"06" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/25959/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010р.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011р.
у справі №2а/8022/10/1570
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Одеський міськмолзавод №1» (надалі -ВАТ «Одеський міськмолзавод №1»)
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси (надалі -ДПІ у Київському районі м. Одеси)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м. Одеси №0000412301/2 від 26.07.2010р., №0009572301/0/1 від 27.04.2010р., та податкового повідомлення-рішення №0000422301/2 від 26.07.2010р. в частині податкового зобов'язання з ПДВ.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011р., позов було задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси №0000412301/2 від 26.07.2010р., №0009572301/0/1 від 27.04.2010р. та податкове повідомлення-рішення №0000422301/2 від 26.07.2010р. в частині податкового зобов'язання з ПДВ.
Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування судами норм процесуального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Одеський міськмолзавод №1»з питань правових відносин з ТОВ «Леб-сервіс»за період з 01.12.2006р. по 29.02.2008р., про що складено акт від 29.12.2009р. №4485/23-02/05511627/243.
Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на порушення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Зокрема, в ході перевірки встановлено віднесення ВАТ «Одеський міськмолзавод №1»до складу валових витрат витрати відображені по бухгалтерському рахунку 631, як отримання підрядних послуг від ТОВ «Леб-сервіс», що не підтвердженні відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та не здійснені, як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Оскільки при проведенні перевірки позивача встановлено, що (відповідно до матеріалів кримінальної справи №20-12009000-15) засновник та директор ТОВ «Леб-сервіс»здійснила державну реєстрацію даного контрагента за винагороду, без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, тобто без наміру здійснювати повноваження покладені на власника підприємств законодавством України та установчими документами підприємства. Податковий орган дійшов висновку, що оскільки директор ТОВ «Леб-сервіс»ОСОБА_1 фінансово - господарську діяльність підприємства не здійснювала, ніяких документів фінансове - господарської діяльності (договорів, актів виконаних робіт) не підписувала, отже всі правочини укладені між ВАТ «Одеський міськмолзавод №1»та ТОВ «Леб-сервіс»стосовно виконання підрядних робіт за період з 25.12.2006р. по 29.02.2008р. та акти виконаних робіт є недійсними.
За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000422301/0 від 22.02.2010р., яким позивачеві визначено зобов'язання з податку на додану вартість та податкове повідомлення-рішення №0000412301/0 від 22.02.2010р. яким визначено зобов'язання з податку на прибуток.
В результаті оскарження вказаних зобов'язань в адміністративному порядку, первинна скарга платника податку залишена без задоволення, а оскаржувані рішення -без змін. В подальшому, за результатами розгляду повторної скарги, позивачеві також відмовлено і прийнято наступні податкові повідомлення - рішення від 26.07.2010р. №0000422301/2, №0000412301/2. Крім цього позивачем отримано податкове повідомлення - рішення №0009572301/0/1 від 27.07.2010р., яким донараховано зобов'язання по податку на прибуток.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
До складу валових витрат згідно п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Крім того, відповідно п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ «Одеський міськмолзавод №1»сформовано валові випрати з урахуванням актів виконаних робіт, які підтверджують проведення ремонту приміщень та підлеглої території ТОВ «Леб-сервіс», та на вартість яких зменшений прибуток підприємства, що також підтверджується актом перевірки №4485/23-02/05511627/243 від 29.12.2009р. та не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактової) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 с. б та статтею 8-1 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в даній ситуації);
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних актів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.
Згідно п.п.7.4.5. п. 7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Крім того, відповідно до приписів п.10.2. ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.
Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, отже враховуючи те що ВАТ «Одеський міськмолзавод №1»сплатило ТОВ «Леб-сервіс»податок на додану вартість, ВАТ «Одеський міськмолзавод №1»отримало право на відшкодування податку на додану вартість шляхом формування податкового кредиту.
Таким чином, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість або віднесення до податкового кредиту частини вартості товарів (послуг) - податку у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, здійснив оплату товарів (робіт, послуг) з урахуванням податку на додану вартість для здійснення власної господарської діяльності та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.
Слід також зазначити, що 16.03.2010р. для визначення питання про дотримання ВАТ «Одеський міськмолзавод №1»вимог чинного податкового законодавства, з урахуванням скарг позивача на акт перевірки №4485/23-02/05511627/243 від 29.12.2009р., в рамках кримінальної справи №56201000050 відносно голови правління ВАТ «Одеський міськмолзавод №1», була призначена судово-економічна експертиза та 11.05.2010 року призначена додаткова судово-економічна експертиза.
Відповідно до висновків вказаної судово-економічної експертизи №2277/2278 від 21.04.2010р. встановлено, що висновки акту №4485/23-02/05511627/243 від 29.12.2009р. в частині донарахування податку на прибуток, що підлягає зарахуванню до держбюджету України по взаєморозрахункам ВАТ «Одеський міськмолзавод №1»та ТОВ Леб-сервіс»- не підтверджуються.
Відповідно до висновків додаткової судово-економічної експертизи №4483/4484 від 18.05.2010р. встановлено, що сума ПДВ, що підлягає зарахуванню до держбюджету України по взаєморозрахункам ВАТ «Одеський міськмолзавод №1»та ТОВ Леб-сервіс»становить 209965грн., в т. ч. за грудень 2006 року - 1600,00грн., січень 2007р. - 30917,00грн., лютий 2007р. - 41833,00грн., березень 2007р. - 38900,00грн., квітень 2007р. - 44417,00грн., травень 2007р. - 40250,00грн., липень - жовтень 2007р. - 5381,00грн., лютий 2008р. - 6667,00грн.
Крім того, з постанови Київського районного суду м. Одеси від 22.06.2010р. вбачається, що голова правління ВАТ «Одеський міськмолзавод №1»ОСОБА_2 вказану заборгованість у розмірі 209965грн. погасив у добровільному порядку (квитанція №РН 501 від 19.05.2010 року), а провадження в кримінальній справі по звинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, на підставі ч. 4 ст. 212 КК України закрита зі звільненням ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси -залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.В. Муравйов