01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"08" листопада 2012 р. Справа № 25/105-12
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Колективного підприємства "Білоцерківбуд",
09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Молодіжна, 25
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,
АДРЕСА_1
про стягнення 557 617,60 грн.
за участю представників:
позивача -Козачков В.Л. (довіреність від 15.05.2012);
відповідача -ОСОБА_3 (довіреність від 11.09.2012 №3076);
ОСОБА_4 (довіреність від 11.09.2012 №3076);
ОСОБА_5 (довіреність від 07.11.2012 №3643).
Обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Колективного підприємства "Білоцерківбуд" (далі -позивач) до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення 557 617,60 грн., з яких: 472 425,65 грн. -основний борг, 4 724,26 грн. -пеня, 28 500,86 грн. -3 % річних та 51 966,83 грн. -інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за контрактом на будівництво різального цеху від 28.05.2008 №5\08.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2012 прийнято справу до провадження та призначено до розгляду на 13.09.2012.
11.09.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №14334 від 11.09.2012) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позов заперечується повністю з підстав, викладених у відзиві.
У судовому засіданні 13.09.2012 оголошувалась перерва на 27.09.2012 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
26.09.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №169 від 26.09.2012) від відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи у зв'язку з терміновим відрядження представника.
У судове засідання 27.09.2012 представники сторін не з'явились, розгляд справи відкладено на 23.10.2012.
У судовому засіданні 23.10.2012 оголошувалась перерва на 25.10.2012 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 25.10.2012 оголошувалась перерва на 30.10.2012 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.10.2012 на підставі частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.
У судовому засіданні 30.10.2012 оголошувалась перерва на 01.11.2012 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
01.11.2012 через канцелярію господарського суду Київської області
(вх. № 17490 від 01.11.2012) позивачем подано заяву від 31.10.2012 №386 про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої заявлено до стягнення 1 434 877,84 грн., з яких: 1 214153,71 грн. -основний борг, 6 054,14 грн. -пеня, 84 125,80 грн. -3 % річних та 130 541,11 грн. -інфляційні втрати.
На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято судом.
За таких обставин, у даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 1 434 877,84 грн., з яких: 1 214 153,71 грн. -основний борг, 6 054,14 грн. -пеня, 84 125,80 грн. -3 % річних та 130 541,11 грн. -інфляційні втрати.
01.11.2012 через канцелярію господарського суду Київської області
(вх. № 17504 від 01.11.2012) відповідачем подано клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи. У задоволенні клопотання судом відмовлено, з огляду на його необґрунтованість.
У судовому засіданні 01.11.2012 оголошувалась перерва на 06.11.2012 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
05.11.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №17725 від 05.11.2012) від відповідача надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якому заява заперечується повністю з підстав, викладених у відзиві.
У судовому засіданні 06.11.2012 оголошувалась перерва на 08.11.2012 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
08.11.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №17960 від 08.11.2012) від позивача надійшло клопотання про витребування доказів. У задоволенні клопотання судом відмовлено, з огляду на його необґрунтованість.
У судовому засіданні 08.11.2012 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з урахування збільшення позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові, представники відповідача повністю заперечили проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.11.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між Колективним підприємством "Білоцерківбуд" (далі - підрядник) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (далі - замовник) укладено контракт на будівництво різального цеху від 28.005.2008 №5/08 (далі -Контракт), за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе виконання робіт власними силами і засобами згідно з кресленнями, переданими замовником (пункт 1.1. Договору).
Орієнтовна вартість робіт, що доручається підряднику, за контрактом складає 2 000 000,00 грн. Остаточна вартість і строки виконання по кожному конструктиву і виду робіт визначається згідно договірної ціни до Контракту (пункт 2.1. Контракту).
Відповідно до пункту 2.2. Контракту договірна ціна являється динамічною і може уточнятися при умові: зміни обсягів і складу робіт; у зв'язку із змінами в проектній документації; виникнення надзвичайних обставин, які не могли бути передбачені сторонами при укладенні Контракту; у зв'язку з впливом ринку.
Контракт є договором будівельного підряду з огляду на наступне.
Згідно з частинами 1, 2 статті 317 Господарського кодексу України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.
Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
Частиною 1 статті 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Відповідно до частини 1 статті 321 Господарського кодексу України у договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення. Згідно з частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Згідно частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Згідно пункту 4.1., 4.2. Контракту до початку виконання робіт замовник перераховує на рахунок підрядника аванс у розмірі вартості матеріалів згідно поданих підрядником рахунків за 3 дні до оплати, погоджуючи із замовником. Остаточна оплата виконаних робіт здійснюється після підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання підрядних робіт Ф№3, з урахуванням авансу, в 15-ти денний термін з дня підписання.
Контракт вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (розділ 15. Контракту).
У пункті 1.2. Контракту сторони визначили, що здача-приймання виконаних робіт за Контрактом фіксується сторонами в Актах Ф№2 та Ф№3.
Відповідно до пункту 10.2. Контракту здача-приймання робіт здійснюється у відповідності до діючого порядку і оформляється актом, підписання якого визначає момент передачі робочої та виконавчої технічної документації замовнику. В акті вказуються всі претензії до виконаних робіт.
Акти виконаних робіт складаються підрядником на підставі виконаних робіт за кожен звітний місяць. Акти виконаних робіт за Контрактом є письмовими документами, які визначають період виконання робіт підрядником, види робіт, які здійснив підрядник за цей період та вартість цих робіт з зазначенням сум податку на додану вартість, в порядку та в розмірах, визначених чинним законодавством України та загальну суму, яка підлягає сплаті замовником.
Згідно частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
До матеріалів справи залучено оригінали Актів приймання-передачі виконаних підрядних робіт (ф.КБ-2в)за червень 2008 року на суму 2 499,60 грн., за липень 2008 року №1 на суму 10 243,18 грн. та липень 2008 року №2 на суму 12 000,00 грн., за серпень 2008 року №1 на суму 64 182,00 грн. та за серпень 2008 року №2 на суму 59 605,20 грн., за вересень 2008 року на суму 369 843,60 грн., за жовтень 2008 року №1 на суму 465 633,60 грн. та за жовтень 2008 року №2 на суму 31 746,00 грн., за листопад 2008 року №1 на суму 282 519,60 грн., за січень 2009 року №1 на суму 21 596,80 грн., за квітень 2009 року №1 на суму 97 915,20 грн., за травень 2009 року №1 на суму 39 876,00 грн. та за травень 2009 року №2 на суму 43 874,40 грн., за травень 2009 року на суму 52 407,60 грн., за червень 2009 року на суму 89 250,40 грн., за червень 2009 року №2 на суму 50 000,00 грн., за липень 2009 року на суму 11 164,80 грн., за липень 2009 року на суму 21 790,80 грн., за серпень 2009 року на суму 107 928,00 грн., за серпень 2009 року на суму 22 438,80 грн., за серпень 2009 року на суму 118 671,60 грн., за вересень 2009 року на суму 17 573,00 грн., за вересень 2009 року на суму 57 489,60 грн., за вересень 2009 року на суму 56 146,80 грн., за вересень 2009 року на суму 37 866,00 грн., за вересень 2009 року на суму 126 465,60 грн., за січень 2010 року на суму 25 201,20 грн., за лютий 2010 року на суму 4 070,40 грн., за лютий 2010 року на суму 5 759,11 грн., за квітень 2010 року на суму 94 742,40 грн., за квітень 2010 року на суму 8 190,00 грн., за червень 2010 року на суму 13 308,00 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками підрядника і замовника та скріплені відбитками їх печаток.
Також, сторонами по справі підписано довідки (ф.КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт (т. 2, а.с. №29-140), оригінали яких залучено до матеріалів справи.
При прийнятті рішення судом враховано, що факт підписання вищевказаних актів приймання-передачі виконаних робіт (ф.КБ-2в) та довідки (ф.КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт уповноваженим представником відповідача, відповідачем не заперечується, також не заперечується, що керівнику відповідача був відомий їх зміст та факт підписання, про що неодноразово зазначалось представниками відповідача в судових засіданнях та в їх письмових поясненнях, що залучені до матеріалів справи, які відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України взяті судом до уваги в якості доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони за Договором підписали акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт без зауважень.
В усних запереченнях представників у судових засіданнях та у відзиві на позовну заяву, відповідачем зазначалось, що вищевказані акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3) підписані особою, яку відповідач уповноважив на підписання вказаних документів, але згодом втратив до неї довіру і тепер наполягає на перегляді внесених до актів і довідок відомостей.
