"12" листопада 2012 р. Справа № 34/424
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кролевець О.А., Попікової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Молпром-Фактор"
на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 11.08.2010 р. Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 р.
за заявою у справіВідкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2009 р. № 34/424
за позовом до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів за участю проВідкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Вест Ойл Груп" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Молпром-Фактор" Товариство з обмеженою відповідальністю "К-Л-О" Прокуратури міста Києва стягнення 188 505 702,77 грн.
за участю представників:
позивача: відповідача-ІІ:Савчука О.Г. Прокопчука С.В.
У травні 2009 року Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра" (надалі - ВАТ КБ "Надра") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Вест Ойл Груп" (надалі - ТОВ "Альфа Вест Ойл Груп"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Молпром-Фактор" (надалі -ТОВ "Молпром-Фактор") про стягнення з кожного з відповідачів заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 08.10.2008 р. № 27/4/2008/980-К/64 в розмірі 188 505 702,77 грн. у межах вартості предмета іпотеки.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2009 р. в позові відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2010 р. рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2009 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2010 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2010 р. скасовано, рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2009 р. залишено без змін.
У червні 2010 року ВАТ КБ "Надра" звернулося до суду першої інстанції із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2009 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.08.2010 р. (судді: Бойко Р.В., Джарти В.В., Ягічева Н.І.) задоволено заяву ВАТ КБ "Надра" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2009 р. у справі № 34/424 за нововиявленими обставинами: рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2009 р. скасовано; позовні вимоги задоволені частково: з ТОВ "Альфа Вест Ойл Груп" на користь ВАТ КБ "Надра" стягнуто заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 08.10.2008 р. № 27/4/2008/980-К/64 у межах вартості предмета іпотеки в розмірі 42 577 920,00 грн. та судові витрати; з ТОВ "Молпром-Фактор" на користь ВАТ КБ "Надра" стягнуто заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 08.10.2008 р. № 27/4/2008/980-К/64 у межах вартості предмета іпотеки в розмірі 156 819 456,00 грн. та судові витрати; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010 р. скасовано рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2010 р., винесено ухвалу, якою заяву ВАТ КБ "Надра" про перегляд за нововиявленими обставинами до розгляду не прийнято, повернуто ВАТ КБ "Надра" вказану заяву разом з доданими до неї документами.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2011 р. з огляду на невідповідність нормам процесуального права скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010 р.; справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду для розгляду по суті.
При новому розгляді справи постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 р. (судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.) рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2010 р. залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими в справі судовими актами, ТОВ "Молпром-Фактор" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" та зазначає, що судом не були зазначені спосіб реалізації предмета іпотеки та початкова ціна, не проведена оцінка майна.
Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, прокурор, відповідача-І та третя особа не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-ІІ, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08.10.2008 р. між ВАТ КБ "Надра" та ТОВ "К-Л-О" (позичальник) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 27/4/2008/980-К/64, згідно з пунктом 1.1 якого предметом договору є порядок та умови надання банком позичальнику кредитних коштів у межах відкритої невідновлювальної кредитної лінії (далі -кредитна лінія) на наступних умовах: банк встановлює ліміт заборгованості за кредитною лінією в сумі, яка не може перевищувати 173 000 000,00 грн.; строк користування кредитною лінією встановлюється з 08.10.2008 р. до 08.10.2013 р. (включно); відсоткова ставка за користування кредитними коштами в межах кредитної лінії складає 21% річних.
Пунктом 1.2 кредитного договору встановлено, що видача коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими траншами. Транші в межах кредитної лінії надаються на строк до 08.10.2013 р. (пункт 2.3 договору).
Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, які полягають у поверненні траншів у межах кредитної лінії, сплаті відсотків за користування ними, комісійної винагороди, а також можливої сплати неустойки (штрафу, пені) позичальник забезпечує в строк до 07.11.2008 р. (включно) надати в іпотеку передбачені у цьому пункті земельні ділянки, які належать відповідачам у справі, як майновим поручителям.
Пунктом 3.3.8 вказаного договору встановлено, що банк має право вимагати дострокового повернення траншів, виданих у межах кредитної лінії, і нарахованих відсотків за ними у випадку хоча б одноразового порушення позичальником строку повернення відсотків за кредитом та/або кредиту (його частини), а також у разі порушення позичальником будь-яких інших умов цього договору та порушення заставодавцем/іпотекодавцем договорів, що забезпечують виконання зобов'язань позичальника за цим договором.
Сторонами підписувалися додаткові угоди до кредитного договору від 03.11.2008 р. № 1 та від 04.11.2008 р. № 2.
У забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вищевказаним кредитним договором 07.11.2008 р. між ВАТ КБ "Надра" та ТОВ "Альфа Вест Ойл Груп" укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за № 8099. Відповідно до умов цього договору відповідач-І передає в іпотеку банку земельні ділянки, що розташовані на території Новосілківської сільської ради Макарівського району Київської області, узгодженою вартістю 42 577 920,00 грн. Також у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 07.11.2008 р. між ВАТ КБ "Надра" та ТОВ "Молпром-Фактор" укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за № 8187. Відповідно до умов цього договору відповідач-ІІ передає в іпотеку банку земельні ділянки, що розташовані на території Новосілківської сільської ради Макарівського району Київської області, узгодженою вартістю 156 819 456,00 грн.
Підпунктами 5.1.6, 5.1.7 договорів іпотеки передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов'язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане. У разі порушення позичальником зобов'язань, встановлених кредитним договором, та/чи обов'язків іпотекодавця за цими договорами, а також інших обов'язків іпотекодавця, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а в разі його невиконання -отримати задоволення своїх вимог з вартості предмета іпотеки.
Пунктом 7.1 іпотечних договорів встановлено, що іпотекодержатель має право вимагати задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником та/чи іпотекодавцем зобов'язання в цілому або в тій чи іншій його частині.
Судами також встановлено, що на виконання умов кредитного договору банк надав ТОВ "К-Л-О" кредит на загальну суму 173 000 000,00 грн.; позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість за кредитом, за відсотками, нарахована пеня, інфляційні втрати, штраф.
Прийнявши рішення про стягнення з відповідачів суми заборгованості позичальника (третьої особи в справі) за кредитним договором у межах вартості предмета іпотеки, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов помилкового висновку з огляду на таке.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека -вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, а майновий поручитель -особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника за основним зобов'язанням на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Статтею 11 цього Закону визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Згідно з частиною 6 статті 3 Закону у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Відповідно до статті 12 Закону у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання -звернути стягнення на предмет іпотеки.
У Розділі V Закону України "Про іпотеку" прописані норми, якими суду слід керуватись при задоволенні вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки.
Зокрема, статтею 33 вказаного Закону передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання. Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника.
Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16.10.2012 р. у справі № 5004/2440/11.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.
Виходячи із викладеного та враховуючи, що оцінка доказів і з'ясування обставин у справі на підставі статті 1117 ГПК України знаходяться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, а прийнятті у справі судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими, колегія суддів дійшла висновку про їх скасування з передачею справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, усім доводам сторін надати належну правову оцінку, і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Крім того, суду слід звернути увагу на вимоги статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України щодо належного способу захисту.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Молпром-Фактор" у справі № 34/424 задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 р. у справі № 34/424 скасувати.
Справу № 34/424 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Головуючий суддя: О. Кот
судді: О. Кролевець
О. Попікова