Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "12" листопада 2012 р. Справа № 17/5007/119/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Машевської О.П.
при секретарі судового засідання: Павліченко Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Кудрявцев О.М. - довіреність від 16.11.11 р. ( дійсна до 16.11.2012 р.)
від відповідача: Габова Ю.Ю. - представник за дов. від 01.04.2011р. (дійсна до 31.12.2013р.)
В засіданні суду 09.11.12р. оголошено перерву в засіданні до 12.11.12р. до 15:00 згідно ст. 77 ГПК України.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект-Плюс" (м.Житомир)
до Спільного підприємства "Щорсівський Гранітний Кар'єр Укооппостачмашу" (с.Поліське, Коростенський район)
про стягнення 1412565,60 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2012 року скасовано рішення господарського суду Житомирської області від 31.01.12 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 року у справі №17/5007/119/11, а справу направлено на новий розгляд.
Так, скасовуючи судові акти першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України надав суду першої інстанції наступні вказівки:
- дослідити документи в підтвердження наявності заборгованості за кредитними договорами №012/06-2/436 від 28.09.2006р. та №011/06-2/1988 від 28.09.2005р., право вимоги за яким було відступлене ТОВ "Респект-Плюс" за договором від 11.11.2009р.;
- перевірити правильність нарахування сум пені, 3% річних з простроченої суми та інфляційних втрат на суму неповернутого кредиту та несплачених відсотків за кредитним договором №12/06-2/436 від 28.09.2006р.;
- забезпечити всебічний та повний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до ст. 43 ГПК України.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Ухвалою від 29.08.12р. господарський суд прийняв справу №17/5007/119/11 до свого провадження, витребував від позивача та відповідача додаткові докази, з урахуванням вказівок, вміщених у постанові ВГСУ від 31.07.12р. (а.с. 16-17, т. 2).
З огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді розгляд справи № 17/5007/119/11 здійснено спочатку.
Позивач до початку розгляду справи по суті підтримав позовні вимоги в обсязі, викладеному викладені у заяві про уточнення позовних вимог від 10.01.2012р. на суму 1 192 867, 00 грн. (а.с. 68-72, т.2).
Представник відповідача подала відзив на позовну заяву, у якому повністю заперечує обгрунтованість позовних вимог, посилаючись на пропуск строку позовної давності, просить суд у задоволення позову відмовити повністю (а.с. 39-41, т. 2).
В судовому засіданні 09.11.12р. уповноважений представник відповідача подала заяву про застосування строку позовної давності, з підстав, у ній викладених (а.с. 93-95, т. 2).
Крім того, 09.11.12р. відповідачем подано суду клопотання №09/11 від 09.11.12р. про зупинення провадження у справі у зв'язку із розглядом господарським судом Житомирської області справи №4/5007/1077/12 за позовом СП "Щорсівський гранітний кар'єр "Укоппостачмашу" до ТОВ "Респект-плюс" та Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання договору про відступлення права вимоги від 11.11.2009р. недійсним (а.с. 96, т. 2).
В свою чергу, позивачем подано суду клопотання про поновлення строку позовної давності, з підстав, у ньому наведених (а.с. 98-99, т. 2).
Господарський суд, в порядку ч. 3 ст. 4-3 ГПК України:
- продовжив строк вирішення спору у більш тривалий строк, ніж це передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять днів по 13 листопада 2012 року включно (ухвала від 29.10.12р.);
- витребував від сторін спору та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" додаткові докази, визначені п. 3 резолютивної частини ухвали суду від 29.10.12р. (а.с. 112-145, т. 2).
- ознайомився з матеріалами справи №4/5007/1077/12 та долучив копії окремих документів до цієї справи (а.с. 149-152, т. 2).
В засіданні суду 12.11.12р. господарський суд оголосив сторонам вступну та резолютивну частину рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, подані матеріали, заслухавши уповноважених представників сторін, господарський суд
28 вересня 2005р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (кредитор) та Спільним підприємством "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" (позичальник), укладено Кредитний Договор №011/06-2/1988, за умовами якого передбачено, що кредитор на положеннях та умовах цього Договору, надає позичальнику кредит в сумі 1 500 000, 00 грн. строком до 27 вересня 2006р. включно, із сплатою 20 відсотків річних за наступним графіком погашення суми кредиту:
- з 01 серпня 2006р. ліміт по кредиту встановлюється в розмірі - 1 000 000, 00 грн.;
- з 01 вересня 2006 р. ліміт по кредиту встановлюється в розмірі - 500 000, 00 грн.;
- з 27 вересня 2006р. остаточне погашення кредиту.
Умовами п.3.2 договору сторони встановили, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків та штрафних санкцій здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом , виходячи з календарних днів у році. Нарахування відсотків за користування кредитом закінчується з дня повного погашення кредиту позичальником, шляхом зарахування грошових коштів кредитору на свій позичковий рахунок. При цьому, відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом , починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.
За умовами п. 6.1. договору позичальник зобов'язався відсотки за кредитом сплачувати щомісячно платіжним дорученням не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту. Основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником у відповідності до графіка погашення, зазначеного в п. 1.2 цього Договору.
