ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-23/13779-2012 13.11.12
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Буд»
до товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «Світ будівельних технологій»
про визнання недійсним договору
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Представники:
позивача: представник Шупик А.В. (довіреність № б/н від 18.09.2011 року)
відповідача: представник Фіцулін О.О. (довіреність № б/н від 18.10.2011 року)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер-Буд»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «Світ будівельних технологій»про визнання недійсним з моменту укладення договору будівельного підряду № 151/10 від 07.06.2010 року. Позов обґрунтовано тим, що спірний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, суперечить інтересам держави та суспільства, порушує публічний порядок.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2012 року порушено провадження у справі № 5011-23/13779-2012 та призначено її розгляд на 30.10.2012 року.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва.
Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник Відповідача у письмовому відзиві проти позову заперечував, зазначаючи про відсутність підстав для визнання договору недійсним.
Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 13.11.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
Позивачем та Відповідачем 07 червня 2010 року укладено договір будівельного підряду № 151/10, відповідно до якого Відповідач зобов'язався виконати комплекс оздоблювальних та будівельних робіт на об'єкті, розташованому за адресою: смт. Козятин, Обухівський район, Київська область, вул. Старокиївська, 5/1.
Статтею 875 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх; договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Обґрунтовуючи свою вимогу про визнання договору недійсним з моменту укладення, Позивач посилається на акт № 89/1-22-20-32373845 від 15.05.2012 року державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Позивача».
З матеріалів справ вбачається, що на момент укладення спірного договору Відповідач мав ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури серії № 490182 зі строком дії з 25.09.2009 року по 25.09.2014 року.
Виконання Відповідачем та прийняття Позивачем підрядних робіт за договором № 151/10 від 07.06.2010 року у період з листопада 2010 року по травень 2011 року підтверджується актами виконаних будівельних робіт (копії залучені до матеріалів справи), підписані Позивачем без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт.
Відповідно до частини першої статті 234 Цивільного Кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Фіктивний правочин вчиняється сторонами лише для виду без подальшого його виконання, при цьому сторони мають інші цілі, ніж ті, що ним передбачені. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно.
Тобто, ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона намагалася досягнути правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним (недійсним).
Щодо посилання Позивача на порушення публічного порядку суд зазначає наступне.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного Кодексу України, зокрема, 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного Кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Враховуючи вищезазначене, Позивач не довів наявності обставин щодо нікчемності укладеного договору № 151/10 від 07.06.2010 року з підстав, передбачених статтею 228 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини позову, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими.
Таким чином в процесі судового розгляду встановлено відсутність підстав для визнання укладеного сторонами у справі договору № 151/10 від 07.06.2010 року недійсним.
Виходячи з наведеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено: 14.11.2012 року.
Суддя Кирилюк Т.Ю.