15 листопада 2012 року м. Київ К/9991/70402/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Пасічник С.С.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави про визнання дій неправомірними, -
У листопаді 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позову вказував, що має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліда ІІ групи.
Позивач стверджував, що відповідно до статей 50 та 54 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, та розмір його пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, однак відповідач усупереч зазначеним нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій.
Посилаючись на наведені обставини, позивач просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов'язати відповідача виплатити заборгованість за державною та додатковою пенсією за періоди з 2004 року по 2007 рік і з 22 травня 2008 року по12 червня 2009 року.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 15 грудня 2010 року позов задоволено.
Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави щодо нарахування та виплати пенсії позивачу в розмірі, меншому за встановлений ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і виплатити позивачу основну пенсію по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року по 12 червня 2009 року.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2011 року зазначену постанову суду першої інстанції скасовано та позов залишено без розгляду.
В касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Статтею 107 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення).
Відповідно до ч. 2 ст. 99 цього Кодексу для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 цього Кодексу адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує дії відповідача щодо не нарахування та невиплати йому належного розміру основної та додаткової пенсії за 2004-2009 роки.
Адміністративний позов до суду першої інстанції подано лише 15 листопада 2010 року, тобто після закінчення встановлених ст. 99 КАС України строків.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем пропущено процесуальний строк звернення з позовною заявою до адміністративного суду.
Наведені обставини були правильно враховані судом апеляційної інстанції, який прийняли обґрунтоване рішення про залишення позову без розгляду.
Доводи касаційної скарги зроблених судом апеляційної інстанції висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскарженого судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.