ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-39/12521-2012 12.11.12
За позовом Приватного підприємства "Гаранткомплексбуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джил"
про стягнення 1690,32 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
від позивача Чумак О.В., довіреність № б/н від 15.06.2012 р.
від відповідача не з'явилися
Приватне підприємство "Гаранткомплексбуд" позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джил" (відповідач) про стягнення 1690,32 грн. на підставі договору субпідряду № 23/09-11СП від 21.09.2011 р., з яких: 1631,24 грн. основного боргу, 16,31 грн. інфляційних нарахувань за період з 28.10.2011 р. по 10.09.2012 р. та 42,77 грн. 3% річних за період з 28.10.2011 р. по 10.09.2012 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов вказаного договору позивач виконав та передав відповідачу будівельні роботи, передбачені вищенаведеним договором, втім відповідач виконані позивачем роботи повністю не оплатив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2012 року порушено провадження у справі № 5011-39/12521-2012, розгляд справи призначено на 15.10.12 року о 10:10 год.
Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 р. у зв'язку з перебуванням судді Гумеги О.В. у відпустці, справу № 5011-39/12521-2012 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.12 р. справу № 5011-39/12521-2012 було прийнято до свого провадження суддею Блажівською О.Є. та призначено розгляд справи на 12.11.12 р. о 10:10 год.
15.10.2012 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло письмове повідомлення на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 14.09.2012 р.
Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 17.10.2012 р. справу № 5011-39/12521-2012 передано для розгляду судді Гумезі О.В, у зв'язку з її виходом з відпустки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.12 р. справу № 5011-39/12521-2012 було прийнято до свого провадження суддею Гумегою О.В. та призначено розгляд справи на 12.11.12 р. о 10:10 год.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 12.11.2012 р., не з'явився, вимоги ухвал суду від 14.09.2012 р. та від 15.10.2012 р. не виконав, про порушення провадження у справі та про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Крім того, письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності в судовому засіданні 12.11.2012 р. від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 12.11.2012 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 12.11.2012 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 12.11.2012 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
21.09.2011 року між Приватним підприємством "Гаранткомплексбуд" (позивач), визначеним як Субпідрядник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джил" (відповідач), визначеним як Генпідрядник, укладено договір субпідряду № 23/09-11СП (надалі - Договір).
Згідно п. 2.1 Договору визначено, що його предметом є виконання Субпідрядником (позивачем) загально-будівельних робіт на об'єкті (житловий будинок, що будується по вул. Червоногвардійській, 3в, м. Чернігів).
У п. 4.1 Договору сторони узгодили, що оплата виконаних робіт за Договором проводиться щомісяця, на підставі підписаних сторонами актів за формою № КБ-2в та довідки за формою № КБ-3 не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання Генпідрядником (відповідачем) зазначених актів та довідки за місяць при умові оплати виконаних робіт Замовником.
Відповідно до п. 7.1 Договору визначено, що здавання-прийняття виконаного комплексу робіт за Договором здійснюється помісячно, і оформляється формою № КБ-2В і формою № КБ-3, підписаними Сторонами.
Згідно п. 8.3.7 Договору Генпідрядник (відповідач) зобов'язаний здійснювати оплату виконаних робіт за Договором у порядку, передбаченому Договором.
Позивач на виконання умов Договору виконав роботи на загальну суму 15631,24 грн., що підтверджується Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року (форма № КБ-2В) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року (форма № КБ-3), які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін (надалі -акт форми № КБ-2В та довідка форми № КБ-3 за вересень 2011 року).
Натомість, відповідач, в порушення умов Договору, не повністю оплатив виконані позивачем будівельні роботи, зокрема, здійснив платіж лише на суму 14000,00 грн. (платіжне доручення № 113 від 23.09.2011 р.).
Таким чином, на твердження позивача, заборгованість відповідача за Договором становить 1631,24 грн. (15631,24 грн. - 14000,00 грн. = 1631,24 грн.), яка станом на час звернення позивача з позовом до суду так і не була погашена відповідачем (основний борг).
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір будівельного підряду, який є особливим видом договору підряду. А тому саме наведений договір та відповідні положення статей параграфів 1 та 3 глави 61 підрозділу І розділу III ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.
Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу.
Змістом статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України).
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 1 ст. 875 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, від 04.12.2009, № 554 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" такими типовими формами первинних облікових документів у будівництві є форма № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та форма № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".
Отже, належними доказами, що підтверджують факт виконання підрядних робіт та їх вартість, є акти форми № КБ-2в та довідки форми № КБ-3.
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Аналіз умов Договору свідчить, що відповідач повинен був здійснювати оплату виконаних робіт за Договором щомісяця, на підставі підписаних сторонами актів за формою № КБ-2в та довідки за формою № КБ-3 не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання ним зазначених актів та довідки за місяць (п. 4.1 Договору).
