"08" листопада 2012 р. м. Київ К-21998/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),
суддівЄмельянової В.І.,
Ліпського Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4
на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2007 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ (далі -ГУ МВС) України в Одеській області, Лінійного управління на Одеській залізниці Управління Міністерства внутрішніх справ України на транспорті, третя особа -Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про стягнення надбавок до грошового забезпечення та визнання права на перерахунок пенсії,
У березні 2005 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що проходив службу в органах внутрішніх справ, з яких звільнився 01 грудня 2004 року у відставку за підпунктом «а»пункту 65 (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі -Положення №114). Вказує, що є інвалідом 2 групи в наслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби. Зазначає, що у 2002-2004 роках відповідач виплачував надбавку за вислугу років в меншому розмірі та не виплачував надбавки та премію, встановлені Указом Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ»від 04 жовтня 1996 року №926/96, внаслідок чого йому неправильно нарахована вихідна допомога та зменшено розмір пенсії. Крім того, при звільненні йому не виплачена компенсацію за неотримані продовольчі пайки. Вважаючи дії відповідача неправомірними, просив суд стягнути з Лінійного управління на Одеській залізниці Управління Міністерства внутрішніх справ України на транспорті недоплачені надбавки до грошового забезпечення в період з грудня 2002 року по листопад 2004 року в сумі 17294,00 грн, недоплачену при звільненні грошову допомогу у розмірі 21598,80 грн, визнати право на пенсію по інвалідності у розмірі 830,64 грн, стягнути надбавку до пенсії по інвалідності на неповнолітню дитину у розмірі соціальної пенсії з 01 грудня 2004 року по 01 січня 2005 року та провести виплату недоплаченої пенсії.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року ГУ ПФУ в Одеській області залучено до участі у справі в якості третьої особи.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року скасовано постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2007 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Зобов'язано ГУ МВС України в Одеській області провести перерахунок ОСОБА_4 надбавки до пенсії по інвалідності на непрацездатного члена сім'ї щомісячно виходячи з розмірів:
- з 01 грудня 2004 року по 31 грудня 2004 року - 284 грн 69 коп.;
- з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року - 332 грн;
- з 01 січня 2006 року по 31 березня 2006 року -350 грн;
- з 01 квітня 2006 року по 28 квітня 2006 року - 359 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та часткове скасування рішення апеляційного суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, не взято до уваги положення Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року №926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ»(далі -Указ Президента №926/96) та пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»(далі -постанова КМУ №393). Вказує, що судами не перевірено його доводи щодо неправильного обчислення відповідачем вислуги років.
Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи видно, що з 16 лютого 1987 року по 01 грудня 2004 року ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах. З 01 грудня 2004 року наказом УМВС України на Одеській залізниці від 29 листопада 2004 №124 о/с позивача звільнено у відставку за пунктом 65 «а»(за віком) Положення №114. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становила 19 років 11 місяців 06 днів і в пільговому -20 років 03 місяці 06 днів.
13 грудня 2004 року позивачу встановлено інвалідність 2 групи захворювання, пов'язаного з проходженням служби та з 01 грудня 2004 року призначено пенсію по інвалідності, розмір якої обчислено з усіх видів грошового забезпечення, які він отримував під час служби. Крім того, ОСОБА_4 виплачувалась надбавка до пенсії по інвалідності на неповнолітню дитину у розмірі 19,91 грн, яку обчислено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2003 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких осіб»від 15 червня 2004 року № 1769-ІV пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.
Згідно з пунктом 7 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою КМУ № 393, пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).
Із матеріалів справи видно, що позивач з 05 червня 1986 року по 16 лютого 1987 року проходив стажування з випробуванням для вступу на службу до органів внутрішніх справ на посаді пожежного воєнізованої пожежної охорони в установі ЮГ-311/П-13 УВС Одеського облвиконкому.
Вирішуючи спір, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що вказана посада не відносилася до посад службовців та не перебувала у системі невоєнізованої професійно-пожежної охорони, отже період перебування на ній під час стажування не підлягає зарахуванню у вислугу років.
Посилання у касаційній скарзі на довідку ГУ МВС в Одеській області від 12 липня 2007 року 39/2752 не спростовують висновків судів, оскільки ця довідка не містить інформації щодо визначення статусу позивача на посаді пожежного виправно-трудової установи.
Таким чином апеляційний суд дійшов обґрунтовано висновку про безпідставність вимог про зміну розміру доплати за вислугу років.
