номер провадження справи 2/94/12
Запорізької області
08.11.12 Справа № 5009/3634/12
Суддя Мойсеєнко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного підприємства "Бізнес Ключ", м. Запоріжжя,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМС-СПЕЦБУД", м.Запоріжжя,
про зобов'язання вчинити дії, направлені на передачу крану спеціального монтажного рельсового СКР-220ЭМ,
за участю представників сторін:
від позивача: Соколова В.Д. (довіреність № 7 від 01.08.2012р.)
від відповідача: Ворона О.В. (угода про надання правової допомоги № 20/08-2012 від 20.08.2012 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 840 від 27.12.2010р., адвокат);
До господарського суду Запорізької області звернулося Приватне підприємство "Бізнес Ключ" з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМС-СПЕЦБУД" вчинити дії, направлені на передачу крану спеціального монтажного рельсового СКР-220ЭМ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 02/08-2012 від 02.08.2012р. не виконав покладених на нього обов'язків стосовно передачі крану спеціального монтажного рельсового СКР-220ЭМ, тому просить зобов'язати відповідача вчинити дії, направлені на передачу крану.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 16, 526 Цивільного кодексу України.
Ухвалою від 25.09.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/94/12 та призначено розгляд справи на 23.10.2012р.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що не вбачає своєї вини в неможливості забезпечити виконання умов договору купівлі-продажу № 02/08-2012 від 02.08.2012р. стосовно передачі крану, оскільки останній знаходиться на території структурного підрозділу ТОВ "КРИМТЕЦ" Камиш-Бурундської ТЕЦ в місті Керч. Вказує, що для того, щоб здійснити передачу крану його слід забрати з території вказаної ТЕЦ, яка в свою чергу не дає можливості відповідачу здійснити вказані дії. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити та залучити до участі у справі в якості третьої особи структурний підрозділ ТОВ "КРИМТЕЦ" Камиш-Бурундську ТЕЦ в місті Керч.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням ним вимог суду у повному обсязі суд ухвалою від 23.10.2012р. відклав розгляд справи на 08.11.2012 р. Також даною ухвалою суд відмовив у залученні третьої особи у справі, оскільки структурний підрозділ ТОВ "КРИМТЕЦ" Камиш-Бурундську ТЕЦ в місті Керч не є юридичною особою, не може самостійно набувати цивільні права та обов'язки, а отже відповідно до положень ГПК України не може бути третьою особою в даній справі.
07.11.2012 р. від позивача надійшли письмові клопотання про залучення ТОВ «КРИМТЕЦ»як другого відповідача у справі та у якості третьої особи.
Розглянувши подані клопотання, суд відмовив у їх задоволенні, оскільки правовідносини між позивачем та ТОВ «КРИМТЕЦ»не засновані на договорі купівлі-продажу № 02/08-2012 від 02.08.2012р., який є підставою позову в даній справі, тому вони не мають відношення до розгляду даної справи. Розглядом даної справи будь-яким чином не зачіпаються права та інтереси ТОВ «КРИМТЕЦ», доказів зворотнього сторони не надали суду.
В судовому засіданні 08.11.2012 р. були присутні представники обох сторін, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги. Також надав додаткові письмові пояснення від 08.11.2012 р. про те, що на виконання умов договору купівлі-продажу відповідачем було передано технічний паспорт на кран.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував, оскільки право власності на кран перейшло до позивача, однак повідомив, що кран не перебуває у володінні відповідача, а знаходиться на території структурного підрозділу ТОВ "КРИМТЕЦ" Камиш-Бурундської ТЕЦ в місті Керч. Конкретні дії щодо передачі крану сторонами у договорі не узгоджувались, а крім підписання акту приймання-передачі.
В судовому засіданні 08.11.2012 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
02.08.2012 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗМС-СПЕЦБУД" (надалі -продавець) та Приватне підприємство "Бізнес Ключ" (надалі -покупець) укладено договір №02/08-2012 р. купівлі-продажу, за яким продавець продає належний йому на праві власності кран спеціальний монтажний рельсовий СКР-2200ЭМ (далі -за текстом Кран), а покупець приймає у свою власність Кран на умовах та в порядку, що визначені даним договором.
Відповідно до пунктів 2.1-2.2 договору продавець зобов'язаний передати покупцю Кран та документи на нього протягом трьох днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі Крану та документів, що є невід'ємною частиною цього договору. Продавець гарантує, що вказаний Кран нікому не проданий, не подарований, не закладений, не перебуває під арештом, судового спору щодо нього не ведеться. Покупець зобов'язаний прийняти Кран згідно умов цього договору та підписати акт приймання-передачі.
