"30" жовтня 2012 р. м. Київ К-55773/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддів:Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Хмельницького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області про стягнення коштів,
У серпні 2008 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача. Уточнивши позов просив стягнути з відповідача на його користь одноразову грошову допомогу за 7 повних календарних років служби в сумі 2625 грн. та грошову компенсацію за не використану відпустку за 2008 рік у сумі 1500 грн., а також просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати належних йому коштів з розрахунку 1500 грн. в місяць, починаючи з 20 червня 2008 року по день фактичного розрахунку.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування зазначених судових рішень з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права та про ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді слідчого відділу Хмельницького міського відділу УМВС у Хмельницькій області. Згідно наказу від 20 червня 2008 року №233 о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 звільнено зі служби в запас Збройних Сил за п.п. «б»п.64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б", "д" статті 12 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього закону.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що на момент звільнення позивач мав вислугу років лише 7 років 10 місяців 5 днів, а отже не набув право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченої частиною 2 статті 9 вказаного Закону.
Посилання позивача на пункт 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" який передбачає, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби, зокрема, за власним бажанням, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби є безпідставними, оскільки вищенаведена постанова видана на виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та застосовується з урахуванням положень цього Закону.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позову ОСОБА_4 в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Правильними також є висновки судів попередніх інстанцій щодо безпідставності вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати належних йому коштів на підставі статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, оскільки відповідно до статті 3 цього Кодексу він регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, а спірні правовідносини щодо проходження служби в органах внутрішніх справ регулюються спеціальним законодавством.
Разом з тим не можна погодитися з висновками судів про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_4 про стягнення з відповідача грошової компенсації за не використану відпустку за 2008 рік.
Відповідно до абз. 1 п. 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається п. 51 цього Положення.
Абзацом 2 пункту 56 вищенаведеного Положення передбачено, що особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Виходячи з системного аналізу вищезазначених норм права, позивач, якого звільнено з органів внутрішніх справ за п.п. «б»п.64 (за власним бажанням) Положення, набув права на грошову компенсацію за невикористану в році звільнення відпустку. Тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Враховуючи, що відповідно до вимог частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а суди попередніх інстанцій не з'ясували розмір цієї компенсації, не навели її розрахунків, тобто порушили норми процесуального права (статті 159, 195 КАС України), які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд на підставі частини 2 статті 227 КАС України.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2009 року скасувати.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року змінити шляхом скасування в частині позовних вимог про стягнення з управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області на користь ОСОБА_4 грошової компенсації за не використану відпустку за 2008 рік та справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк