. інфляційних, 5 370,69 грн. 3% річних, 4 500,22 грн. державного мита та 112,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; наказом господарського суду Київської області від 25 грудня 2009 року у справі № 11/178-09, виданого на виконання рішення господарського суду Київської області від 09 грудня 2009 року у справі № 11/178-09, згідно якого стягнуто на користь Заявника 2 з Боржника 41 399,44 грн. основного боргу, 414,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; наказом господарського суду Київської області від 13 січня 2011 року у справі № 12/073-10, виданого на виконання рішення господарського суду Київської області від 23 листопада 2010 року у справі № 12/073-10, яке набрало законної сили 10 грудня 2010 року, згідно якого стягнуто на користь Заявника 2 з Боржника 33 352,97 грн. суми боргу, 333,53 грн. витрат на сплату державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Досліджуючи вимоги Заявника 2 до Боржника в сумі 525 313,73 грн., судом встановлено наступне.
Як вказує Заявник 2 в своїй заяві, заборгованість Боржника в сумі 16 616,93 грн. -заборгованість за теплову енергію згідно договору на споживання теплової енергії № 1036 від 01 червня 2006 року за листопад 2009 року, що підтверджується актом приймання-передачі теплової енергії та довідкою про заборгованість; в сумі 490 271,63 грн. -заборгованість за теплову енергію згідно договору на споживання теплової енергії № 1036 від 01 грудня 2009 року за період з 2009 року до січня 2011 року, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії та довідкою про заборгованість; в сумі 18 425,17 грн. -заборгованість за теплову енергію згідно договору на споживання теплової енергії № 1593 від 01 травня 2006 року за період з грудня 2010 року до лютого 2011 року, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії та довідкою про заборгованість.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Детально дослідивши матеріали справи судом встановлено, що 01 травня 2006 року між Заявником 2 та Боржником було укладено договір на постачання та споживання теплової енергії № 1593-126, згідно п.п. 1, 2, 3.2. якого, предметом цього договору є надання Споживачеві (Боржнику -згідно договору на постачання та споживання теплової енергії № 1593-126 від 01 травня 2006 року) теплової енергії у вигляді опалення, підігріву води, пари, вентиляції. Теплопостачальна організація (Заявник 2 -відповідно до договору на постачання та споживання теплової енергії № 1593-126 від 01 травня 2006 року) постачає Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов'язується прийняти на межі балансової належності з найменшими витратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами у відповідності з умовами даного Договору. Сума договору складається із сум Актів прийому-передачі теплової енергії.
Також судом встановлено, що 01 червня 2006 року між Заявником 2 та Боржником було укладено договір на постачання та споживання теплової енергії № 1036, згідно п.п. 1, 2, 3.2., якого предметом цього договору є надання Споживачеві (Боржнику -відповідно до договору на постачання та споживання теплової енергії № 1036 від 01 червня 2006 року) теплової енергії у вигляді опалення, підігріву води, пари, вентиляції. Теплопостачальна організація (Заявник 2 -згідно до договору на постачання та споживання теплової енергії № 1036 від 01 червня 2006 року) постачає Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов'язується прийняти на межі балансової належності з найменшими витратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами у відповідності з умовами даного Договору. Сума договору складається із сум Актів прийому-передачі теплової енергії.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
На підтвердження виконання Заявником 2 договору № 1593-126 від 01 травня 2006 року на постачання та споживання теплової енергії останнім надано копії актів приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії: за грудень 2010 року у сумі 5 732,33 грн.; за січень 2011 року у сумі 6 346,42 грн.; за лютий 2011 року у сумі 6 346,42 грн.
На підтвердження виконання Заявником 2 договору № 1036 від 01 червня 2006 року на постачання та споживання теплової енергії, останнім надано копії: акту приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за листопад 2009 року на суму 16 616,93 грн.; рахунку-фактури № 1036 за листопад 2009 року на суму 16 616,93 грн.; акту приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за грудень 2009 року на суму 47 451,06 грн.; рахунку-фактури № 1036 за грудень 2009 року на суму 47 451,06 грн.; рахунку-фактури № 1036 за грудень 2010 року на суму 47 493,34 грн.; акту приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за листопад 2010 року на суму 10 004,33 грн.; рахунку-фактури № 1036 за листопад 2010 року на суму 10 004,33 грн.; акту приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за грудень 2010 року на суму 47 493,34 грн.; акту приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за січень 2010 року на суму 181 448,95 грн.; рахунку-фактури № 1036 за січень 2010 року на суму 181 448,95 грн.; акту приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за лютий 2010 року на суму 122 422,68 грн.; рахунку-фактури № 1036 за лютий 2010 року на суму 122 428,68 грн.; акту приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за березень 2010 року на суму 36 626,59 грн.; рахунку-фактури № 1036 за березень 2010 року на суму 36 626,59 грн.; акту приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за січень 2011 року у сумі 44 818,18 грн.; рахунку-фактури № 1036 за січень 2011 року на суму 44 818,18 грн.
Як вже було зазначено, відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону про банкрутство, конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.
Згідно абз. абз. 2, 3 Постанови № 15, конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва та платежу за векселем на підставі статей 43 та 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року. Конкурсними кредиторами слід вважати кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав до дня порушення справи про банкрутство боржника.
Згідно п. 8.6. Рекомендацій, суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Така відмова не позбавляє кредитора права звернутися з позовною заявою до боржника у загальному порядку.
Відповідно до абз. 2 п.п. 11.5 Рекомендацій, з моменту публікації відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні кредитори, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (у процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації), зобов'язані заявити їх ліквідатору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури.
Відповідно до п.п. 6.4. договору на постачання та споживання теплової енергії № 1036 від 01 червня 2006 року та договору на постачання та споживання теплової енергії № 1593-126 від 01 травня 2006 року, оплата за спожиту теплову енергію здійснюється на підставі рахунку фактури і акту приймання-передачі теплової енергії (розрахункового пакету документів) протягом 5 банківських днів з дати отримання Споживачем розрахункового пакету документів.
Враховуючи вище викладене, керуючись абз. 6 ст. 1 Закону про банкрутство, абз. абз. 2, 3 Постанови № 15, абз. 2 п.п. 11.5 Рекомендацій, судом встановлено, що вимоги Заявника 2 у сумі 110 736,69 грн., що складаються із: заборгованості Боржника перед Заявником 2 за договором на постачання та споживання теплової енергії № 1036 від 01 червня 2006 року за грудень 2010 року в сумі 47 493,34 грн. та за січень 2011 року в сумі 44 818,18 грн., заборгованості Боржника перед Заявником 2 за договором на постачання та споживання теплової енергії № 1593-126 від 01 травня 2006 року за грудень 2010 року в сумі 5 732,33 грн., січень 2011 року в сумі 6 346,42 грн., лютий 2011 року в сумі 6 346,42 грн., -є поточними вимогами, а не конкурсними вимогами так як термін виконання перелічених вимог настав після дня порушення провадження у справі про Банкрутство.
