79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.11.12 Справа№ 5015/4473/12
За позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», м. Львів
До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Трускавець
Про визнання факту незаконного підвищення ціни за отриману продукцію згідно тендерної документації та договору
В судове засідання з'явились:
від позивача: Баліцький О.Й. - представник
від відповідача: не з'явився
Суддя Березяк Н.Є.
Секретар судового засідання Торська І.В.
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Подано позов Державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання факту незаконного підвищення ціни за отриману продукцію згідно тендерної документації та договору купівлі -продажу від 26.07.2011 року №42.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.10.2012 р. було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 14.11.2012 р.
Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронних законом інтересів.
Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою -посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач просить визнати факт незаконного, самовільного підвищення ціни фізичною -особою підприємцем ОСОБА_1 за надану ним продукцію, згідно тендерної документації та Договору купівлі-продажу від 26.07.2011 року № 42 на суму 53 136,87 грн.
Отже, позивач звертається до суду з вимогою про встановлення певного факту, а саме факту незаконного самовільного підвищення ціни. Розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, і, як наслідок, ухвалене рішення про задоволення такої вимоги не поновлює порушеного права.
Відповідно до ст. 12 ГПК України -господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Вимога про визнання факту незаконного самовільного підвищення ціни не може бути предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належать повноваження щодо встановлення наявності чи відсутності фактів, що мають юридичне значення, на відміну від місцевих загальних судів, які розглядають справи за заявами про встановлення наявності чи відсутності фактів, що мають юридичне значення, в окремому провадженні.
Факт, що має юридичне значення, може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Такий висновок не суперечить положенням Конституції України, зокрема щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі.
Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога -спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Відповідно до п.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Як вбачається з долученого до позовної заяви платіжного доручення № 1749/6 від 22.10.2012р. , позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 118,00 грн. На підставі п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" слід повернути 1 118,00 грн. судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 49, п.1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір" з наступними змінами та доповненням, суд, -
1. Провадження у справі припинити.
2. Повернути Державному підприємству Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій»(79040, м. Львів, вул.. Городоцька, 222, код ЄДРПОУ 08006864) - 1 118,00 грн. судового збору.
3.Ухвала суду може бути оскаржено протягом 5 днів до Львівського апеляційного господарського суду.
Суддя Березяк Н.Є.