01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"12" листопада 2012 р. Справа № 3/075-12/8
Господарський суд Київської області в складі колегії суддів: головуючий суддя: Скутельник П.Ф., судді: Заєць Д.Г., Лилак Т.Д., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВАСТ-ТРАНС», ідентифікаційний код: 30367782, місцезнаходження: 08113, Київська обл., с. Петрушки, вул. Лісна, 1,
до відповідача-1: фізичної особи-підприємця Лукашук Лілії Федорівни, ідентифікаційний номер: 2991003201, місце проживання: 45100, Волинська обл., м. Рожище, вул. Лермонтова, 2-А,
та відповідача-2: дочірнього підприємства «Віаланд», ідентифікаційний код: 32416328, місцезнаходження: 08113, Київська обл., с. Петрушки, вул. Лісна, 1,
про стягнення заборгованості, -
за участю представників учасників судового провадження:
від Позивача: Рибаченко Н.М., яка діє на підставі довіреності від 04.01.2011 року б/н;
від Відповідача 1: не з'явився;
від Відповідача 2: не з'явився, -
товариство з обмеженою відповідальністю «ВАСТ-ТРАНС»(надалі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Лукашук Лілії Федорівни (надалі за текстом: Відповідач - 1) та дочірнього підприємства «Віаланд»(надалі за текстом: Відповідач - 2) про стягнення заборгованості на загальну суму 23800,00 грн. (двадцять три тисячі вісімсот гривень 00 коп.).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач - 1 в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором від 22.02.2012 року за № 22/02 (далі за текстом: Договір - 1) не повністю сплатив Позивачу вартість послуг по перевезенню вантажу, внаслідок чого у Відповідача - 1 перед Позивачем за Договором - 1 виникла заборгованість на загальну суму 23800,00 грн. (двадцять три тисячі вісімсот гривень 00 коп.), з якої основний борг у сумі 9800,00 грн. (дев'ять тисяч вісімсот гривень 00 коп.) та штраф у сумі 14000,00 грн. (чотирнадцять тисяч гривень 00 коп.), погашення якої Відповідачем - 1 Позивачу у сумі 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 коп.) гарантована Відповідачем -2 згідно договору поруки від 03.04.2012 року (надалі за текстом: Договір - 2), в зв'язку з чим Позивач -1 просить стягнути з Відповідача -1 заборгованість за Договором -1 у вигляді основного боргу у сумі 9300,00 грн. (дев'ять тисяч триста гривень 00 коп.) та штрафу у сумі 14000,00 грн. (чотирнадцять тисяч гривень 00 коп.), а також стягнути з Відповідача -2 заборгованість за Договором -1 відповідно до Договору -2 у сумі 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 коп.).
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2012 року порушено провадження у справі № 3/075-12 (суддя Лопатін А.В.) та призначено останню до розгляду на 31.07.2012 року.
Ухвалою від 31.07.2012 року розгляд справи відкладено на 29.08.2012 року. Ухвалою від 29.08.2012 року розгляд справи відкладено на 19.09.2012 року. Ухвалою від 19.09.2012 року призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.
Ухвалою від 08.10.2012 року справу №3/075-12 прийнято до розгляду у колегіальному складі суду: головуючий суддя -Лопатін А.В., судді -Заєць Д.Г., Лилак Т.Д. та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.10.2012 року.
22.10.2012 року у зв'язку з перебуванням судді Лопатіна А.В. на лікарняному, справу №3/075-12 відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Київської області від 22.10.2012 року за №222-АР передано для проведення повторного автоматизованого розподілу, за результатами якого головуючим колегії суддів у справі №3/075-12 визначено суддю господарського суду Київської області Скутельника П.Ф.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.10.2012 року справу №3/075-12 прийнято до розгляду у колегіальному складі суду: головуючий суддя - Скутельник П.Ф., судді: Заєць Д.Г., Лилак Т.Д., присвоєно справі номер 3/075-12/8 та призначено розгляд останньої на 12.11.2012 року.