Згідно п. 3.3 Кредитного Договору №011/06-2/1988 сторони передбачили наступний порядок погашення заборгованості за кредитним договором:
- в першу чергу погашається заборгованість за нараховані відсотки за користування кредитом;
- в другу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість);
- в третю чергу погашається заборгованість за неустойкою, у випадку її нарахування кредитором, та інша безспірна заборгованість позичальника за цим договором.
За порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом передбачених п. 1.1, 1.2, 6.1 даного договору , позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла на час виникнення заборгованості , за кожний день прострочення - для кредитів, наданих в національній валюті України ( п. 10. 2 договору).
Пунктом 3.4 Кредитного Договору №011/06-2/1988 від 28.09.2005р. передбачено, що забезпечення зобов'язань позичальника по поверненню кредиту за договором є:
- застава майнового комплексу, що знаходиться за адресою: 11555, Житомирська область, Коростенський р-н, с. Поліське;
- особиста майнова порука громадянина РФ Кривенюка Є.П.
Строк дії Договору, згідно п. 9.1. Договору №011/06-2/1988, - до часу повного погашення позичальником заборгованості за кредитом (а.с. 11-14, т. 1).
01.10.2005р. сторонами було укладено нотаріально посвідчений Договір іпотеки підприємства на виконання зобов'язань, що випливали з кредитного договору №011/06-2/1988 від 28.09.2005р., за умовами якого іпотекодавець зобов'язаний до 27 вересня 2006 року повернути іпотекодержателю кредит з загальним лімітом 1 500 000,00 грн. , сплатити проценти за користування ним, згідно умов кредитного договору, а також можливу неустойку у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором, та цим Договором.
У відповідно до Договору іпотеки іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна , а саме єдиного майнового комплексу, який складається з об'єктів рухомого та нерухомого майна загальною площею 6665,4 кв. м., що знаходяться за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с. Щорсівка, провулок Щорсівський гранітний кар'єр, будинки №4а, №4/1, №5 та №5а, а також за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с. Поліське та складається з нежитлових будівель, рухомого майна та автомобілів. Сторонами оцінено предмет іпотеки в сумі 8 549 809, 56 грн.
Абзацом 2 п. 5.4 Договору іпотеки від 01.10.2005р. сторони передбачили, що звернення стягнення на предмет іпотеки, здійснюється, зокрема, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (а.с. 20-27, т. 1).
Право застави, та відповідно і цей Договір, припиняє, зокрема, чинність у разі припинення основного зобов'язання забезпеченого цієї іпотекою, розірвання цього договору за угодою сторін, яка посвідчується нотаріально, і в інших випадках, передбачених чинним законодавством ( п.6.2 договору). Відомості по припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку ( п. 6.3 договору).
При частковому виконанні іпотекодавцем забезпеченого іпотекою зобов'язання іпотека зберігається в початковому обсязі ( п. 8.2 договору).
Відступлення прав за цим Договором здійснюється іпотекодержателем без необхідності отримання згоди іпотекодавця, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за кредитним договором (абз. 2 п. 8.5 Договору).
Відступлення прав іпотекодержателем за цим Договором здійснюється за правочином про відступлення прав, який підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку ( якщо така реєстрація була проведена). Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити іпотекодавця про відступлення прав за цим Договором і права вимоги за Кредитним договором. ( абз. 3 п. 8.5 Договору).
Цей договір вступає в силу з моменту отримання коштів в рамках кредитної угоди ( п. 8.11 Договору) ( а.с. 26 Т.1).
Згідно Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 01.10.2005р. було внесено заборону на відчуження нерухомого майна - майнового комплексу відповідача згідно договору іпотеки від 01.10.2005р. (а.с. 30, т. 1).
Як письмово підтвердив ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відповідачу згідно умов кредитного договору № 011/06-2/1988 від 28.09.2005 року було відкрито 14.10.2005 року кредитний рахунок № 206212929 ( а с. 118 Т.2).
Свої зобов'язання з надання відповідачу кредитних коштів в сумі 1 500 000,00 грн. у період з 14.10.2005 року по 10.01.2006 року включно банк виконав у повному обсязі ( а.с. 120 Т.2).
В свою чергу відповідач у період з 20.09.2006 року по 27.09.2006 року у повному обсязі виконав своє зобов'язання з повернення кредитних коштів в сумі 1 500 000, 00 грн. ( а с. 121 Т.2).
За час користування кредитними коштами з 14.10.2005 року по 01.11.2006 року відповідачу були нараховані та погашені відсотки на загальну суму 527803,08 грн.
Однак за період з 01.08.2006 року по 25.09.2006 року за несвоєчасне погашення тіла кредиту відповідачу була нарахована пеня в сумі 17 669,30 грн., а за період з 01.05.2006р. по 02.05.2006 року - пеня за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 20,09 грн. ( а с. 126 Т.2).
14 жовтня 2005р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (кредитор) та СП "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" (позичальник) укладено генеральний кредитний договір №012/06-2/1988/4, за умовами якого кредитор зобов'язався відкрити позичальнику окремі кредити, в порядку і на умовах, визначених даним договором в розмірах, визначених окремими договорами , що діють в межах цього Договору, і після їх підписання стають невід'ємною його частиною. Ліміт активних операцій в будь-який момент під час окремого кредитного договору не може перевищувати суми 1 500 000, 00 грн., термін даного договору встановлюється до 13 жовтня 2008р. (а.с. 114-115, т. 2).