Крім того судом встановлено, що Заявником 2 при поданні заяви № 230 від 21 лютого 2011 року про визнання кредитором по справі № Б8/191-10 до Боржника на суму 937 555,99 грн. сплачено державне мито за подання заяви з кредиторськими вимогами до Боржника в сумі 85,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 6483 від 21 лютого 2011 року та за внесення інформації до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог у справі про банкрутство № Б8/191-10 в сумі 40,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 6484 від 21 лютого 2011 року.
Відповідно до абз. абз. 1, 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Дослідивши вимоги Заявника 2, на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що конкурсні вимоги Заявника 2 в сумі 826 819,30 грн. (вісімсот двадцять шість тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 30 коп.) є обґрунтованими, підтвердженими належними документами, доказами, в зв'язку з чим такі вимоги визнаються судом. Боржником не надано суду заперечень стосовно доводів Заявника 2, жодних доказів сплати боргу в сумі, що заявлена Заявником 2. У зв'язку з цим, суд з врахуванням положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України визнає вимоги Заявника 2 -Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (ідентифікаційний код: 04654336, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3) в сумі 826 819,30 грн. (вісімсот двадцять шість тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 30 коп.) заборгованості, що відноситься до 4 черги задоволення вимог кредиторів, у сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) державного мита за подання заяви кредитора з вимогами до Боржника, що відноситься до 1 черги задоволення вимог кредиторів, у сумі 40,00 грн. (сорок гривень 00 коп.) витрат за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог у справі про банкрутство № Б8/191-10, що відносяться до 1 черги задоволення вимог кредиторів та відмовляє у прийнятті заяви Заявника 2 № 230 від 21 лютого 2011 року про визнання кредитором по справі № Б8/191-10 до Боржника на суму 937 555,99 грн. в частині поточних вимог.
В ході розгляду вимог Заявника 3 судом встановлено наступне.
Як зазначено, від Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (ідентифікаційний код: 23570409, місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, бул. 50-річчя Перемоги, буд. 12) (Заявник 3) надійшла заява про визнання кредитором по справі № Б8/191-10 про банкрутство Боржника № 3062/10/10 від 10 лютого 2011 року з вимогами до Боржника, в якій Заявник 3 просить визнати його кредитором по справі № Б8/191-10 про банкрутство Боржника з майновими вимогами в сумі 2 309 400,80 грн. Також від Заявника 3 надійшла заява № 35120/10/10 від 23 грудня 2011 року про визнання поточних кредиторських вимог по справі про банкрутство Боржника з доданими документами, в якій Заявник 3 просить збільшити його кредиторські вимоги у справі № Б8/191-10 про банкрутство Боржника на суму 165 843,76 грн., встановивши загальну суму кредиторських вимог Заявника 3 по справі № Б8/191-10 в сумі 2 470 637,00 грн.
Через відділ діловодства господарського суду Київської області від Заявника 3 надійшло повідомлення № 3098/10/10 від 14 лютого 2012 року (вх. № 2229 від 14 лютого 2012 року) з додатком; письмові пояснення по справі № 3099/10/10 від 14 лютого 2012 року (вх. № 2230 від 14 лютого з доданими документами.
Заявник 3 мотивує свої вимоги тим, що Боржник має заборгованість перед Заявником 3: в сумі 2 104 511,58 грн. (з яких 5 343,40 грн. фінансові (штрафні) санкції по ПДВ, 204,22 грн. пені за несвоєчасну сплату податкової заборгованості), що підтверджена постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року по справі № 2а-9568/10/1070; по податку на додану вартість в сумі 55 968,00 грн., що підтверджено декларацією по ПДВ за жовтень 2010 року; по податку на додану вартість в сумі 35 822,00 грн., що підтверджено декларацією по ПДВ за листопад 2010 року; по податку на додану вартість в сумі 45 724,00 грн., що підтверджено декларацією по ПДВ за грудень 2010 року; по земельному податку за жовтень -грудень 2010 року в сумі 13 524,18 грн., що підтверджено податковим розрахунком земельного податку на 2010 року; в сумі 53 667,89 грн. пені за несвоєчасну сплату податку на додану вартість станом на 14 грудня 2010 року; в сумі 134,15 грн. пені за несвоєчасну сплату земельного податку станом на 14 грудня 2010 року.
В ході розгляду заяв Заявника 3 з долученими документами судом встановлено наступне.
Згідно п. 29 Постанови № 15, у разі подання органами державної податкової служби заяв про порушення справи про банкрутство безспірними слід вважати лише вимоги про стягнення податкового боргу (недоїмки), визначення якого наведено в пункті 1.3 статті 1 Закону України від 21 грудня 2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Безспірність вимог щодо стягнення недоїмок зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) має підтверджуватися документами про узгодження суми податкового зобов'язання. Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (пункт 5.1 статті 5 цього Закону). Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення. Якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв рішення з порушенням законодавства, податкове зобов'язання вважається узгодженим з дня прийняття рішення в адміністративному чи судовому порядку (пункт 5.2.2 статті 5 та пункт 16.2 статті 16). Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 цього Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків (пункт 5.4.1 статті 5).
Заборгованість Боржника до Заявника 3 в сумі 2 104 511,58 грн. підтверджена виконавчим листом по адміністративній справі № 2а-9568/10/1040 від 30 травня 2011 року Київського окружного адміністративного суду, згідно якого постановлено стягнути з Боржника на користь Заявника 3 заборгованість в сумі 2 104 511,58 грн.
Для підтвердження узгодженості суми податкового зобов'язання в сумі 2 104 511,58 грн., Заявником 3 до заяви про визнання кредитором по справі № Б8/191-10 про банкрутство Боржника № 3062/10/10 від 10 лютого 2011 року додано корінець першої податкової вимоги форми «Ю1»№ 1/202 від 30 серпня 2010 року з доказом направлення: повідомленням про вручення поштового відправлення (форма 119), адресованим Боржнику з відміткою про вручення уповноваженій особі 01 вересня 2010 року; корінець другої податкової вимоги форми «Ю2»№ 2/222 від 05 жовтня 2010 року з відміткою про отримання уповноваженою особою 05 жовтня 2010 року.
