ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-32/13526-2012 24.10.12
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.
За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ
до відповідача Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», м. Київ
про стягнення 54 071,58 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Гаркавенко С.В. - юрисконсульт
від відповідача: Коломийченко І.В. -юрисконсульт
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Київенерго»звернулося до господарського суду з позовними вимогами до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про стягнення з останнього основного боргу за спожиту теплову енергію в сумі 51 926,89 грн., інфляційних в сумі 553,52 грн., трьох процентів річних в сумі 1 591,17 грн. за прострочення грошового зобов'язання відповідно до Договору № 9537005 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2007року.
Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами, зокрема:
· пунктом 18 Постанови Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005року «Про затвердження «Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», із змінами та доповненням передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
· всупереч вказаними вимогам позивач станом на перше число місяця, наступного за розрахунковим ідентифікує, як заборгованість, суми, нараховані споживачем в розрахунку на місяць, хоча строк оплати цих сум згідно умов договору та вимог законодавства не настав. Таким чином, позивач порушує не лише умови договору, а й вимоги чинного законодавства, а це свідчить про те, що його позовні вимоги є незаконними та не можуть бути задоволенні;
· розпорядженням КМДА ( в тому числі Розпорядження КМДА від 27.01.97року за №80 «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги) в м. Києві встановлено певний порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги. Так, на території м. Києва для населення затверджено та визнано обов'язковою формою єдиного рахунку на оплату всіх житлово-комунальних послуг. Відповідно до розпоряджень органів місцевого самоврядування, населення та орендарі проводять оплату за житлово-комунальні послуги на розподільчий рахунок в КП ГІОЦ, після чого грошові кошти розщеплюються у відповідному відсотковому співвідношенні та находять безпосередньо на рахунки виробників послуг, в тому числі на рахунок позивача;
· для населення, у якого відсутні будинкові приладу обліку теплової енергії, розпорядженнями КМДА встановлено порядок розрахунку за послугу опалення впродовж 12 місяців, а не протягом опалювального сезону, який триває 6 місяців. Вказані обставини не були прийняті враховані позивачем під час проведення розрахунків за договором;
· укладений між сторонами типовий договір повинен бути переглянутий ними, його умови більш ретельно конкретизовані у частині прав та обов'язків, в тому числі встановлення міри відповідальності за не виконання обов'язків за договором.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача, заперечення відповідача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 01.06.2007року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Києвенерго», у зв'язку з перейменуванням - Публічним акціонерним товариством «Київенерго», далі Постачальник, та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради у зв'язку з перейменуванням Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», далі Споживач, було укладено Договір № 9537005 на постачання теплової енергії у гарячій воді, далі Договір, предметом якого (п. 1.1.) є зобов'язання Постачальника виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання та зобов'язання Споживача отримати її та оплатити.
Пунктом 1 Додатку №2 від 01.06.2007р. до Договору визначені тарифи на оплату теплової енергії Споживачем в сумі 171,62 грн. та житловим організаціям в розмірі 94,64 грн. за кожну відпущену гігакалорію за рік в розмірі 269 гкал/рік, в тому числі 0.124 гкал/годину на опалення згідно Додатку №1 від 01.06.2007року до Договору на гаряче водопостачання і опалення. Тарифи розроблені та затвердженні Київською міською Державною адміністрацією на підставі розпоряджень № 142 від 12.02.2007року та № 86 від 31.01.2007року. Пунктом 10 Додатку №2 передбачені обов'язки Споживача, а саме:
· не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим здійснити оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, а до 25 числа поточного місяця, за умовами Договору сплатити вартість теплової енергії, яка використовується орендарем, на рахунок постачальника згідно з його рахунком. Вказані умови оплати споживчої теплової енергії кореспондуються з вимогами п.п 2.2.1 пункту та п.п 2.3.1 пункту 2.1 Договору.