13 квітня 2006р. до Договору іпотеки від 01.10.2005 року внесені нотаріально посвідчені доповнення стосовно предмету іпотеки , який доповнено додатковими основними засобами, а самі доповнення визнані невід'ємною частиною основного договору іпотеки ( а.с. 31-32 Т.1).
28 вересня 2006р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (кредитором) та СП "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" (позичальником) було укладено Кредитний договір №012/06-2/436, який є невід'ємною частиною Генеральної кредитної угоди №010/06-2/1988 від 28.09.2005р., предмет якого сторони визначили наступні: кредитор на положеннях та умовах цього Договору, відкриває Позичальнику кредит у сумі 1 500 000, 00 грн. строком до 27 вересня 2008р. зі сплатою 19% річних (а.с.15-19).
За умовами п. 1.2. Кредитного Договору №012/06-2/436 від 28.09.2006р. сторони встановили наступний графік погашення кредиту:
- до 30 квітня 2008р. - 250 000, 00 грн.;
- до 30 травня 2008р. - 250 000, 00 грн;
- до 30 червня 2008р. - 250 000, 00 грн;
- до 30 липня 2008р. - 250 000, 00 грн.;
- до 30 серпня 2008р. - 250 000, 00 грн;
- 27 вересня 2008р. - остаточне погашення.
Умовами п.3.2 договору сторони встановили, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків та штрафних санкцій здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом , виходячи з календарних днів у році. Нарахування відсотків за користування кредитом закінчується з дня повного погашення кредиту позичальником, шляхом зарахування грошових коштів кредитору на свій позичковий рахунок. При цьому, відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом , починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.
За умовами п. 6.1. договору позичальник зобов'язався відсотки за кредитом сплачувати щомісячно платіжним дорученням не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту. Основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником у відповідності до графіка погашення заборгованості (додаток №1 до цього договору), а у випадку, якщо такий не був укладений - не пізніше останнього дня користування кредитом, зазначеного в п. 1.1 цього Договору (а саме до 27.08.2008 року).
Пунктом 3.3 Кредитного Договору №012/06-2/436 від 28.09.2006р. сторони передбачили наступний порядок погашення заборгованості за кредитним договором:
- в першу чергу погашається заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом;
- в другу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість);
- в третю чергу погашається заборгованість за неустойкою, у випадку її нарахування кредитором, та інша безспірна заборгованість позичальника за цим договором.
За порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом передбачених п. 1.1, 6.1 даного договору , позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла на час виникнення заборгованості , за кожний день прострочення - для кредитів, наданих в національній валюті України ( п. 10. 2 договору).
Частина 2 п. 3.3 даного Договору передбачає, що забезпеченням цього Договору є:
а) нерухоме майно СП "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу", що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Щорсівка, провулок Щорсівський гранітний кар'єр, будинки №4а, №4/1, №5 та №5а, а також за адресою: Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Поліське;
б) основні засоби, що знаходяться за адресою: Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Щорсівка, провулок Щорсівський гранітний кар'єр, будинок №5;
в) автотранспортні засоби, що знаходяться за адресою: Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Щорсівка, провулок Щорсівський гранітний кар'єр, будинок №5.
Строк дії Договору №012/06-2/436 від 28.09.2006р., згідно п. 9.1, - з дати його укладання та діє до часу повного погашення позивальником заборгованості за кредитом.
Як письмово підтвердив ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відповідачу згідно умов кредитного договору № 012/06-2/436 від 28.09.2006 року було відкрито 28.09.2006 року кредитний рахунок № 20639488( а с. 118 Т.2)
Свої зобов'язання з надання відповідачу кредитних коштів в сумі 1 500 000,00 грн. у період з 12.10.2006 року по 13.11. 2006 року включно банк виконав у повному обсязі ( а.с. 128 Т.2).
В свою чергу, у період з 01.09.2008 року по 12.05.2009 року зобов'язання відповідача з повернення кредитних коштів в сумі 1 500 000, 00 грн. виконано в сумі 698500, 00 грн. ( а. с. 127 Т.2).
При цьому , як пояснює ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", станом на 16.03.2009 року борг по тілу кредиту становив 826 300,00 грн. До 11.11.2009 року розмір заборгованості зменшився за рахунок погашення відповідачем кредиту в сумі 24 800,00 грн. , що підтверджується меморіальними ордерами № 1 від 24.03.2009р. та № 6 від 12.05.2009 року. У зв'язку з цим, розмір боргу по тілу кредиту за кредитним договором № 012/06-2/436 від 28.09.2006р. станом на 12.05.2009 року становив 801 500,00 грн. ( а.с. 112, 142, 143 Т.2).
За час користування кредитними коштами з 29.09. 2006 року по 27.11.2009 року відповідачу були нараховані відсотки на загальну суму 739 010,52 грн. ( а.с. 129-132 Т.2).