На підтвердження узгодженості податкових зобов'язань, в сумі, не охопленій постановою Київського окружного адміністративного суду, Заявником 3 до своєї заяви № 3062/10/10 від 10 лютого 2011 року додано податкові декларації з податку на додану вартість в яких Боржником самостійно визначено суму податкового зобов'язання по ПДВ: за жовтень 2010 року в сумі 55 968,00 грн.; за листопад 2010 року в сумі 35 882,00 грн.; за грудень 2010 року в сумі 45 724,00 грн.; та податковий розрахунок земельного податку на 2010 рік, згідно якого Боржником самостійно визначено суму податкового зобов'язання за жовтень -грудень 2010 року у сумі 13 524,18 грн.; до заяви Заявника 3 № 35120/10/10 від 23 грудня 2011 року додано: податкові декларації з податку на додану вартість, в яких Боржником самостійно визначено суми податкового зобов'язання по ПДВ: за квітень 2011 року в сумі 14 241,00 грн.; за травень 2011 року в сумі 23 691,00 грн.; за червень 2011 року в сумі 29 995,00 грн.; за липень 2011 року в сумі 36 286,00 грн.; за серпень 2011 року в сумі 22 077,00 грн.; за вересень 2011 року в сумі 21 440,00 грн.; за жовтень 2011 року в сумі 21 307,00 грн. та розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року в сумі ПДВ -24 042,07 грн.
Згідно ч. «а»п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21 грудня 2000 року (в редакції, що діяла з 30 квітня 2010 року/ що була чинна станом на дату виникнення податкового зобов'язання Боржника, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань) (надалі за текстом: «Закон № 2181-ІІІ»), податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до абз. 2 п. 5.1. ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Згідно абз. 1 п. п. 5.3.1. Закону № 2181-ІІІ, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до п.п. 5.3.3. п. 5.3. ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, якщо останній день зазначених у цьому пункті строків припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем кожного з таких строків вважається наступний за вихідним або святковим робочий операційний (банківський) день.
Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про плату за землю»№ 2535-XII від 03 липня 1992 року (в редакції, чинній станом на момент виникнення податкових зобов'язань), платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про плату за землю»№ 2535-XII від 03 липня 1992 року (в редакції, чинній станом на момент виникнення податкових зобов'язань), податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно довідки Заявника 3 до заяви про приєднання кредиторських вимог у справі про банкрутство № Б8/191-10 Боржника № 3002/10/24-022 від 08 лютого 2011 року (а. з. 17, 18) граничним терміном сплати ПДВ по деклараціях є: за листопад 2010 року -30 грудня 2010 року; за грудень 2010 року -30 січня 2011 року; за листопад 2010 року -30 грудня 2010 року; за грудень 2010 року -30 січня 2011 року, -тобто після дати порушення провадження у справі про банкрутство Боржника (14 грудня 2010 року). Згідно довідки Заявника 3 до заяви про збільшення поточних кредиторських вимог у справі про банкрутство № Б8/191-10 Боржника № 35024/10/24-022 від 19 грудня 2011 року (а. с. 162 том 2) граничним терміном сплати ПДВ по деклараціях: за квітень 2011 року -30 травня 2011 року; за травень 2011 року -30 червня 2011 року; за червень 2011 року -30 липня 2011 року; за липень 2011 року -30 серпня 2011 року; по уточненій декларації за лютий 2011 року -15 вересня 2011 року; за серпень 2011 року -30 вересня 2011 року; за вересень 2011 року -30 жовтня 2011 року; за жовтень 2011 року -30 листопада 2011 року, -тобто після дати порушення провадження у справі про банкрутство Боржника (14 грудня 2010 року).
Враховуючи вище викладене, керуючись абз. 6 ст. 1 Закону про банкрутство, абз. абз. 2, 3 Постанови № 15, абз. 2 п.п. 11.5 Рекомендацій, судом встановлено, що вимоги Заявника 3 у сумі 263 944,13 грн., що складається із заборгованості Боржника зі сплати ПДВ: за листопад 2010 року у сумі 35 882,00 грн. (термін виконання до 30 грудня 2010 року), за грудень 2010 року в сумі 45 724,00 грн. (термін виконання до 31 січня 2011 року), за квітень 2011 року у сумі 14 241,00 грн. (термін виконання до 30 травня 2011 року), за травень 2011 року у сумі 23 691,00 грн. (термін виконання до 30 червня 2011 року), за червень 2011 року 29 995,00 грн. (термін виконання до 30 липня2011 року), за липень 2011 року 36 286,00 грн. (термін виконання до 30 серпня 2011 року), за лютий 2011 року 3 385,00 грн. (термін виконання до 15 вересня 2011 року), за серпень 2011 року 22 077,00 грн. (термін виконання до 30 вересня 2011 року), за вересень 2011 року 21 440,00 грн. (термін виконання до 30 жовтня 2011 року), за жовтень 2011 року 21 307 грн. (термін виконання до 30 листопада 2011 року) та зі сплати земельного податку за листопад 2010 року (термін виконання до 30 грудня 2010 року) та грудень 2010 року (термін виконання до 31 січня 2011 року) на суму 9 916,13 грн., -є поточними вимогами, а не конкурсними вимогами так як термін виконання яких настав після дня порушення провадження у справі про Банкрутство.
Згідно ч. «а»п.п. 16.1.2. п. 16.1. ст. 16 Закону № 2181-ІІІ, нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом.
Відповідно до п.п. 16.4.1. п. 6.4. ст. 16 Закону № 2181-ІІІ, пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Згідно п. 3.1., ч. «а»п. 3.2., ч.ч. «а», «б»п. 3.10. Інструкції «Про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 290 від 11 червня 2003 року, після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу (без урахування пені) нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання. Пеня не нараховується на пеню; на штрафи, що накладаються за адміністративні правопорушення.
Заявником 3 заявлено вимоги до Боржника у вигляді пені: за несвоєчасну сплату податку на додану вартість станом на 14 грудня 2010 року в сумі 53 667,89 грн. (за період з 17 серпня 2010 року по 13 грудня 2010 року); за несвоєчасну сплату земельного податку станом на 14 грудня 2010 року в сумі 134,15 грн. (за період з 01 жовтня 2010 року по 13 грудня 2010 року).
Перевіривши достовірність та правильність застосування вказаного Заявником 3 розрахунку пені за несвоєчасну сплату податку на додану вартість (за період з 17 серпня 2010 року по 13 грудня 2010 року) та за несвоєчасну сплату земельного податку (за період з 01 жовтня 2010 року по 13 грудня 2010 року), судом встановлено наступне.
Відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року у справі № 2-а-9568/10/1070, Заявником 3 відповідно до п. 16.4.1 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ, за несвоєчасну сплату податкової заборгованості Боржнику було нараховано пеню в сумі 204,22 грн. з урахуванням довідки № 3002/10/24-022 від 08 лютого 2011 року до заяви про приєднання кредиторських вимог у справі про банкрутство № Б8/191-10, за період з 17 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року (а. з. 17).
Врахувавши вище викладене, керуючись Законом № 2181-ІІІ, Інструкцією «Про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 290 від 11 червня 2003 року, судом встановлено, що Заявник 3 має право на нарахування пені Боржнику по податку на додану вартість в сумі 55 608,35 грн. за період з 01 вересня 2010 року по 13 грудня 2010 року.
Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Судом встановлено, що клопотання про збільшення вимог по пені від Заявника 3 не надходило. В зв'язку з чим суд визнає вказані вимоги у сумі, заявленій Заявником 3, а саме: в сумі 53 667,89 грн. (п'ятдесят три тисячі шістсот шістдесят сім гривень 89 коп.).
Як встановлено судом, конкурсна заборгованість Заявника 3 по земельному податку становить 10 483,01 грн., з яких: 5 974,96 грн. -заборгованості, охопленої постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року у справі № 2-а-9568/10/1070, в сумі 4 508,05 грн. самостійно узгодженої Боржником (граничний термін сплати 30 листопада 2010 року, відповідно нарахування пені з 01 грудня 2010 року).
Врахувавши вище викладене, керуючись ч. 1 ст. 17 Законом України «Про плату за землю»№ 2535-XII від 03 липня 1992 року, Законом № 2181-ІІІ, Інструкцією «Про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 290 від 11 червня 2003 року, судом встановлено, що Заявник 3 має право на нарахування пені Боржнику по земельному податку в сумі 81,92 грн. (вісімдесят одна гривня 92 коп.).
Дослідивши вимоги Заявника 3, на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що конкурсні вимоги Заявника 3 на загальну суму 2 218 737,44 грн. (два мільйони двісті вісімнадцять тисяч сімсот тридцять сім гривень 44 коп.), з яких: 2 164 783,41 грн. (два мільйони сто шістдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят три гривні 41 коп.) податкової заборгованості, в сумі 53 954,03 грн.(п'ятдесят три тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні 03 коп.) -пені.
Боржником не надано суду заперечень, доказів оплати вищезазначеної заборгованості перед Заявником 3.
Внаслідок чого, суд визнає вимоги Заявника 3 -Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (ідентифікаційний код: 23570409, місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, бул. 50-річчя Перемоги, буд. 12) на загальну суму 2 218 737,44 грн. (два мільйони двісті вісімнадцять тисяч сімсот тридцять сім гривень 44 коп.), з яких: 2 164 783,41 грн. (два мільйони сто шістдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят три гривні 41 коп.) податкової заборгованості, що відноситься до третьої черги задоволення вимог кредиторів та в сумі 53 954,03 грн.(п'ятдесят три тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні 03 коп.) -пені, що відноситься до шостої черги задоволення вимог кредиторів та відмовляє у прийнятті заяви Заявника 3 № 3062/10/10 від 10 лютого 2011 року про визнання кредитором по справі № Б8/191-10 про банкрутство Боржника та в заяві Заявника 3 № 35120/10/10 від 23 грудня 2011 року про визнання поточних кредиторських вимог по справі № Б8/191-10 про банкрутство Боржника, -в частині поточних вимог.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до абз. 2 п. 15 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито»(в редакції, чинній станом на дату подання до господарського суду Київської області Заявником 3 заяви з кредиторськими вимогами до Боржника), від сплати державного мита звільняються фінансові органи та державні податкові інспекції - позивачі й відповідачі - за позовами до суду та господарського суду.
Керуючись ч. ч. 2, 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, абз. 2 п. 15 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито», стягнути з Боржника державне мито в сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.), що відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів Боржника.
В ході розгляду вимог Заявника 4 судом встановлено наступне.
Як зазначено, від товариства з обмеженою відповідальністю «Рекон»(ідентифікаційний код: 24100539, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, буд. 11-Б, оф. 106) (Заявник 4) надійшла заява № 13 від 24 лютого 2011 року про визнання вимог кредитора у справі про банкрутство в якій заявлено вимоги до Боржника, а саме, Заявник 4 просить визнати його конкурсним кредитором у справі про банкрутство Боржника № Б8/191-10 з конкурсними грошовими вимогами на загальну суму 34 267,00 грн.
13 березня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Заявника 4 надійшло клопотання б/№ від 13 березня 2012 року (вх. № 3958 від 13 березня 2012 року) з доданими документами.
Досліджуючи вимоги Заявника 4 до Банкрута в сумі 34 267,00 грн., судом встановлено наступне.
Як вказує Заявник 4 в своїй заяві, заборгованість Боржника в сумі 34 267,00 грн. виникла в зв'язку з невиконанням Боржником договору № 220 від 26 листопада 2007 року «На виконання діяльності щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів», що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт: № 30 від 25 лютого 2010 року (за лютий 2010 року), № 67 від 29 квітня 2010 року (за квітень 2010 року), № 84 від 31 травня 2010 року (за травень 2010 року), № 94 від 30 червня 2010 року (за червень 2010 року), № 125 від 30 липня 2010 року (за липень 2010 року), № 166 від 31 серпня 2010 року (за серпень 2010 року), № 191 від 30 вересня 2010 року (за вересень 2010 року) та № 235 від 29 жовтня 2010 року (за жовтень 2010 року).
Детально дослідивши матеріали справи, керуючись ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 509, ст. 526 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що 26 листопада 2007 року між Боржником та Заявником 4 було укладено договір № 220 на виконання діяльності щодо ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів, згідно п.п. 1.1. якого з урахуванням додаткової угоди від 15 липня 2009 року до договору № 220 на виконання діяльності щодо ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів, реєстратор (Заявник 4 -згідно договору № 220 на виконання діяльності щодо ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів) зобов'язується надавати емітенту (Боржник -відповідно до договору № 220 на виконання діяльності щодо ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів) послуги щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів: обліку та зберігання інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає необхідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів на підставі законодавства, а емітент зобов'язується здійснити оплату наданих послуг.
Відповідно абз. 1 п. 2. розділу І Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, емітент іменних цінних паперів має право ведення реєстру власників випущених ним цінних паперів доручити реєстратору шляхом укладення договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Передача системи реєстру оформляється актом приймання-передавання. Реєстратор відповідає та здійснює ведення системи реєстру з моменту підписання сторонами вказаного акта. Акт приймання-передавання підписується уповноваженою особою емітента, уповноваженою особою реєстроутримувача та містить печатки зазначених юридичних осіб.