Згідно пунктом 3 Указу Президента України № 926/96 від 04 жовтня 1996 року керівникам органів внутрішніх справ надано право установлювати надбавки особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань в розмірі до 50 відсотків окладів грошового забезпечення, а, також, преміювати осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, створеного у розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення, без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.
Пунктом 1 Указу Президента України від 24 квітня 2003 року № 370/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу»(далі -Указ Президента № 370/2003) Міністрові внутрішніх справ України надано право встановлювати працівникам органів внутрішніх справ України щомісячні надбавки за безперервну службу в органах внутрішніх справ при стажі служби понад 15 років в розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення, а при стажі служби понад 20 років - в розмірі до 70 відсотків грошового забезпечення. При цьому порядок та умови виплати зазначених надбавок, як прямо зазначено в Указі, визначаються Міністром внутрішніх справ України.
07 травня 2003 року Міністром внутрішніх справ України видано наказ № 468 «Про виконання Указу Президента України від 24 квітня 2003 року № 370 «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу», відповідно до пункту 3 якого керівникам структурних підрозділів МВС України, начальникам головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управлінь МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті, ректорам вищих навчальних закладів і керівникам підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, надано право призначати та виплачувати надбавку за безперервну службу з 01 травня 2003 року за рахунок коштів загального і спеціального фондів Державного бюджету України, передбачених у кошторисах на утримання органів внутрішніх справ. Рішення про встановлення надбавки приймається за поданням безпосередніх керівників та оголошується наказом. У разі необхідності це право делегується керівникам нижчої ланки, яким надано право призначення та звільнення з посад працівників.
З огляду на вищевказані норми закону, надбавки за безперервну службу в органах внутрішніх справ, за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань, а також преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх не є основними видами грошового утримання і керівникам органів внутрішніх справ надано право, а не покладено на них обов'язок установлювати зазначеним особам перелічені доплати у межах асигнувань, що виділяються на утримання органів внутрішніх справ.
Із врахуванням викладеного, апеляційний суд правомірно відмовив ОСОБА_4 у встановленні вищевказаних надбавок та премії у 2002 - 2004 роках .
Забезпечення продовольчими пайками працівників міліції, розмір грошової компенсації за продовольчі пайками було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 року №316 «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ», яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року №426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань».
Тобто, продовольчі пайки та грошова компенсація за продовольчі пайки були передбачені законодавством з 01 березня 1996 року по 29 березня 2002 року.
Таким чином, підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення грошової компенсації за продовольчі пайки за період з 2003 по 2004 роки також не було.
Задовольняючи позовні вимоги в частині проведення перерахунку ОСОБА_4 надбавки до пенсії по інвалідності на непрацездатного члена сім'ї за період з 01 грудня 2004 року по 28 квітня 2006 року, апеляційний суд зобов'язав ГУ МВС України в Одеській області провести відповідні виплати.
Проте з таким висновком погодитись неможливо.
Статтею 99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(далі -Закон № 2262-ХІІ), пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України.
Відповідні зміни внесені у статтю 49 Закону 2262-ХІІ в редакції від 03 квітня 2007 року, а постановою Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року № 1522 затверджено Порядок передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян.
З урахуванням наведеного, з 01 січня 2007 року функції з призначення, виплати та перерахунку пенсій, передбачених Законом № 2262-ХІІ, передано територіальним органам Пенсійного фонду України.
З огляду на вищевказані норми закону, апеляційний суд залучив ГУ ПФУ в Одеській області до участі у справ в якості третьої особи, проте з огляду на зміни, що відбулися в законодавстві щодо пенсійного забезпечення вказаної категорії осіб, до яких відноситься позивач, безпідставно зобов'язав ГУ МВС в Одеській області виплатити надбавку до пенсії по інвалідності на непрацездатного члена сім'ї.
Відповідно до частини першої статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.
Відповідно до частини другої статті 227 КАС України підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню в частині задоволення вимог щодо зобов'язання ГУ МВС України в Одеській області провести перерахунок надбавки до пенсії по інвалідності на непрацездатного члена сім'ї, з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий апеляційний розгляд в цій частині.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року в частині зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області провести перерахунок ОСОБА_4 надбавки до пенсії по інвалідності на непрацездатного члена сім'ї за період з 01 грудня 2004 року по 28 квітня 2006 року скасувати, а справу в цій частині направити на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В. Головчук
Судді В.І. Ємельянова
Д.В. Ліпський