При цьому , як пояснює ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" , відсотки за кредитним договором № 012/06-2/436 від 28.09.2006 року нараховувались банком до 11.11.2009 року включно - до дати відступлення права вимоги за договором. Виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом на заборгованість відповідача станом на 12.02.2009 року. За період з 12.02.2009 року по 11.11.2009 року за цим кредитним договором були нараховані відсотки в сумі 120 162,09 грн. ( а с. 112- 113, 141 Т.2).
Як зазначено у витязі з розрахунку заборгованості за цим кредитним договором станом на 28.10.2009 року відсотки були нараховані в сумі 76 388,32 грн. та прогнозні відсотки за період з 29.10.2009 року по 11.11.2009 року в сумі 5 841,07 грн. , загалом на суму 82 229,39 грн. ( а. с. 140 Т.2).
Відповідач за час користування кредитними коштами за період з 29.09.2006 року по 11.11.2009 року погасив відсотки на загальну суму 651309, 42 грн. При цьому за період з 12.02.2009 року по 10.11.2009 року відповідачем були погашені відсотки в сумі 26 619,92 грн. ( а. с. 133-137, 140Т.2).
Як свідчить реєстр меморіальних ордерів про погашення відсотків за цим кредитним договором 11.11.2009 року прогнозні відсотки в сумі 5 841,07 грн. за відповідача сплатив позивач згідно договору про відступлення права вимоги. ( а с. 136 Т. 2).
Як встановлено судом 28 вересня 2006р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (повіреним) та СП "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" (довірителем) було укладено Договір доручення № 012/06-2/436/3 , за умовами якого повірений у відповідності до положень та умов Договору про розрахунково - касове обслуговування № 03/85/29 від 30.05.2006 року зобов'язується від імені та за рахунок довірителя утримувати з поточних рахунків довірителя надходження грошових коштів та проводити її перерахування на рахунки довірителя в рахунок погашення заборгованості за відсотками, кредитом та штрафними санкціями в розмірах, передбачених в кредитному договорі " 012/06-2/436 від 28.09.2006 року, укладеному між сторонами.
Договір доручення діє з часу його підписання до фактичного виконання зобов'язань по вище наведеному кредитному договору ( а с. 144 Т.2).
26 січня 2007р. до Договору іпотеки підприємства від 01.10.2005 року внесені нотаріально посвідчені доповнення , відповідно до яких п.1.1 викладено в наступній редакції : цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору № 012/06-2/436 від 28.09.2006 року , за умовами якого іпотекодавець зобов'язаний до 27 вересня 2008 року повернути іпотекодержателю кредитну лінію з лімітом 1 500 000,00 грн., сплатити проценти за користування ними, згідно умов кредитного договору , а також можливу неустойку у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором, та цим договором.
Пункти договору іпотеки підприємства від 01.10.2005 року, укладеного між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та СП "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" , що не зазнали змін, згідно цих доповнень, зберігаються в первинній редакції (а.с. 31-32, 33 т. 1).
Наведене свідчить, що з 26 січня 2007 року іпотекою майна боржника були забезпечені його зобов'язання лише по кредитному договору № 012/06-2/436 від 28.09.2006 року.
Станом на 12 лютого 2009 року зобов'язання за цим кредитним договором були в наступному складі та розмірі: 826 300,00 грн. - загальна заборгованість за кредитом та 147 308,80 грн. - штрафні санкції за несвоєчасне погашення тіла кредиту. Загалом - 973 608, 80 грн. ( а с. 35 Т.1).
16.03.2009р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" вчинено виконавчий напис на суму заборгованості за кредитом - 826 300, 00 грн., штрафних санкцій за кредитом - 147 308, 80 грн., загалом на суму 973 608, 80 грн., за яким звернуто стягнення на майно відповідача згідно наведеного переліку. (а.с. 36-44, т. 1).
23 березня 2009 року постановою державного виконавця ВДВС Коростенського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження №1196307 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 2317 від 16.03.2009 року на суму 973 608,80 грн. ( а с. 58 Т.2).
11.11.2009 року ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" (первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Респект-плюс", м. Житомир (новий кредитор) уклали у простій письмовій формі договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 011/06-2/1988 від 28.09.2005р., кредитним договором № 012/06-2/436 від 28.09.2006року, іпотечним договором за № 7235 від 01.10.2005р. із змінами та доповненнями на загальну суму права вимоги - 901 418,78 грн. ( а с. 50 Т.1).
За відступлене право вимоги до боржника в сумі 901 418,78 грн. цесіонарій сплачує цеденту його повну вартість - 901 418,78 грн.
Так, по кредитному договору № 012/06-2/436 від 28.09.2006року цесіонарій зобов'язався перерахувати цеденту суму в розмірі 883 729,39 грн. , що складається із :
- 801 500,00 грн. за тілом кредиту;
- 82 229,39 грн. - відсотки за кредитом.
По кредитному договору № 011/06-2/1988 від 28.09.2005р., цесіонарій зобов'язався перерахувати цеденту суму в розмірі 17 689,39 грн. , що складається із :
- 17 669,30 грн. штрафні санкції за несвоєчасне погашення тіла кредиту ;
- 20,09 грн. штрафні санкції за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту.
