"13" листопада 2012 р. Справа № Б38/41-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіПанової І.Ю.,
суддів:Погребняка В.Я.,
Хандуріна М.І.,
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_4
на ухвалу та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2012 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року
у справі № Б38/41-10 господарського суду Дніпропетровської області
за заявою доФізичної особи -підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_4 Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМА УА"
про визнання грошових вимог
за участю представників: Фізичної особи -підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_4, ОСОБА_5 -представника Фізичної особи -підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_4, дов. б/н від 26.06.2012 року,
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2010 року порушено провадження у справі № Б38/41-10 про банкрутство ТОВ "ПРОМА УА", введено мораторій на задоволення кредиторів.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2011 року у справі № Б38/41-10 визнано ТОВ "ПРОМА УА" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 1 рік, до 18.01.2012 року, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого ОСОБА_4
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2011 року у справі № Б38/41-10 припинені повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_4 як ліквідатора ТОВ "ПРОМА УА", призначено на цю посаду арбітражного керуючого ОСОБА_6
У березні 2012 року арбітражний керуючий ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про визнання поточних грошових вимог до боржника в розмірі 67 412,55 грн., які складаються із витрат арбітражного керуючого ОСОБА_4 за період з 18.01.2011 року по 21.12.2011 року в сумі 64175,55 грн. та заборгованості по оплаті послуг арбітражного керуючого ОСОБА_4 за період з 01.11.2011 року по 21.12.2011 року в сумі 3237,00 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2012 року у справі № Б38/41-10 (суддя - Бондарєв Е.М.) грошові вимоги Фізичної особи -підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_4 до боржника в сумі 67 412,55 грн. відхилено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року у справі № Б38/41-10 (головуючий суддя - Лисенко О.М., суддя - Джихур О.В., суддя - Вечірко І.О.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2012 року залишено без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятими судовими актами попередніх інстанцій, Фізична особа -підприємець арбітражний керуючий ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року у даній справі скасувати; справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
В обґрунтування доводів касаційної скарги Фізична особа -підприємець арбітражний керуючий ОСОБА_4 посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ч.16 ст.3-1, ч.1 ст.11, ч.1-3 ст.17, ч.1 ст.24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 32, 34, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).
Кредитор -Компанія EUROPEAN TRADE COMMERCIAL LLС надав відзив на касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_4, де просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року у даній справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
Переглянувши в касаційному порядку винесену у даній справі постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2012 року, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Як вбачається із матеріалів справи, заява арбітражного керуючого ОСОБА_4 про визнання грошових вимог обґрунтована тим, що за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "ПРОМА УА" з 18.01.2011 року по 21.12.2011 року ним були понесені витрати у сумі 64 175,55 грн., що підтверджуються документально, до того ж, відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області у справі від 31.05.2011 року та договору про надання послуг арбітражного керуючого від 06.04.2011 року арбітражному керуючому ОСОБА_4 не були оплачені послуги як ліквідатора боржника за період з 01.11.2011 року по 21.12.2011 року в сумі 3237,00 грн. Крім того, скаржник посилається на те, що комітетом кредиторів ТОВ "ПРОМА УА" 05.04.2011 року прийнято рішення про затвердження щомісячної винагороди арбітражного керуючого у розмірі двох мінімальних заробітних плат, а також додаткової винагороди арбітражного керуючого у розмірі 10% від реалізованого майна і зазначене рішення комітету кредиторів затверджено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі від 31.05.2011 року, проте, зазначені суми арбітражному керуючому ОСОБА_4 сплачені не були.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор боржника ОСОБА_6 розглянув грошові вимоги фізичної особи - підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_4, та повідомив, що зазначені вимоги у сумі 67 412, 55 грн. підлягають відхиленню у зв'язку з відсутністю підстав та належних документів на підтвердження грошових вимог.
Господарський суд першої інстанції, з яким погодився і господарський суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви арбітражного керуючого ОСОБА_4 про визнання грошових поточних вимог до боржника в розмірі 67 412,55 грн. виходив з того, що в порушення вимог ст. 33 ГПК України скаржником не надано суду жодних доказів, які б підтверджували, що понесені арбітражним керуючим фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 витрати, пов'язані саме із виконанням ним повноважень ліквідатора ТОВ "ПРОМА УА", а рішенням комітету кредиторів ТОВ "ПРОМА УА" 11.06.2012 року одностайно відмовлено у затвердженні звіту ліквідатора боржника про проведену ним роботу за період виконання ним повноважень ліквідатора боржника.
