"15" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/6611/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Білгород-Дністровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними дій та бездіяльності,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Білгород-Дністровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними дій та бездіяльності.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року провадження у справі закрито.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року відмовлено, апеляційну скаргу позивача залишено без розгляду.
У касаційній скарзі позивач посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 4 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно із частиною 6 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Вирішуючи питання поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року позивачем було подано 12 липня 2010 року, тобто з пропуском строку, передбаченого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому позивач просив суд поновити строк на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що копію ухвали від 14 червня 2010 року він отримав лише 01 липня 2010 року.
Відмовивши в задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та залишивши апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строку подачі апеляційної скарги.
Однак, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали в ній участі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, згідно зі статтею 13 КАС України забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на апеляційне оскарження, на які заявник посилається як на поважні, суд має виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів і з того, чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження.
Визнаючи поновлення строку на апеляційне оскарження у цій справі неможливим, суд не взяв до уваги, що позивач міг визначити підстави такого оскарження тільки після ознайомлення з текстом рішення. Тобто, суд апеляційної інстанції не дав оцінки тій обставині, що з правовою позицією суду першої інстанції позивач міг змогу ознайомитися тільки після одержання тексту ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року, яка була ним отримана 01 липня 2010 року.
До того ж, позивач не був присутнім в судовому засіданні 14 червня 2010 року, що також унеможливило його оскаржити відповідне рішення у строки, встановлені законом.
Крім цього, розглядаючи заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції помилково виходив з того, що таку заяву та заяву про апеляційне оскарження ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року позивачем було подано лише 12 липня 2010 року, тобто на 11 день після отримання ухвали суду першої інстанції.
Як вбачається з відбитку штемпеля на конверті, адресованого Одеському окружному адміністративному суду, заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу позивачем подано 05 липня 2010 року. 12 липня 2010 року зазначені документи надійшли до суду першої інстанції, про що свідчать відповідні відмітки.
Відповідно до частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції, яке винесено з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_2 до Білгород-Дністровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними дій та бездіяльності направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній