ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-41/13333-2012 05.11.12
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Херсонський машинобудівний завод»
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ХК Інноваційні технології»
Простягнення 92 226,12 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Лашевич В.С. -дов. № 19/09/12-1 від 19.09.2012 р.;
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Херсонський машинобудівний завод» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХК Інноваційні технології»про стягнення 92 226,12 грн.
Ухвалою від 27.09.2012 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 05.11.2012 року.
Представник позивача в судовому засіданні 05.11.2012 року надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.
05.11.2012 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 05.11.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
29.06.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХК Інноваційні технології»(замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Херсонський машинобудівний завод»(виконавець) був укладений договір про надання послуг з виготовлення продукції з давальницької сировини № 29/06/10-493, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги по виготовленню продукції з давальницької сировини згідно технічної документації замовника, а саме: зернозбиральний самохідний комбайн КЗС-15 «Сварог», в кількості та строки визначені в замовленнях на виготовлення продукції, а замовник зобов'язується своєчасно, в терміни передбачені даним договором поставити виконавцю сировину та інші необхідні матеріали і оплачувати надані послуги за цінами погодженими сторонами в протоколах погодження договірної ціни, що оформляється окремо до кожного акту виконаних робіт.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 1.2. договору встановлено, що найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід'ємними частинами цього договору.
Умовами пункту 3.2 договору встановлено, що поставка сировини та матеріалів здійснюється згідно видаткової накладної на товарно-матеріальні цінності.
Відповідно до п. 4.5 договору, прийом-передача виготовленої виконавцем продукції здійснюється на складі останнього на підставі двостороннього акту прийому-передачі. Строки виготовлення та передача готової продукції зазначаються замовником.
В пункті 5.1 договору сторони погодили, що оплата за надані послуги здійснюється на підставі виставленого рахунку, шляхом зарахування на розрахунковий рахунок виконавця 100 % вартості послуг, протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі продукції та надання рахунку на оплату.
На виконання умов договору сторонами був підписаний протокол № 1 погодження договірної відпускної ціни по договору № 29/06/10-493 від 29.06.2010 р. відповідно до якого виконавець зобов'язався надати послугу по виготовленню зернозбирального самохідного комбайну КЗС-15 «Сварог»кількістю 1 штука та вартістю послуг 74 100,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору № 29/06/10-493 від 29.06.2010 р. виконавцем була надана замовнику послуга по виготовленню комбайну КЗС-15 «Сварог»вартістю 74 100,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 356 від 16.07.2010 р. В свою чергу, відповідач за надані послуги безпідставно відмовляється розраховуватися, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 74 100,00 грн.
03.08.2012 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію, яка отримана останнім 21.08.2012 р. з вимогою погасити існуючу заборгованість, проте відповідач від сплати вартості виконаних робіт/наданих послуг відмовився.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення 74 100,00 грн. вартості наданих послуг, 5 854,92 грн. пені, 4 713,00 грн. 3 % річних та 7 558,20 грн. інфляційних нарахувань.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до п. 4.5 договору, прийом-передача виготовленої виконавцем продукції здійснюється на складі останнього на підставі двостороннього акту прийому-передачі. Строки виготовлення та передача готової продукції зазначаються замовником.
В пункті 5.1 договору сторони погодили, що оплата за надані послуги здійснюється на підставі виставленого рахунку, шляхом зарахування на розрахунковий рахунок виконавця 100 % вартості послуг, протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі продукції та надання рахунку на оплату.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами акт прийому-передачі готової продукції № 356-А був підписаний 16.07.2010 р. та 16.07.2012 р. виконавцем було виставлено рахунок-фактуру № 2312 на оплату наданих послуг у розмірі 74 100,00 грн.
Оскільки, обов'язок з оплати робіт у відповідача виникає протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі продукції та надання рахунку на оплату, то прострочення виконання своїх зобов'язань у відповідача розпочалося з 30.07.2012 р.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг по виготовленню комбайну КЗС-15 «Сварог», господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 74 100,00 грн.
Позивач за прострочення строків сплати коштів за надані послуги, керуючись пунктом 7.3. договору про надання послуг з давальницької сировини № 29/06/10-493 від 29.06.2010 р. нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5 854,92 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 7.2 договору встановлено, що в разі порушення строків та порядку оплати замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, від вартості послуг за виготовлення певної партії товару.
Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю у розмірі 5 854,92 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Херсонський машинобудівний завод» просить суд також стягнути з відповідача 7 558,20 грн. інфляційної складової боргу та 4 713,00 грн. три відсотки річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю у розмірі 4 713,00 грн. та 7 558,20 грн. відповідно.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХК Інноваційні технології»(місцезнаходження: 02125, м. Київ, Дніпровський р-н, вул. Воскресенська, 7, код ЄДРПОУ 36515340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Херсонський машинобудівний завод»(місцезнаходження: 73026, м. Херсон, Суворовський р-н, вул. Тираспільська, 1, код ЄДРПОУ 35788406) 74 100 (сімдесят чотири тисячі сто) грн. 00 коп. основного боргу, 5 854 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 92 коп. пені, 4 713 (чотири тисячі сімсот тринадцять) грн. 00 коп. три відсотки річних, 7 558 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 20 коп. інфляційних нарахувань та 1 844 (одна тисяча вісімсот сорок чотири) грн. 52 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
12.11.2012 р.
Суддя Спичак О.М.