ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-45/13083-2012 12.11.12
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ПОЛІПАК ЛТД"
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія ""АВАЛОН"
про: стягнення 399 055,43 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники:
позивача: Галіщева Д.С. -представник за довіреністю від 15.10.2012 № 569;
відповідача: не з'явилися.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за договором поставки від 26.07.2011 № 88/11 позивач, виконуючи взяті на себе обов'язки за вказаним договором, поставив відповідачеві товар, проте останній, в свою чергу, отримав його, але розрахувався лише частково. Таким чином, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача 399 055,43 грн., з яких 388 000,00 грн. -основного боргу; 10 279,43 грн. -3 % річних та 776,00 грн. -збитків від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 25.09.2012 порушено провадження та присвоєно справі № 5011-45/13083-2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2012 розгляд справи відкладено на 12.11.2012, а її копія надіслана судом на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. За таких підстав відповідач, у розумінні ч. 2 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, повідомлений судом належним чином про дату, час та місце судового засідання.
Однак, відповідач, в порядку ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про поважні причини неявки до суду не повідомив.
Представником позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 12.11.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ПОЛІПАК ЛТД" (далі -позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія «АВАЛОН»(далі -відповідач) був укладений договір поставки від 26.07.2011 № 88/11 (далі -Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався виготовити продукцію (далі -товар): вироби поліпропіленові плетені та іншу супутню продукцію, а відповідач прийняти та оплатити цей товар, асортимент, кількість, ціна якої зазначається у Специфікаціях, які підписуються сторонами та є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1 Договору).
Згідно з пунктом 2.1 Договору ціна товару зазначається у Специфікаціях до Договору.
Відповідно з п. 5.2 Договору відповідач здійснює розрахунок за товар шляхом перерахування 100 % оплати вартості партії товару на розрахунковий рахунок позивача по факту завантаження товару на транспортний засіб відповідача. Відправка транспортного засобу відповідача здійснюється після зарахування усієї суми на розрахунковий рахунок позивача.
Як вбачається з п. 7.2 Договору документом, підтверджуючого факт передачі товару відповідачеві та його кількість, є відповідна накладна (видаткова та/або товарно-транспортна накладна), яка підписується представниками сторін, та вручається позивачем відповідачеві в момент фактичної передачі товару.
Відповідно до підписаної сторонами Специфікації від 03.10.2011 № 3 загальна вартість товару, який позивач зобов'язався поставити відповідачеві, складає 488 000,00 грн.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Отже, позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, відповідно до рахунку-фактури від 06.10.2011 № 2105 поставив відповідачеві товар на загальну суму 488 000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією видаткової накладної від 11.10.2011 № РН-0001148.
Факт отримання відповідачем поставленого позивачем товару підтверджується підписом у графі «отримав»особи, яка уповноважена відповідачем на отримання товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною від 11.10.2011 № РН-0001148. Належним чином засвідчена копія довіреності від 11.10.2011 № 140 на отримання товарно-матеріальних цінностей міститься у матеріалах справи.
Проте, в порушення вимог Договору та прав позивача, відповідач оплатив отриманий ним товар лише частково у сумі 100 000,00 грн.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Таким чином, станом на момент вирішення судом справи, відповідач має заборгованість перед позивачем за отриманий товар у розмірі 388 000,00 грн., що водночас підтверджується підписаним сторонами актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.06.2012 (належним чином засвідчена копія міститься у матеріалах справи).
Сума заборгованості спростована відповідачем не була та доказів сплати заборгованості останнім на користь позивача суду не подано.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.
Отже, виходячи з наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 388 000,00 грн. є обґрунтованими, підтверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
А оскільки відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання обов'язків, прийнятих у відповідності з умовами Договору, відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 22.10.2011 по 30.08.2012 у сумі 10 279,43 грн., то вони підлягають задоволенню, за розрахунками позивача, які перевірені судом.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції у сумі 776,00 грн., за період з листопада 2011 по липень 2012, за розрахунками останнього, які перевірені судом, підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія «АВАЛОН»(01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, буд. 6/2 -«А»; ідентифікаційний код 35264915, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ПОЛІПАК ЛТД»(61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1; ідентифікаційний код 30990262, на будь який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) -388 000 (триста вісімдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. -основного боргу; 10 279 (десять тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн.43 коп. -3 % річних; 776 (сімсот сімдесят шість) 00 коп. -збитків від інфляції, 7 981 (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят одна) грн. 11 коп. -витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 14.11.2012 року
Суддя С.В. Балац