Відповідно до п.п. 4.1.-4.3. договору № 220 на виконання діяльності щодо ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів з урахуванням додаткової угоди від 15 липня 2009 року до нього, оплата робіт та послуг реєстратора за ведення системи реєстру здійснюється за тарифами на послуги реєстратора, визначених у додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору. Зміна тарифів на послуги реєстратора після укладання цього договору може бути лише за згодою сторін і на умовах, визначених сторонами. Оплата за послуги здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок реєстратора не пізніше, ніж на п'ятий день після одержання рахунку.
Враховуючи ст. 629, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, абз. 1 п. 2. розділу І Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, для підтвердження виконання Заявником 4 договору № 220 на виконання діяльності щодо ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів останнім надано копії актів прийому-передачі виконаних робіт: № 30 від 25 лютого 2010 року на суму 4 283,50 грн., № 67 від 29 квітня 2010 року на суму 4 283,50 грн., № 84 від 31 травня 2010 року на суму 4 283,50 грн., № 94 від 30 червня 2010 року на суму 4 283,50 грн., № 125 від 30 липня 2010 року на суму 4 283,25 грн., № 166 від 31 серпня 2010 року на суму 4 283,25 грн., № 191 від 30 вересня 2010 року на суму 4 283,25 грн., № 235 від 29 жовтня 2010 року на суму 4 283,25 грн.; та рахунків-фактури: № 30 від 25 лютого 2010 року на суму 4 283,50 грн., № 67 від 29 квітня 2010 року на суму 4 283,50 грн., № 84 від 31 травня 2010 року на суму 4 283,50 грн., № 94 від 30 червня 2010 року на суму 4 283,50 грн., № 125 від 30 липня 2010 року на суму 4 283,25 грн., № 166 від 31 серпня 2010 року на суму 4 283,25 грн., № 191 від 30 вересня 2010 року на суму 4 283,25 грн., № 235 від 29 жовтня 2010 року на суму 4 283,25 грн.
Наявність заборгованості Боржника перед Заявником 4 підтверджена також актом звірки взаємних розрахунків від 01 січня 2012 року, що підписаний Заявником 4 та Боржником, згідно якого станом на 01 січня 2012 року Боржник має заборгованість перед Заявником 4 в сумі 34 267,00 грн.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що Заявник 4 своєчасно та належним чином виконав умови договору № 220 на виконання діяльності щодо ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів із урахуванням додаткової угоди від 15 липня 2009 року до нього.
Крім того судом встановлено, що Заявником 4 при поданні заяви № 13 від 24 лютого 2011 року про визнання вимог кредитора у справі про банкрутство сплачено державне мито за подання заяви з вимогами до Боржника, у сумі 85,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 13 від 22 лютого 2011 року та витрати за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по справі про банкрутство № Б8/191-10 у сумі 40,00 грн., що підтверджено квитанцією № 232 від 29 лютого 2011 року.
Дослідивши вимоги Заявника 4 на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що вимоги Заявника 1 є обґрунтованими, підтвердженими належними документами, доказами, в зв'язку з чим такі вимоги визнаються судом. Боржником не надано суду заперечень, доказів оплати вищезазначеної заборгованості. У зв'язку з цим, суд з врахуванням положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України визнає вимоги Заявника 4 -товариства з обмеженою відповідальністю «Рекон»(ідентифікаційний код: 24100539, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, буд. 11-Б, оф. 106) в сумі 34 267,00 грн. (тридцять чотири тисячі двісті шістдесят сім гривень 00 коп.), що віднесені до 4 черги задоволення вимог кредиторів; в сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) державного мита за подання заяви з вимогами до Боржника та у сумі 40,00 грн. (сорок гривень 00 коп.) витрат за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по справі про банкрутство № Б8/191-10, що відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів.
В ході розгляду вимог Заявника 6 судом встановлено наступне.
Як зазначено, від товариства з обмеженою відповідальністю «Баракуда і К»(ідентифікаційний код: 36632174, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 11) (Заявник 6) надійшла заява № 24 від 24 лютого 2011 року про визнання кредитором в якій заявлено вимоги до Боржника, зокрема, Заявник 6 просить визнати його конкурсним кредитором у справі про банкрутство Боржника № Б8/191-10 з конкурсними грошовими вимогами на загальну суму 55 175,83 грн., 85,00 грн. державного мита за подання заяви у справі про банкрутство, 236,00 грн. Через відділ діловодства господарського суду Київської області від Заявника 6 надійшов лист № 27 від 12 березня 2012 року (вх. № 3957 від 13 березня 2012 року) до якого додано документи на виконання вимог п. 3 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 30 січня 2012 року.
Заборгованість Боржника перед Заявником 6, як вказує Заявник 6, підтверджена актом № БР-0000288 здачі-прийняття робіт від 31 жовтня 2010 року, актом № БР-0000258 здачі-прийняття робіт від 30 вересня 2010 року, актом № БР-0000226 здачі-прийняття робіт від 31 серпня 2010 року, актом № БР-0000197 здачі-прийняття робіт від 31 липня 2010 року, актом № БР-0000197 здачі-прийняття робіт від 30 червня 2010 року, актом № БР-0000135 здачі-прийняття робіт від 31 травня 2010 року, актом № БР-0000092 здачі-прийняття робіт від 30 квітня 2010 року, актом № БР-0000074 здачі-прийняття робіт від 31 березня 2010 року, актом № БР-000047 здачі-прийняття робіт від 26 лютого 2010 року, актом № БР-0000012 здачі-прийняття робіт від 31 січня 2010 року, актом №БР-0000017 здачі-прийняття робіт від 31 грудня 2009 року.
Керуючись ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 509, ст. 526 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що між Заявником 6 та Боржником було укладено договір № 16/09/210 про надання охоронних послуг від 25 грудня 2009 року та додаткові угоди до нього: № 1 від 04 березня 2010 року, № 2 від 30 червня 2010 року, № 3 від 18 жовтня 2010 року.
Згідно п.п. 1.1., 1.2. договору № 16/09/210 про надання охоронних послуг від 25 грудня 2009 року, замовник (Боржник -згідно договору № 16/09/210 про надання охоронних послуг від 25 грудня 2009 року) передає, а охорона (Заявник 6 -відповідно до договору № 16/09/210 про надання охоронних послуг від 25 грудня 2009 року) приймає під охорону об'єкт, складові частини якого наведені в дислокації та зазначені в додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору. Сума даного договору складає 7 000,00 грн. щомісяця. Вона включає: 5 833,33 коп. послуги і 1 166,67 грн. 20% ПДВ.
