"13" листопада 2012 р. Справа № 13б/5014/592/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Панової І.Ю.,
суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Арбітражного керуючого Рачок Романа Володимировича
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 26.09.2012
у справі господарського суду№ 13б/5014/592/2012 Луганської області
за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Донбас промисловий"
доПриватного підприємства "Лугбудпрофі"
про банкрутство,
за участю представників сторін: не з'явились;
встановив:
Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.03.2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю(ТОВ) "Донбас промисловий" порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства (ПП) "Лугбудпрофі" за загальною процедурою, визначеною Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.04.2012 введено процедуру розпорядження майном боржника ПП "Лугбудпрофі", призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Рачок Р.В., зобов'язано кредитора в 10-денний строк подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство, зобов'язано розпорядника майна подати на затвердження сулу реєстр вимог кредиторів боржника.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.06.2012 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника у складі наступних кредиторів: ТОВ "Донбас промисловий" 322 415,90 грн. (4 черга), УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська -766,43 грн. (2 черга).
Постановою господарського суду Луганської області від 05.07.2012 (суддя Яресько Б.В.) визнано банкрутом ПП "Лугбудпрофі", відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Рачок Р.В., якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом, провести ліквідаційну процедуру, надати суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2012 (колегія суддів у складі: Богатир К.В. -головуючий, Склярук О.І., Ушенко Л.В.) постанову господарського суду Донецької області від 05.07.2012 скасовано, справу направлено до господарського суду Луганської області на стадію розпорядження майном.
В касаційній скарзі арбітражний керуючий Рачок Р. В. просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2012, а постанову господарського суду Луганської області від 05.07.2012 залишити в силі. В обґрунтування посилається на неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).
Також, відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.
У зв'язку з чим суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати як актив, так і пасив боржника та співставити дані обох величин.
Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів.
Якщо встановлення пасиву боржника відбувається на попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника надається в підсумковому засіданні суду в процедурі розпорядження майном боржника.
Частина 8 статті 13 Закону про банкрутство покладає на розпорядника майна обов'язок здійснення аналізу фінансової та господарської діяльності боржника та надання господарському суду і комітету кредиторів звіту про свою діяльність, відомостей про фінансове становище боржника.
Отже, відомості про актив боржника на час визнання боржника банкрутом мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово - майновий стан боржника, що повинен бути наданий комітету кредиторів та на основі якого комітет кредиторів вирішує питання про введення наступної судової процедури.
Прийняття рішення стосовно доцільності визнання боржника банкрутом, незважаючи на клопотання комітету кредиторів, є прерогативою господарського суду, відповідно до ст. 1 Закону.
Як вбачається, визнаючи боржника банкрутом, суд першої інстанції, виходив з того, що комітетом кредиторів прийнято рішення про звернення до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у зв'язку з неспроможністю боржника задовольнити визнані судом грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а також встановлених в процедурі розпорядження майнових ознак неплатоспроможності боржника.
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції, скасував постанову суду першої інстанції, зазначивши, що суд не перевірив виконання розпорядником майна своїх же вимог згідно ухвали від 18.06.2012 в частині аналізу фінансової, господарської та інвестиційної діяльності боржника. Так, розпорядником майна не було заходів щодо встановлення місцезнаходження первісної та бухгалтерської документації, не перевірено наявність ознак фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, не надано комітету кредиторів повного та обґрунтованого звіту про свою діяльність, відомостей про фінансове становище боржника.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції,
Відповідно до частини 1 ст. 22 Закону у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Відповідно до частини 3 статті 110 Цивільного кодексу України якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.
Отже, при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд повинен з'ясувати наявність або відсутність у боржника ознак банкрутства, зокрема: наявність непогашених, визнаних судом грошових вимог кредиторів; перевищення грошових зобов'язань боржника над його майном (пасиву над активом, порівнявши дані обох величин та встановивши недостатність майна для задоволення вимог кредиторів (неспроможність); незадовільний результат застосування заходів фінансового оздоровлення боржника.
Відомості про актив боржника на час визнання боржника банкрутом можуть міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово-майновий стан боржника, що повинен бути наданий комітету кредиторів, та на основі якого комітет кредиторів вирішує питання про введення наступної судової процедури.
З наявного в матеріалах справи протоколу комітету кредиторів ПП "Лугбудпрофі" від 04.07.2012 вбачається, що аналіз платоспроможності боржника розпорядником майна здійснювався поверхово, інформація з органів БТІ, ДАІ, органів земельних ресурсів, банківських установ щодо майна та коштів до звіту розпорядника майна боржника не додана (а.с. 64-80 т. 1).
Встановлення цих обставин має важливе значення для визначення фінансового становища боржника, оскільки згідно зі ст. 213 Господарського Кодексу України, з метою врегулювання заборгованості неплатоспроможного боржника у процедурах, зазначених у статті 212 цього Кодексу, використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності.
А тому висновок суду апеляційної інстанції про скасування постанови господарського суду Луганської області від 05.07.2012 є законним та обґрунтованим.
Відтак, твердження касаційної скарги про помилковість висновків апеляційного суду, порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Арбітражного керуючого Рачок Романа Володимировича залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2012 у справі № 13б/5014/592/2012 залишити без змін.
Головуючий Панова І.Ю.
Судді Погребняк В.Я.
Хандурін М.І.