донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
13.11.2012 р. справа №5006/20/72/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А.
секретаря Федорової Ю.І.
від позивача:Барбашов О.В., представник за дов. від 10.01.12р. № 74-48
від відповідача:ОСОБА_8., представник за дов. від 20.08.12 б/н
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуСуб»єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_7 м.Горлівка Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від22.08.2012 року
у справі№5006/20/72/2012 (суддя Огороднік Д.М.)
за позовомКомунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик»Горлівської міської ради м. Горлівка Донецької області
до відповідача Суб»єкта підприємницької діяльності ОСОБА_7 м. Горлівка Донецької області
про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 26926,85грн., пені у розмірі 22633,55грн., 3% річних у розмірі 236,69грн., інфляційних у розмірі 99,33грн.
08.06.2012 року Комунальне підприємство по теплопостачанню «Вуглик»Горлівської міської ради м. Горлівка Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Суб»єкта підприємницької діяльності ОСОБА_7 м.Горлівка про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 26926,85грн., пені у розмірі 22633,55грн., 3% річних у розмірі 236,69грн., інфляційних у розмірі 99,33грн. (а.с.5-7).
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.08.2012р. позовні вимоги Комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик»Горлівської міської ради м.Горлівка були задоволені у повному обсязі. Стягнуто з фізичної особи - Суб»єкта підприємницької діяльності ОСОБА_7 м.Горлівка на користь позивача борг за спожиту теплову енергію у розмірі 26926,85грн., пеню у розмірі 22633,55грн., 3% річних у розмірі 236,69грн., інфляційні у розмірі 99,33грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50грн. (а.с.75-79).
Судове рішення мотивоване тим, що позивачем належним чином виконані умови договору №156 від 25.07.2007р. в частині поставки теплової енергії, натомість зі сторони відповідача умови договору не виконані в повному обсязі, що є підставою для стягнення заборгованості, пені, 3% річних та індексу інфляції.
Відповідач, фізична особа - Суб»єкт підприємницької діяльності ОСОБА_7 звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що з прийнятим рішенням не згоден, просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2012р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 97-98).
Зокрема, в апеляційній скарзі заявник посилається на те, що сторони додатковою угодою від 18.11.2011 року визначили термін оренди, який встановлюється з 18.11.2010р. по 17.11.2011р.
В апеляційній скарзі скаржник також посилається на те, що у відповідача, починаючи з 17.11.2011р. припинився статус орендаря приміщення та саме з цієї дати він не є споживачем послуг з теплопостачання.
Представник апелянта у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення господарського суду у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.
Комунальне підприємство по теплопостачанню «Вуглик»Горлівської міської ради є юридичною особою (ідентифікаційний код 30500344), що підтверджено довідкою із ЄДРПОУ та Статутом (а.с. 31, 34-38).
Відповідач -фізична особа -підприємець ОСОБА_7, що підтверджено довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с.13, 40).
Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2007р. між Комунальним підприємством по теплопостачанню «Вуглик»Горлівської міської ради (за договором - постачальник, далі - позивач) та Приватним підприємцем ОСОБА_7 (за договором -споживач, далі - відповідач) було укладено договір про постачання теплової енергії (для вбудованих приміщень інших організацій №156 (а.с. 9-10).
За цим договором постачальник зобов»язується поставляти споживачу теплову енергію в вбудову за адресою: АДРЕСА_1, площею 130,60мІ (Додаток №1) (п.1.1 договору).
Абонент зобов»язується оплачувати теплову енергію, яка постачається по встановленим тарифам в строки, передбачені договором (п.1.2 договору).
При виконанні договору сторони керуються Законом України «Про теплопостачання», нормами і вказівками по нормуванню витрат палива і теплової енергії на опалення житлових і суспільних споруд, а також на господарські побутові потреби в Україні КТМ 204 України 244-94, Правилами технічної експлуатації теплових установок і теплових мереж»(п.1.4 договору).
Розділом 5 договору сторони визначили розрахунки за теплову енергію.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.5.1)
Споживач сплачує поставлену теплову енергію: за опалення загальної площі 130,60мІ, в місяць за 1 м.кв. -9,17грн., крім того ПДВ 20% - 1,83грн. Всього -11грн. сума оплати в місяць опалювального періоду 1197,60грн., крім того ПДВ 20% в сумі 239,32грн. Всього -1437,12грн. Сума оплати за опалювальний період -8622,72грн. (5.3 договору)
Споживач зобов»язаний оплатити виставлені рахунки на попередню плату поточного місяця протягом 3 банківських днів з моменту їх отримання (п.5.5 договору)
Згідно п.5.6 Договору, за весь період несвоєчасної оплати за теплову енергію споживачу нараховується пеня у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше 100% загальної суми боргу.
