"14" листопада 2012 р. Справа № 34/5005/2444/2012
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 р.
у справі № 34/5005/2444/2012 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомНаціонального наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут"
до проДержавного науково-виробничого підприємства "Цирконій" стягнення 86 575,34 грн.
за участю представників:
ННЦ "Харківський фізико-технічний інститут" - не з'явилися;
ДНВП "Цирконій" -Нікуліна К.О.;
Національний науковий центр "Харківський фізико-технічний інститут" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просив суд стягнути з відповідача -Державного науково-виробничого підприємства "Цирконій" 86 575,34 грн., у т.ч. 80 000,00 грн. основної заборгованості, 3 840,00 грн. збитків від інфляції та 2 735,34 грн. процентів річних.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору № 1049/11 від 27.07.1999 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт. При цьому, права та обов'язки замовника перейшли до відповідача в силу умов додаткової угоди № 4 до договору (т.1 а.с.3-6).
Відповідач у справі - ННЦ "Харківський фізико-технічний інститут" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що виконання відповідних робіт звільнено від оподаткування податком на додану вартість (т.1 а.с.57-59).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2012 р. позов задоволено повністю (т.1 а.с.78-81).
Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:
- відповідач не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 80 000,00 грн.;
- за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, у зв'язку з чим, вимоги позивача у цій частині мотивовані.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2012 р. змінено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 66 666,66 грн. основної заборгованості, 3 200,00 грн. збитків від інфляції та 2 279,45 грн. процентів річних (т.1 а.с.180-182).
Змінюючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в силу ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" виконання відповідних робіт звільнено від оподаткування податком на додану вартість.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.8-11).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акт, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.
27.07.1999 р. між Інститутом фізики твердого тіла, матеріалознавства та технології Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут", який є відокремленим структурним підрозділом Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут" без права юридичної особи і Міністерством енергетики України укладено договір № 1049/11 на створення (передачу) науково-технічної продукції за темою: "Розробка методики імітаційних радіаційних випробувань та оцінка радіаційної стійкості прокату цирконієвого сплаву в вихідному та опроміненому станах" з видачею науково-технічної документації.
01.10.2007 р. між Міністерством палива та енергетики України, Державним науково-виробничим підприємством "Цирконій" та Інститутом фізики твердого тіла, матеріалознавства та технологій Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут" укладено додаткову угоду № 4 до договору № 1049/11 від 27.07.1999 р. на створення (передачу) науково-технічної продукції "Розробка методики імітаційних радіаційних випробувань та оцінка радіаційної стійкості прокату цирконієвого сплаву в вихідному та опроміненому станах", відповідно до якої права і обов'язки замовника передано Державному науково-виробничому підприємству "Цирконій".
Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір з урахуванням додаткової угоди до нього за своєю правовою природою є договором підряду.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно акта № 1 здачі-приймання науково-технічної продукції від 20.12.2010 р. позивачем було виконано 6, 8 та 9 етапи робіт, за які підлягає перерахуванню 80 000,00 грн., в тому числі ПДВ (20 %) у розмірі 13 333,33 грн.
Відповідно до п. 2.3 договору, виплати здійснюються в 10-денний термін після підписання приймальних документів, яким відповідно до п. 3.3 договору, є двосторонній акт.
В строки, встановлені зазначеним пунктом договору, тобто до 30.12.2010 р. включно, оплату виконаних робіт відповідачем не було здійснено.
Оскільки судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 80 000,00 грн., ним зроблено висновок щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у вказаному розмірі.
Між тим, такий висновок суду першої інстанції обгрунтовано визнаний помилковим судом апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача суми ПДВ у розмірі 13 333,33 грн.
Так, на момент укладення договору № 1049/11 про створення (передачу) науково-технічної продукції законодавством України не було передбачено звільнення від оподаткування податком на додану вартість оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.
Проте, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності" від 15.07.1999 р. № 9777-ХІV, що набрав чинності 21.08.1999 р., зокрема, доповнено п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" підпунктом 5.1.22, що передбачає звільнення від оподаткування оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що у період з 27.12.2010 р. по 15.03.2011 р. Контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Державного науково-виробничого підприємства "Цирконій" за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої складено акт від 15.03.2011 р. № 05-21/16, згідно якого відповідачем завищено вартість виконаних науково-технічних робіт за рахунок нарахування на кошторисну вартість податку на додану вартість.
При цьому, у вказаному акті зазначено, що кожна з виконаних за укладеними договорами науково-дослідна робота виконавцями зареєстрована в державному реєстрі науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, що підтверджується копіями реєстраційних карт.
Судом встановлено, що, як на час укладення додаткової угоди № 4, так і на час підписання сторонами акта здачі-приймання від 20.12.2010 р., діяла норма п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість", що передбачала звільнення від оподаткування оплати вартості робіт, які виконувались за договором № 1049/11 від 27.07.1999 р.
Враховуючи викладені обставини, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що після внесення змін в законодавство щодо звільнення від оподаткування оплати вартості робіт, які виконувались за договором № 1049/11 від 27.07.1999 р., зміст п. 2.1 договору став суперечити нормам Закону України "Про податок на додану вартість".
При цьому, згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За таких обставин, в акт № 1 здачі-приймання робіт неправомірно включено суму податку на додану вартість.
За наведених обставин, борг відповідача перед позивачем складає 66 666,66 грн., що вірно встановлено судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, ним зроблено правильний висновок щодо задоволення вимог про стягнення процентів річних у розмірі 2 279,45 грн. та збитків від інфляції у розмірі 3 200,00 грн.
За таких обставин, підстави для зміни чи скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 р. відсутні.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 р. у справі № 34/5005/2444/2012 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут" -без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.