"09" листопада 2012 р.Справа № 5017/2701/2012
За позовом: Дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод";
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі Філії "Інфоксводоканал";
про визнання недійсним договору
Суддя Горячук Н.О.
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: за дов. Заржицька В.О.;
Суть спору: Дочірнє підприємство "Житлово-експлуатаційне підприємство акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про визнання недійсним договору на послуги водозабезпечення та водовідведення №15/1 від 01.11.2000р.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що укладений договір відповідає вимогам діючого законодавства.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
01.11.2000р. КП „Одесводоканал" (правонаступником якого є ТОВ „ІНФОКС") (відповідач, далі - водоканал) та ДП "Житлово-експлуатаційне підприємство акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" (позивач, далі - абонент) уклали договір на послуги водозабезпечення та водовідведення (населення) №15/1 (далі договір).
Відповідно до умов договору відповідач надає послуги позивачу з подачі питної води ГОСТ 2874-82 „Вода питна" та прийманню стічних вод на об'єкти абонента відповідно до додатків №№ 1,2,3, які щорічно до 15 листопада кожного місяця направляються водоканалу (п.1.1 договору).
Абонент своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання та водовідведення, експлуатує та утримує водопровідні та каналізаційні мережі, прилади на них в належному стані відповідно до п. 2.1 договору та діючого законодавства. (п. 1.2 договору)
Згідно п.2.3.8 договору, абонент зобов'язаний щомісячно по встановленій формі з 1 по 5 число в письмовому вигляді надавати відомості про водопостачання та фактичній оплаті населенням послуг водокористування за минулий місяць. У випадку непредставлення звітів у строк водоканал здійснює розрахунок згідно з Правилами водокористування, щомісяця до 12-го числа поточного місяця оформлює акт бухгалтерської звірки по розрахунках за отримані послуги (п.п.2.3.9 договору).
Облік спожитої води здійснюється за показниками приладів обліку води, встановлених відповідачем відповідно до даних додатків №1,2,3. При відсутності приладу обліку води, тимчасово до його встановлення, кількість спожитої води визначається на підставі затверджених у встановленому законом порядку нормативів водоспоживання (п.3.1 договору).
Відповідно до п.3.2 договору, оплата послуг водокористування та водовідведення здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок водоканалу.
Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата здійснюється по тарифам, затвердженим у встановленому діючим законодавством порядку.
Умовами п.5.3 договору зазначено, що договір укладено строком на п'ять років та діє з 01.11.2000 р. по 01.11.2005 р. Договір вважається продовженим на наступні 5 років, якщо до закінчення місяця після закінчення строку його дії жодна зі сторін не заявить про зміну або припинення його дії.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, відповідно до ч.1 розділу VIII Закону України №1875-1V від 24.06.2004 р. „Про житлово-комунальні послуги" договори про надання житлово - комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із цим до 1 січня 2006 року договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений сірок, втрачають чинність, крім того позивач зазначає, що умовами договору №15/1 від 01.11.2000р. не передбачено такі умови як: порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; перелік форс-мажорних обставин, у зв'язку з чим договір суперечить ст. 26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. (ч. 7 ст. 179 ГК України).
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. (ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що умовами договору передбачено надання послуг з водозабезпечення та водовідведення.
Позивач просить визнати договір на послуги водозабезпечення та водовідведення №15/1 від 01.11.2000р. недійсним, посилаючись на те, що договір суперечить нормам Закону України №1875-ІV віл 24.06.2004 р. „Про житлово-комунальні послуги", приписам ЦК України та зазначає, що деякі істотні умови не знайшли відображення у договорі.
Відповідно до п.2.1 договору сторони зобов'язуються керуватися Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення міст та селищ України, затверджених наказом Держжилкомгоспу України №65 від 01.07.1994р. (далі - Правила водокористування), а також іншими нормативними актами, що прийняті у встановленому законом порядку.
П.5.2 договору зазначає, що з усіх питань, що не врегульовані цим договором, сторони керуються „Правилами водокористування", "Правилами приймання стічних вод" та діючим законодавством України, що свідчить про те, що сторони при виконані договору користуються нормативними актами у сфері житлово-комунальних послуг, які діяли на момент укладання договору або були прийняті пізніше.
Позивач вважає що договором №15/1 від 01.11.2000 р. не передбачено такі умови як: порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги; у разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку, перелік форс-мажорних обставин
Відповідно до п.3.1 договору облік спожитої води здійснюється по показникам приладів обліку води, що встановлені на об'єктах абонента відповідно до даних додатків до договору №1, №2. За відсутністю приладу обліку тимчасово до його встановлення, кількість спожитої води визначається на підставі затверджених у встановленому законом порядку нормативів водоспоживання.