Згідно п. 7 цього договору до цесіонарія переходять права цедента у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав ( включаючи право вимоги по правочинах, що забезпечують виконання зобов'язання за вищезазначеними кредитними договорами та виконавчому провадженню).
За актом прийому - передачі від 11.11.2009 року та відповідно до п.8 договору про відступлення права вимоги цедентом передано цесіонарію визначені в ньому документи в оригіналі, нотаріально засвідчених копіях та виконавчий напис від 16.03.09р. - в копії ( а с. 53 Т.1).
11.11.2009р. ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" (первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Респект-плюс", м. Житомир (новий кредитор) уклали нотаріально засвідчений Договір про відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором іпотеки від 01.10.2005р. за р. № 7325 та доповнень до нього від 13.04.2006р. за р. № 2963 та від 26.01.2007р. за р. № 435 , а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за договором іпотеки .
З цього договору випливає, що новий кредитор приймає права та обов'язки первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору ( п . 1.2 договору) .
За передане право вимоги до боржника новий кредитор сплачує первісному кредитору суму в розмірі 901 418, 78 грн. у строк до 13.11.2009 року. (а.с. 45-47, 49, 50-54 т. 1).
Перелік документів, які первісний кредитор взяв на себе обов'язок передати новому кредитору визначений у п.3.1.3 договору про відступлення права вимоги.
Відповідно до заяви ТОВ "Респект-плюс" від 11.11.2009 року у Державному реєстрі іпотек проведено державну реєстрацію змін щодо іпотекодержателя з АППБ "Аваль" на ТОВ "Респект-плюс" ( а.с. 49 Т.1).
Як свідчать матеріали справи позивач ТОВ "Респект-плюс" провів повний розрахунок з ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 901 418,78 грн. в день укладення договорів про відступлення права вимоги - 11.11.2009 року ( а с. 74-75 Т.1).
Повідомлення про відступлення права вимоги позивач ТОВ "Респект-плюс" від 11.11.2009 року надіслав відповідачу цінним листом 12.11.2009 року ( а.с. 71- 71 Т.1).
17 листопада 2009 року на адресу ВДВС Коростенського міськрайонного управління юстиції надійшов лист ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" № 1684 від 12.11.2009 року про закриття виконавчого провадження та повернення оригіналу договору іпотеки від 01.10.2005 року цесіонарію ТОВ "Респект-плюс" згідно договору про відступлення права вимоги від 11.11.2009 року ( а.с. 109 Т.2).
18.11.2009 року постановою державного виконавця ВДВС Коростенського міськрайонного управління юстиції закінчено виконавче провадження №1196307 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 2317 від 16.03.2009 року на підставі п. 9 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" згідно листа стягувача ( а.с. 59 Т.2).
Виконавчий напис нотаріуса за вихідним № 36204 від 18.11.09 року відділом виконавчої служби повернуто саме приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Сєтаку В.Я. ( а.с. 60 Т.2).
З огляду на вище викладене, на дату винесення рішення у справі позовні вимоги по суті розглядаються відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 10.01.2012р., в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь борг в сумі 1192867,00грн., з яких:
- 801500,00грн. (тіло кредиту за договором №12/06-2/436 від 28.09.2006р.);
- 81530,18грн. (пеня по тілу кредиту за період з 20.11.2009р. по 20.05.2010р. за договором №12/06-2/436 від 28.09.2006р.);
- 82229,39грн. (відсотки за кредитом №12/06-2/436 від 28.09.2006р.);
- 8364,54грн. (пеня по відсоткам за кредитом №12/06-2/436 від 28.09.2006р. за період з 20.11.2009р. по 20.05.2010р.);
- 45743,21грн.(сума 3% річних по тілу кредиту від 28.09.2006р. за період з 20.11.2009р. по 17.10.2011р.);
- 4693,00грн. (сума 3% річних яка підлягає стягненню по відсоткам за кредитом №12/06-2/436 від 28.09.2006р.);
- 137056,50грн. (втрати від інфляційних процесів за період з 20.11.2009р. по 09.2011р. по несплаченому тілу кредиту за договором №12/06-2/436 від 28.09.2006р.);
- 14061,16грн. (втрати від інфляційних процесів за період з 20.11.2009р. по 09.2011р. по відсоткам за кредитом №12/06-2/436 від 28.09.2006р.);
- 17689,39грн. (сума заборгованості по кредитному договору №011/06-2/1988 від 28.09.2005 року, яка складається з: штрафних санкцій за несвоєчасне погашення тіла кредиту від 28.09.2005 в строк до 13.11.2009р.),
шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 01.10.2005р., за №7235, із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, який укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком "АВАЛЬ" та Спільним підприємством "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмаш", а саме, на єдиний майновий комплекс, який складається з об'єктів рухомого та нерухомого майна загальною площею 6665,4 кв. м., що знаходяться за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с. Щорсівка, провулок Щорсівський гранітний кар'єр, будинки №4а, №4/1, №5 та №5а, а також за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с. Поліське. ( а. с. 133 Т.1).
Ухвалою суду від 16.01.2012 року заяву прийнято до розгляду ( а. с. 142 Т.1).
Як зазначалось в описовій частині цього рішення відповідач наполягає на відмові у позові з підстав пропуску строку позовної давності , а позивач просить поновити останній, з підстав наявності, на його думку, об'єктивних причин пропуску цього строку, який , тим паче, є незначним.
