"13" листопада 2012 р. Справа № 5011-66/3461-2012
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Овечкін В.Е. Чернов Є.В. Цвігун В.Л.
за участю представників: ПуАТ "Севастопольський морський завод" розглянувши касаційну скаргу Крічун М.М. ПуАТ "Севастопольський морський завод"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.08.2012р.
у справі№ 5011-66/3461-2012 господарського суду міста Києва
за позовомПуАТ "Севастопольський морський завод"
доСевастопольської міської ради
провизнання рішення міської ради недійсним, визнання права користування землею
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2012 р. (суддя Гончаров С.А.) в позові про визнання недійсним та скасування рішення IV сесії Севастопольської міської ради № 1516 від 13.09.2011 р., визнання права користування земельною ділянкою площею 1,8931 га на умовах, встановлених в договорі оренди № б/н від 13.10.2006 року відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2012 р. (судді Куксов В.В., Майданевич А.Г., Яковлєв М.Л.) рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2012 р. залишена без зміни.
ПуАТ "Севастопольський морський завод" в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права, позов задовольнити.
Скаржник доводить, що судом не правильно застосована ст. 33 Закону України "Про оренду землі", п.п.32, 34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування", оскільки законодавством прямо передбачено поновлення договору оренди землі, при цьому суд помилково вважає, що відповідне поновлення залежить від волі орендодавця.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом, рішенням Севастопольської міської ради від 14.12.2005 р. № 4151 Відкритому акціонерному товариству "Севастопольський морський завод" (змінено найменування на Публічне акціонерному товариству "Севастопольський морський завод") передано в оренду строком до 01.10.2010 р. земельну ділянку площею 1,8931 га по вул. Муромська-Закамчатська (вул. Чернігівська), 42 для закінчення будівництва житлових будинків з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови.
Рішенням Севастопольської міської ради від 13.09.2006 р. № 737 поновлено строк дії рішення Севастопольської міської ради від 14.12.2005 р. № 4151 "про передачу ВАТ "Севастопольський морський завод"в оренду земельної ділянки по вул. Муромська-Закамчатська (вул. Чернігівська), 42 для закінчення будівництва житлових будинків"та продовжено позивачу строк укладення договору оренди земельної ділянки на два місяця з моменту прийняття цього рішення.
13.10.2006 р. між Севастопольською міською радою (орендодавцем) та ВАТ "Севастопольський морський завод"(орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки (Договір), який зареєстрований у Севастопольській міській філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 24.11.2006 року № 040666100112.
Згідно п. 1.1. Договору орендодавець у відповідності з рішенням Севастопольської міської ради від 14.12.2005 р. № 4151 та від 13.09.2006 р. № 737 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для закінчення будівництва та обслуговування житлових будинків, з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови, що знаходиться в м. Севастополі, в Нахімовському районі по вул. Муромська-Закамчатська (вул. Чернігівська) 42.
У відповідності до пункту 2.1. договору в оренду передається земельна ділянка площею 1,8931 га.
Договір укладено строком до 01.10.2010 року (п. 3.1. договору).
Пунктом 3.2. договору оренди земельної ділянки встановлено, що після закінчення строку дії договору орендатор, який належним чином виконував обов'язки у відповідності до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на продовження договору. У цьому випадку орендар повинен не пізніше, ніж за два місяці до закінчення строку дії договору, повідомити письмово про це орендодавця та вирішити у встановленому Законом порядку питання про продовження оренди земельної ділянки.
08.07.2010 р. та 01.12.2010 р. позивач звернувся до Севастопольської міської державної адміністрації та Севастопольської міської ради відповідно з клопотаннями про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 13.10.2006 р., зареєстрованого 24.11.2006 р. за № 040666100112 строком на 5 років.
Рішенням IV сесії Севастопольської міської ради від 13.09.2011 року № 1516 ВАТ "Севастопольський морський завод" відмовлено в поновленні договору оренди від 13.10.2006 р., зареєстрованого 24.11.2006 р. під № 040666100112, земельної ділянки площею 1,8931 га, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Муромська-Закамчатська (вул. Чернігівська, 42), переданого для завершення будівництва та обслуговування житлових будинків.
Пунктом 2 наведеного рішення відповідачем вирішено вважати договір оренди від 13.10.2006 р., зареєстрований 24.11.2006 р. під № 040666100112, земельної ділянки площею 1,8931 га, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Муромська-Закамчатська (вул. Чернігівська, 42), переданого для завершення будівництва та обслуговування житлових будинків, припиненим у зв'язку з закінченням строку договору.
Пунктами 3, 4 оспорюваного рішення зобов'язано ВАТ "Севастопольський морський завод" оформити правовстановлюючі документи на частину земельної ділянки площею 0,0343 га для завершення будівництва та обслуговування житлового будинку по вул. Муромській, що знаходиться на балансі ВАТ "Севастопольський морський завод"; частину земельної ділянки площею 1,8588 га, вільну від забудови, переведено до земель запасу з наступною реалізацією її на конкурентних засадах (земельних торгах) у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки, з віднесенням її до категорії громадської та житлової забудови, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлових будинків.
Пунктом 1 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).
За змістом ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла станом на момент закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки) передбачала, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, він підлягає поновленню на той самий строк, і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Господарський суд дійшов правомірного висновку, що вказаною нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню (а не є поновленим).
Поновлення договору, у будь-якому разі це дія, яка вимагає наявності волі обох сторін.
Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст.77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради -сесії. Тобто, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.
Рішення органів місцевого самоврядування про надання земельних ділянок в оренду або про відмову у поновленні договорів оренди є формою реалізації такими органами своїх прав щодо володіння та розпорядження відповідними землями від імені українського народу.
Підставами для визнання незаконними наведених рішень ради є їх невідповідність вимогам чинного законодавства або визначеній компетенції органу, який видав такий акт.
Позивачем не наведено будь-яких інших обставин, які свідчили б про невідповідність спірного рішення вимогам діючого законодавства.
За таких обставин, підстави для визнання недійсним та скасування рішення IV сесії Севастопольської міської ради № 1516 від 13.09.2011 р. відсутні.
Крім того, оскільки Севастопольською міською радою не приймалось рішення про укладення на новий строк договору оренди земельної ділянки площею 1,8931 га по вул. Муромська -Закамчатська (вул. Чернігівська, 42) в м. Севастополі, та надання такої земельної ділянки в користування позивачу, позовна вимога про визнання права користування земельною ділянкою є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Твердження скарги відхиляються, оскільки на момент закінчення договору оренди землі, закон ніяким чином не зобов'язував орендодавця обов'язково поновити договір, тобто мати волю виключно на поновлення договору або продовження строку його дії, як помилково вважає скаржник; порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін на момент закінчення строку дії договору законом не встановлено; чинна на момент звернення позивача до орендодавця норма ст. 33 Закону України "Про оренду землі" визначала можливість поновлення договору за волевиявленням сторін, зокрема, в розглядуваному випадку це повинно було відбуватися шляхом прийняття та оформлення відповідного рішення міської ради про поновлення договору оренди землі, натомість відповідного рішення не було прийнято, неприйняття відповідного рішення щодо поновлення або відмови у такому поновленні договору оренди відповідачем не оскаржено; доводи щодо нової редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі" відхиляються, оскільки відповідна редакція до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов правильного висновку про наявність відсутність правових підстав для задоволення позову, такий висновок відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, тому підстав для скасування оскаржуваних у справі судових рішень не має.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарсь кий суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2012 р. у справі № 5011-66/3461-2012 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун