ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-39/12569-2012 12.11.12
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі - Страхування"
до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"
про здійснення страхового відшкодування в сумі 16 838,93 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача: Лавренко Н.О. за довіреністю № 02/02-12_Л від 02.02.2012 р.
Від відповідача: не з'явились
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі - Страхування" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (відповідач) про здійснення страхового відшкодування в сумі 16 838,93 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Публічним Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі - Страхування" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту АС № 005750 від 28.01 р. внаслідок настання страхового випадку -дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування внаслідок пошкодження автомобіля "Peugeot 107", реєстраційний номер АА 5675 МА, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність водія автомобіля "Hania", реєстраційний номер АА 6242 ІО, якого визнано винним у скоєні ДТП, застрахована Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/0714383), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2012 року порушено провадження у справі № 5011-39/12569-2012, розгляд справи призначено на 15.10.12 року о 11:20 год.
25.09.2012 р. через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист №23741/7-3-11 від 21.09.12 р. у відповідь на запит суду, до якого додано витяг з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ.
Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 р. у зв'язку з перебуванням судді Гумеги О.В. у відпустці, справу № 5011-39/12569-2012 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.12 р. справу № 5011-39/12569-2012 було прийнято до свого провадження суддею Блажівською О.Є. та призначено розгляд справи на 12.11.12 р. о 11:20 год.
Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 17.10.2012 р. справу № 5011-39/12569-2012 передано для розгляду судді Гумезі О.В, у зв'язку з її виходом з відпустки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.12 р. справу № 5011-39/12569-2012 було прийнято до свого провадження суддею Гумегою О.В. та призначено розгляд справи на 12.11.12 р. о 11:20 год.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 12.11.2012 р. з'явився, згідно супровідного листа № 15/04/8.01/660-12 від 17.10.2012 р. подав документи для долучення до матеріалів справи. Наведений супровідний лист разом з доданими до нього документами було передано до відділу діловодства суду для подальшої її реєстрації відповідно до п.п. 2.4. п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 12.11.2012 р., не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.09.2012 р. не виконав, про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, письмових пояснень стосовно поважності причин відсутності в судовому засіданні 12.11.2012 р. суду не подав та не надіслав.
Згідно роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п.п. 3.9 п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р., розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Як зазначено в абз. 1 п.п. 3.9.1 п. 3 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 р., якою розгляд справи призначений на 12.11.12 р. о 11:20 год., була надіслана відповідачу за повідомленою позивачем у позовній заяві адресою (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75), яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія (АА № 326354) відповідає адресі місцезнаходження відповідача. При цьому отримання відповідачем зазначеної ухвали суду та за вказаною адресою підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Крім того, відповідно до абз. 1 п.п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 12.11.2012 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 12.11.2012 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 12.11.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
28.01.2012 р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі - Страхування" (страховик, позивач) та Гнатенко Світланою Миколаївною (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту АС № 005750 (надалі - договір страхування).
Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль "Peugeot 107", реєстраційний номер АА 5675 МА, строк дії договору страхування встановлений з 28.01.2012 р. по 27.01.2013 р.
16.02.2012 р. в м. Києві на вул. Гетьмана, 30 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі -ДТП) за участю автомобіля "Peugeot 107", реєстраційний номер АА 5675 МА, яким керував власник Гнатенко Світлана Миколаївна, та автомобіля "Hania", реєстраційний номер АА 6242 ІО, власником якого є ТОВ "Ливарні технології", та яким керував Росол Олександр Васильович. Наведене підтверджується довідкою Відділу ДАІ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві № 8963636 про дорожньо-транспортну пригоду.
ДТП сталася в результаті порушення Росолом Олександром Васильовичем п.п. 10.1, 10.4, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.03.2012 р. у справі № 3-2135/12, відповідно до якої Росола Олександра Васильовича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу -автомобіля "Peugeot 107", реєстраційний номер АА 5675 МА, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № 64 від 29.02.2012 р., виконаного оцінювачем Врублевським Володимиром Олександровичем (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Фонду державного майна України МФ № 3720 від 09.07.2005 р.), становить 13113,84 грн. (надалі -звіт № 64 від 29.02.2012 р.).
За страховим випадком (ДТП), згідно складеного позивачем страхового акту № АС-004321 від 26.03.2012 р. по договору страхування, визначено суму страхового відшкодування в розмірі 16838,93 грн., виплата якого підтверджується позивачем платіжним дорученням № 5567 від 28.03.2012 р.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 16.02.2012 р.) передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідачем на вимогу ухвал суду від 14.09.2012 р. та 15.10.2012 р. не представлено договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/0714383 (надалі -поліс № АВ/0714383), проте факт укладення зазначеного полісу підтверджується матеріалами справи, а саме: в матеріалах справи наявна копія полісу № АВ/0714383, додана позивачем до позовної заяви (а.с. 74, т. 1), інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ стосовно полісу № АВ/0714383, яка надана МТСБУ у відповідь на запит суду (а.с. 89, 90 т. 1).