Відповідач також вважає, що оскарження ним в судовому порядку Договору про відступлення права вимоги від 11.11.2009 року, укладеного між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Респект-плюс" та посвідченого приватним нотаріусом Коростенського нотаріального округу Добролежою Л.Г., реєстраційний № 4966 є тією обставиною , що зумовлює зупинення провадження у цій справі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, на підставі ст.ст. 4-7, 33, 43 ГПК України господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як зазначено у статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, передумовою звернення особи до суду має існувати її суб'єктивне право ( право на власні дії чи право на дії інших осіб тощо).
Оскільки суб'єктивному праву завжди відповідає юридичний обов'язок, то іншою передумовою звернення особи до суду має мати місце факт його порушення (невизнання або оспорювання) зобов'язаними особами.
Визначення змісту суб'єктивного права покладається на особу, яка звертається до суду з вимогою зобов'язати суб'єктів обов'язку поновити чи визнати це право, утриматися від дій, що можуть його порушити у майбутньому інше.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України, або визначеними договором, або іншим законом з відповідними йому підставами.
Предмет та підстава позову, як його необхідні елементи, перебувають між собою в тісному зв'язку, оскільки сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу для захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності в них конкретного цивільного права і обов'язку.
Відповідно до ч.ч. 3 - 5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд відмовляє в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.
На підставі встановлених в ході вирішення спору обставин, господарський суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на майно за спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, що є самостійною підставою для відмови в позові відповідно до ст.267 ч.4 ЦК України.
При цьому господарський суд враховує, що:
Пунктом 12.3 кредитного договору №011/06-2/1988 від 28.09.2005р. та пунктом 12.4 кредитного договору №012/06-2/436 від 28.09.2006р. визначено, що до правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору застосовується загальний строк позовної давності тривалістю три роки (ст. 257, 259 ЦК України).
Як встановлено ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у т р и роки (ст.257 ЦК України). Позовна давність в о д и н рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ( ч.2 ст. 258 ЦК України).
Відповідно до ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, однак відповідно до ч. 2 ст. 260 ЦК України порядок її обчислення не може бути змінений за домовленістю сторін.
Згідно ст.262 ЦК України визначено, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Отже, дія зазначеної норми законодавства також розповсюджується і на позивача, оскільки при підписанні договору відступлення права вимоги була здійснена заміна сторони в зобов'язанні. При цьому у позивача не може виникнути іншого порядку обчислення та перебігу позовної давності чим той, який існував для первісного кредитора (банку).
Так, станом на дату відступлення права вимоги за кредитним договором №011/06-2/1988 від 28.09.2005р. основне зобов'язання вже вважалось припиненим належним виконанням ( ст. 599 ЦК України).
Зобов'язання зі сплати пені в сумі 17669,30 грн. та 20,09 грн. виникли у період з 01.08.2006 року по 25.09.2006 року та з 01.05.2006р. по 20.05.2006року .
Якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо ( п.11 Роз'яснення ВАСУ від 16.04.1993 № 01-6/438 "Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів" .
Оскільки сторони у п. 12.3 цього договору передбачили, що до його виконання застосовується загальний строк позовної давності у три роки, то з врахуванням змісту ч.1 ст. 259 ЦК України , суд прийшов до висновку, що сторони збільшили строк спеціальної позовної давності в один рік до трьох років для стягнення неустойки ( штрафу, пені).
Однак як на дату укладення договору про відступлення права вимоги 11.11.2009 року, так і на дату звернення з цим позовом до суду встановлений сторонами у договорі 3- річний строк позовної давності за вимогами про стягнення пені в загальній сумі 17689,39 грн. - сплинув.
Стосовно спливу позовної давності за вимогами, що випливають з кредитного договору №012/06-2/436 від 28.09.2006р.
В пункті 1.2 кредитного договору №012/06-2/436 від 28.09.2006р. сторони по договору встановили наступний графік погашення кредиту, а саме:
до 30 квітня 2008 року - 250000,00 гривень;
до 30 травня 2008 року - 250000,00 гривень;
до 30 червня 2008 року - 250000,00 гривень;
до 30 липня 2008 року - 250000,00 гривень;
до 30 серпня 2008 року - 250000,00 гривень;
до 27 вересня 2008 року - 250000,00 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи та умов кредитного договору, відповідач зобов'язався до 30.04.2008р. сплатити - 250000,00 гривень; до 30 травня 2008 року - 250000,00 гривень; до 30 червня 2008 року - 250000,00 гривень; до 30 липня 2008 року - 250000,00 гривень; до 30 серпня 2008 року - 250000,00 гривень; до 27 вересня 2008 року - 250000,00 гривень.
Отже, згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Тому господарський суд погоджується з доводами відповідача про те, що перебіг строку позовної давності вираховується відносно кожної частини вимоги окремо. Тобто, перебіг позовної давності за першим неповернутим платежем до 30 квітня 2008 року розпочався з 01 травня 2008 року та сплинув 02 травня 2008 року , оскільки останній день строку - 01.05.2008 року і так щодо кожного наступного платежу.