Кінцевий розрахунок за фактично поставлену теплову енергію у звітному місяці здійснюється по фактичній поставці теплової енергії з урахуванням корегування раніш пред»явленого рахунку до 1 числа наступного за звітним (п.5.7)
Споживач зобов»язаний оплатити надані кінцеві рахунки протягом 3 банківських днів з моменту їх отримання (п.5.8)
Рахунок-фактура постачальника вважається пред»явленою споживачу з моменту її вручення. У випадку неможливості вручення особисто споживачу -з моменту відправлення по пошті рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою, зазначеному у договорі, з урахуванням строку поштового пробігу (п.5.11)
При простроченні оплати теплової енергії споживач по вимозі постачальника зобов»язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних від простроченої суми (п.5.14)
Договір набуває чинності з 01.10.2007р. та діє до 01.10.2008р (п.8.1).
Припинення дії договору не звільняє споживача від зобов»язання повної оплати за поставлену теплову енергію (п.8.2).
Додаткові угоди до договору є його невід»ємною частиною і мають однакову юридичну силу, якщо вони викладені у письмовій формі і підписані сторонами (п.8.3).
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його розірвання (п.8.4)
Також судом встановлено, що 18.11.2009р. між Комунальним підприємством «Центр культури та дозвілля»(за договором -орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_7 (за договором -орендар) був укладений договір про оренду нежитлових приміщень №8, згідно умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 130,6 кв.м., яке знаходиться на балансі КП «Центр культури та дозвілля»та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 під торговельну діяльність (а.с.63-66).
Термін оренди встановлений до 17.11.2010 року (п.7.1 договору).
Договір припиняється у зв»язку із закінченням його строку. Протягом місяця до закінчення строку дії договору зацікавлена сторона направляє листа щодо пролонгації або скасування договору іншій стороні (п.7.3 договору).
У матеріалах справи доказів відмови сторін від договору не має, у зв»язку з чим договір є продовженим.
Додатковою угодою від 01.06.2011р. до договору оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 сторони, згідно з рішенням Міської ради №1Y/5-25 від 25.02.2011р. «Про перетворення КП «Центр культур та дозвілля»у Комунальну установу Палац культури «Кочегарка», змінили в тексті договору та додатків найменування орендодавця на Комунальну установу Палац культури «Кочегарка»(а.с.62).
З матеріалів справи вбачається, що в межах позовних вимог позивачем заявлено про виконання умов договору №156 від 25.07.2007р. в період з жовтня 2011р. по квітень 2012р., у вигляді подачі теплової енергії на суму 26926грн.85коп.
В матеріалах справи наявні рішення Виконавчого комітету Горлівської міської ради «Про початок опалювального сезону 2011-2012 років»та «Про закінчення опалювального сезону 2011-2012 років»(а.с.67,68).
Факт подачі теплової енергії підтверджується Актом включення опалення від 15.10.2011р. (а.с. 12)
За надані послуги теплопостачання позивачем були виставлені до оплати рахунки-фактури № 1115 від 20.10.2011р. на суму 261,20грн., №1388 від 15.10.2011р. на суму 2693,41грн., №1643 від 15.12.2011р. на суму 5065,34грн., №162 від 30.01.2012р. на суму 2708,94грн., №470 від 15.02.2012р. на суму 7825,10грн.., №744 від 15.03.2012р. на суму 4873,54грн., №999 від 17.04.2012р. на суму 3499,32грн., а разом на суму 26926,85грн. (а.с.15-28). Рахунки №1115, №1388 були отримані уповноваженою особою відповідача, що підтверджено реєстром рахунків (а.с.16,18). Решта рахунків були направлені на адресу відповідача, зазначену у договорі, що підтверджено фіскальними чеками, які наявні у матеріалах справи (а.с. 20, 22, 24, 26, 28).
Відповідач умови договору належним чином не виконав, вартість послуг з теплопостачання за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. не сплатив.
За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 26926,85грн., пені у розмірі 22633,55грн., 3% річних у розмірі 236,69грн., інфляційних у розмірі 99,33грн.
Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо стягнення заборгованості за договором про поставку теплової енергії.
Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-1У ( далі -Закон № 2633).
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищенням енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначає Закон України "Про теплопостачання".
Статтею 1 Закону України № 2633 визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання»споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.
