донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
13.11.2012 р. справа №5009/3012/12
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.В., Скакуна О.А.
при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.
за участю представників:
від позивача: Коваленко Ю.Ф., довіреність №52-16/160 від 30.12.2011р.
від відповідача:Чернишов О.В., довіреність №633 від 18.06.2010р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
на рішення господарського суду Запорізької області
від20.09.2012р.
по справі№5009/3012/12 (суддя Боєва О.С.)
за позовомВідкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», м. Запоріжжя
провизнання правочину недійсним
Відкрите акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», м. Запоріжжя про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяви Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»за вих. №4 від 27.04.2012, яким Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»проведено зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»за договорами оренди №1042а від 01.07.2009р. в сумі 18456,75грн. та за №316а від 03.02.2012р. в сумі 121066,44 грн. (всього 139523,19грн.) в рахунок заборгованості Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»перед Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №1711а від 14.12.2009р. у сумі 1709,67грн., №294а від 29.01.2010р. в сумі 132072,45 грн. та частково за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №515а від 18.03.2010р. у сумі 5741,07грн. (всього 139523,19грн.); про застосування правових наслідків недійсності одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяви Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»за вих. №4 від 27.04.2012р., а саме, відновити становище, що існувало до порушення прав та законних інтересів Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»зазначеною заявою, зобов'язавши Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»відновити в бухгалтерському обліку грошові зобов'язання перед Відкритим акціонерним товариством «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»за договорами оренди №1042а від 01.07.2009р. в сумі 18456,75грн. та №316а від 03.02.2012р. в сумі 121066,44грн. (всього 139523,19грн.).
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.09.2012р. у задоволені позову відмовлено повністю.
Позивач з прийнятим рішенням господарського суду Запорізької області від 20.09.2012р. не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх доводів скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що вимоги, про зарахування яких заявлено відповідачем у заяві Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»за вих. № 4 від 27.04.2012р. не відповідають такій умові як зустрічність.
На думку апелянта, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №1711а від 14.12.2009р., №294а від 29.01.2010р., №515а від 18.03.2010р. вважаються достроково припиненими у зв'язку з несплатою Відкритим акціонерним товариством «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»страхових платежів у встановлений договором термін, а тому у позивача відсутні зобов'язання перед відповідачем, що виключає проведення зустрічних однорідних вимог.
Також, позивач у скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що укладення договору страхування та набрання ним чинності мають різні юридичні наслідки.
Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що припинення зобов'язання сторони зарахуванням зустрічних однорідних вимог у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів можливо лише в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Представник позивача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.
Представник відповідача у судове засідання прибув, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив суд апеляційної інстанції залишити без змін рішення суду першої інстанції з підстав правомірності та обґрунтованості.
Позивач надав суду пояснення на відзив на апеляційну скаргу, тотожні доводам, викладеним у апеляційній скарзі та просив скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2012 у справі №5009/3012/12 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідач заявив клопотання про залучення до матеріалів справи додані до відзиву документи.
Колегія суддів зазначає, що документи надані позивачем до апеляційної скарги з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України судовою колегією не приймаються і повертаються відповідачу, оскільки ним не доведено, що вони є належними та допустимими доказами саме за спірними відносинам.
Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
В заявленому клопотанні відповідач зазначає, що він не надав документи при розгляді справи у суді першої інстанції, оскільки питання виконання договорів страхування з боку відповідача в судовому засіданні не порушувалося.
Проте, колегія суддів зазначає, що за приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, та відповідач не був позбавлений можливості надати ці докази під час розгляду справи судом першої інстанції.
Таким чином, заявлене клопотання про долучення до матеріалів справи додані до відзиву документи, а саме, копії полісів від 04.02.2010р. у кількості 279 штук не підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТДВ "Страхова компанія "Кредо" (страховик) та ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (страхувальник) було укладено договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 1711а від 14.12.2009р., № 294а від 29.01.2010р. та № 515а від 18.03.2010р.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно вимог статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Істотними умовами договору страхування відповідно до статті 982 Цивільного кодексу України є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Правові відносини у сфері страхування регулюються Законом України «Про страхування»від 07.03.1996р., № 85/96-ВР (зі змінами та доповненнями) та главою 67 Цивільного кодексу України.
За договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч.1 ст. 16 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до п.п. 8.3., 8.4. договору № 1711а від 14.12.2009р. загальний страховий платіж страхувальника за цим договором складається із страхових платежів по Полісах, оформлених в рамках цього договору і становить 2279,56 грн. Страхові платежі сплачуються поквартально: 1 кв. - 569,89 грн.; 2 кв. - 569,89 грн.; 3 кв. - 569,89 грн.; 4 кв. - 569,89 грн.
Відповідно до п.п. 8.3., 8.4. договору № 294а від 29.01.2010р. загальний страховий платіж страхувальника за цим договором складається із страхових платежів по Полісах, оформлених в рамках цього договору і становить 176096,60 грн. Страхові платежі сплачуються поквартально: 1 кв. - 44024,15 грн.; 2 кв. - 44024,15 грн.; 3 кв. - 44024,15 грн.; 4 кв. - 44024,15 грн.
Відповідно ж до п.п. 8.3., 8.4. договору № 515а від 18.03.2010р. загальний страховий платіж страхувальника за цим договором складається із страхових платежів по Полісах, оформлених в рамках цього договору і становить 8189,71 грн. Страхові платежі сплачуються поквартально: 1 кв. - 2047,43 грн.; 2 кв. - 2047,43 грн.; 3 кв. - 2047,43 грн.; 4 кв. - 2047,42 грн.
Пунктами 14.2. договорів, позивач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові платежі відповідно до умов цих договорів.
Згідно з частиною 4 статті 18 Закону України «Про страхування» договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
На виконання умов даних договорів страхування відповідачем було здійснено платежі за 1 квартал, що підтверджується платіжним дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Згідно зі ст.18 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дія договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності може бути достроково припинена: за письмовою вимогою страхувальника, про що він зобов'язаний повідомити страховика не пізніше ніж за 30 днів до дати припинення дії договору страхування та надати оригінал поліса страховику; у разі виходу транспортного засобу з володіння страхувальника проти його волі або знищення транспортного засобу; з інших підстав, передбачених законом або договором. У разі дострокового припинення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик, за умови відсутності виплат страхового відшкодування за цим договором, повертає страхувальнику частку страхового платежу, яка обчислюється пропорційно періоду страхування, що залишився до закінчення терміну дії договору, з утриманням, у передбачених законом випадках, понесених витрат на ведення справи, але не більше 20 відсотків цієї частки, вилучає страховий поліс та анулює його.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ч. 28 Закону України "Про страхування", дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі: несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.
Розділами 10 договорів № 1711а від 14.12.2009р., № 294а від 29.01.2010р. та № 515а від 18.03.2010р. встановлений порядок зміни і вичерпний перелік підстав припинення дії договорів.
З огляду на викладене колегією суддів не приймаються доводи скаржника про не передбачення договором обмежень щодо неможливості дострокового припинення дії договорів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що вищевказані договори страхування не припинялись в порядку, що встановлений їхніми умовами, то обов'язок позивача щодо сплати страхового платежу також не є припиненим.
Таким чином, твердження апелянта, що договори обов'язкового страхування на момент зарахування зустрічних однорідних вимог були припиненими згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про страхування" і у позивача не існує зобов'язань за цими договорами щодо сплати страхових платежів є необґрунтованими.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не оспоюється сторонами, що між сторонами - ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та ТОВ "Страхова компанія "Кредо", склалися правовідносини на підставі договорів оренди № 1042а від 01.07.2009р. та № 316а від 03.02.2010р., відповідно до умов яких, позивач передав, а відповідач прийняв у виключне використання, на строк передбачений договорами, частини приміщення у будівлі буткомбінату УЖКХ ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".
Пунктами 4.1. договорів сторони встановили, що плата за користування об'єктами оренди здійснюється відповідачем шляхом щоквартального перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, на підставі виставлених рахунків.
