ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-33/14317-2012 12.11.12
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк"
до державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" науково-
технічний комплекс "Інститут монокристалів" Національної академії наук України
про стягнення 222 943,80 грн.
Представники:
від позивача: Стеценко О.В. -представник за довіреністю № 156-08 від 06.03.2012 року;
від відповідача: Черкасрв Л.А.-представник за довіреністю № 334-11/Д від 29.12.2011 року.
встановив:
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" до державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" науково-технічний комплекс "Інститут монокристалів" Національної академії наук України про стягнення 222 943,80 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.09.2004 року між публічним акціонерним товариством «Іноваційно-промисловий банк»та державним підприємством науково дослідний інститут мікроприладів «НТК «Інститут монокристалів»Національної академії наук України укладено договір про відкриття кредитної лінії № 89-2004 , додаткові угоди до нього № 1 від 01.09.2005 року, № 2 від 29.09.2005 року, № 3 від 14.10.2005 року, № 3/1 від 31.10.2005 року, № 4 від 30.11.2005 року, № 5 від 04.01.2006 року; № 6 від 03.04.2006 року, № 7 від 28.04.2006 року, № 8 від 04.10.2006 року та договори про внесення змін від 28.02.2007 року, від 27.06.2007 року, від 27.12.2007 року, від 03.04.2008 року, від 23.06.2008 року, від 23.12.2008 року, від 31.08.2010 року, від 29.09.2010 року, від 30.03.2011 року, відповідно до умов яких позивач надав відповідачу кредит у сумі 448 667,00 грн. строком до 29.03.2012 року (включно).
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі. Відповідач, всупереч умов кредитного договору, не здійснив повернення кредиту, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.
Станом на 19.09.2012 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 198 667,00 грн.
Таким чином, відповідно до вищевикладеного, публічне акціонерне товариство "Інноваційно-промисловий банк" звернулось до суду з вимогою про стягнення з державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" науково-технічний комплекс "Інститут монокристалів" Національної академії наук України заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 89-2004 від 01.09.2004 року в розмірі 222 943,80 грн., в тому числі: 198 667,00 грн. заборгованості по кредиту, 2 841,21 грн. 3 % річних, 21 134,45 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 301,14 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.10.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/14317-2012, розгляд справи призначено на 29.10.2012 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.10.2012 року, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог суду, розгляд справи відкладено на 12.11.2012 року.
В судове засідання 12.11.2012 року з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" науково-технічний комплекс "Інститут монокристалів" Національної академії наук України 198 667,00 грн. заборгованості по кредиту, 2 841,21 грн. 3 % річних, 21 134,45 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 301,14 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, а також 4 458,88 грн. судового збору.
Представник відповідача надав пояснення, відповідно до частково визнав заявлені позовні вимоги, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд відмовити позивачу в стягнені штрафних санкцій.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
01.09.2004 року між відкритим акціонерним товариством "Інноваційно-промисловий банк" (далі - позивач, банк за договором) та державним підприємством науково дослідний інститут мікроприладів «НТК «Інститут монокристалів»Національної академії наук України (далі -відповідач, позичальник за договором) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 89-2004.
У відповідності до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 15111071, відкрите акціонерне товариство "Інноваційно-промисловий банк" (код ЄДРПОУ 20021814) перейменовано у приватне акціонерне товариство "Інноваційно-промисловий банк" (код ЄДРПОУ 20021814).
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Між сторонами укладені додаткові угоди до нього № 1 від 01.09.2005 року, № 2 від 29.09.2005 року, № 3 від 14.10.2005 року, № 3/1 від 31.10.2005 року, № 4 від 30.11.2005 року, № 5 від 04.01.2006 року; № 6 від 03.04.2006 року, № 7 від 28.04.2006 року, № 8 від 04.10.2006 року та договори про внесення змін від 28.02.2007 року, від 27.06.2007 року, від 27.12.2007 року, від 03.04.2008 року, від 23.06.2008 року, від 23.12.2008 року, від 31.08.2010 року, від 29.09.2010 року, від 30.03.2011 року, які є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п.1.1. кредитного договору, банк відкриває позичальнику відкличну не відновлювальну кредитну лінію з остаточним поверненням не пізніше 29.03.2012 року (включно) у сумі 448 667,00 грн.
