13.11.12р. Справа № 38/5005/5057/2012
Суддя господарського суду Дніпропетровської області Бондарєв Е.М.
при секретарі судового засідання Сизончик Н.В.
за участю представників сторін:
від кредитора - не з'явився
від боржника - Колошин В.П., ліквідатор
за участю - Ткаченко В.С., довіреність №256 від 23.04.10р., представник ДОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль";
розглянувши справу
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд", м. Дніпропетровськ
до боржника фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1)
про визнання банкрутом
Справа за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд", м. Дніпропетровськ про визнання банкрутом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перебуває на стадії ліквідації.
Постановою господарського суду від 26.06.12р. боржника визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура у справі, ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича (ліцензія АВ № 547835 від 27.10.2010 року), 49000, АДРЕСА_2.
03.09.12р. ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції звернулось до суду зі скаргою на протиправні дії арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича щодо включення до ліквідаційної маси майна ОСОБА_4, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 203, 4 кв. м. та земельну ділянку загальною площею 1 000 кв.м., що знаходяться по адресу: Дніпропетровська область, АДРЕСА_3. Також, скаржник просить виключити з ліквідаційної маси зазначене вище майно, яке належить ОСОБА_4, та заборонити арбітражному керуючому Колошину В.П. до моменту розгляду скарги провадити дії щодо проведення оцінки, реалізації майна ОСОБА_4, яке протиправно було включено до ліквідаційної маси банкрута.
Скарга обґрунтована тим, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чітко передбачено, що дія Закону не поширюється "на кредитні договори, що укладені до набрання ним чинності". Жодного кредитного договору між Банком та ОСОБА_4 не укладалося. Провадження у судовій справі №38/5005/5057/2012 було відкрито на підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд", м. Дніпропетровськ за порушенням ОСОБА_4 зобов'язань за укладеним між ними договором, який за своїми ознаками не підпадає під визначення кредитного договору та за своєю правовою природою не є таким.
В свою чергу, договір іпотеки від 27.06.08р. №014/02-40/1831, укладений між Банком та ОСОБА_4, згідно якого ОСОБА_4 надає в іпотеку Банку нерухоме майно, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 203, 4 кв.м. та земельну ділянку загальною площею 1000 кв.м., що знаходяться по адресу: Дніпропетровська область, АДРЕСА_3, також за своєю природою не є кредитним договором і майно в іпотеку банку надавалося ОСОБА_4 в забезпечення зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_5, як фізичною особою та вищевказане майно перебуває у заставі Банку за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
02.10.12р. від ліквідатора Колошина Вадима Петровича надійшло заперечення на скаргу ДОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дії ліквідатора про не виключення з ліквідаційної маси майна боржника посилаючись на те, що кредитний договір №К-Д 014/02-40/925/1 укладено 27.06.08р., а відповідні зміни було внесено 22.09.11р., тобто кредитний договір №К-Д 014/02-40/925/1 був укладений до прийняття змін до п. 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" №3795-VІ(3795-17) від 22.09.11р. Судова практика, яка була актуальна до прийняття змін від 22.09.11р. до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визначає позицію щодо того, що майно фізичної особи та фізичної особи-підприємця не відокремлюється одне від одного викладено в судовій практиці, а саме в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.09р. у справі №Б-24/39-09 в абзаці 49 вказано, що "Крім того, чинним законодавством не розділяється майно фізичної особи як громадянина та майно фізичної особи як підприємця, тому в ліквідаційній процедурі після визнання боржника банкрутом виявленню та продажу підлягають усі майнові активи, які належать боржнику-банкруту, окрім майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, за рахунок цього майна підлягають погашенню у встановленому законом порядку вимоги кредиторів". Отже, майно, яке Банк просив виключити з ліквідаційної маси не є майном не яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, а тому задоволення вимог Банку про не включення вище вказаного майна до ліквідаційної маси призвело б до порушення законних прав та інтересів інших кредиторів.
23.10.12р. ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надані додаткові пояснення де останній зазначив, що посилання арбітражного керуючого на безпідставність вимог Банку щодо виключення з ліквідаційної маси майна ОСОБА_4 є безпідставним та незаконними оскільки з аналізу вищевказаних договорів вбачається, що майно, а саме, житловий будинок по АДРЕСА_3 перебуває в заставі Банку, з підстав, що не пов'язані із здійснення ОСОБА_4 підприємницької діяльності, оскільки, по-перше, кредитний договір укладався не з ним, а з його батьком, ОСОБА_5, по-друге, провадження у судовій справі №38/5005/5057/2012 було відкрито на підставі заяви ТОВ "Будівельна компанія "Ростбуд" за порушення ОСОБА_4 зобов'язань за укладеним між ними договором, до якого житловий будинок жодним чином не прив'язаний, по-третє, житловий будинок використовується ним не для комерційних цілей, оскільки там він проживає із своєю родиною.
26.10.12р. та 05.11.12р. ліквідатором надані доповнення до заперечень де зазначив, що у відповідності до особистих вказівок Голови Вищого господарського суду України Татькова В.І. викладених в п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/1481/11 від 26.10.11р. у розгляді справ про банкрутство фізичних осіб - підприємців стосовно зобов'язань боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності, а також майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності, господарським судам необхідно враховувати, що відповідно до пункту 2 Розділу VII "Прикінцеві положення" Закону дія останнього не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності. Крім того, Банк не набув статуту кредитора по справі, він не має права на подання скарги на дії арбітражного керуючого оскільки останнім днем для заявлення вимог кредиторів по справі була дата 10.09.12р. В установлений спеціальним законом двохмісячний термін ДОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" свої грошові вимоги до боржника не заявив.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши ліквідатора та представника скаржника, суд прийшов до висновку про відхилення скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дії ліквідатора з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, формує ліквідаційну масу тощо.
Згідно п.п.1, 2 ст.26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Згідно п.7 ст.47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у діючій на даний час редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22 вересня 2011 року №3795-VІ (3795-17)) у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
До внесення змін п.7 ст.47 Закону встановлював, що у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.
Частина 1 ст.58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи (ч.2 ст.5 ЦК України).
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 22 вересня 2011 року №3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" передбачено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.
На вказану обставину також звертає увагу Вищий господарський суд України в п.3 інформаційного листа від 26 жовтня 2011 року № 01-06/1481/11 "Про Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг".
Із матеріалів справи вбачаться, що кредитний договір №К-Д 014/02-40/925/1 та Договір іпотеки №014/02-40/1831 були укладені між ОСОБА_4 та ДОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - 27.06.2008р., тобто до внесення змін до п.7 ст.47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Таким чином, скарга ДОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дії ліквідатора підлягає відхиленню оскільки діюче на момент укладення кредитного та іпотечного договорів законодавство не мало заборони щодо включення до ліквідаційної маси майна, що перебувало в заставі (іпотеці) банку.
Керуючись ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суддя -
Відхилити скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції на протиправні дії арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича.
Суддя Е.М. Бондарєв