Свої зобов'язання за договором відповідач не виконав, у зв'язку з чим за період з 01.11.2009року по 01.09.2012року за ним утворився основний борг за використану теплову енергію, який станом на 01.09.2012року дорівнює 51 926,89 грн. Виникнення заборгованості підтверджено відомостями обліку, табуляграмами, довідкою про розрахунок основного боргу, та актом звірки розрахунків між сторонами станом на 01.10.2012року, підписаного сторонами без зауважень та пропозицій.
Додатково, з посиланням на приписи статті 625 ЦК України, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 553,52 грн. за період прострочення з грудня 2009 року по серпень 2012 року та трьох процентів річних в сумі 1 591,17 грн. за період з грудня 2009 року по серпень 2012року.
Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види. В Цивільному кодексі України 2003р. договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), а тому можливо керуватися вимогами про договір купівлю-продаж, коли інше не встановлено договором, законом або витикає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Тобто, положення про порядок оплати товару, ціні, тарі, споживчої теплової енергії потрібно брати із загальних положень присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. 655-697 ЦК України.
Втім, потрібно дотримуватися статті 55 ГК України, де зазначено, що сторонами договору поставки можуть бути лише суб'єкти господарювання. Частиною 6 статті 265 ГК України законодавець ще раз підтвердив принцип, за яким «розведено» договір купівлі-продажу та поставки:
· реалізація суб'єктами господарювання товарі негосподарським суб'єктам здійснюється за правилами про договір купівлі-продажу.
Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції -теплової енергії, зокрема договір постачання. Пункт 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статтях 24, 25 Закону України «Про теплопостачання»споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 24, 25, 26, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.
В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведені обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, і те що зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача. Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за договором суду не надав.
На підставі викладеного позовні вимоги у частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 51 926,8 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова практика, як це визначено у постанові Верховного Суду України від 25.03.02р. у справі № 8/606, вказує на те, що три процента річних та індекс інфляції є іншими засобами захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки. В цій постанові також зазначено, що стягнення з боржників інфляційних нарахувань та процентів річних на існуючу заборгованість за невиконаним зобов'язанням обґрунтовані, виходячи з такого.
Оскільки мало місце прострочення грошового зобов'язання, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 553,52 грн. за період прострочення з грудня 2009року по серпень 2012 року та трьох процентів річних в сумі 1 591,17 грн. за період з грудня 2009року по серпень 2012року, також обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо застосування цін на тарифи за теплову енергію, то за раніше чинною редакцією пункту 7 частини першої статті 18 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевої державної адміністрації належало регулювання цін та тарифів за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, визначення і встановлення норм їх споживання, здійснення контроль за їх додержанням. Наведене свідчить про те, що новою редакцією пункту 7 частини першої статті 18 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", яка набрала чинності 31.10.2010, конкретизовано повноваження Київської міської державної адміністрації як місцевого органу виконавчої влади визначати і встановлювати норми споживання у сфері житлово-комунальних послуг та здійснювати контроль за їх дотриманням.
Відносно волевиявлення сторін під час укладення правочинів, різновидом яких є договір, невідповідність його змісту вимогам законодавству, яке регулює правовідносини щодо постачання теплової енергії, то з цього приводу слід зазначити наступне, зокрема:
· відповідно до вимог пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
Ш вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
Ш примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
Ш типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
Ш таким чином, сторони вправі конкретизувати типовий договір на умовах рівності та змагальності, та з урахуванням діючого законодавства.
Витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609, 50 грн. грн. покладаються на відповідача у справі - Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району». У судовому засіданні, яке відбулося 24.10.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 25 Закону України «Про теплопостачання», ст. ст. 525, 526, 599, 625, 655, 712 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 179, 193, 194, ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 12, 33, 36, ч.3 ст. 43, ст.ст. 44, 82, 82-1, 84, ч.ч. 2,3 ст. 85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», 03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, буд.10/8, код ЄДРПОУ 31731838, на користь:
- Публічного акціонерного товариства «Київенерго», 01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, р/р 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у м. Києві та Київської області, МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305, основний борг в сумі 51 926,89 грн., інфляційні в сумі 553,52 грн., три процента річних в сумі 1 591,17 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн., видавши наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено -29.10.2012року
Суддя Ю.О.Підченко