Відповідно до п.п. 7.1. -7.3. договору № 16/09/210 про надання охоронних послуг від 25 грудня 2009 року, за надані послуги замовник сплачує охороні щомісячну суму оплати договору, обумовлену сторонами (п. 1.2.). Оплата щомісячної суми договору здійснюється до 5 числа місяця, що слідує за звітним, за безготівковим розрахунком. Акт про надання охоронних послуг підписується замовником в останній день місяця.
Враховуючи вище наведене, керуючись ст. 525, ч. 1 ст. 530, ст. 629 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що Заявник 6 своєчасно та належним чином виконав умови договору № 16/09/210 про надання охоронних послуг від 25 грудня 2009 року, що підтверджено підписаними Заявником 6 та Боржником актами здачі прийняття робіт: № БР-0000288 від 31 жовтня 2010 року на суму 9 462,36 грн. без ПДВ, № БР-0000258 від 30 вересня 2010 року на суму 12 083,33 грн. без ПДВ, № БР-0000226 від 31 серпня 2010 року на суму 12 083,33 грн. без ПДВ, № БР-0000197 від 31 липня 2010 року на суму 12 083,33 грн. без ПДВ, № БР-0000166 від 30 червня 2010 року на суму 5 833,33 грн. без ПДВ, № БР-0000135 від 31 травня 2010 року на суму 5 833,33 грн. без ПДВ, № БР-0000092 від 30 квітня 2010 року на суму 5 833,33 грн. без ПДВ, № БР-0000074 від 31 березня 2010 року на суму 5 833,33 грн. без ПДВ, № БР-0000047 від 26 лютого 2010 року на суму 5 833,33 грн. без ПДВ, № БР-0000012 від 31 січня 2010 року на суму 5 833,33 грн. без ПДВ, № БР-0000017 від 31 грудня 2009 року на суму 1 317,21 грн. без ПДВ.
Також для підтвердження заборгованості Боржника перед Заявником 6 останнім надано копію акта звірки взаємних розрахунків станом на 23 лютого 2011 року, що підписаний Боржником та Заявником 6, згідно якого загальна заборгованість Боржника перед Заявником 6 становить 54 854,83 грн.
Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимоги Заявника 3 за договором № 16/09/210 про надання охоронних послуг від 25 грудня 2009 року та додаткових угодах до нього: № 1 від 04 березня 2010 року, № 2 від 30 червня 2010 року, № 3 від 18 жовтня 2010 року є обґрунтованими, доведеними суду, тому визнаються судом в повному обсязі -на загальну суму 54 854,83 грн. (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот п'ятдесят чотири гривні 83 коп.).
Крім того судом встановлено, що Заявником 6 при поданні заяви № 24 від 24 лютого 2011 року про визнання кредитором з вимогами до Боржника сплачено державне мито у сумі 85,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 53 від 23 лютого 2011 року та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 54 від 23 лютого 2011 року.
Дослідивши вимоги Заявника 6 на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що вимоги Заявника 6 є обґрунтованими, підтвердженими належними документами, доказами, в зв'язку з чим такі вимоги визнаються судом. Боржником не надано суду заперечень, доказів оплати вищезазначеної заборгованості. У зв'язку з цим, суд з врахуванням положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України визнає вимоги Заявника 6 -товариства з обмеженою відповідальністю «Баракуда і К»(ідентифікаційний код: 36632174, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 11) в сумі 54 854,83 грн. (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот п'ятдесят чотири гривні 83 коп.) заборгованості, що відноситься до 4 черги задоволення вимог кредиторів, в сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) державного мита за подання заяви з кредиторськими вимогами до Боржника у справі № Б8/191-10 та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених у справі № Б8/191-10, які відносяться до 1 черги задоволення вимог кредиторів.
В ході розгляду вимог Заявника 7 судом встановлено наступне.
Як зазначено, від товариства з обмеженою відповідальністю «Шинбудмонтаж»(ідентифікаційний код: 34846042, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91) (Заявник 7) надійшла заява про визнання вимог кредитора у справі про банкрутство № 3 від 23 лютого 2011 року, в якій заявлено вимоги до Боржника, а саме Заявник 7 просить визнати його конкурсним кредитором у справі про банкрутство Боржника № Б8/191-10 з конкурсними грошовими вимогами на загальну суму 17 589,56 грн.
13 березня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Заявника 7 надійшов лист б/№, б/дати (вх. № 3945 від 13 березня 2012 року) з доданими документами на виконання ухвали господарського суду Київської області від 30 січня 2012 року.
Заборгованість Боржника перед Заявником 7 виникла в зв'язку з невиконанням Боржником договору № 56/156 від 29 липня 2008 року на будівельно-монтажні роботи.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Керуючись ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України,ч. 1 ст. 509, ст. 526 , абз. 1 ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що 29 липня 2008 року між Боржником та Заявником 7 укладено договір підряду № 56/156 на будівельно-монтажні роботи, згідно п.п. 1.1. якого, замовник (Боржник -згідно договору підряду № 56/156 на будівельно-монтажні роботи) доручає, а підрядник (Заявник 7 -відповідно договору підряду № 56/156 на будівельно-монтажні роботи) зобов'язується виконати будівельно-монтажні та оздоблювальні роботи у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації, графіку виконання робіт, та в порядку і на умовах даного договору, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Відповідно до п.п. 5.1. договору підряду № 56/156 на будівельно-монтажні роботи, прийом та здача виконаних об'ємів робіт проводиться в установленому порядку з оформленням акта виконаних робіт (форма КБ-3) до 28 числа звітного місяця, який підписується сторонами по договору та оформлюється в 3-х примірниках згідно Державних будівельних норм і який є основним документом для оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 530, ст. 629 Цивільного кодексу України, для підтвердження виконання договору підряду № 56/156 на будівельно-монтажні роботи від 29 липня 2008 року Заявником 7 надано акти приймання виконаних робіт, які підписані Заявником 7 та Боржником: № 08501-1 за листопад 2008 року на суму 944,40 грн., актом № 08-507-1 за листопад 2008 року на суму 14 422,80 грн., актом № 08-507 за жовтень 2008 року на суму 13 512,00грн., актом № 08-501 за жовтень 2008 року на суму 11 043,60 грн., актом № 08-542 за жовтень 2008 року на суму 76 677,60 грн., актом № 08-534 за жовтень 2008 року на суму 11 876,40 грн., актом № 08-505 за жовтень 2008 року на суму 8 176,80 грн., актом № 08-539 за жовтень 2008 року на суму 16 243,20 грн., актом № 08-392 за серпень 2008 року на суму 10 821,60 грн., актом № 08-421 за серпень 2008 року на суму 25 837,20 грн., актом № 08-451 за вересень 2008 року на суму 14 264,40 грн., актом № 08-474 за вересень 2008 року на суму 22 105,20 грн., актом № 08-475 за вересень 2008 року на суму 24 121,20 грн., актом № 08-462 за вересень 2008 року на суму 59 964,00 грн., -на загальну суму 310 010,40 грн.
