79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
13.11.12 Справа № 5008/540/2012
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Хабіб М.І.
суддів Кордюк Г.Т.
Якімець Г.Г.
при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс К-1", б/н від 17.09.2012р.
на рішення господарського суду Закарпатської області від 03.09.2012 р.
у справі № 5008/540/2012
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс К-1", Закарпатська область, Хустський район, с. Іза
до відповідача: публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Закарпатської філії АТ "Брокбізнесбанк", Закарпатська область, м. Ужгород
про визнання недійсним кредитного договору №336/1 від 05.04.2007р.
За участю представників:
позивача: Кемінь В.М. -директор;
відповідача: Захарія С.П. -представник (довіреність в матеріалах справи).
Згідно з ухвалою апеляційного суду від 05.10.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 29.10.2012р. колегією суддів у складі: головуючого судді Процика Т.С., суддів Дубник О.П., Скрипчук О.С.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Процика Т.С., розпорядженням керівника апарату № 119 від 25.10.2012р. дану справу передано на повторний автоматизований розподіл, за результатами якого справу № 5008/540/2012 передано на розгляд судді- доповідачу Гриців В.М.
У зв'язку з відрядженням головуючої судді Гриців В.М., розпорядженням керівника апарату № 128 від 26.10.2012р., справу вдруге передано на повторний автоматизований розподіл та розподілено до розгляду судді -доповідачу Хабіб М.І.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2012р. у склад колегії для розгляду справи №5008/540/2012 введено суддів -Зварич О.В. та Якімець Г.Г.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Зварич О.В., розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2012р. у склад колегії суддів замість судді Зварич О.В. введено суддю Кордюк Г.Т.
У зв'язку зі зміною складу колегії суддів розгляд справи розпочато спочатку.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.09.2012 року у справі № 5008/540/2012 (суддя Якимчук Л.М.) відмовлено в задоволенні позову ТзОВ "Ресурс К-1" до ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Закарпатської філії АТ "Брокбізнесбанк" про визнання недійсним кредитного договору №336/1 від 05.04.2007р.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.ст.92,97,99,203, 207,215, 241 Цивільного кодексу України, ст.ст.4,16,17,18,19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб", роз'ясненням ВАС України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999р., зокрема, тим, що оспорюваний кредитний договір прийнятий до виконання позивачем, який за цим договором отримав кредитні кошти та частково сплатив відсотки за користування кредитом, що свідчить про схвалення договору позивачем.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. Скаржник зазначає, що на момент укладення кредитного договору №336/1 від 05.04.2007р. Кемінь Василь Михайлович не був директором ТзОВ „Ресурс К-1", він став директором товариства з 21 лютого 2008 року, отже, не мав повноважень на підписання договору. Апелянт зазначає, що протокол, на підставі якого був підписаний Кремінем В.М. оспорюваний договір, не є підставою для підписання договору, оскільки ні трудового договору, ні контракту з ним не було укладено, не було наказу про прийняття його на роботу. Вважає, що вказані обставини є підставою для визнання недійсним кредитного договору №336/1 від 05.04.2007р. відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Крім того, зазначає, що засновники товариства довідались про порушення своїх прав на засіданні загальних зборів в червні 2012р.,тому не погоджується з доводами щодо пропуску строку позовної давності.
Відповідач у відзиві (вх.6665 від 19.10.12р.) на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника та зазначає, що укладений сторонами Кредитний договір №336/1 від 05.04.2007 є дійсним, оскільки позивачем було подано докази, які підтверджують право Кеміня Василя Михайловича підписувати відповідні документи, зокрема, протокол №3 зборів засновників від 20.03.2006р., картку із зразками підписів і відбитком печатки товариства від 06.09.2006р., протокол зборів засновників від 30.03.2007р., протокол зборів засновників від 03.07.2007р., протокол зборів засновників від 24.04.2008р. Відповідач вважає, що можливе невиконання позивачем встановлених законодавством вимог щодо своєчасного внесення відомостей щодо директора до ЄДР, не впливає на обсяг цивільної дієздатності позивача при укладенні кредитного договору, а лише свідчить про несумлінні дії власників позивача та його посадових осіб. Крім того, відповідач зазначає, що факт дійсності кредитного договору №336/1 встановлено рішенням Хустського районного суду від 28.07.2010р. у справі №2-931/2010, рішенням господарського суду Закарпатської області від 21.01.11р. у справі №2/63, які залишені апеляційними та касаційними інстанціями без змін.
В судове засідання 13.11.2012р.представники сторін з'явилися та підтримали свої доводи.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05 квітня 2007 року акціонерним банком „Брокбізнесбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк", та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ресурс К-1" в особі директора Креміня Василя Михайловича укладено кредитний договір №336/1.
За умовами договору банк надає товариству кредит у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 60 000 доларів США. За користування кредитом сплачується 14% річних. Термін користування кредитом встановлений до 04.04.2009р.
Кредитний договір згідно з п.8.1 набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим Договором.