Тобто, договором та Правилами водокористування встановлено порядок розрахунків за послуги.
Крім того, п.11.5 „Правил водокористування" прямо зазначає, що у випадках перебоїв у водопостачанні протягом більш ніж 3 доби не з вини абонента, розрахунок за надану воду за відсутністю водолічильника здійснюється за час фактичного надання води. Факт відсутності води встановлюється представниками абонента та водоканала та має бути зафіксований актом відповідно до п. 12.15. Правил водокористування.
Механізм контролю за якістю води чітко встановлений діючим законодавством (п.1.4 Правил водокористування, розділи IX, X Закону України „Про питну воду та питне водопостачання").
Статтею 47 Закону України "Про питне водопостачання" передбачена відповідальність підприємств питного водопостачання за зниження якості наданих послуг, а саме: підприємства питного водопостачання, які порушили законодавство у сфері питної води та питного водопостачання, що призвело до виникнення захворювань, отруєнь, тривалої або тимчасової витрати працездатності, зобов'язані відшкодувати збитки споживачам та компенсувати додаткові витрати органам державного санітарно-епідеміологічного нагляду на проведення санітарних заходів і витрати закладів охорони здоров'я на надання медичної допомоги потерпілим.
Посилання позивача щодо відсутності визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу. не приймаються судом до уваги, бо регулюється „Правилами водокористування", на які є посилання у договорі, а саме:
п.1.5 - водоканал обслуговує тільки ті вуличні квартальні та дворові водопровідні та каналізаційні мережі, споруди та устаткування, а також технологічні прилади та пристрої на них. що знаходяться у нього на балансі.
п.1.13 - водопроводні вводи підприємств, відомчих житлових будинків та житлових будинків громадян, а також прилади та устаткування на них. у тому числі колодязі, запірна арматура, водолічильники, витратоміри та інші прилади облік (далі - водолічильники), стабілізатори тиску та обмежувачі витрат. належать абоненту та їм експлуатуються.
п.1.15 - межею вуличної каналізаційної мережі є контрольний колодязь за нею включно, а межею дворової каналізації - перший від будівлі колодязь включно.
Тобто, Правила водокористування чітко зазначають, що точка розподілу - це межа балансової належності.
Посилання позивача, що договором не визначено умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж:, зняття контрольних показників засобів обліку, спростовуються п.2.3.7 договору яким зазначено, що абонент зобов'язаний забезпечити безпечний та вільний доступ обслуговуючому персоналу водоканала до систем внутрішнього водопостачання та каналізації у будь-який час доби для перевірки технічного стану внутрішніх мереж, своєчасно виконати приписи по усуненню витоків.
Посилання позивача на відсутність переліку форс-мажорних обставин не перешкоджає йому звернутись до відповідача з пропозицією передбачити певні обставини (п.4 ст.219 Господарського кодексу України), та не є підставою для визнання недійсним договору.
Позивач посилаючись на відсутність істотних умов договору на надання житлово-комунальних послуг", викладених у ст.26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" не враховує, Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (ст.20), який, стосується саме діяльності підприємств питного водопостачання на відміну від Закону України "Про житлово-комунальні послуги". який регламентує діяльність усіх постачальників житлово-комунальних послуг взагалі.
П.4 листа Міністерства юстиції України №758-0-2-08-19 від 26.12.2008 при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Відповідно до ст.20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання"(тобто спеціального нормативного акту) істотними умовами договору є:
• режим падання послуг,
• обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання
• порядок надання послуг з водовідведення
• розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання та водовідведення
• права та обов'язки сторін договору
• відповідальність сторін договору
У договорі про надання послуг з питного водопостачання повинні бути зроблені посилання на нормативні документи, на підставі яких здійснюється питне водопостачання, що повністю відповідає змісту договору.
Доводи позивача, що він в порядку п. 5.4 не надав згоди на продовження строку дії спірного договору, судом до уваги не приймаються бо п.5.3 договору встановлює, що договір діє з 01.11.2000р. по 01.11.2005р. Цим же пунктом передбачається продовження договору на 5 років при відсутності заяв сторін про зміну або припинення його дії, що надійшли протягом місяця після закінчення строку його дії. Доказів, того, що позивач надсилав відповідні заяви відповідачу на надано, тобто договір є діючим. Умови пролонгації договору викладені тільки у п.5.3 договору. Не виконання позивачем п.5.4 договору свідчить лише про не виконання ним певної умови договору, а не про відмову у його пролонгації.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач не довів, що договір не відповідає чинному законодавству.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 14.11.2012р.
Суддя Горячук Н.О.