Як зазначає Заявник 7, протягом 2008-2009 років Боржником перераховано кошти на виконання договору підряду № 56/156 на будівельно-монтажні роботи від 29 липня 2008 року в сумі 260 757,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.
12 листопада 2009 року Заявником 7 було направлено Боржнику претензію № 130 від 12 листопада 2009 року про сплату боргу, у якій Заявник 7 зазначає, що ним було надано послуги Боржнику на загальну суму 310 010,40 грн., з яких 260 757,00 грн. Боржником оплачені; та просить сплатити на його користь суму заборгованості в розмірі 49 253,40 коп. Вказана претензія отримана Боржником 12 листопада 2009 року про що свідчить відбиток штампу про отримання Боржника № 12 від 12 листопада 2009 року.
Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків з Боржником станом на 01 січня 2012 року, заборгованість Боржника перед Заявником 7 становить 17 589,44 грн.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Крім того судом встановлено, що Заявником 7 при поданні заяви про визнання вимог кредитора у справі про банкрутство № 3 від 23 лютого 2011 року з вимогами до Боржника сплачено державне мито у сумі 85,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 24 від 23 лютого 2011 року та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 25 від 23 лютого 2011 року.
Дослідивши вимоги Заявника 7 на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що вимоги Заявника 7 є обґрунтованими, підтвердженими належними документами, доказами, в зв'язку з чим такі вимоги визнаються судом. Боржником не надано суду заперечень, доказів оплати вищезазначеної заборгованості. У зв'язку з цим, суд з врахуванням положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України визнає вимоги Заявника 7 -товариства з обмеженою відповідальністю «Шинбудмонтаж»(ідентифікаційний код: 34846042, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91) в сумі 17 589,44 грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 44 коп.) заборгованості, що відноситься до 4 черги задоволення вимог кредиторів, в сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) державного мита за подання заяви з кредиторськими вимогами до Боржника у справі № Б8/191-10 та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених у справі № Б8/191-10, які відносяться до 1 черги задоволення вимог кредиторів.
В ході розгляду вимог Кредитора судом встановлено наступне.
Як зазначено, від Приватного акціонерного товариством «Росава»(ідентифікаційний код: 25745867, індивідуальний податковий номер: 302533810276, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91) (Кредитор) надійшла заява про збільшення кредиторських вимог № 05-1387 від 24 лютого 2011 року в якій заявлено додаткові вимоги до Боржника, зокрема Кредитор просить: збільшити його конкурсні кредиторські вимоги до Боржника у справі про банкрутство Боржника № Б8/191-10 на суму 1 717 872,66 грн.; визнати Кредитора конкурсним кредитором у справі про банкрутство Боржника № Б8/191-10 з конкурсними грошовими вимогами в сумі 3 088 933,28 грн.
13 березня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Кредитора надійшов лист № 05-1865 від 12 березня 2012 року (вх. № 3946 від 13 березня 2012 року) з доданими документами.
Заборгованість Боржника до Кредитора в сумі 1 369 280,65 грн. (один мільйон триста шістдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят гривень 65 коп.) підтверджена наказом господарського суду Київської області від 31 січня 2011 року у справі № 5/199-10, виданого на виконання рішення господарського суду Київської області від 11 листопада 2010 року у справі № 5/199-10, яке набрало законної сили 24 січня 2011 року, згідно якого наказано стягнути з Боржника на користь Кредитора 1 355 489,76 грн. заборгованості, 13 554,89 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Досліджуючи вимоги Кредитора в сумі 70 000,00 грн., судом встановлено наступне.
Як зазначає Кредитор у своїй заяві про збільшення кредиторських вимог № 05-1387 від 24 лютого 2011 року, заборгованість Боржника до Кредитора в сумі 70 000,00 грн. виникла в зв'язку із невиконанням Боржником вимог договору про переведення боргу.
Згідно п. 1 ч. 1. ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Дослідивши матеріали справи, керуючись ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 509, п. 1 ч. 1. ст. 512, ст. 520, ст. 526 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що між Боржником, Кредитором (ініціюючим) та Приватним підприємством «Експерт ВМ»укладено договір № 210/27 про переведення боргу, відповідно до п.п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний боржник (відкрите акціонерне товариство «РОСАВА»відповідно до договору № 210/27 про переведення боргу) переводить свій борг, а саме 70 000,00 грн. (обов'язки) за договором «На проведення експертної оцінки майна»№ 35 від 07 квітня 2010 року (далі Основний договір), укладеним між Первісним боржником та Кредитором (Приватне підприємством «Експерт ВМ»згідно договору № 210/27 про переведення боргу) та зобов'язується сплатити Новому боржникові (Заявник 7 відповідно до договору № 210/27 про переведення боргу) за прийняття боргу визначену цим договором плату, а Новий боржник замінює Первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із названого вище основного договору, і приймає на себе обов'язки Первісного боржника за Основним договором.
Відповідно до п.п. 2.1. договору № 210/27 про переведення боргу, не пізніше 17 березня 2011 року Первісний боржник сплачує Новому боржнику плату за прийняття боргу у розмірі 70 000,00 грн.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Крім того судом встановлено, що Кредитором при поданні заяви № 05-1387 від 24 лютого 2011 року про збільшення кредиторських вимог сплачено державне мито у сумі 85,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 1532 від 17 лютого 2011 року та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 1533 від 17 лютого 2011 року; при поданні заяви № 05-7687 від 13 грудня 2010 року про порушення справи про банкрутство Кредитором сплачено державне мито в сумі 85,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 12 від 13 грудня 2010 року, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що підтверджено платіжним дорученням № 13 від 13 грудня 2010 року.