Згідно зі ст. 19 Закону України № 2633 споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обов'язком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про теплопостачання" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлення тарифів на теплову енергію належить виключно до повноважень органів місцевого самоврядування. Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення, які застосовує відповідач, є регульованими, застосування та затвердження яких регулюється державою та органами місцевого самоврядування. Тому тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення в договорі не може встановлюватись за домовленістю сторін та бути іншим, ніж той, який встановлено у вищевказаному порядку уповноваженими органами.
Рішенням виконавчого комітету Горлівської міської рад №192 від 21.02.2007р. затверджені тарифи на опалення для усіх споживачів у розмірі 9,17грн. за 1 кв.м, крім того, ПДВ 1,83грн., всього 11 грн. на підставі виставлених рахунків (п.3.1.1 договору)
Позивач повідомив відповідача листом №74-9184 від 10.10.2011р., відповідно до якого - з 01.10.2011р., згідно Постанови №22 від 30.09.2011р. Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України "Про встановлення тарифів на теплову енергію КП по ТП "Вуглик" Горлівської міської ради" затверджено тариф: за 1 Гкал при наявності теплового лічильника -973,46 грн., ПДВ 194,69 грн., всього 1168,15 грн. Вказаний лист надісланий відповідачу 14.10.2011р., що підтверджується копією фіскального чеку (а.с.11).
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відповідач свої обов»язки щодо оплати за отримані послуги не виконав, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію у розмірі 26926,85грн. за жовтень 2011р. по квітень 2012р., розмір якої доведений та підтверджений документально.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню згідно п.5.6 Договору у розмірі 22633,55грн.
Пунктом 5.6 Договору передбачено, що за весь період несвоєчасної оплати за теплову енергію споживачу нараховується пеня у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше 100% загальної суми боргу.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок пені судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 22633,55грн. за період з 01.11.2011р. по 04.06.2012р. обґрунтовані, доведені та правомірно задоволені господарським судом.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити заборгованість з врахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних.
Позивачем нараховані 99,33грн.- індекс інфляції за період прострочення з листопада 2011р. по травень 2012р., а також 236,69грн. -3% річних за період з 01.11.2011р. по 04.06.2012р.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 236,69грн. та інфляційних у розмірі 99,33грн. за вказаний період є арифметично вірними, доведеними та правомірно задоволені місцевим господарським судом.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що термін оренди за договором №8 про оренду нежитлових приміщень від 18.11.2009р., встановлений додатковою угодою від 18.11.2010р. з 18.11.2010 року до 17.11.2011 року та починаючи з 17.11.2011р. припинився статус орендаря приміщення та саме з цієї дати відповідач не є споживачем послуг з теплопостачання, колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами від 11.06.2012р., від 26.06.2012р., від 31.07.2012р., від 08.08.2012р. по справі №5006/20/72/2012 суд зобов»язував відповідача надати: письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правового обґрунтування своїх заперечень; забезпечити надіслання позивачу копії відзиву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України; документи, що підтверджують заперечення проти позову (оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії -до матеріалів справи).
Протягом розгляду справи відповідач вимоги ухвал суду не виконав, витребувані документи суду не представив.
Колегія суддів звертає увагу на те що, представник відповідача був присутній у судовому засіданні 21.08.2012р., про що зазначено у протоколі судового засідання від 21.08.2012р. по справі №5006/20/72/2012 (а.с.70) та підтверджено у судовому засіданні апеляційної інстанції. При цьому, з тексту зазначеного протоколу судового засідання вбачається, що представником відповідача позовні вимоги визнані у повному обсязі.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Судова колегія, дослідивши матеріали справи, дійшла до висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які підтверджують обставини, викладені відповідачем у апеляційній скарзі. Жодних документів у підтвердження неможливості подання додаткової угоди від 18.11.2010р. до договору оренди не житлового приміщення суду першої інстанції не додано, не надано і до самої апеляційної скарги, тому колегія суддів не приймає її до уваги
Крім того, слід зазначити, що орендоване майно вважається повернутим по акту прийому-передачі балансоутримувачу згідно п. 7.6 договору № 8 про оренду нежитлового приміщення від 18.11.2009р. Відповідного документу в матеріалах справи немає.
Враховуючи викладене, твердження заявника апеляційної скарги про недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права не знайшло свого підтвердження, в зв»язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Суб»єкта підприємницької діяльності ОСОБА_7 м.Горлівка на рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2012 року у справі №5006/20/72/2012 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2012 року у справі №5006/20/72/2012 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий О.О.Радіонова
Судді І.В.Зубченко
О.А.Марченко
Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Донецької обл.