12.11.2012 року в судове засідання з'явився Позивач, який надав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання Відповідач -2 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. Відповідач - 1 в судове засідання не з'явився направивши при цьому до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Суд дослідивши клопотання про відкладення розгляду справи прийшов до висновку, що останнє є безпідставним та необґрунтованим, внаслідок чого в його задоволенні слід відмовити в поновному обсязі. Одночасно при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що в матеріалах останньої наявні клопотання Відповідача - 1, які надійшли до суду через відділ діловодства та зареєстровані 30.07.2012 року за вхідним номером 12006, 27.08.2012 року за вхідним номером 13361, 17.09.2012 року за вхідним номером 14541, про направлення до органів прокуратури матеріалів справи для порушення кримінальної справи щодо службових осіб Позивача та Відповідача -2 через те, що з позиції Відповідача -1 він ніколи не укладав і не виконував Договір -2 та зі службовими особами Відповідача -2 ніколи не мав будь-яких фінансово-господарських взаємовідносин, а також просив суд зупинити провадження у справі в зв'язку з направленням її матеріалів до органів прокуратури. Дослідивши всі вказані клопотання Відповідача -1 в сукупності з матеріалами справи № 3/075-12/8 суд прийшов до висновку, що вони є безпідставними та необґрунтованими, спрямованими на затягування розгляду справи, в зв'язку з тим, що відповідно до матеріалів справи Відповідач -1 в судові засідання жодного разу не з'явився, представника не направив при наявності для цього можливість та маючи право і можливість звернутись самостійно до правоохоронних органів своїм правом на звернення до правоохоронних органів не скористався та доказів звернення до них суду не надав, а також не надав суду належних і допустимих письмових доказів, які б спростовували укладення Відповідачем -1 з Відповідачем -2 Договору -2, внаслідок чого ухвалою суду від 12.11.2012 року в задоволенні цих клопотань відмовлено.
Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідачі -1, - 2 належним чином повідомлені про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідачів -1, - 2, суд дійшов висновку, що Відповідачі -1, - 2 були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Оскільки Відповідачі -1, - 2 про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, доказів, на які вони посилалися би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надали, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -
відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Господарський кодекс України у ст. 307 передбачає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно із вимогами ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до вимог ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
22.02.2012 року між Позивачем і Відповідачем - 1, з дотриманням вимог ст.ст. 179, 307 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 509, 908, 909 Цивільного кодексу України, був укладений договір-заявка на транспортування вантажу автомобільним транспортом від 22.02.2012 року за № 22/02 (надалі по тексту: Договір - 1). За наслідками дослідження даного Договору суд приходить до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором перевезення.
Відповідно до преамбули та п.п. 1., 2, 3, 6, 7, 8, 9 Договору, Перевізник (Позивач) зобов'язується надати Замовнику (Відповідачу) послуги перевезення вантажу у вигляді сантехніки, які Відповідач оплачує Позивачу шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Позивача коштів у сумі 14000,00 грн. (чотирнадцять тисяч гривень 00 коп.).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.
Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Судом встановлено, що на виконання вимог Договору - 1 Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України надав Відповідачу послуги перевезення вантажу, який 29.02.2012 року доставлений та розвантажений за адресою призначення, що вказана у Договорі - 1.
Позивачем послуги перевезення вантажу наданні Відповідачу своєчасно та якісно з дотриманням всіх нормативів і стандартів, що підтверджується договором-заявкою на транспортування вантажу автомобільним транспортом від 22.02.2012 року за № 22/02, міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) б/н від 23.02.2012 року, рахунками-фактурами від 29.02.2012 року за №308 та від 29.02.2012 року за № 308-1, копії яких знаходяться у матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує.
Відповідач будь-яких претензій з приводу строків, обсягу, вартості та якості наданих Позивачем послуг перевезення на адресу останнього не направляв та зауважень з цього приводу в письмовій формі не виражав, що свідчить про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором - 1.
Згідно п. 12 Договору -1, у випадку прибуття автомобіля у митницю призначення або на місце завантаження після 12.00 (дня) нормативний простій автомобіля при навантаженні, розвантаженні, митному оформленні вантажу приймається сторонами у межах 48 годин на території України, 24 години на інотериторії. У випадку прибуття автомобіля у митницю призначення або на місце завантаження до 12.00 (дня) нормативний простій приймається сторонами у межах 2 робочих днів, включаючи день прибуття. Якщо автомобіль прийшов більш як за 36 (територія України) / 18 (інотериторія) годин до вихідних і святкових днів, вихідні і святкові дні вважаються простоєм. Понаднормативний простій оплачується Замовником у розмірі, еквівалентному 800 грн. по Україні і 800 грн. на інотериторії за кожну почату добу простою.
Договір - 1 у п. 13 передбачає, що у випадку простою автомобіля Перевізника на прикордонному переході більше 12 годин Замовник оплачує Перевізникові суму в розмірі 800 грн. за кожну почату добу простою.