У п. 2.3 договору зазначено, що Кран знаходиться на території структурного підрозділу ТОВ «КРИМТЕЦ Камиш-Бурундської ТЕЦ»у м. Керч, Тиритакський спуск, 1.
Відповідно до умов пунктів 3.1, 3.2 договору вартість Крана (ціна договору) становить 70000,00 грн. без нарахування та сплати ПДВ. Покупець сплачує продавцю вартість Крана протягом 12 місяців з дня фактичної передачі продавцем покупцю Крана.
У п. 4.2 договору визначено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та є обов'язковим для виконання для кожної із сторін.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що право власності на Кран у покупця виникає в момент укладання сторонами цього договору.
У п. 4.5 договору додатково закріплено, що згідно з ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України покупець набуває право власності на Кран з моменту підписання цього договору сторонами. Порушення продавцем умов п. 2.1 цього договору жодним чином не порушує прав власності покупця на Кран. Порушення покупцем умов п. 3.2 цього договору жодним чином не позбавляє покупця права власності на Кран, а є підставою для продавця на стягнення з покупця вартості Крана у примусовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2012 р. сторонами підписано акт прийому-передачі крану.
Представники сторін в судовому засіданні повідомили, що продавець передав покупцю технічний паспорт на кран, однак сам кран фактично не був переданий, оскільки він знаходиться на території структурного підрозділу ТОВ «КРИМТЕЦ Камиш-Бурундської ТЕЦ»у м. Керч і доступу на відповідну територію сторони не мають.
У зв'язку з цим позивач звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання відповідача вчинити дії, направлені на передачу крану спеціального монтажного рельсового СКР-220ЭМ.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.
Частинами 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Правовідносини сторін засновані на договорі купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
За приписами ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Згідно з ч. 2 ст. 665 Цивільного кодексу України, якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 620 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.
У пунктах 2.1-2.3 договору сторони визначили, що продавець зобов'язаний передати покупцю Кран та документи на нього протягом трьох днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі Крана та документів, що є невід'ємною частиною цього договору. Кран знаходиться на території структурного підрозділу ТОВ «КРИМТЕЦ Камиш-Бурундської ТЕЦ»у м. Керч, Тиритакський спуск, 1.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що право власності на Кран у покупця виникає в момент укладання сторонами цього договору.
У п. 4.5 договору додатково закріплено, що згідно з ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України покупець набуває право власності на Кран з моменту підписання цього договору сторонами. Порушення продавцем умов п. 2.1 цього договору жодним чином не порушує прав власності покупця на Кран.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, у договорі купівлі-продажу сторони погодили, що право власності покупця на товар виникає з моменту укладення цього договору незалежно від факту передачі товару.
Суд зазначає, що способи захисту цивільного права мають відповідати змісту порушеного права та мати здатність відновити права позивача у випадку задоволення позову судом.
Предметом позовних вимог є зобов'язання відповідача вчинити дії направлені на передачу Крану позивачу. Однак позивач не вказує, які конкретно дії повинен вчинити відповідач.
Акт приймання-передачі крану сторонами підписано (а.с.11). Технічний паспорт на кран, як пояснили представники сторін в судовому засіданні, продавцем покупцю переданий.
В договорі купівлі-продажу не закріплено, в який ще спосіб продавець зобов'язаний передати товар покупцю, у тому числі не передбачено обов'язок продавця доставити товар покупцю. Іншого документу, яким засвідчується передача товару, окрім акту приймання-передачі, договором не встановлено.
Враховуючи зазначене, суд не знаходить підстав для спонукання відповідача вчинити певні невизначені дії, які не є обов'язковими для нього.
Крім того, як вказує відповідач, у нього відсутня можливість передати кран позивачу, оскільки у володінні відповідача кран не перебуває, а знаходиться на території структурного підрозділу ТОВ «КРИМТЕЦ Камиш-Бурундської ТЕЦ»у м. Керч і доступу на відповідну територію відповідач не має.
Таким чином, винесення судом рішення про зобов'язання відповідача передати Кран позивачу, не призведе до реального поновлення прав позивача, оскільки таке рішення не може бути виконано відповідачем. Тобто позивачем невірно обрано спосіб захисту прав, які він вважає порушеними.
Враховуючи викладене, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Разом з тим, суд зауважує, що право власності підлягає захисту у спосіб, визначений законодавством, у тому числі шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння. Отже позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з відповідним позовом.
Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя Т.В.Мойсеєнко
Повне рішення оформлено і підписано,
згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 12.11.2012 р.