Зокрема, відповідно до даних централізованої бази МТСБУ вбачається, що транспортний засіб - автомобіль "Hania", реєстраційний номер АА 6242 ІО, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (відповідачем), про що і укладено поліс № АВ/0714383, який є договором І типу, страхувальником за даним полісом визначено ТОВ "Ливарні технології", ліміт відповідальності по майну визначений в сумі 50 000,00 грн., франшиза -0 , строк дії полісу з 09.12.2011 р. по 08.12.2012 р., а отже станом на час скоєння ДТП 16.02.2012 р. наведений поліс був діючим.
Отже, поліс № АВ/0714383 є договором І типу, при цьому відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" визначено, що до І типу договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відносяться договори, укладені на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.03.2012 р. у справі № 3-2135/12 встановлено, що Росол Олександр Васильович працює водієм в ТОВ "Ливарні технології".
Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про те, що Росол Олександр Васильович на законних підставах експлуатував застрахований у відповідача автомобіль "Hania", реєстраційний номер АА 6242 ІО під час спірної ДТП.
В свою чергу, зазначене призводить до висновку про те, що відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № АВ/0714383, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування (в порядку ст. 25 Закону України "Про страхування"), перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.
Згідно ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно звіту № 64 від 29.02.2012 р., виконаного оцінювачем Врублевським Володимиром Олександровичем (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Фонду державного майна України МФ № 3720 від 09.07.2005 р.), вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Peugeot 107, реєстраційний номер АА 5675 МА, внаслідок ДТП з урахуванням фізичного зносу, складає 13113,84 грн. Отже, оцінена шкода в спірному випадку дорівнює 13113,84 грн.
По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування (16838,93 грн. згідно платіжного доручення № 5567 від 28.03.2012 р.) перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу Peugeot 107, реєстраційний номер АА 5675 МА, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом № 64 від 29.02.2012 р.
При цьому до стягнення з відповідача заявляється сума збитку саме в розмірі 16838,93 грн., яка підтверджена, на думку позивача, звітом № 64 від 29.02.2012 р. на суму 13113,84 грн. (а.с. 43-64 т. 1) та рахунком ТОВ "ВіДі Авеню" № ВТпС-0000621 від 28.02.2012 р. на суму 17876,82 грн. (а.с. 65-66 т. 1)
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спор
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням наведених приписів, суд приймає у якості належного і допустимого доказу на підтвердження оціненої шкоди в спірному випадку в сумі 13113,84 грн. виключно звіт № 64 від 29.02.2012 р., оскільки останній виконаний суб'єктом оціночної діяльності - оцінювачем Врублевським Володимиром Олександровичем (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Фонду державного майна України МФ № 3720 від 09.07.2005 р.). Напроти, рахунок ТОВ "ВіДі Авеню" № ВТпС-0000621 від 28.02.2012 р. на суму 17876,82 грн., який фактично виставлений платнику для здійснення оплати за виконані роботи та встановлені запчастини, не приймається судом у якості належного і допустимого доказу оціненої шкоди, оскільки докази його складання суб'єктом оціночної діяльності позивачем суду не надані, в матеріалах справи відсутні.
Положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) і доказів наявності таких суду не представлено.
За встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яка на законних підставах експлуатувала транспортний засіб, яким спричинено ДТП, та яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 13113,84 грн., яка відповідає вартості матеріального збитку, підтвердженого звітом № 64 від 29.02.2012 р., враховуючи, що франшиза за полісом № АВ/0714383 дорівнює 0.
Згідно порядку виплати страхового відшкодування відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній з 19.09.2011 р. та яка застосовується до спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 16.02.2012 р.), відповідно до ст. 35 (п. 35.1) Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
У відповідності до вимог ст. 36 (п. 36.2) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Таким чином, підставою вважати порушеними права позивача з боку відповідача є саме неотримання коштів від відповідача протягом зазначених строків від дня отримання останнім регресної вимоги, неприйняття рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування в порядку регресу № 15/04/8.04/119-12 від 17.04.2012 р., направлення якої позивачем підтверджується фіскальним чеком № 0615 від 17.04.2012 р., а отримання якої відповідачем -рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.
Станом на час розгляду справи по суті докази на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в порядку регресу в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не подані та до матеріалів справи не залучені.
За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 16838,93 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню частково в сумі оціненої шкоди в розмірі 13113,84 грн., в іншій частині позовні вимоги в сумі 3725,09 задоволенню не підлягають.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.
Судові витрати позивача на оплату судового збору відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (01032, м. Київ, вул. Жилянська 75; ідентифікаційний код 00034186) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі - Страхування" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 56, ідентифікаційний код 35429675) 13113,84 грн. (тринадцять тисяч сто тринадцять гривень 84 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1253,45 грн. (одну тисячу двісті п'ятдесят три гривні 45 коп.) судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.11.2012 р.
Суддя Гумега О. В.