Зібрані у справі докази, а саме: акт форми № КБ-2В та довідка форми № КБ-3 за вересень 2011 року, підтверджують, що позивач відповідно до умов Договору виконав роботи на загальну суму 15631,24 грн., заборгованість відповідача за якими (з урахуванням здійснених відповідачем часткових розрахунків в сумі 14000,00 грн. згідно платіжного доручення № 113 від 23.09.2011 р.) станом на час розгляду спору в суді становить 1631,24 грн. (основний борг).
При цьому вищенаведені форми № КБ-2В та довідка форми № КБ-3 за вересень 2011 року, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками сторін, приймаються судом у якості належних і допустимих доказів на підтвердження виконання позивачем спірних підрядних робіт, а рівно їх прийняття відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.
По матеріалам справи судом також встановлено, що відповідно до п. 4.1 Договору відповідач повинен був оплатити 15631,24 грн. (сума робіт згідно акту форми № КБ-2В та довідки форми № КБ-3 за вересень 2011 року) не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання зазначених актів та довідки за місяць. Отже, оскільки наведені акт та довідка за вересень 2011 р. підписані відповідачем та останньою можливою датою їх підписання може бути 30.09.2011 р., то здійснити оплату спірної суми відповідач мав не пізніше 28.10.2011 р. включно. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. В свою чергу, початком періоду прострочення оплати відповідачем заборгованості за виконані позивачем акту форми № КБ-2В та довідки форми № КБ-3 за вересень 2011 року роботи, слід вважати 31.10.2011 р. (перший банківський день після 28.10.2011 р.).
Станом на час розгляду справи по суті докази на підтвердження здійснення відповідачем повної оплати спірних робіт в частині заборгованості в сумі 1631,24 грн. (основний борг) в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не подані та до матеріалів справи не залучені.
Отже, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині основного боргу в сумі 1631,24 грн. повністю.
Крім того, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 16,31 грн. інфляційних нарахувань за період з 28.10.2011 р. по 10.09.2012 р. та 42,77 грн. 3 % річних за період з 28.10.2011 р. по 10.09.2012 р.
Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вище було встановлено судом, початком періоду прострочення відповідачем оплати заборгованості за виконані позивачем роботи згідно акту форми № КБ-2В та довідки форми № КБ-3 за вересень 2011 року, слід вважати 31.10.2011 р. Отже, вказаний позивачем при здійсненні розрахунку сум інфляційних нарахувань та 3 % річних початок відповідного періоду прострочення з 28.10.2012 р. є невірним.
Суд, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань встановив наступне:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
31.10.2011 - 10.09.20121631.240.999-1.631629.61
Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.
Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується. Аналогічна позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. по справі № 23/466, Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справі окремих норм матеріального права".
З офіційно оприлюднених даних вбачається, що індекс інфляції у травні, червні, липні та серпні 2012 р. (складові частини періоду, за який позивач нараховує інфляційне збільшення суми боргу) був менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшувалася, а в цілому, як вбачається із вищенаведеної таблиці, інфляційне збільшення суми боргу має від'ємне значення, що в свою чергу, призводить до висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми інфляційного збільшення у розмірі 16,31 грн. за період з 28.10.2011 р. по 10.09.2012 р. задоволенню не підлягає за наведених підстав.
Також, позивачем визначена до стягнення сума 3% річних у розмірі 42,77 грн. за період з 28.10.2011 р. по 10.09.2012 р.
Як вище було встановлено судом, позивач при здійсненні розрахунку суми 3 % річних не вірно визначив початок періоду прострочення відповідачем оплати заборгованості за виконані позивачем роботи згідно акту форми № КБ-2В та довідки форми № КБ-3 за вересень 2011 року.
Таким чином, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено наступне:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
1631.2431.10.2011 - 10.09.20123163 %42.37
Отже, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 42,77 грн. 3 % річних за період з 28.10.2011 р. по 10.09.2012 р. підлягає лише частковому задоволенню в сумі 42,37 грн. за період з 31.10.2011 р. по 10.09.2012 р.
В іншій частині вимог стосовно стягнення 3% річних, зокрема, 0,40 грн. (42,77 грн. - 42,37 грн. = 0,40 грн.) позивачу належить відмовити, з огляду на невірно визначений ним початок періоду прострочення спірної заборгованості.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми 1631,24 грн. основного боргу 42,77 грн. 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, за результатами вирішення даного спору на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1593,59 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 837, 875, 879 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джил" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 3-Г; ідентифікаційний код 33936792), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства "Гаранткомплексбуд" (02091, м. Київ, Харківське шосе, буд. 121; ідентифікаційний код 13698321) 1631,24 грн. (одну тисячу шістсот тридцять одну гривню 24 коп.) основного боргу, 42,37 грн. (сорок дві гривні 37 коп.) 3% річних, 1593,59 грн. (одну тисячу п'ятсот дев'яносто три гривні 59 коп.) судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 15.11.2012 р.
Суддя Гумега О.В.