ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-23/12385-2012 13.11.12
За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Формаг Груп»
дотовариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»
простягнення 59 634, 33 грн.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Представники:
позивачапредставник Марченко Р.В. (довіреність № б/н від 17.09.2012 року)
відповідачапредставник Попадин О.Б. (довіреність № б/н від 30.08.2012 року)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Формаг Груп»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»про стягнення 59 634, 33 грн., у тому числі 54 551,54 грню штрафів за прострочення використання контейнерного обладнання та 5 080,40 пені за несвоєчасну їх оплату. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем своїх зобов'язань за укладеним сторонами у справі договором транспортного експедирування.
Ухвалою Господарським судом міста Києва від 11.09.2012 року порушено провадження у справі №5011-23/12385-2012 та призначено її розгляд у судовому засіданні 09.10.2012 року.
У судовому засіданні 09.10.2012 року Відповідачем надано відзив, яким заперечено вимоги повністю з огляду на їх недоведеність та безпідставність.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.
У судовому засіданні 13.11.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
Сторонами у справі 23.06.2011 року укладено договір транспортного експедирування № 23/06/2011-01, відповідно до якого Позивач зобов'язався за плату та за рахунок Відповідача надавати останньому транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів.
Відповідно до позовної заяви (з урахуванням наданих 30.10.2012 року уточнень) предметом позову у даній справі є надання примусового захисту праву Позивача на відшкодування понесених ним витрат по сплаті штрафів за простій контейнерів та автомобілів, які були задіяні при здійснення перевезень Відповідача.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Розгляд спорів господарськими судами України здійснюється виключно в межах, визначених Господарським процесуальним кодексом України, який ґрунтується на принципі диспозитивності, тобто, законом надано право сторонам самостійно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами.
Господарські суди не наділені повноваженнями на власний розсуд здійснювати розслідування з метою збору додаткових доказів у справі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України). Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).
В розумінні наведених вимог Закону, Позивачем не доведено належними доказами факт порушення Відповідачем умов договору транспортного експедирування №23/06/2011-01 від 23.06.2011 року.
Відповідно до умов пунктів 2.1.4 та 2.4.2 договору №23/06/2011-01 від 23.06.2011 року послуги Позивачем надаються на підставі відповідних заявок Відповідача, в яких відображаються всі суттєви умови певно визначеного товаро-транспортного перевезення.
Без наявності заявок на перевезення неможливо встановити факт прострочення, оскільки строки та умови перевезень, здійснених у визначених договором № 23/06/2011-01 від 23.06.2011 року межах, визначаються саме цими документами.
Суд неодноразово переносив розгляд справи для надання можливості Позивачу залучити до матеріалів справи заявки, на підставі яких здійснювались спірні перевезення, проте Позивач наданою можливістю не скористався (матеріали справи не містять цих документів).
У той же час, через відділ діловодства суду Позивачем 30.10.2012 року та 13.11.2012 року надані шість платіжних дорученнь та сім ПП (попередніх повідомлень митниці) в якості доказу виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором №23/06/2011-01 від 23.06.2011 року.
Факт належного виконання зобов'язань Позивачем за укладеним сторонами у справі господарським договором не заперечується Відповідачем та не є предметом даного судового дослідження.
У даному випадку доказуванню підлягає наявність у Відповідача юридичного обов'язку сплатити штраф за простої контейнерів та автомобілів, які виникли з вини Відповідача.
Залучені Позивачем до матеріалів справи докази (CMR та ПП) свідчать про те, що можливий простій контейнерів та автомобілів стався внаслідок невиконання саме Позивачем своїх зобов'язань. Зокрема, відповідно до відміток Південної та Львівської митниць на міжнародній товарно-транспортній накладній № 08359 та відповідному повідомленні митниці морський контейнер з колесами для промислового складання транспортних засобів 10.01.2012 року було доставлено на територію Львівської митниці, а 19.01.2012 року його вміст було очищено від митних процедур.
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням (стаття 929 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пунктів 1.1 та 2.2.8 договору № 23/06/2011-01 від 23.06.2011 року обов'язок проведення митного оформлення у загальному порядку покладено на Позивача. Докази того, що під час здійснення спірних перевезень митне оформлення мав провести Відповідач у матеріалах справи відсутні (заявки на перевезення, додаткові угоди до договору тощо).
Посилання Позивачем на умови пунктів 2.4.13 та 2.4.15 договору як на безумовне зобов'язання Відповідача сплатити будь-які рахунки Позивача судом не приймається, оскільки відповідно до пунктів 3.1-3.3 договору вартість послуг Позивача, розмір додаткових витрат та інших платежів має узгоджуватись сторонами.
Позивач, надаючи послуги Відповідачу без заявки встановленої договором письмової форми, сам унеможливив отримання примусового захисту своїх інтересів у судовому порядку.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про неможливість задоволення в рамках даного розгляду позовної вимоги про стягнення з Відповідача штрафу за простій контейнерного обладнання та автомобілів.
Відмовляючи у задоволенні основної вимоги, суд відмовляє і у задоволенні пов'язаної з нею вимоги про стягнення пені за несвоєчасну оплату виставлених рахунків.
Позивач не позбавлений правової можливості захистити свої інтереси в окремому судовому провадженні та відшкодувати завдані йому збитки за умови доведеності відповідного права належними доказами.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено: 14.11.2012 року.
Суддя Кирилюк Т.Ю.