Кредитний договір від імені позивача -ТзОВ „Ресурс К-1" підписаний директором Кемінь Василем Михайловичем, його підпис скріплений печаткою товариства.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження повноважень Кеміня В.М. на підписання кредитного договору позивач надав банку:
- протокол №3 від 20.03.2006р., яким оформлено рішення зборів учасників про призначення директором товариства Кеміня В.М.;
- картку зі зразками підписів і відбитком печатки ТОВ „Ресурс К1" з відміткою про належність першого підпису директору товариства -Кеміню Василю Михайловичу, посвідчену приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Н.В.;
- протокол зборів засновників товариства від 30.03.2007р., яким оформлено рішення про отримання кредиту у розмірі 60000 дол. США у Закарпатській філії АБ „Брокбізнесбанк" для поповнення обігових коштів та про уповноваження директора товариства Кеміня Василя Михайловича підписати відповідний кредитний договір. Вказаний протокол зборів підписаний його засновниками -Кемінь Ганною Василівною та Пальчей Іваном Івановичем.
В подальшому, зборами засновників товариства були прийняті рішення від 03.07.2007р. та від 24.04.2008р. (т.1 а.с.46,47), про збільшення кредиту до 99000дол. США та до 148500 дол. США, уповноважено директора Кеміня Василя Михайловича підписати відповіді кредитні договори.
Відповідно до п.7.1 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурс К-1", затвердженого рішенням загальних зборів товариства від 06.10.2005р., зареєстрованого державним реєстратором ВК Ужгородської міської ради 16.11.2005, органами управління товариства є:
- загальні збори товариства;
- директор (дирекція) товариства.
Вищим органом товариства є загальні збори, що складаються з самих учасників або осіб, призначених учасниками (п.7.2)
Згідно із п.7.3 статуту керівництво поточною діяльністю товариства здійснює його виконавчий орган -директор, який без доручення діє від імені товариства, представляє його інтереси в інших підприємствах, організаціях та державних органах влади, укладає від його імені договори, а також інші дії з оперативного керівництва роботою товариства.
Згідно з довідкою з ЄДРПОУ № 0280 від 17.02.2006р. керівником товариства є Пальчей І.І. Згідно з довідкою з ЄДПРОУ від13.03.2008р. та спеціальним витягом з ЄДР, виданим станом на 10.07.2012р. , директором товариства є Кемінь В.М.
З матеріалів реєстраційної справи (т.1, а.с. 80-95) вбачається, що Пальчей І.І був призначений на посаду директора товариства наказом №1 від 29.01.2006р., звільнений з посади наказом від 07.11.2007р.№2/2007р. Кемінь В.М. призначений на посаду директора рішенням зборів від 06.11.2007р.(протокол №04), наказ №2/2008р. від 06.11.2007р. Для внесення змін до відомостей, що містяться в ЄДР, зокрема, щодо керівника, державному реєстратору були подані 15.02.2006р. та 13.03.2008р.відповідні документи, зокрема, реєстраційні картки.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 21.01.11р. у справі №2/63за позовом ТзОВ "Ресурс К-1" до ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Закарпатської філії ПАТ "Брокбізнесбанк" про визнання виконавчого напису нотаріуса № 1569 від 05.07.2010р. таким, що не підлягає виконанню, залишеним без змін постановою апеляційного суду від21.03.2011р., встановлено, що за період з 11.10.2007р. по 03.04.2009р. сторонами було укладено 6 (№№ 1,2,3,4,5,6) правочинів про внесення змін до кредитного договору №336/1 від 05.04.2007р., якими, зокрема, збільшений розмір кредиту до 148500 дол. США, збільшений розмір відсотків за користування кредитом до 18% річних.
Також встановлено, що з метою забезпечення виконання товариством зобов'язань перед банком за кредитним договором №336/1 від 05.04.2007р., правочинами №№1,2,3,4,5, банком та третьою особою - Кемінь Ганною Василівною 27.10.2009р.був укладений іпотечний договір №336/2, за яким в іпотеку банку було передане нерухоме майно -адмінбудинок.
Крім того, встановлено, що заборгованість товариства перед банком за кредитним договором №336/1 від 05.04.2007р. станом на 16.06.2010р. , зокрема, по кредиту становить 148 500 дол. США( 1 175 258,70грн.), по відсотках - 25 704,76дол. США.(203 432,61грн.), яка на вимогу банку не була сплачена, у зв'язку з чим вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Названим рішенням відмовлено у визнанні виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 28.07.2010р. у справі №2-931/2010 за позовом ПАТ "Брокбізнесбанк" до КеміньВ.М. та Кемінь Г.В на підставі договорів поруки № 1788 та № 1783 від 10.04.2007р. присуджено до стягнення солідарно з відповідачів на користь банку 1 399 429,32грн. боргу за кредитним договором №336/1 від 05.04.2007р.
Названим рішенням також встановлено, що кредит був наданий товариству , проте, не повернений у встановлений строк.
Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 202 ЦК встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі( ч.1 ст.205ЦК ).
Правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі( п.1 ч.1 ст.208 ЦК).
Згідно з частиною 2 ст.207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно із ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.(ч.3).
Матеріалами справи підтверджено, що оспорюваний кредитний договір №336/1 від 05 квітня 2007 року від імені ТзОВ „Ресурс К-1" підписаний Кемінь Василем Михайловичем, як директором товариства, його підпис скріплений печаткою товариства.
На підтвердження повноважень Кеміня В.М. на підписання оспорюваного договору позивач надав банку рішення зборів учасників про призначення директором товариства Кеміня В.М., оформлене протоком №3 від 20.03.2006р.( т.1 а.с. 41), рішення зборів засновників, про отримання кредиту у розмірі 60000 дол. США та про уповноваження директора товариства Кеміня В.М. підписати з банком відповідний кредитний договір, оформлене протоколом від 30.03.2007р.( т.1, а.с.45), а також нотаріально посвідчену картку зі зразками підписів і відбитком печатки ТОВ „Ресурс К1" з відміткою про належність першого підпису директору товариства -Кеміню Василю Михайловичу ( т.1 а.с.42).
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на час укладення оспорюваного договору керівником товариства був зареєстрований Пальчей І.І.
В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб", тільки внесені до Єдиного державного реєстру відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Враховуючи рішення зборів учасників від 20.03.2006р. про призначення директором товариства Кеміня В.М. та норми ст.ст.17,19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб" щодо необхідності реєстрації відомостей про органи управління юридичної особи та, у разі їх зміни, необхідності проведення реєстрації таких змін, позивач зобов'язаний був на підставі рішення від 20.03.2006р. подати на реєстрацію відомості про призначення директором Кеміня В.М.. Однак, в порушення названих норм позивач не зареєстрував змін щодо керівника товариства.
Більш того, позивач надав банку рішення зборів учасників від 20.03.2006р. товариства про призначення Кеміня В.М. директором товариства та рішення від 30.03.2007р. про уповноваження його підписати з банком договір про надання кредиту. Державному реєстратору позивач надав рішення зборів учасників від 06.11.2007р. про призначення Кеміня В.М. директором товариства, в той час як доказів скасування чи визнання недійсним попереднього свого рішення від 20.03.2006р. про призначення Кеміня В.М. директором товариства суду не надано.
Слід зазначити, що чинне законодавство виходить з презумпції легітимності зборів учасників товариства, поки таке рішення не буде визнане недійсним у встановленому порядку.
Названі обставини дають підстави для висновку про протиправну поведінку позивача та суперечливість його рішень.
Згідно із ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. (ст.204 ЦК України.)
Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Згідно з п.9.1 роз'яснень ВАС України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999р. з наступними змінами, письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Відповідно до п. 9.2 цих роз'яснень наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
Протоколами зборів засновників товариства від 30.03.2007р., 03.07.2007р. та 24.04.2008р., підтверджується вільне волевиявлення товариства щодо отримання кредиту та збільшення його суми, а також уповноваження Кеміня Василя Михайловича на підписання відповідних договорів.
Матеріалами справи, зокрема, судовими рішеннями у справах №2/63та № №2-931/2010 підтверджено факт отримання позивачем кредиту за оспорюваним договором, часткову сплату позивачем процентів за користування кредитом та факт заборгованості позивача перед банком. Ці факти не заперечуються позивачем та в силу ст. 35 ГПК не потребують повторного доказування..
На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про схвалення позивачем оспорюваного договору в розумінні ст. 241 ЦК України, вважає правомірною відмову в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю підстав, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними, а також вважає необґрунтованими доводи скаржника.
В запереченні на позовну заяву (т.1 а.с. 24) відповідач просив в порядку ст.267 ЦК застосувати строк позовної давності у даному спорі та відмовити в позові у зв'язку з спливом позовної давності, встановленим ст. 257 ЦК.
Доводи скаржника про те, що строк позовної давності не пропущений, оскільки засновники товариства довідались про порушення своїх прав на засіданні загальних зборів в червні 2012р., суперечать фактичним обставинам справи. Як зазначено вище, засновники на зборах 30.03.2007р. прийняли рішення про отримання кредиту, уповноважили Кеміня В.М. на підписання договору з банком, товариство на підставі оспорюваного договору отримало кредит, 03.07.2007р. та 24.04.2008р. засновники прийняли рішення про збільшення суми кредиту.
Однак, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки відмова у позові з підстав спливу позовної давності можлива при доведеності позову та, водночас, при зверненні з позовом після спливу позовної давності. При недоведеності позову, поданого після спливу позовної давності, в позові належить відмовити за безпідставністю.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
На підставі викладеного колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що господарським судом Закарпатської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Отже,
відсутні підстави для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.09.2012 р. у справі № 5008/540/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3.Справу повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя Хабіб М.І.
суддя Кордюк Г.Т.
суддя Якімець Г.Г.