"14" листопада 2012 р. Справа № 5023/1967/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б., Гольцової Л.А., Губенко Н.М.,
розглянувши матеріали касаційної скаргиКомунального підприємства "Комбінат дитячого харчування"
на рішення та постанову Господарського суду Харківської області від 10.07.2012 Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2012
у справі № 5023/1967/12 Господарського суду Харківської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Астрея"
до Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування"
простягнення 42253,75грн.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явилися
відповідача: Шульга О.М., дов.від 24.09.2012 б/н
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Астрея" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" про стягнення заборгованості в сумі 42253,75грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.07.2012 у справі № 5023/1967/12 (суддя Савченко А.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 у цій справі (колегія суддів у складі: головуючого судді -Могилєвкіна Ю.О., суддів Гетьмана Р.А., Плужника О.В.) позов задоволено, стягнуто з Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Астрея" 42253, 75грн. -основного боргу, 1609, 50грн. -витрат з оплати судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Комунальне підприємство "Комбінат дитячого харчування" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 10.07.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 у цій справі, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, 31.12.2009 між сторонами по справі укладено договір поставки № ТД 0170-09р, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар (продукти харчування в асортименті), а відповідач зобов'язався сплатити за отриману продукцію не пізніше семи календарних днів з дня отримання товару.
11.01.2010 між сторонами укладено договір поставки № ТД0011-10р, за умовами якого позивач зобов'язався здійснювати своєчасне забезпечення м'ясопродуктами, а відповідач зобов'язався оплатити отриману продукцію на умовах відстрочення платежу на 30 банківських днів. Умовами цього договору та специфікації визначена сума договору в розмірі 10542,41грн. та асортимент, кількість та ціна товару, який мав бути поставлений в межах договору.
11.01.2010 між сторонами укладено договір поставки № 25/10, за умовами якого позивач зобов'язався здійснювати своєчасне забезпечення м'ясопродуктами, а відповідач зобов'язався оплатити продукцію на умовах відстрочення платежу на 30 банківських днів. Умовами вказаного договору визначена його сума в розмірі 199977,00грн., асортимент, ціна та кількість товару.
Як встановлено судами, позивач на підставі видаткових накладних, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, на підставі договорів № ТД0170-09р від 31.12.2009 та № 25/10 від 11.01.2010 поставив відповідачеві товар.
Факт проведених відповідачем оплат за вказаними договорами підтверджується платіжними дорученнями та не заперечується сторонами по справі.
Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши спірні видаткові накладні, в яких підставою поставки товару зазначено договір № ТД0011-10р, встановили, що умовами цього договору було визначено певний асортимент, кількість та ціну товару, який мав бути поставлений в межах договору, проте жодна видаткова накладна не містить визначеного умовами договору асортименту за визначеною кількістю та ціною, а тому дійшли правомірного висновку, що мала місце позадоговірна поставка, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин умов договору № ТД0011-10р.
Судами зазначено, що 10.02.2012 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про виконання зобов'язання на суму 42253,75 грн., із зазначенням накладних, на підставі яких було здійснене постачання товару в період з 11.01.2010 по 23.11.2010, в тому числі і накладних, які є спірними та неоплаченими відповідачем. Однак вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Враховуючи встановлений судами факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару та отримання його відповідачем, з огляду на відсутність доказів відмови відповідача від одержання товару, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 42253,75 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім зобов'язань щодо оплати отриманого ним товару.
Доводи відповідача про те, що спірні видаткові накладні не є належними доказами поставки товару мотивовано спростовані судами попередніх інстанцій, оскільки вони скріплені печатками підприємства та містять підпис особи, якою було прийнято товар з боку відповідача, а також в матеріалах справи відсутні докази того, що цей товар не отримано відповідачем чи було повернуто позивачу у встановленому законом порядку з підстав їх неналежного оформлення.
Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування судових актів, оскільки ґрунтуються на переоцінці судом доказів. Відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті рішення та постанови суду апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 10.07.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 у справі № 5023/1967/12 залишити без змін.
Головуючий суддя: Л. Іванова
судді: Л. Гольцова
Н. Губенко