06 листопада 2012 року м. Київ К/9991/65938/11
Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі
Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Горбатюка С.А., Мороз Л.Л.,
здійснивши за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 9 серпня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради про перерахунок і виплату компенсації,
встановив:
У травні 2011 року позивач звернувся із позовом про перерахунок та виплату разової компенсації при встановленні другої групи інвалідності, відповідно до норм статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
(далі -Закон № 796-ХІІ) у розмірі 45 мінімальних заробітних плат.
Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 9 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від
15 вересня 2011 року, позов ОСОБА_4 залишено без розгляду з підстав подання його після закінчення строків, установлених законом, і відсутності підстав для задоволення заяви позивача про поновлення строку.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм права, просить скасувати їхні рішення та направити справу до суду першої інстанції для розгляду.
Підстави для скасування судових рішень відсутні.
Відповідно до статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Під словосполученням «іншими законами»не можуть розумітися положення глави 19 Цивільного Кодексу України (ЦК) чи іншого нормативно-правового акту щодо позовної давності, оскільки позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а адміністративний позов -звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Виходячи зі змісту статті 99 КАС, інші закони -це закони, які встановлюють строки звернення до адміністративного суду з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи у справах цієї категорії встановлено шестимісячний строк, який обчислюється
з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Зважаючи на те, що позовна заява в адміністративній справі може містити цивільно-правову вимогу, позовна давність в адміністративних справах застосовується виключно до цивільно-правових вимог, які об'єднані в одне провадження з публічно-правовим спором.
Спір про нарахування суб'єктом владних повноважень та проведення встановлених статтею 48 Закону № 796-ХІI виплат є публічно-правовим, а не цивільно-правовою вимогою, заявленою в адміністративній справі. У зв'язку з цим до таких вимог правила позовної давності, встановлені нормами глави 19 ЦК, не застосовуються.
У тексті Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року (вступила в силу для України 20 грудня 1996 року) закріплено рекомендації державам-учасницям щодо можливих меж застосування строків позовної давності. З урахуванням наведеного вище обґрунтування відсутні підстави для застосування при розв'язанні цього спору окремих положень Конвенції, згаданих позивачем у його апеляційній і касаційній скаргах з помилковим висновком про обов'язок адміністративних судів забезпечити особам, здоров'ю яких завдана ядерна шкода, реалізувати на протязі мінімум 30 років після ядерного інциденту свої права на відшкодування ядерної шкоди в порядку, встановленому зокрема статтями 54 та 67 Закону № 796-ХІІ.
Згідно з частиною першою статті 100 КАС адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Позов у цій справі подано після перебігу шестимісячного строку звернення до суду з вимогою про оскарження правильності нарахування та виплати грошової компенсації. Судом першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, умотивовано не визнано зазначену позивачем причину пропуску строку поважною.
Виходячи з наведеного судами обґрунтовано відповідно до положень частини першої статті 100 КАС залишено позов без розгляду.
Викладені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, їхні рішення є законними та обґрунтованими.
Статтею 220 КАС встановлено, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити і залишити без змін ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 9 серпня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року.
Можливість оскарження цієї ухвали чинним процесуальним законом не передбачено.
Судді