"07" листопада 2012 р. Справа № 5002-23/6152-2010
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. -головуючий,
Жукової Л.В. (доповідач),
Нєсвєтової Н.М.,
розглянувши касаційну скаргудочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 р.
у справі № 5002-23/6152-2010 господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовомдочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
допублічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
простягнення 16 718 764,75 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача: Слюсар М.О. (дов від 26.12.2011 р.);
відповідача: Тітовський О.В. (дов. від 03.01.2012 р.),
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2011 року у справі №5002-/6152-2010 частково задоволено позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та постановлено стягнути на його користь з Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" 8 151 621,45 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 1 498 738,55 грн. пені, 2 247 004,58 грн. інфляційних втрат, 663 261,18 грн. процентів, 25 500,00 грн. державного мита та 177,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Севастопольського апеляційного суду від 07.06.2011 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2011 року, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2011 року залишено без змін.
На виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2011 року у даній справі 11.07.2011 року видано відповідний наказ.
19.12.2011 року до господарського суду Автономної Республіки Крим надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", згідно якої відповідач просив визнати наказ господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2011 року в частині стягнення 1 498 738,55 грн. пені, 2 247 004,58 грн. збитків від інфляції, 663 261,18 грн. процентів, таким що не підлягає виконанню.
Звертаючись з відповідною заявою, заявник посилався на те, що наказ, виданий на виконання рішення у даній справі, не підлягає виконанню, у зв'язку з списанням відповідної заборгованості на підставі Закону України №3319-УІ від 12 травня 2011 року "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та Порядку списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою КМУ №894 від 08 серпня 2011 року.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2012 року (суддя Доброрез І.О.) у справі №5002-23/6152-2010 відмовлено в задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заборгованість публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" зі сплаті на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в частині стягнення 1498738,55 грн. пені, 2247004,58 грн. збитків від інфляції, 663261,18 грн. -процентів, яка встановлена судовим рішенням у даній справі не підлягає списанню, оскільки судове рішення у даній справі, на підставі якого визначена ця заборгованість, набрало законної сили після набрання чинності Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 року (який набрав законної сили 04 червня 2011 року). Наведене, за оцінкою суду першої інстанції, свідчить про необхідність застосування спеціальної процедури проведення списання такої заборгованості, передбаченої пункту 7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року №894, а саме: шляхом підписання відповідних договорів між учасниками процедури списання, які укладені не були, тому у суду відсутні підстави для задоволення поданої заяви.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.08.2012р. (головуючий суддя: Волков К.В., судді: Борисова Ю.В., Черткова І.В.), апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" задоволено. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2012 року у справі №5002-23/6152-2010 скасовано. Заяву Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про визнання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2011 року у справі №5002-23/6152-2010 таким, що не підлягає виконанню частково, а саме в частині стягнення з публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1 498 738,55 грн. пені, 2 247 004,58 грн. збитків від інфляції, 663 261,18 грн. процентів задоволено. Визнано наказ господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2011 року у справі №5002-23/6152-2010 таким, що не підлягає виконанню частково, а саме в частині стягнення з публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1 498 738,55 грн. пені, 2 247 004,58 грн. збитків від інфляції, 663 261,18 грн. процентів.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подала касаційну скаргу до Вищого господарського суду України, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.08.2012р. у даній справі в частині визнання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2011р. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних та залишити в силі ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2012р.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Частиною 2 статті 117 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.
Частина 2 статті 117 Господарського процесуального кодексу України передбачає право суду вчинити такі процесуальні дії: виправити помилку допущену при його оформленні або видачі наказу; визнати наказ таким, що не підлягає виконанню; стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.
04.06.2011 року набув чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" № 3319-VI від 12 травня 2011 року.
Відповідно до статті 1 зазначеного закону, його дія поширюється, на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".
Відповідно до пунктів 2.1. і 2.2. статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (3% річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01 січня 1997 року по 01 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
Пунктом 2.5 вказаного Закону передбачено, що списання заборгованості здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року №894 затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію. Даний порядок визначає механізм списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ та електричну енергію, зокрема зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".
Встановлений механізм передбачає вчинення низки дій, направлених на здійснення списання заборгованості, зокрема утворення повноважних комісій, складання відповідних протоколів та актів.
Пунктом 6 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №894 від 08 серпня 2011 року передбачено, що для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів.
Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.
Так, на момент списання 1 498 738,55 грн. пені, 2 247 004, 58 грн. інфляційних втрат, 663 261,18 грн. - 3% річних, існувало судове рішення, а пункт 2.2 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" не пов'язує списання заборгованості зі сплати пені, інфляційних втрат та 3% річних з датою відображення цієї заборгованості у бухгалтерському обліку, а зазначає, що списанню підлягає заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних Та фінансових санкцій (гри відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону на заборгованості за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
Пункт 7 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" від 08.08.2011 року №894 врегульовує порядок визначення заборгованості із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 р. по 1 січня 2011 року, щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, а не порядок списання цієї заборгованості.
Цим пунктом законодавець передбачив порядок визначення заборгованості, щодо стягнення якої відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили.
В даному випадку на момент списання заборгованості зі сплати пені, інфляційних втрат, 3 % річних рішення господарського суду набрало законної сили.
Тобто, заборгованість Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" зі сплати пені, інфляційних втрат, 3% річних на момент проведення списання була визначена судовим рішенням і відображалося у бухгалтерському обліку суб'єктів списання.
Так, протоколом від 01.12.2011 року №1 була списана заборгованість зі сплати суми основного боргу в розмірі 7 565 759,86 грн. за договором від 26.03.2008 року №06/08-375, який є предметом вказаного спору. Тобто списання основної суми вказаного наказу було узгоджено Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Також відповідно до акту звіряння заборгованості станом на 03.10.2011 року (тобто складеного до моменту списання) у бухгалтерському обліку сторін було відображено не тільки суму основного боргу 7 565 759,86 грн., а також і 1 498 738,55 грн. пені, 2 247 004,58 грн. інфляційних втрат, 663 261,18 грн. - 3% річних.
Згідно протоколу від 01.12.2011 року №2 Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" списало 1 498 738,55 грн. пені, 2 247 004, 58 грн. інфляційних втрат, 663 261,18 грн. 3% річних.
Листом від 06.12.2011 року (вих. №05/3-4541) Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" повідомило Дочірню компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про списання заборгованості, згідно з протоколом від 01.12.2011 року №2.
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Таким чином умовою визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню частково або повністю, є відсутність обов'язку боржника щодо сплати сум, вказаних в наказі суду.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення заяви боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення з нього 1 498 738,55 грн. пені, 2 247 004,58 грн. збитків від інфляції, 663 261,18 грн. процентів обґрунтованими.
Решта доводів скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судом норм процесуального права та матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 р. у справі № 5002-23/6152-2010 залишити без змін.
Головуючий Черкащенко М.М.
Судді Жукова Л.В.
Нєсвєтова Н.М.