Тому, виходячи з умов укладеного кредитного договору перебіг позовної давності розпочався з 28.09.2008р. лише щодо вимоги про повернення останнього траншу в сумі 250 000, 00 грн. Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 260 ЦК України п о р я д о к о б ч и с л е н н я позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін, тому 28.09.2008 року не може вважатися одночасно днем початку перебігу позовної давності для всіх сум траншів . Відповідно 28.09.2011р. не може вважатися останнім днем строку позовної давності для всіх сум траншів.
Укладаючи 11.11.2009р. договори про відступлення права вимоги в межах перебігу загального строку позовної давності за всіма сумами траншів, позивачу були відомі умови кредитного договору № 012/06-2/436 та про порушення його умов відповідачем.
В контексті вище викладеного, не можуть бути залишені судом поза увагою приписи частини 1 ст. 264 ЦК України стосовно переривання перебігу позовної давності вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Частина 1 ст. 264 ЦК України, на відміну від частини другої статті 79 ЦК УРСР, розповсюджується як на громадян, так і на юридичних осіб, оскільки не містить спеціальних вимог до суб'єктного складу спірних правовідносин.
Такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання.
При цьому в тих випадках, коли п е р е д б а ч а л о с ь в и к о н а н н я з о б о в ' я з а н н я ч а с т и н а м и або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), т а к і д і ї не м о ж у т ь б у т и п і д с т а в о ю для п е р е р в и п е р е б і г у строку позовної давності по іншим частинам (платежам) ( п.23 Інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").
Тому, договірне списання банком частини коштів з рахунків відповідача для погашення боргу за тілом кредиту на підставі Договору доручення № 012/06-2/436/3 від 28.09.2006 року не переривало перебіг строку позовної давності, оскільки кредитним договором передбачалось виконання зобов'язання з його повернення ч а с т и н а м и. Більше того, п. 3.2 кредитного договору сторони встановили, що в першу чергу погашатися повинна в будь-якому разі заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом, а в другу чергу - сума основної заборгованості за кредитом ( позичкова заборгованість). Тому за наявності у відповідача боргу по нарахованим відсоткам, банк не мав права згідно Договору доручення № 012/06-2/436/3 від 28.09.2006 року ( тобто, без письмової згоди відповідача) зараховувати кошти в рахунок погашення тіла кредиту.
Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України "Про іпотеку").
Сплив позовної давності за основним зобов'язанням є не тільки процесуальною підставою для відмови у позові, але й підставою припинення останнього як матеріально - правової вимоги. Відповідно до статті 17 цього Закону іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання. Відповідно, звернення стягнення на майно боржника не може мати місця як в судовому , так і позасудовому порядку.
Заявлене позивачем клопотання про відновлення строку позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки виходячи зі змісту ч.5 ст.267 ЦК України, поважними можливо визнати лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами відповідних правовідносин певних дій.
Наведені у клопотанні обставини, які б свідчили про неможливість стягнення боргу саме в судовому порядку у період перебігу строку позовної давності , не можна визнати непереборними і, навпаки, наявні в матеріалах справи докази доводять, що позивач вчиняв дії щодо стягнення ( задоволення) останнього позасудовими способами захисту ( листи - вимоги до відповідача , звернення до нотаріуса, органу до державної виконавчої служби тощо) та попереджав останнього про право звернути стягнення на майно боржника згідно чинного законодавства ( а. с. 76, 101, 107 Т.2).
Не підлягає задоволенню також клопотання відповідача за вих. № 09/11 від 09.11.2012 року про зупинення провадження у цій справі до вирішення справи № 4/5007/1077/12 предметом спору у якій є нотаріально посвідчений Договір про відступлення права вимоги від 11.11.2009 року, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
У статті 4-3 ГПК України закріплено правовий принцип змагальності сторін. Його зміст полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свої вимоги та заперечення поданими доказами.
Статтею 129 Конституції України закріплено принцип свободи сторін спору в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Водночас особливістю судових доказів є те, що вони виступають в якості гарантії достовірності одержаної судом інформації, оскільки на підставі їх оцінки в сукупності за правилами ст.ст. 4-7 та 43 господарський суд приймає судове рішення іменем України.
Відповідно до ст. 34 ГПК України судові докази повинні бути належними та допустимими. Вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збір нових доказів або їх додаткова перевірка - це компетенція господарського суду першої інстанції.
Так, за цим позовом позивач вважає належним способом захисту свого суб'єктивного права вимогу про стягнення з відповідача боргу в сумі 1 192 867, 00грн. шляхом звернення стягнення на його майно відповідно до визначених фактичних підстав цієї вимоги - двох Договорів про відступлення права вимоги від 11.11 2011 року.
Оскільки Договори про відступлення права вимоги від 11.11 2011 року , укладені як у простій письмовій формі, так і нотаріально засвідченій є підставою позову, то виходячи з вимог ст. 43 ГПК України , господарським судом оцінюється їх відповідність вимогам законодавства самостійно в межах вирішення цього спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Отже, зміст правочину про відступлення права вимоги не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам ( ч.1 ст. 203 ЦК України).