У в'язку з несплатою відповідачем орендної плати за даними договорами, позивач 09.02.2011р. направив на адресу ТДВ "Страхова компанія "Кредо" претензії № 52-16/5 та № 52-16/3 про стягнення заборгованості, відповідно, за договором оренди № 1042а від 01.07.2009р. та за договором оренди № 316а від 03.02.2010р. на загальну суму 146146,87грн., з яких основний борг з орендної плати складає суму 139523,16 грн.
27.04.2012р. ТДВ "Страхова компанія "Кредо" (відповідач у справі) направило ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (позивачу у справі) заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог за вих. № 4, в якій відповідач заявив про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог позивача за договором оренди № 1042а від 01.07.2009р. у сумі 18456,75 грн. та за договором оренди № 316а від 03.02.2010р. у сумі 121066,44 грн. (всього 139523,19 грн.) в рахунок заборгованості позивача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 1711а від 14.12.2009р. у сумі 1709,67 грн., за договором обов'язкового старування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № 294а від 29.01.2010р. у сумі 132072,45 грн., та частково за договором обов'язкового старування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № 515а від 18.03.2010р. у сумі 5741,07 грн. (всього 139523,19 грн.); а також повідомив про припинення господарського зобов'язання ТДВ СК "Кредо"за договором оренди № 1042а від 01.07.2009р., та за договором оренди № 316а від 03.02.2010р.
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема: зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання.
Частиною 3 ст. 203 Господаського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог викладено у ст. 601 Цивільного кодексу України.
Таким чином, зарахування здійснюється за наявності наступних умов: 1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником; 2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду; 3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.
Отже, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта стосовно того, що вимоги, про зарахування яких заявлено відповідачем у заяві ТДВ «Страхова компанія «Кредо»за вих. №4 від 27.04.2012р. не відповідають такій умові як зустрічність, оскільки правочин щодо зарахування зустрічних вимог, відповідає вимогам ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду також не приймає посилання скаржника на рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2012р. №5009/1178/12, як на довід в підтвердження позовних вимог, оскільки взаєморозрахунок відбувся у квіті 2012року, а рішення суду було прийнято у червні 2012 року, тобто після вчинення правочину.
Більш того, зазначеним рішенням, залишеним у силі апеляційним судом, не надано оцінки спірному правочину.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання вимог в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Тобто, суд аналізує підстави на час здійснення правочину.
Стосовно посилань скаржника на заборону здійснення заліку зустрічних однорідних вимог у зв'язку з мораторієм, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторієм на задоволення вимог кредиторів є зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно з пунктом 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено жодної норми, яка б забороняла проведення заліку зустрічних однорідних вимог під час дії мораторію. Мораторій не розповсюджується на залік зустрічних однорідних вимог, оскільки дія мораторію поширюється на зупинення будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення примусового виконання вимог кредиторів. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, відповідно до чинного законодавства. Тобто, законодавець передбачив заборону примусового стягнення. Зарахування зустрічних однорідних вимог, не є виконавчим документом чи іншим документом, на підставі якого здійснюється стягнення. Правова природа припинення зобов'язання шляхом зарахування відмінна від правової природи припинення зобов'язання шляхом стягнення.
Отже, на правовідносини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог мораторій не розповсюджується, оскільки ні ст.601 Цивільного кодексу України, ні положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не містять заборон на проведення зарахування зустрічних вимог в процесі розгляду справи про банкрутство однієї із сторін.
Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта щодо заборони здійснення залік зустрічних однорідних вимог у зв'язку з мораторієм, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Запорізької області від 20.09.2012 року у справі № 5009/3012/12 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам статті 43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги судова колегія не вбачає.
Стосовно прохання апелянта щодо покладення судових витрат на товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»колегія суддів зазначає наступне.
Розподіл господарських витрат визначений статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги до суду покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 20.09.2012 року у справі № 5009/3012/12 -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.В. Ломовцева
Судді:
Н.М. Принцевська
О.А.Скакун
Надруковано 5 прим.:
1 -позивачу
2 -відповідачу
3 -у справу
4 -ДАГС 5 -ГСЗО