ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-16/11483-2012 06.11.12
За позовом Публічного акціонерного товариства "Піреус БАНК МКБ"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "МТН",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інвестиційний холдінг"
про визнання правочинів недійсними
Суддя Ярмак О.М.
Представники :
від позивача Савченко В.Ю. за дов.
від відповідача 1 Хасін І.Б. за дов.
від відповідача 2 не з"явився
Пред'явлені вимоги про визнання недійсними договорів купівлі - продажу, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "МТН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український інвестиційний холдінг", а саме :
- договір купівлі - продажу № 3372066 від 18.03.09 про відчуження приміщення № 66 ( в літ. А ), загальною площею 108,30 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Трьохсвятительська, будинок 9 літ."А";
- договір купівлі - продажу № 3372088 від 18.03.09 про відчуження нежитлового приміщення загальною площею 545,10 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Трьохсвятительська, будинок 9 літ."А";
- договір купівлі - продажу № 3377649 від 23.03.09 про відчуження нежилих приміщень (в літ. А): з № 11 по № 16 (групи приміщень № 2-г), з № 1 по № 14 (групи приміщень № 116) загальною площею 303,50 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, будинок 19/16;
- договір купівлі - продажу № 3383565 від 27.03.09 про відчуження нежилих приміщень (в літ. А), загальною площею 299,60 кв. м, що складає 66/100 частин від нежилого приміщення площею 466,90 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, будинок 19/16;
- договір купівлі - продажу № 3384426 про відчуження нежитлового приміщення загальною площею 795,00 кв. м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 18, літ. А;
- договір купівлі - продажу № 3389544 від 01.04.09 про відчуження нежилого приміщення - підприємства громадського харчування ( в літ. А ), загальною площею 113,20 кв. м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Костьольна, будинок 4, літ. "А";
- договір купівлі - продажу № 3452620 від 22.05.2009 про відчуження навчально -спортивної бази "Примор'я", що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Глібівка, урочище Зелений Бір № 2.
04.10.2012 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просив вжити заходи до забезпечення позову, а саме: накласти арешт на об'єкти нерухомості, що належать ТОВ «Український інвестиційний холдинг».
В задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно судом відмовлено, в зв'язку з недоведеністю необхідності та адекватності засобу забезпечення позову.
Позовні вимоги мотивовані тим, ВАТ «Піреус БАНК МКБ», правонаступником якого є позивач, на підставі кредитного договору від 25.07.2008р. № КФ/08 було видано споживчий кредит громадянину Ясинському Ю.В., поручителем якого виступило ТОВ за участю іноземного капіталу «МТН». В якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір застави № 3/08-57/КД від 25.07.2008р., за умовами якого позивачу було передано в заставу майнові права, а саме право вимоги на отримання грошових коштів за договорами оренди нерухомого майна, визначеними в договорі застави. Як стверджує позивач, в порушення вимог договору застави відповідач-1 здійснив відчуження нерухомого майна, визначеного в договорі застави, на користь відповідача-2, про що позивач випадково дізнався в серпні 2012року. На переконання позивача, відчуження відповідачем-1 майна, майнові права на отримання орендних платежів від якого передано в заставу, є підставою для визнання договорів купівлі-продажу недійсними.
Копій договорів купівлі-продажу, які просить визнати недійними, позивач суду не надав.
22.10.12 представником позивача було подане клопотання про повторне витребування у Першій Київській державній нотаріальній конторі витягу з Державного реєстру правочинів по ТОВ «МТН»на підтвердження факту відчуження останнім нерухомого майна.
Вказане клопотання не задоволене судом в зв'язку з його необґрунтованістю та невідповідністю ст. 38 ГПК України.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив задовольнити його в повному обсязі.
Відповідач-1 подав письмовий відзив на позов, в якому позов не визнав повністю, посилаючись на його безпідставність, відсутність у позивача права на позов. Просив застосувати позовну давність. Зазначив, що на час укладення договорів купівлі-продажу він був власником нерухомого майна, зазначене майно не перебувало в іпотеці або під забороною відчуження, договори було посвідчено нотаріально і перед їх посвідченням нотаріусом було проведено всі необхідні процедури, спрямовані на встановлення факту відсутності будь-яких обмежень чи заборон на відчуження. Просив відмовити в задоволенні позову повністю.
В судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав доводи, викладені у відзиві, просив відмовити в задоволення позову.