Дослідивши додаткові вимоги Кредитора на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що вимоги Кредитора є обґрунтованими, підтвердженими належними документами, доказами, в зв'язку з чим такі вимоги визнаються судом. Боржником не надано суду заперечень, доказів оплати вищезазначеної заборгованості. У зв'язку з цим, суд з врахуванням положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вимоги Кредитора -Приватного акціонерного товариством «Росава»(ідентифікаційний код: 25745867, індивідуальний податковий номер: 302533810276, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91) 1 717 872,66 грн. (один мільйон сімсот сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві гривні 66 коп.) заборгованості, що відносяться до 4 черги задоволення вимог кредиторів, в сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) державного мита за подання заяви з кредиторськими вимогами до Боржника у справі № Б8/191-10, в сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) державного мита за подання заяви до господарського суду про порушення справи про банкрутство та 472,00 грн. (чотириста сімдесят дві гривні 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених у справі № Б8/191-10, які відносяться до 1 черги задоволення вимог кредиторів.
Таким чином, заслухавши представників Заявників 2, 3, 4, 6, 7, ініціюючого кредитора, Боржника, розпорядника майна Боржника в судовому засіданні, під час якого розглядались заяви Заявників 2-4, 6, 7, ініціюючого кредитора про визнання кредитором, суд приходить до висновку, що наявних в справі доказів, документів достатньо для прийняття рішення у даному судовому засіданні про визнання чи відхилення вимог тих чи інших кредиторів Боржника, повністю чи частково.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1, 5, 11, 13, 14, 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 4?, 4?, 6, 34, 35, 43, 49, 75, 82, 83, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. 173, ст. 193, ст. ст. 218, 275, 276 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 512, 520, 525, 526, 530, 629, 882 Цивільного кодексу України, п.п. 14.1.147., 286.2., 287.4. Податкового кодексу України, ст. ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір», ст. 4 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито», ст. 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», ст. ст. 4, 5, 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21 грудня 2000 року, ст. ст. 14, 17 Закону України «Про плату за землю»№ 2535-XII від 03 липня 1992 року, Постановою Пленуму Верхового Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року № 15, Рекомендаціями Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 04 червня 2004 року №05-5/1193, п. 3.10. Інструкції «Про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 290 від 11 червня 2003 року, суд, -
1. В задоволенні заяви Заявника 5 -Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(ідентифікаційний код: 31301827, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1), -відмовити; витрати по сплаті державного мита та витрати Заявника 5 за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог у справі про банкрутство № Б8/191-10 покласти на Заявника 5.
2. Визнати вимоги кредиторів Боржника -відкритого акціонерного товариства «РОСАВА», ідентифікаційний код юридичної особи: 00152269, індивідуальний податковий номер: 001522610277, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91, в наступному складі та обсязі:
- Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(ідентифікаційний код: 04654336, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3), в сумі 826 819,30 грн. (вісімсот двадцять шість тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 30 коп.) заборгованості, що відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів Боржника, у сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) державного мита за подання заяви кредитора з вимогами до Боржника, що відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів Боржника, у сумі 40,00 грн. (сорок гривень 00 коп.) за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог у справі про банкрутство № Б8/191-10, що відносяться до першої черги задоволення вимог Боржника;
Відповідно до п.п. 8.6. Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Така відмова не позбавляє кредитора права звернутися з позовною заявою до боржника у загальному порядку/
Відмовити у прийнятті заяви Заявника 2 № 230 від 21 лютого 2011 року про визнання кредитором по справі № Б8/191-10 до Боржника на суму 937 555,99 грн. в частині поточних вимог.
- Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (ідентифікаційний код: 23570409, місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, бул. 50-річчя Перемоги, буд. 12) на загальну суму 2 218 737,44 грн. (два мільйони двісті вісімнадцять тисяч сімсот тридцять сім гривень 41 коп.), з яких: 2 164 783,41 грн. (два мільйони сто шістдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят три гривні 41 коп.) податкової заборгованості, що відноситься до третьої черги задоволення вимог кредиторів та в сумі 53 954,03 грн. (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні 03 коп.) -пені, що відноситься до шостої черги задоволення вимог кредиторів;
Відповідно до п.п. 8.6. Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Така відмова не позбавляє кредитора права звернутися з позовною заявою до боржника у загальному порядку
Відмовити у прийнятті заяви Заявника 3 № 3062/10/10 від 10 лютого 2011 року про визнання кредитором по справі № Б8/191-10 про банкрутство Боржника та в заяві Заявника 3 № 35120/10/10 від 23 грудня 2011 року про визнання поточних кредиторських вимог по справі № Б8/191-10 про банкрутство Боржника, в частині поточних вимог;
Cтягнути з Боржника державне мито в сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.), що відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів Боржника;
- товариства з обмеженою відповідальністю «Рекон»(ідентифікаційний код: 24100539, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, буд. 11-Б, оф. 106) в сумі 34 267,00 грн., що віднесені до четвертої черги задоволення вимог кредиторів; в сумі 85,00 грн. державного мита за подання заяви з вимогами до Боржника та у сумі 40,00 грн. витрат за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по справі про банкрутство № Б8/191-10, що відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів;
- товариства з обмеженою відповідальністю «Баракуда і К»(ідентифікаційний код: 36632174, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 11) в сумі 54 854,83 грн. (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот п'ятдесят чотири гривні 83 коп.) заборгованості, що відноситься до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, в сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) державного мита за подання заяви з кредиторськими вимогами до Боржника у справі № Б8/191-10 та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених у справі № Б8/191-10, які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів;
- Приватного акціонерного товариством «Росава»(ідентифікаційний код: 25745867, індивідуальний податковий номер: 302533810276, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91) 1 717 872,66 грн. (один мільйон сімсот сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві гривні 66 коп.) заборгованості, що відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, в сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) державного мита за подання заяви з кредиторськими вимогами до Боржника у справі № Б8/191-10, в сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) державного мита за подання заяви до господарського суду про порушення справи про банкрутство та 472,00 грн. (чотириста сімдесят дві гривні 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених у справі № Б8/191-10, які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів.
3. Копію ухвали надіслати: Приватному акціонерному товариству «РОСАВА» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91); відкритому акціонерному товариству «РОСАВА»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91); розпоряднику майна Боржника -арбітражному керуючому Мартинко А.Г. (Київська область, м. Біла Церква, вул. Інтернаціональна, буд. 91); Комунальному підприємству Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3); Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/9); Управлінню Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області (09112, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, буд. 23); Комунальному підприємству Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3); Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекція Київської області (09117, Київська область, м. Біла Церква, бул. 50-річчя Перемоги, буд. 12); товариству з обмеженою відповідальністю «Рекон»(01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, буд. 11-Б, оф. 106); Дочірній компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1); товариству з обмеженою відповідальністю «Баракуда і К»(04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 11); товариству з обмеженою відповідальністю «Шинбудмонтаж»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91).
Суддя Скутельник П.Ф.