Згідно п. 1.2 кредитного договору, за фактичне користування кредиту позичальник сплачує банку 23 % річних, починаючи з 01.05.2006 року -21 % річних, починаючи з 24.06.2008 року -22,5 % річних, починаючи з 25.12.2008 року -24 % річних.
Кредит надається позичальнику на погашення заборгованості по заробітній платі, з наданням позичальником договорів, рахунків, контрактів, накладних, згідно яких здійснюється перерахування кредитних коштів (п. 2.1. кредитного договору).
У відповідності до положень п. 5.1. кредитного договору, позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та остаточну сплату нарахованих процентів із свого поточного рахунку в банку або у другому банку в строк по 29.03.2011 року.
У випадку повного дострокового повернення кредиту, остаточну сплату нарахованих процентів здійснити протягом 3 календарних днів після дня повного повернення кредиту.
Нараховані проценти за період, вказаний в п. 4.4., сплачувати платіжним дорученням на рахунок нарахованих доходів № 2068-1-4276-1 в банку, до 5 числа кожного місяця (включно), наступного за місяцем нарахування процентів та у день остаточного повернення кредиту.
Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим станом на 19.09.2012 року в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 198 667,00 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
03.07.2012 року та 31.08.2012 року банк звертався до позичальника з повідомленням та з претензією (вимогою) про погашення заборгованості за кредитним договором № 89-2004 від 01.09.2004 року. Проте зазначені вимоги залишені позичальником без відповіді та задоволення.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, станом на 19.09.2012 року факт наявності заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 89-2004 від 01.09.2004 року по кредиту в розмірі 198 667,00 грн., позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та визнаний позичальником.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, банк нарахував позичальнику пеню за прострочення сплати процентів в розмірі 301,14 грн., пеню за прострочення сплати кредиту в розмірі 21 134,45 грн. та 3 % річних в розмірі 2 841,21 грн.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 5.3. кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту і процентів за кредит, сплачувати банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої у період нарахування пені) від суми простроченої заборгованості за кредитом та процентами за кожний день прострочення платежу.
Пеня нараховується починаючи з дня, наступного за днем, у якому позичальник повинен був виконати зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом та (або) поверненню кредиту, але не виконав, або виконав не у повному обсязі і закінчується днем фактичної сплати простроченої суми процентів та (або) кредиту (включно). Пеня сплачується позичальником на рах. 63976233 у банку протягом 3-х календарних днів, починаючи з дня остаточної фактичної сплати позичальником простроченої суми процентів та (або) кредиту.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та положень статті 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на вищенаведене та наявність у державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" науково-технічний комплекс "Інститут монокристалів" Національної академії наук України заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 89-2004 від 01.09.2004 року по кредиту в розмірі 198 667,00 грн.., суд погоджується з розрахунком пені за прострочення сплати процентів в розмірі 301,14 грн., пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 21 134,45 грн. та 3 % річних в розмірі 2 841,21 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" науково-технічний комплекс "Інститут монокристалів" Національної академії наук України (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, ідентифікаційний код 14308827) на користь публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" (61003, м. Харків, вул. Клочківська, 3, ідентифікаційний код 20021814) заборгованість по кредиту в розмірі 198 667 (сто дев'яносто вісім тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 00 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 301 (триста одна) грн. 14 коп., пеню за прострочення сплати кредиту в розмірі 21 134 (двадцять одна тисяча сто тридцять чотири) грн. 45 коп., 3 % річних в розмірі 2 841 (дві тисячі вісімсот сорок одна) грн. 21 коп., а також 4 458 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят вісім) грн. 88 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 15.11.2012 року.
Суддя С.М.Мудрий