Крім того, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що арбітражним керуючим фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 вже списувались з р/рахунку боржника - ТОВ "ПРОМА УА" грошові кошти як оплата послуг арбітражного керуючого та відповідні витрати.
Таким чином, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і господарський суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку про відмову у визнанні грошових вимог ОСОБА_4 у сумі 67 412, 55 грн. до ТОВ "ПРОМА УА".
Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, судами попередніх інстанцій не повною мірою були дотримані вимоги ст.43 ГПК України щодо оцінки доказів та вимоги ч.2 ст.34 ГПК України щодо належності та допустимості доказів.
Рішення господарського суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2011 року затверджено оплату послуг арбітражному керуючому (ліквідатору) ОСОБА_4 (ліцензія серія АВ №456311 від 26.01.2009р.) встановлену комітетом кредиторів в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць роботи з 18.01.2011 року, що не перевищує розмір середньомісячної заробітної плати керівника банкрута за останні дванадцять місяців роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство, за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності підприємства-боржника та реалізації майна боржника, затверджено винагороду встановлену комітетом кредиторів у розмірі 10% від суми реалізованого майна.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції відхилялися скарги засновника ТОВ "Прома УА" ОСОБА_7 на дії арбітражного керуючого (ліквідатора) ОСОБА_4 Також, ухвалою від 21.12.2011 року господарського суду Дніпропетровської області у справі № Б38/41-10 скарги компанії EUROPEAN TRADE COMMERCIAL LLС та засновника ТОВ "ПРОМА УА" на дії арбітражного керуючого ОСОБА_4 залишені без розгляду.
Відповідно до ч. 10 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оплата послуг і відшкодування додаткових витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.
Згідно з ч. 14 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ліквідатор ОСОБА_6 розглянувши грошові вимоги фізичної особи - підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_4 повідомив, що грошові вимоги у сумі 67 412, 55 грн. підлягають відхиленню у зв'язку з відсутністю підстав та належних документів на підтвердження грошових вимог.
Зокрема, 14.06.2012 року ліквідатором ОСОБА_6 долучено до матеріалів справи протокол від 11.06.2012 року засідання комітету кредиторів ТОВ "ПРОМА УА". В наведеному протоколі зазначено, що ОСОБА_4 суму в розмірі 66 563,80 грн. списано з рахунку банкрута як його винагорода (10% від проданого майна) - 48567 грн. та оплата послуг - 17 996,80 грн. У підтвердження факту списання вказаних сум ліквідатором були подані виписки з розрахункового рахунку боржника.
Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зважаючи на приписи ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Суд першої інстанції прийняв зазначені докази, як належні та допустимі, проте матеріали справи містять лише копії вказаних виписок з розрахункового рахунку боржника, не засвідчені належним чином. Оригінали зазначених документів в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув, та саме на підставі наданих до відзиву ліквідатора, арбітражного керуючого ОСОБА_6 не засвідчених належним чином копій виписок з р/рахунку боржника 22.07.2011 року дійшов висновку, що ОСОБА_4 знято з р/рахунку боржника 6 822,50 грн. на купівлю товарів, оплату послуг та за виконані роботи, списана з р/рахунку боржника щомісячна оплата послуг арбітражного керуючого у сумі 1930 грн., в т.ч. і за листопад 2011 року у сумі 1930 грн. (т.1, а.с.144-146) та отримана винагорода у сумі 45 000 грн. (а.с.143 т.1) і 3567 грн. (а.с.125 т.1) відповідно до угоди від 06.04.2011 року, яка склала 10% від вартості проданого майна боржника, та всього 17 996, 80 грн. плати за послуги ліквідатора ТОВ "ПРОМА УА".
Таким чином, висновки господарських судів попередніх інстанцій в цій частині не відповідають вимогам ч. 2 ст. 34 ГПК України та порушують принцип належності та допустимості доказів.
На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, господарськими судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено чи виплачувалась арбітражному керуючому ОСОБА_4 оплата послуг як ліквідатора боржника, яка була встановлена комітетом кредиторів в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць роботи з 18.01.2011 року та затверджена ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2011 року, а також належним чином не встановлено за який період здійснювались такі виплати.
Наведені вище порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, і як наслідок розгляд в судовому процесі обставин справи не видається визнати повним та об'єктивним.
Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
За приписами ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вище вимогам не відповідають, тому підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 1117, 1119 -11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року у справі № Б38/41-10 скасувати, справу № Б38/41-10 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді В.Я. Погребняк
М.І. Хандурін