Відповідач-2 подав письмовий відзив на позов, в якому позов не визнав повністю, посилаючись на його безпідставність, а також на те, що він добросовісним набувачем нерухомого майна. Договори купівлі-продажу було посвідчено нотаріально і, перед їх посвідченням, нотаріус перевірив правомочність сторін, їх представників, а також наявність заборон чи обмежень на укладення договорів. Ні в Державному реєстрі іпотек, ні в Державному реєстрі заборон жодних обмежень щодо відчуження цього майна не містилося. Отже, договори купівлі-продажу було укладено та посвідчено у передбаченому законом порядку, продавець був власником майна, що продавалося. Просив відмовити в задоволенні позову повністю.
Явку повноважного представника в судові засідання відповідач-2 не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, Господарський суд міста Києва, -
25 липня 2008 року між ВАТ «Піреус Банк МКБ», правонаступником якого є позивач (кредитор) та громадянином Ясинським Юрієм Володимировичем (позичальник) було укладено кредитний договір №КФ/08-57/КД.
В забезпечення виконання зобов'язань позичальника з повернення кредиту між ВАТ «Піреус Банк МКБ»та ТОВ за участю іноземного капіталу «МТН»було укладено договір застави № 3/08-57/КД від 25.07.2008р., за умовами якого позивачу було передано в заставу майнові права, а саме право вимоги на отримання грошових коштів за договорами оренди нерухомого майна, належного відповідачу-1, визначеними в договорі застави, а саме за договорами оренди:
- №25/04-08 від 25.04.2008р. з Підприємством з іноземними інвестиціями «Тойота-Україна»про передачу в оренду нежитлового приміщення площею 1 207,30 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 18, літ. «А»;
- б/н від 14.08.2007р. з ЗАТ «Міжнародний Економічний Комітет»про передачу в оренду Навчально-спортивної бази «Примор'я»за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Глібівка, урочище Зелений Бір № 2;
- №15/04 від 01.04.2007р. з ТОВ «Форт»про передачу в оренду частини нежитлового приміщення площею 95,00 кв. м за адресою: м. Київ, бул. Л.Українки/вул. Кутузова, 19/16, літ. «А»;
- №15/07-4 від 05.07.2007р. з Приватним підприємством «Арабіка» про передачу в оренду нежитлового приміщення площею 113,2 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Костьольна, 4, літ. «А»;
- №16 від 01.07.2003р. з Приватним підприємством «Джинтама-готель»про передачу в оренду нежитлового приміщення площею 561,9 кв. м та нежитлового приміщення № 66 (підвал) площею 108,3 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 9, літ. «А»;
- №09/07-01 від 01.09.2007р. з ЗАТ ВТФ «МТН-Полтава»про передачу в оренду нежитлового приміщення площею 50,00 кв. м за адресою: м. Київ, бул. Л.Українки/вул. Кутузова, 19/16, літ. «А».
Самі зазначені об'єкти нерухомого майна в заставу (іпотеку) передано не було.
Згідно пункту 4.1. договору застави заставодержатель отримує право на звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання будь-яких зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані в повному обсязі, або якщо заставодавець порушив будь-які зобов'язання, передбачені цим договором. Звернення стягнення відбувається у відповідності з чинним законодавством України.
Як вбачається з пункту 2.1. кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит не пізніше 25.07.2011року.
Пунктом 3.5. договору застави встановлено обов'язки заставодавця, зокрема, вживати заходів, необхідних для збереження предмету застави, здійснювати заміну предмету застави в разі його втрати, повідомляти орендарів про укладення цього договору застави, отримувати письмову згоду заставодержателя на дострокове розірвання договорів оренди, не здійснювати уступки заставленого права, не виконувати дій, що тягнуть за собою припинення заставленого права чи зменшення його вартості, вживати заходів, необхідних для захисту заставленого права від посягань з боку третіх осіб, надавати заставодержателю відомості про зміни, що сталися в заставленому праві, про його порушення з боку третіх осіб, у разі втрати заставленого права поновити його вартість за рахунок іншого майна, не дарувати, не продавати, іншим чином не відчужувати та не передавати у користування предмет застави або приміщення, що є предметом договору оренди.
Згідно статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Позивачем не надано суду доказів реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та докази належного повідомлення відповідача-1, як заставодавця, про звернення стягнення на предмет застави в порядку та за формою, визначеними цією статтею, ні до укладення спірних договорів, ні після їх укладення.
Згідно пункту 6 частини 2 статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»зазначене повідомлення повинно містити вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Зважаючи на відсутність доказів реєстрації позивачем в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договором застави, суд не може погодитись з позивачем, що у нього виникло право звернення на предмет застави за договором № 3/08-57/КД від 25 липня 2008року.
