"14" листопада 2012 р. Справа № 22/5005/5244/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБожок В.С.,
суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.
розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 року
у справі господарського суду Дніпропетровської області
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
доУправління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
провизнання права власності
за участю представників
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі за текстом -ФОП ОСОБА_4.) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно -автостоянку вартістю 272 328, 00 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2012 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що у позивача відсутні правові підстави щодо визнання права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, оскільки зобов'язання сторін є припиненими у зв'язку з розірванням Договору купівлі-продажу будівлі автостоянки з інфраструктурою від 11.04.2008 року в судовому порядку.
Не погоджуючись із судовими актами господарських судів попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 року та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.
Сторін згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_4 та Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради 11.04.2008 року було укладено Договір купівлі-продажу будівлі автостоянки з інфраструктурою, яку орендує ФОП ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 (далі за текстом -Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю нежитлову будівлю автостоянки з інфраструктурою, яку орендує ФОП ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 -будівля автостоянки літ. Б-1, загальною площею 324,2 м2; ворота № 4; замощення ІІ, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за об'єкт приватизації ціну відповідно до умов Договору та пройти реєстрацію об'єкта приватизації в КП ДОР „Криворізьке бюро технічної інвентаризації".
Нежитлова будівля належить продавцю на праві комунальної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ № 065526 від 19.11.2007 року.
11.04.2008 року Договір посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 1710.
Згідно з п. 1.2. Договору право володіння, користування та розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця на підставі цього Договору з моменту сплати повної ціни продажу придбаного об'єкту приватизації.
Вартість об'єкту нерухомості становить 446 659,20 грн., з яких 74 443,20 грн. -ПДВ (п. 1.5. Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору покупець зобов'язаний внести 446 659,20 грн. за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору згідно ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
В п. 3.1 Договору визначено, що передача об'єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю в триденний термін після сплати повної ціни продажу придбаного об'єкта приватизації.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що якщо в установлені Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" терміни покупець не сплатить вказану в Договорі ціну продажу або відмовиться прийняти придбане комунальне майно, продавець має право розірвати цей договір за згодою сторін або в судовому порядку відповідно до ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна".
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_4 платіжним дорученням № 29/05 від 29.05.2008 року перераховано Управлінню комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради 301 400,00 грн.
13.06.2008 року позивач здійснив оплату за Договором на суму 15 000 грн., а в повному обсязі розрахунок з відповідачем проведено платіжним дорученням № 1 в сумі 130 259,20 грн. лише 09.04.2009 року, тобто з порушенням строку оплати об'єкта приватизації, передбаченого умовами Договору.
Зважаючи на умови здійснення оплати, встановлені Договором, з урахуванням дати перерахування грошових коштів на рахунок відповідача позивачем, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про порушення останнім строків оплати, визначених умовами Договору.
Крім того, згідно платіжного доручення № 17 від 21.04.2009 року Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради повернуло ФОП ОСОБА_4 130 259,20 грн. у зв'язку з розглядом судової справи про розірвання Договору купівлі-продажу будівлі автостоянки від 11.04.2008 року.
Оскільки ФОП ОСОБА_4 вважала, що розрахунок за Договором купівлі-продажу будівлі автостоянки від 11.04.2008 року проведено в повному обсязі, а повернення відповідачем грошових коштів в розмірі 130 259,20 грн. є необґрунтованим, позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на зазначене нерухоме майно.
З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Предметом спору у даній справі є визнання права власності на нерухоме майно, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють дані правовідносини.
Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено набуття права власності на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Положеннями ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України, які кореспондується з ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, передбачено припинення зобов'язання у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
Так, відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.10.2009 року у справі № 39/104-09(23/228-08) Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі автостоянки від 11.04.2008 року, розташованої по АДРЕСА_1, укладений між ФОП ОСОБА_4 та Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради було розірвано.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2010 року у даній справі постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду № 39/104-09(23/228-08) від 21.10.2009 року в частині розірвання Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі автостоянки від 11.04.2008 року залишено без змін.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі автостоянки від 11.04.2008 року, на підставі якого позивач просив визнати право власності на майно у даній справі, розірвано судом у встановленому законом порядку.
Таким чином, враховуючи преюдиційність фактів, встановлених постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.10.2009 року у справі № 39/104-09(23/228-08), колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 правомірно було залишено без задоволення, оскільки факт несвоєчасної оплати нерухомого майна та розірвання Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі автостоянки від 11.04.2008 року в судовому порядку є встановленими, а тому у позивача відсутні правові підстави щодо набуття права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, оскільки зобов'язання за даним Договором є припиненими.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Доводи ФОП ОСОБА_4, викладені в касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки зводяться до вільного тлумачення норм права та не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 року у справі № 22/5005/5244/2012 -залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
О.М. Сибіга