"15" листопада 2012 р. Справа № 30/5005/3982/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.,
за участю представників: позивача -Мельника В.В.
відповідача -Галан Ю.А.
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 6 червня 2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача за договором №14/2310/11 купівлі-продажу природного газу основного боргу в сумі 1751476,93 грн., 153779,85 грн. пені, 20183,50 грн. інфляційних, 29694,39 грн. 3% річних, штраф в розмірі 122603,39 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 6 червня 2012 року (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 1751476,93 грн., 76158,15 грн. пені, 3% річних в сумі 29694,39 грн., 20183,50 грн. збитків від інфляції, штраф в розмірі 61301,70 грн., судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2012 року рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство НАК "Нафтогаз України" просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 76158,15 пені та 61301,70 грн. штрафу, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що 30 вересня 2011 року між сторонами у справі був укладений договір №14/2310/11 на купівлю-продаж природного газу, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався прийняти від продавця та оплатити природний газ на умовах даного договору.
На виконання умов укладеного договору позивач протягом жовтня 2011 року передав у власність покупця (відповідача) природний газ на загальну суму 16718008,75 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу.
Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій, покупець (відповідач) в порушення умов укладеного договору, у встановлені строки свої зобов'язання по оплаті отриманого природного газу виконав частково, сплативши 14966531,82 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 1751476,93 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Тому, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, правильно стягнув з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 1751476,93 грн.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 20183,50 грн. інфляційних нарахувань за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року та 3% річних в сумі 29694,39 грн. за період з 15.11.2011 року по 22.05.2012 року.
У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
На підставі п.7.2 укладеного договору поставки природного газу, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно вважав за необхідне зменшити розмір стягнення з відповідача пені та штрафу на 50% від належної до стягнення суми та стягнув з відповідача на користь позивача 76158,15 грн. пені та 61301,70 грн. штрафу, відмовивши в решті частині стягнення суми пені та штрафу.
За таких обставин, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 6 червня 2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2012 року залишити без змін.
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Головуючий, суддя Дерепа В.І.
Судді Грек Б.М.
Палій В.В.