"06" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/28423/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010р.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011р.
у справі №2а-5398/10/1670
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі -ФОП ОСОБА_1)
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі -Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
У жовтні 2010р. позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про:
- визнання протиправними дії Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області щодо створення юридичних наслідків актом перевірки фінансово-господарської діяльності від 19.10.2010р. №5546-311/НОМЕР_1 у формі припинення права платнику податку на податковий кредит у звітному періоді за травень 2010р. на суму 69999,93грн. та у звітному періоді за червень 2010р. на суму 44921,58грн. на загальну суму 114921,51грн. та встановлення обов'язку платника податку зі сплати податку на додану вартість у звітному періоді за травень 2010р. в сумі 70000грн. та за червень 2010р. в сумі 44922грн. на загальну суму 114922грн.;
- відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом скасування окремих положень акту перевірки фінансово-господарської діяльності від 19.10.2010р. №5546-311/НОМЕР_1 в частині припинення права платника податку на податковий кредит у звітному періоді за травень 2010р. на суму 69999,93грн. та у звітному періоді за червень 2010р. на суму 44921,58грн. на загальну суму 114921,51грн. та встановлення обов'язку платника податку зі сплати податку на додану вартість у звітному періоді за травень 2010р. в сумі 70000грн. та за червень 2010р. в сумі 44922грн. на загальну суму 114922грн.;
- визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 02.11.2010р. №00492517017/0/2569.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011р., позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області №0049251701/0/2569 від 02.11.2010р. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом у період з 01.10.2010р. по 14.10.2010р. проведено документальну планову виїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.06.2010р., про що складено акт №5546/17-311/НОМЕР_1.
Висновками перевірки вказано на порушення з боку позивача п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень-червень 2010р. на загальну суму 114922грн.
На підставі вказаних висновків прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0049251701/0/2569, яким позивачеві визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 172383грн., у т.ч. 114922грн. - за основним платежем, 57461грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіреному періоді позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ відповідно до податкових накладних №38 від 24.05.2010р. та №49 від 18.06.2010р., виданих ТОВ «Аскод», за якими позивач придбавав у ТОВ «Аскод» полотно.
Отже, посилаючись на те, що на час перевірки позивача документи стосовно проведення зустрічної перевірки ТОВ «Аскод»не надійшли, а за даними податкового органу декларації з ПДВ за травень-червень 2010р. ТОВ «Аскод»не подані, відповідач дійшов висновку про відсутність підстав у позивача враховувати показники зазначених податкових накладних у складі податкового кредиту.
Між тим, в ході судового розгляду справи суду надано договір поставки №16 від 01.10.2009р., копії податкових накладних №38 від 24.05.2010р. та №49 від 18.06.2010р, виданих ТОВ «Аскод», а також достатній перелік доказів первинних фінансово-господарських документів, якими доведено дійсність фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аскод». Зокрема, суду надано накладні на товар, докази його оплати у вигляді виписок руху коштів із банківських установ, докази відвантаження товару зі складу у м. Комсомольськ (чим пояснюється й доводиться твердження позивача щодо відсутності товарно-транспортних накладних товар не перевозився), документи щодо внутрішнього переміщення придбаного у ТОВ «Аскод»товару на виробництві (цех) позивача. Крім того, доведено використання отриманого товару у власній фінансово-господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 (докази виготовлення з придбаного у ТОВ «Аскод»товару продукції та подальшої реалізації такої продукції іншим суб'єктам господарювання), а також доведено наявність і правомірність підстав для включення відповідних сум до складу податкового кредиту.
У тому числі факт здійснення фінансово-господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 підтверджено контрагентом ТОВ «Аскод», про що на запит суду надавши відповідні документи.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції на час правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Приписами п.п. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» обумовлено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковим накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем виконані всі вимоги, зазначені в ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і останній набув право на формування податкового кредиту по операціям із ТОВ «Аскод»., а неподання контрагентом позивача (ТОВ «Аскод») податкової звітності не може позбавляти позивача права на податковий кредит.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
В іншій частині судові рішення касаційною скаргою не оспорюються.
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області -залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.В. Муравйов