про повернення позовної заяви
14.11.12р.Справа № 5/5005/9800/2012
Суддя господарського суду Крижний О.М. , розглянувши матеріали
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ в особі структурної одиниці Дніпропетровських міських електричних Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ
про визнання незаконною відмову в укладенні договору та зобов'язання укласти договір
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом. яким просить:
- визнати незаконною відмову Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" в укладенні договору про надання послуг електропостачання приватному підприємцю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1;
- зобов'язати Публічне акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" укласти договір про надання послуг електропостачання приватному підприємцю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1.
Позовна заява підлягає поверненню з наступних підстав.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. При чому, відповідно до законодавчої техніки, використаної при конструюванні ст.63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви без розгляду у вказаному випадку є не правом, а обов'язком суду.
Відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України (п.3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).
До позовної заяви від 14.11.2012 року у якості доказу направлення на адресу відповідача та його структурної одиниці додано фіскальні чеки №№0211, 0212 від 01.11.2012 року та описи вкладення від 01.01.2012 року, які свідчать про направлення останнім позовної заяви від 31.10.2012 року.
Відповідно до п.61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270 працівник поштового зв'язку перевіряє відповідність вкладення опису, розписується на обох його примірниках і проставляє відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
З наведеного вбачається, що працівник поштового зв'язку розписався на примірниках опису вкладення та проставив відбиток календарного штемпеля, а отже перевірив відповідність вкладення опису, з чого випливає, що позивачем дійсно направлено на адреси відповідача та його структурної одиниці позовну заяву від 31.10.2012 року.
Таким чином, відповідачеві та його структурній одиниці було направлено іншу позовну заяву, ніж ту, що подана до суду.
Також відповідно до названого пункту Правил надання послуг поштового зв'язку на примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. Надані позивачем описи вкладення не містять номер поштового відправлення.
Також суд зазначає, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Суд зазначає, що національним законодавством України (ст.56 ГПК України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права -шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.
Таким чином, право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції, включає в себе обов'язок позивача належним чином інформувати відповідача про подання позову до суду шляхом направлення на його адресу копії позовної заяви з додатками. При чому, таке інформування повинно бути здійснене позивачем до порушення судом провадження по справі. Отже, порушення провадження у справі до виконання позивачем вказаного обов'язку, не буде відповідати ст. 6 Конвенції.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що на квитанції від 24.10.2012 року про сплату судового збору у розмірі 1 073,00 грн. відсутній підпис касира, який прийняв платіж.
На підставі викладеного, керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, п. 6 ч.1 ст.63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Додаток: позовна заява з додатками на 16-ти аркушах, в т.ч. оригінал квитанції від 24.10.2012 року про сплату судового збору у розмірі 1 073,00 грн.
Суддя О.М. Крижний