Поясненнями Позивача, які він дав в судовому засіданні 12.11.2012 року, документами у вигляді договору-заявки на транспортування вантажу автомобільним транспортом від 22.02.2012 року за № 22/02, міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) б/н від 23.02.2012 року, рахунків-фактур від 29.02.2012 року за №308 та від 29.02.2012 року за № 308-1, гарантійного листа від 03.04.2012 року Відповідача -1 на ім'я Позивача щодо погашення заборгованості у строк до 09.04.2012 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи, підтверджується, що вантаж у митницю призначення доставлено 27.02.2012 року, митне оформлення якого здійснено лише 29.02.2012 року, після чого транспортний засіб Позивача 29.02.2012 року розвантажений на складі Відповідача - 1, внаслідок чого належний Позивачу транспортний засіб знаходився під розвантаженням і митним оформленням з 27.02.2012 року по 29.02.2012 року з перевищенням встановленого нормативного строку на 1-ну добу, в зв'язку з чим у Відповідача -1 перед Позивачем виникло зобов'язання відповідно до п. 12 Договору -1 по сплаті Позивачу 1-єї доби понаднормативного простою у сумі 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 коп.).
Поясненнями Позивача, які він дав в судовому засіданні 12.11.2012 року, документами у вигляді договору-заявки на транспортування вантажу автомобільним транспортом від 22.02.2012 року за № 22/02, міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) б/н від 23.02.2012 року, рахунків-фактур від 29.02.2012 року за №308 та від 29.02.2012 року за № 308-1, гарантійного листа від 03.04.2012 року Відповідача -1 на ім'я Позивача щодо погашення заборгованості у строк до 09.04.2012 року, банківської виписки від 29.02.2012 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи, підтверджується, що Відповідач - 1 в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та преамбули і п.п. 9, 12 Договору -1 частково оплатив вартість наданих Позивачем послуг перевезення вантажу шляхом перерахування Позивачу 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.), внаслідок чого у Відповідача - 1 перед Позивачем виникла заборгованість за Договором -1 у вигляді основного боргу в сумі 9800,00 грн. (дев'ять тисяч вісімсот гривень 00 коп.), з якої вартість послуг по перевезенню вантажу у сумі 9000,00 грн. (дев'ять тисяч гривень 00 коп.) та вартість понаднормативного простою у сумі 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 коп.).
За таких обставин справи судом береться до уваги те, що Позивачу від Відповідача - 1 станом на 12.11.2012 року будь-яких заяв або претензій щодо строків перевезення вантажу, їх вартості та якості не надходило. Доказів, заяв та пояснень щодо порушення Позивачем строків перевезення вантажу або щодо їх якості Відповідачем - 1 суду не надано та по суду не доводилось.
Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного виконання Позивачем умов Договору - 1 перевезення вантажу. Відповідачем - 1 факти своєчасного та належного здійснення Позивачем перевезення вантажу, передбаченого Договором - 1, не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Цивільний кодекс України у ч. 2 ст. 553 передбачає, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Для забезпечення виконання боргових зобов'язань за Договором - 1 між Позивачем і Відповідачем-2 03.04.2012 року укладено Договір поруки від 03.04.2012 року (надалі за текстом: Договір - 2), згідно з п.п. 1.1., 2.1. якого Відповідач-2 зобов'язався у випадку невиконання Відповідачем-1 своїх зобов'язань за Договором - 1 нести часткову відповідальність перед Позивачем у сумі 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 коп.).
На даний час Відповідачі свої зобов'язання за Договором - 1 не виконують.
Згідно із п.п. 4.1., 4.2. Договору -2, цей Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками сторін. Договір діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 Цивільного кодексу України.
Цивільний кодекс України у ст. 559 передбачає, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Позивач звернувся до Відповідача - 2 з письмовою вимогою від 10.04.2012 року за № 25 виконати зобов'язання, забезпечені порукою, в зв'язку з тим, що Відповідач - 1 не виконав зобов'язання за Договором -1. Зазначену вимогу Відповідач - 2 залишив без відповіді та задоволення.
Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 9800,00 грн. (дев'ять тисяч вісімсот гривень 00 коп.), з якої вартість послуг по перевезенню вантажу у сумі 9000,00 грн. (дев'ять тисяч гривень 00 коп.) та вартість понаднормативного простою у сумі 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 коп.), в якості основного боргу Відповідача -1 перед Позивачем за Договором - 1, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу.
Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору - 1.
Одночасно встановлено, що Відповідач - 1 не відмовлявся від виконання Договору - 1. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача - 1 перед Позивачем за Договором - 1 станом на 12.11.2012 року складає 9800,00 грн. (дев'ять тисяч вісімсот гривень 00 коп.), з якої вартість послуг по перевезенню вантажу у сумі 9000,00 грн. (дев'ять тисяч гривень 00 коп.) та вартість понаднормативного простою у сумі 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 коп.).
Доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачами -1, - 2 наданих Позивачем послуг перевезення вантажу за Договором - 1 суду не надано.
Станом на 12.11.2012 року основна заборгованість за Договором - 1 у сумі 9800,00 грн. (дев'ять тисяч вісімсот гривень 00 коп.), з якої вартість послуг по перевезенню вантажу у сумі 9000,00 грн. (дев'ять тисяч гривень 00 коп.) та вартість понаднормативного простою у сумі 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 коп.), Відповідачами -1, - 2 не погашена.
Суд вивчивши матеріали справи дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача - 1 основної заборгованості за Договором-заявкою на транспортування вантажу автомобільним транспортом від 22.02.2012 року за № 22/02 у сумі 9300,00 грн. (дев'ять тисяч триста гривень 00 коп.), з якої вартість послуг по перевезенню вантажу у сумі 8500,00 грн. (вісім тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) та вартість понаднормативного простою у сумі 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 коп.), а також стягнення з Відповідача - 2 на користь Позивача основної заборгованості за Договором-заявкою на транспортування вантажу автомобільним транспортом від 22.02.2012 року за № 22/02 у сумі 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 коп.), з якої вартість послуг по перевезенню вантажу у сумі 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 коп.), в зв'язку з чим дані вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім основної суми заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача -1 штраф у сумі 14000,00 грн. (чотирнадцять тисяч гривень 00 коп.).
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 20 Договору - 1, у випадку прострочення платежів сторони за даним Договором зобов'язанні сплатити неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штраф у розмірі суми вартості перевезення.
У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача - 1 по несплаті станом на 12.11.2012 року вартості наданих Позивачем послуг перевезення у сумі 9000,00 грн. (дев'ять тисяч гривень 00 коп.) та вартості понаднормативного простою у сумі 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач - 1 вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором - 1 зобов'язань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої Законом та Договором - 1 відповідальності.
За розрахунком Позивача, розмір штрафу становить 14000,00 грн. (чотирнадцять тисяч гривень 00 коп.).
Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору - 1.
Враховуючи несплату Відповідачем - 1 заборгованості за Договором - 1, керуючись ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 612 Цивільного кодексу України та п. 20 Договору, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача -1 штрафу у сумі 14000,00 грн. (чотирнадцять тисяч гривень 00 коп.), в зв'язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачами своїх зобов'язань за Договорами - 1, - 2, є письмовими доказами неналежного виконання Відповідачами зобов'язань, взятих ними, відповідно до Договорів -1, - 2.
У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та заперечувались Відповідачем - 1 по суду.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На момент судового засідання Відповідачами -1, - 2 не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем.
Господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.), відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВАСТ-ТРАНС»до фізичної особи-підприємця Лукашук Лілії Федорівни та до дочірнього підприємства «Віаланд»про стягнення заборгованості -задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Лукашук Лілії Федорівни, ідентифікаційний номер: 2991003201, місце проживання: 45100, Волинська обл., м. Рожище, вул. Лермонтова, 2-А, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВАСТ-ТРАНС»заборгованість за Договором-заявкою на транспортування вантажу автомобільним транспортом від 22.02.2012 року за № 22/02 у вигляді вартості послуг по перевезенню вантажу у сумі 8500,00 грн. (вісім тисяч п'ятсот гривень 00 коп.), вартості понаднормативного простою у сумі 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 коп.), штрафу у сумі 14000,00 грн. (чотирнадцять тисяч гривень 00 коп.) та судовий збір у сумі 1575,70 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят п'ять гривень 70 коп.).
3. Стягнути з дочірнього підприємства «Віаланд», ідентифікаційний код: 32416328, місцезнаходження: 08113, Київська обл., с. Петрушки, вул. Лісна, 1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВАСТ-ТРАНС», ідентифікаційний код: 30367782, місцезнаходження: 08113, Київська обл., с. Петрушки, вул. Лісна, 1, заборгованість за Договором-заявкою на транспортування вантажу автомобільним транспортом від 22.02.2012 року за № 22/02 відповідно до Договору поруки від 03.04.2012 року у вигляді вартості послуг по перевезенню вантажу у сумі 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 коп.) та судовий збір у сумі 33,80 грн. (тридцять три гривні 80 коп.).
4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Головуючий суддя П.Ф. Скутельник
Суддя Д.Г. Заєць
Суддя Т.Д. Лилак
Рішення підписано 12.11.2012 року.