ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-3/14352-2012 08.11.12
За позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова
корпорація України»
До Аграрного фонду
Про стягнення 5 938,77 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача Мельничук І.В. -по дов. № 325 від 30.11.2011
Від відповідача Боровенська Т.В. -по дов. № 223 від 14.05.2012
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»про стягнення з Аграрного фонду 5 938,77 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору складського зберігання зерна № 146/11 від 19.04.2011.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/14352-2012 та призначено її до розгляду на 30.10.2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/14352-2012 від 30.10.2012, в зв'язку з не з'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 17.10.2012, розгляд справи був відкладений на 08.11.2012.
Відповідачем в судовому засіданні 08.11.2012 подано клопотання по залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Хліб Інвестбуд». Клопотання мотивовано тим, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Акт передавання - приймання до біржового контракту Аграрної біржі від 31.12.2011 № 561АБ є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію, зокрема про купівлю Аграрним фондом у TOB «Хліб Інвестбуд»пшениці 3 класу урожаю 2011 року та підтверджує факт того, що власником даного зерна Аграрний фонд став лише 31.12.2011.
Позивач в судовому засіданні 08.11.2012 проти залучення третьої особи заперечував.
Суд розглянувши в судовому засіданні 08.11.2012 клопотання відповідача про залучення третьої особи відмовив в його задоволенні з огляду на таке
Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.
Суд дійшов висновку, що прийняття рішення з даного господарського спору, не може вплинути на права або обов'язки ТОВ «Хліб Інвестбуд»щодо відповідача, тому відсутні підстави для залучення останнього до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Позивач в судовому засіданні 08.11.2012 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач у поданому в судовому засіданні 10.04.2012 відзиві проти позову заперечує з огляду на наступне. 31.12.2011 між Аграрним фондом та TOB «Хліб Інвестбуд»було укладено біржовий контракт Аграрної біржі № 561АБ. Згідно умов якого продавець (TOB «Хліб Інвестбуд») продав, а покупець (Аграрний фонд) купив товар - жито 3 класу 2011 року врожаю. 31.12.2011 між Аграрним фондом та TOB «Хліб Інвестбуд»було підписано акт приймання - передавання до біржового контракту Аграрної біржі від 31.12.2011 № 561АБ. Відповідно до зазначеного вище акту передавання - приймання TOB «Хліб Інвестбуд»передавав, а Аграрний фонд прийняв жито 3 класу 31.12.2011, тобто Аграрний фонд став його власником тільки 31.12.2011. Пунктом 2 акту передавання - приймання до біржового контракту Аграрної біржі від 31.12.2011 № 561 визначено, що продавець гарантує, що оплата за зберігання даного зерна до 31.12.2011, оплачуються продавцем за власний рахунок. Виходячи з пункту 2 акту передавання - приймання до біржового контракту саме ТОВ «Хліб Інвестбуд»має здійснювати оплату за зберігання зерна жита 3 класу у період з 22.12.2011 по 31.12.2011. Відповідач звертає увагу на те, що акт від 19.04.2011 № 146/11 до договору складського зберігання об'єктів державного цінового регулювання, що доданий до позовної заяви навіть не підписано Аграрним фондом, так як він не мав права його підписувати у зв'язку з тим, що не був його власником станом на 30.12.2011, а отже у Аграрного фонду відсутні підстави для оплати послуг за зберігання зерна жита 3 класу за період, у який це зерно Аграрного фонду не належало. Крім того, в документах, доданих до позовної заяви відсутні трьохсторонні акти (перший власник зерна, новий власник зерна і керівник зернового складу) згідно вимог Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, що затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 № 661 (п. 2.4. підрозділу 2 глави 5), які б засвідчували факт переоформлення зерна жита 3 класу в кількості 1168,975 тонн. Враховуючи викладене просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В судовому засіданні 08.11.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
19.04.2011 між Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова корпорація України»в особі філії «Хлібна база № 83»(зерновий склад) та Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна № 146/11 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору відповідач зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи (об'єкт державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку відповідача і засвідчується відповідними складськими документами, а позивач зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його відповідачу або особі, зазначеній ним як одержувач у стані, передбаченому цим договором та законодавством України.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання зерна пшениці, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 5 938,77 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно п. 3.1.1., п. 3.1.6. договору зерновий склад зобов'язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі.
