ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-23/12228-2012 13.11.12
За позовом товариства з додатковою відповідальністю «Трансмост»
до публічної акціонерної компанії «Трест Київпідземшляхбуд-2»
про визнання недійсним пунктів договору та стягнення 1 461 487, 12 грн.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Представники:
позивача: представник Барателі Д.Т. (довіреність № б/н від 02.07.2012 року)
відповідача: начальник юридичного відділу Гарбуз С.О. (довіреність № 21-1 від 16.01.2012 року)
Товариство з додатковою відповідальністю «Трансмост»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічної акціонерної компанії «Трест Київпідземшляхбуд-2»про визнання недійсними пунктів 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4, 3.1.5 договору № 21 від 22.06.2009 року та стягнення основного боргу у розмірі 1 461 487, 12 грн.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором від 22.06.2009 року .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2012 року порушено провадження у справі № 5011-23/12228-2012 та призначено її розгляд на 02.10.2012 року.
Відповідач 16.10.2012 року подав клопотання про залучення до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Національний спортивний комплекс «Олімпійський»та АТ Холдингова компанія «Київміськбуд».
Суд відмовив у задоволенні поданого клопотання, у зв'язку з тим, що рішення з даного спору не вплине на права та обов'язки Національного спортивного комплексу «Олімпійський»та АТ Холдингова компанія «Київміськбуд».
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях оголошувались перерви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2012 року продовжено строк вирішення спору.
Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник Відповідача у письмовому відзиві проти позову заперечував, зазначаючи про те, що Позивачем не надано доказів підписання державною приймальною комісією акту про прийняття в експлуатацію закінчених робіт та оформлення акту передачі робіт експлуатуючій організації та надходження коштів від замовника.
Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 13.11.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
Позивачем та Відповідачем 22.06.2009 року укладено договір підряду № 21, відповідно до якого Позивач зобов'язався виконати роботи по влаштуванню залізобетонного каркасу під опори сталевих конструкцій навісу «Холодна»зона при реконструкції Національного спортивного комплексу «Олімпійський», розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Червоноармійська, 55 у Печерському районі м. Києва, а Відповідач сплатити їх вартість.
Статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до пункту 2.1 договору підряду № 21 від 22.06.2009 року ціна договору (вартість робіт, в тому числі склад і обсяг робіт) є орієнтовною (динамічною) договірною ціною, яка формується на основі кошторисного розрахунку.
У зв'язку з уточненням вартості робіт, сторонами у справі 10.12.2009 року укладена додаткова угода № 1 до договору підряду № 21 від 22.06.2009 року, згідно якої вартість робіт, у тому числі склад і обсяг робіт є орієнтовною (динамічною) договірною ціною та становить 30 391 644, 00 грн.
Частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.
Виконання Позивачем підрядних робіт у період з серпня 2009 року по травень 2010 року підтверджено наданими суду актами виконаних робіт (копії залучені до матеріалів справи) та довідками про вартість виконаних підрядних робіт, підписані Відповідачем без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт.
Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором підряду № 21 від 22.06.2009 року на суму 30 110 234, 40 грн.
Оплата вартості робіт визначена у розділі 3 договору підряду № 21 від 22.06.2009 року та здійснюється шляхом перерахування грошових коштів Відповідачем на поточний рахунок Позивача у наступному порядку: Відповідач, за умови надходження авансу від генпідрядника перераховує Позивачу аванс у розмірі не більше 30 % від місячного обсягу робіт згідно календарного плану виконання робіт протягом п'яти банківських днів з моменту надходження коштів від генпідрядника. Позивач зобов'язується використовувати отриманий аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців. Після отримання авансу надати Відповідачу відповідні акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт. Якщо Позивач після отримання авансу від Відповідача не приступив в установлений термін до виконання робіт, чи не відпрацював отриманий аванс в повному обсязі, він повертає аванс в установлений термін до виконання робіт, чи не відпрацював отриманий аванс у повному обсязі, він повертає аванс (або невикористану його частину) Відповідачу з урахуванням індексу інфляції за час його використання через п'ять робочих днів після закінчення виконання робіт (пункт 3.1.1). Відповідач здійснює оплату виконаних Позивачем робіт протягом десяти банківських днів, у наступному місяці за звітним, на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін актів приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт та витрат за формою № КБ-3 за фактично виконані останнім роботи за договором з урахуванням авансу (пункт 3.1.2). Проміжні платежі за виконані роботи здійснюються в межах не більш як 95 відсотків їх загальної вартості за орієнтовною (динамічною) договірною ціною за умови надходження коштів від генпідрядника (пункт 3.1.3). Забезпечення виконання договору (договірне забезпечення) забезпечується отриманням 5 відсотків від вартості фактично виконаних робіт та сплачуються Відповідачем у місячний термін, за умови надходження коштів від генпідрядника після підписання державною приймальною комісією акту про прийняття в експлуатацію закінчених робіт та оформленням акту передачі експлуатуючій організації (пункт 3.1.4). Кінцеві розрахунки здійснюються у місячний термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та підписання акта державної (робочої) комісії з прийняття об'єкта в експлуатацію, затвердженого в установленому порядку за умови надходження коштів від генпідрядника (пункт 3.1.5).
Однак Позивач вважає, що зазначені пункти згідно статті 215 Цивільного кодексу України мають бути визнані недійсними.
Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договорів та визначенні їх умов.
Частиною третьою статті 6 Цивільного кодексу України встановлено право сторін договору при його укладенні відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд (за виключенням законодавчих приписів імперативного характеру).
Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає визнання правочину недійсним одним із способів захисту порушеного права.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Загальні підстави визнання правочину недійсним і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215 та 216 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини позову, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими.
Позивач, в розумінні даних процесуальних норм, не довів підстави, в силу яких спірні пункти договору мають бути визнані недійсними.
Більш того, судом встановлено що пункти 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4, 3.1.5 договору № 21 від 22.06.2009 року не містять положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності пунктів правочину.
Таким чином в процесі судового розгляду встановлено відсутність підстав для визнання пунктів 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4, 3.1.5 договору № 21 від 22.06.2009 року недійсним.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач повністю не виконав свої зобов'язання за договором підряду № 21 від 22.06.2009 року в частині оплати виконаних підрядних робіт, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1 461 487, 12 грн.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Частиною 2 статті 194 Господарського кодексу України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.
Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, суд не приймає до уваги доводи Відповідача про те, що грошові кошти від генпідрядника на його рахунок не надійшли, а тому останній не в змозі виконати зобов'язання щодо оплати за виконані на його користь роботи. Крім того, суду не надано доказів, що Відповідач вчиняв будь-які дії, спрямовані на погашення існуючої з 2010 року заборгованості.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки, факт виконання підрядних робіт підтверджується відповідними актами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати виконаних робіт суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 1 461 487, 12 грн. підлягає задоволенню.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені товариством з додатковою відповідальністю «Трансмост»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2»(02105, м. Київ, Дніпровський район, вулиця Тампере, будинок 13-Б, ідентифікаційний код 04012721) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Трансмост»(58000, м. Чернівці, Першотравневий район, вулиця Гагаріна, будинок, 4, ідентифікаційний код 14262749) 1 461 487 (один мільйон чотириста шістдесят одна тисяча чотириста вісімдесят сім) грн. 12 коп. основного боргу та 29 229 (двадцять дев'ять тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 74 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Видати наказ.
Повне рішення складено: 14.11.2012 року.
Суддя Кирилюк Т.Ю.