Згідно статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Вище встановлені судом обставини свідчать, що ПАТ "Райффайзен банк Аваль" передав позивачу дійсне право вимоги. При цьому, сплив позовної давності для її задоволення в судовому порядку не спростовує їх дійсність.
Так, наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту (Постанова ВССУ від 30.03.2012р. № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин").
Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з вчиненням виконавчого напису нотаріуса, то у відповідності до пункту 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою за правочином ( відступлення права вимоги) після вчинення виконавчого напису нотаріуса оскільки заміна кредитора у зобов'язанні за загальним правилом не впливає на його зміст.
Виконавчий напис нотаріуса згідно ст.ст. 87 та 88 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження " є виконавчим документом.
Дійсно, у п.39 Інформаційного листа ВГСУ від 18.03.2008 № 01-8/164 роз'яснюється, що заміна кредитора у виконавчому провадженні згідно з договором відступлення права вимоги не є можливою.
Однак у ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на 11.11.2009 року обумовлено, що у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.
При цьому, зазначена правова норма не дає підстав стверджувати, що єдиною підставою правонаступництва сторін у виконавчому провадженні є універсальне правонаступництво ( спадкування фізичних осіб чи реорганізація юридичних осіб) ( п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України) та не може бути сингулярне (часткове) правонаступництво, за яким від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі суб'єктивні права або обов'язки, зокрема, у результаті відступлення права вимоги.
Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, то у відповідності до пункту 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою за правочином ( відступлення права вимоги) після відкриття виконавчого провадження.
Підставою правонаступництва у виконавчому провадженні є правонаступництво у матеріальному праві з переходом матеріальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої.
Тому, на думку господарського суду, під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Правонаступництво , в тому числі, те, що виникло відповідно 512 і 520 ЦК України, можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення (абз. 2, 3 п. 1.4 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" ).
У зв'язку з цим, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що після вчинення виконавчого напису нотаріуса та відкриття виконавчого провадження цивільно - правові відносини між ПАТ "Райффайзен банк Аваль" як кредитодавцем та відповідачем як позичальником припинились та виникли нові правовідносини, засновані на державному примусі , які регулюються Законом України "Про виконавче провадження" та які не допускають заміни стягувача.
Єдине, з чим суд погоджується , це з тим, що заміна стягувача у виконавчому провадженні здійснюється не за угодою про відступлення права вимоги, а за ухвалою суду.
Однак нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено право суду здійснювати заміну сторони виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса.
Процесуальні питання, пов'язані із виконанням рішень інших органів ( посадових осіб) обумовлені у розділі 6 ЦПК України, та, зокрема, у ст. 378 , згідно якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Однак відсутність ухвали загального суду про заміну ПАТ "Райффайзен банк Аваль" як стягувача у виконавчому провадженні №1196307 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 2317 від 16.03.2009 року не є підставою недійсності Договорів про відступлення права вимоги від 11.11.2009р.
Одночасно господарський суд звертає увагу відповідача на те, що у п.8.5 Договору іпотеки від 01.10.2005 року, який не визнаний судом недійсним , сторони передбачили, що відступлення прав за цим Договором здійснюється іпотекодержателем без необхідності отримання згоди іпотекодавця, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за кредитним договором.
Відступлення прав іпотекодержателем за цим Договором здійснюється за правочином про відступлення прав, який підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку ( якщо така реєстрація була проведена) ( абз. 3 п. 8.5 Договору).
Однак відповідач в судовому порядку оскаржує лише дійсність нотаріально посвідченого Договору про відступлення права вимоги від11.11.2009 року, за яким до позивача перейшли права за Договором іпотеки від 01.10.2005 року, а права за кредитними договорами перейшли на підставі Договору про відступлення права вимоги, укладеного у простій письмовій формі.
Укладення ПАТ "Райффайзен банк Аваль" з позивачем двох договорів про відступлення права вимоги відповідає насамперед вимогам ст. 513 ЦК України про форму правочинів та матеріальній суті прав вимоги первісного кредитора, оскільки кредитор не має права залишити за собою основні вимоги за зобов'язанням і уступити іншій особі тільки права, що забезпечують його виконання (п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 14.12.1993 № 01-6/1301 "Про деякі питання уступки вимоги і переводу боргу" ).
Господарський суд враховує, що у разі звернення кредитодавця ( або особи, що його замінила) до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості слід з'ясувувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішувати спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору. (Постанова ВССУ від 30.03.2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин").
Судом встановлено, що в ході примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 2317 від 16.03.2009 року як відповідач, так і орган державної виконавчої служби, не вчиняли жодних дій для його виконання. Зміна складу та розміру боргу відповідача перед ПАТ "Райффайзен банк Аваль" відбулась в межах дії та виконання Договору доручення № 012/06-2/436/3 від 28.09.2006 року.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача, в тому числі, сплачений відповідачем за подання касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. У позові відмовити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект-Плюс" (10002, м. Житомир, Богунський район, вул. Перемоги, 18-а, кім. 2, код ЄДРПОУ 35169570) на користь Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" (11555, с. Поліське, Коростенький район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 01728946) - 14125,66 грн. судового збору за подання касаційної скарги.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 14 листопада 2012 року
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати: 1 - у справу, 2-3 сторонам ( на вимогу нарочним)