Відповідно до складської квитанції на зерно № 468 від 22.12.2011 серія АУ № 733459 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання № 146/11 від 19.04.2011 зерно пшениці 3 класу вагою 1168,975 тони, яке переоформлено з ТОВ «Хліб Інвестбуд».
Згідно п. 24 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»складські документи на зерно це - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.
Згідно п. 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11.04.2003, підставою для видачі складських документів на зерно (далі - складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.
Наказом Міністерства аграрної політики України № 198 від 27.06.2003 затверджено Положення про обіг складських документів на зерно (далі - Положення).
Згідно п. 1.1. Положення складськими документами на зерно є : складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.
Пункт 1.7. Положення визначає, що зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.
Відповідно до п.п. 1.19., 1.20. Положення після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається поклажодавцеві або вповноваженій ним особі, а другий залишається на складі. Поклажодавець чи вповноважена ним особа на підтвердження отримання складського документа ставить власний підпис у Реєстрі складських документів на зерно, що ведеться зерновим складом.
Згідно п.п. 2.1. п. 2 розділу V Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника.
Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд»листом від 22.12.2011 звернулося до філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України»«Хлібна база № 83»з проханням переоформити зерно пшениці 3 класу у кількості 1169,898 тонн, яке належить TOB «Хліб Інвестбуд»на Аграрний фонд.
При цьому, TOB «Хліб Інвестбуд»було видано довіреність № ЧК-310 від 22.12.2011 на переоформлення зерна пшениці 3 класу у кількості 1 700 тонн.
Пункт 1 статті 938 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Відповідно до п. 8.1. договору сторонами строк дії договору встановлено до 31.12.2011.
Згідно п. 3.3.2. договору відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку визначеному підпунктом 3.1.4. цього договору.
Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки відшкодування витрат по зберіганню проводяться поклажодавцем в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість.
Пунктом 4.3. договору визначено розмір відшкодування витрат за зберігання за 1 (одну) тонну за 30 календарних днів в сумі 17,50 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 4.4. договору поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання.
В матеріалах справи містяться акт наданих послуг та розрахунок розміру витрат на зберігання пшениці 3 класу у кількості 1 168,975 тонн у період з 22.12.2011 за 9 днів в сумі 5 938,77 грн.
Жодною із сторін не заперечується той факт, що передане відповідачем зерно у зазначений період зберігалось позивачем.
Враховуючи те, що умови договору не містять строк виконання зобов'язання по сплаті послуг зберігання, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Вищезазначені документи (акт наданих послуг та розрахунок) з вимогою підписання та сплати вперше були надісланні Аграрному фонду 27.04.2012, які отримано останнім 03.05.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Вдруге вищезазначені документи були надіслані Чернігівському відділенню Аграрного фонду 18.05.2012 та отримані останнім 21.05.2012, що також підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Дані вимоги щодо сплати за зберігання зерна залишені відповідачем без задоволення.
Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за обумовлені договором послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача складає 5 938,77 грн. (17,50 грн. х 1168,975 тонн : 31 день у грудні х 9 днів зберігання).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 938,77 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Твердження відповідача про те, що він набув право власності на зерно лише 31.12.2011 на підставі укладеного з ТОВ «Хліб Інвестбуд»біржового контракту та акту передавання-приймання, не приймаються судом до уваги, оскільки зерно передано позивачу на зберігання саме 22.12.2011, позивач зберігав це зерно, а отже відповідач має сплатити за таке зберігання.
З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Аграрного фонду (м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»(м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) 5 938 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн. 77 коп. основного боргу, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
Повне рішення складено 14.11.2012.
СуддяВ.В. Сівакова