Також суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що відчуження нерухомого майна, право вимоги на отримання орендних платежів від передання яких в оренду було предметом застави, є підставою для визнання цих договорів недійсними, як таких, що суперечать обов'язкам відповідача-1, визначеним пунктом 3.5. договору застави.
Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Ні стаття 215 Цивільного кодексу України, ні стаття 203 Цивільного кодексу України не передбачають в якості підстави для визнання договору недійсним невідповідність цього договору зобов'язанням, взятим однією із сторін за іншим договором.
Правові наслідки порушення договірних зобов'язань визначено статтею 611 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Таким чином, в разі порушення відповідачем-1, як заставодавцем, своїх обов'язків за договором застави позивач не позбавлений права звернутись до суду з позовом про зобов'язання до виконання цих обов'язків в натурі, зокрема, про заміну предмету застави, стягнення неустойки тощо. Проте, такі порушення не можуть мати наслідком визнання недійсними договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, укладених між відповідачами. При цьому суд звертає увагу на те, що позивач мав можливість укласти договори іпотеки об'єктів нерухомого майна в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, що унеможливило б їх відчуження відповідачем-1, проте, не скористався цим правом, надавши тим самим можливість відповідачу-1 продати це майно.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу на положення статті 321 Цивільного кодексу України, яка встановлює принцип непорушності права власності, згідно якого право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, закон не допускає обмеження права власності у випадках, не передбачених законом, зокрема, встановлення таких обмежень цивільним договором у випадках, не передбачених законом.
Оскільки позивачем не надано суду копій договорів купівлі-продажу, які він просить визнати недійсними, а також доказів звернення до відповідачів з вимогою про їх надання, а також, зважаючи на те, що єдиною підставою для визнання договорів недійсними позивач визначив невідповідність їх вимогам пункту 3.5. договору застави, суд не має можливості та правових підстав для їх правового аналізу. Проте, зміст договорів купівлі-продажу не впливає на суть спору, оскільки позивач не є їх стороною і оспорювання їх змісту виходить за межі спору.
Судом не приймається до уваги посилання позивача на статтю 1212 Цивільного кодексу України, оскільки вона не має відношення до предмету спору. Цією статтею врегульовано порядок повернення власнику майна, набутого без достатніх правових підстав. В даному випадку майно було набуте покупцем на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу, тобто за належних правових підстав, до того ж позивач не був його власником і, за будь-яких обставин, не має повноважень вимагати повернення майна іншій особі, яка була його власником, тобто відповідачу-1. Суд погоджується з позицією відповідача-2, що він є добросовісним набувачем майна, який придбав його за відплатними договорами і це майно може бути витребувано тільки власником і тільки у випадках, виключний перелік яких наведено в ст. 388 ЦК України, але аж ніяк не банком.
Також суд враховує, що повернення нерухомого майна, відчуженого за оспорюваними договорами, відповідачу-1 жодним чином не вплине на можливість позивача звернути стягнення на предмет застави, адже строк дії всіх договорів оренди, право вимоги за якими було передано в заставу, сплив.
Відповідачем-1 подано до суду заяву про застосування позовної давності. Згідно імперативного припису частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність у три роки. Згідно частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 28 постанови від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Договори, які позивач просить визнати недійсними, було укладено протягом березня-травня 2009року. Позивач стверджує, що дізнався про їх укладення випадково лише в серпні 2012року, проте, жодних доказів на підтвердження цього суду не надав, так само не навів посилання на джерело отримання такої інформації.
Також позивач не обґрунтував, чому він не міг дізнатись про факт укладення оспорюваних договорів раніше і що перешкоджало йому скористатись своїм правом, передбаченим п. 3.6.1. договору застави, на перевірку фактичної і документальної наявності предмету застави. У разі проведення такої перевірки позивач міг дізнатись про факт укладення оспорюваних договорів відповідно в березні-травні 2009року.
Також суд враховує, що строк дії одного з договорів оренди, право вимоги за якими було передано в заставу, сплив 12.06.2009року (договір б/н від 14.08.2007року) і позивач міг та зобов'язаний був вжити заходів щодо отримання від відповідача-1 доказів його поновлення на новий строк або заміни іншим договором, проте не зробив цього.
Таким чином, позивачем не спростовано доводи відповідача про те, що він міг дізнатись про факт укладення договорів, що оспорюються, в березні-червні 2009року, тобто станом на момент подачі позову позовна давність щодо оспорювання цих договорів спливла.
Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Згідно положень ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 33-35, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя О.М.Ярмак