Судом враховано, що до матеріалів справи не надано довіреностей відповідача на підписання представником вказаних документів, те що на всіх документах містяться відтиски печатки відповідача, і те, що відповідач визнає, що на момент підписання документів, керівнику відповідача, який має право діяти від імені відповідача без довіреності, був відомий їх зміст і факт підписання.
На підставі наявних в матеріалах справи платіжних доручень та квитанцій до прибуткового касового ордера вбачається, що відповідачем частково сплачено за виконані підрядником роботи на загальну суму 1 174 140,53 грн.
Згідно частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Факт виконання позивачем підрядних робіт відповідачем не заперечується.
Зважаючи на твердження відповідача, на підставі частини 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України судом залучено до матеріалів справи оригінали спірних актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3), з яких вбачається, що підписи уповноваженої особи відповідача скріплені відбитком печатки відповідача.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В подальшому відповідачем подано акт контрольного обміру без дати та без номеру, про перевірку відповідності обсягів виконаний підрядних робіт кошторисної документації та поданих до сплати обсягів робіт шляхом безпосередніх обмірів в натурі та документальної перевірки, відповідно до яких, експертом виявлено завищення виконаних будівельних робіт на загальну суму 478 318,31 грн.
Даний акт контрольного обміру судом у якості доказу не приймається, з огляду на наступне.
Відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.11.2003 № 2171 «Про затвердження Положення про порядок проведення контрольних обмірів на об'єктах будівництва, капітального ремонту (ремонту), реставрації»результати контрольного обміру відображаються в акті контрольного обміру. Акт підписують інвестор, замовник, генпідрядчик, генпроектувальник. У випадку неявки когось із учасників контрольного обміру для участі у складанні та підписанні акта контрольного обміру експертом робиться про це відмітка в акті. Цей акт підписується експертом і присутніми учасниками контрольного обміру. Примірники підписаного представниками акта контрольного обміру експерт негайно вручає учасникам контрольного обміру (в тому числі і в разі не підписання їх представниками цього акта).
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що поданий відповідачем акт контрольного обміру без дати та без номеру не містить підпису підрядника та не містить відмітки стосовно неявки підрядника для участі у складанні та підписанні акта контрольного обміру.
Враховуючи невизначеність походження документів та порушення порядку складання вказаного акту, відсутність попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку по перевірці відповідності обсягів виконаний підрядних робіт кошторисної документації та поданих до сплати обсягів робіт шляхом безпосередній обмірів в натурі та документальної перевірки - наданий відповідачем акт контрольного обміру (т. 2, а.с. №168-169) експерта ОСОБА_5 не може бути допустимим доказом по справі у розумінні статей 32, 34, 41, 42 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на завищення підрядником вартості виконаних за Контрактом робіт та на невідповідність цієї вартості твердій договірній ціні, що була встановлена сторонами у Контракті. У зв'язку з чим, відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням про призначення у справі будівельно-технічної експертизи.
Суд, дослідивши матеріали справи та вказане клопотання, залишив клопотання відповідача про призначення експертизи без задоволення з наступних підстав.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору та потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судові експертизи» від 25.02.1996 судова експертиза -це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Як вже було встановлено судом, відповідач, підписавши акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт, а також довідки про вартість виконаних робіт, визнав та погодився з тим, що вартість виконаних робіт відповідає умовам Контракту. При складанні згаданих актів та довідок з боку відповідача не було зауважень та заперечень щодо якості, вартості, обсягу виконаних робіт тощо.
Відповідно до пункту 10.2. Контракту здача-приймання робіт здійснюється у відповідності до діючого порядку і оформляється актом, підписання якого визначає момент передачі робочої та виконавчої технічної документації замовнику. В акті вказуються всі претензії до виконаних робіт.
Відповідно до частини 1, 2 статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліків у виконані роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Відповідно до пункту 99 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві»розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.
У даному випадку, питання, які необхідно з'ясувати для всебічної перевірки обставин справи, не потребують застосування спеціальних знань експерта, оскільки полягають у наданні правової оцінки доказам, наслідки підписання яких визначені як законом, так і Контрактом.
Наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами -договором, актами, довідками, рахунками тощо. У даному випадку, наявні у справі документи в їх сукупності, а саме: акти здачі-приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, інші матеріали справи містять вичерпні відомості про господарські операції між сторонами та підтверджують факт їх здійснення.
Отже, заперечення відповідача щодо невідповідності відображеної в актах вартості виконаних робіт дійсній вартості виконаних робіт не містить належного документального аргументування та спростовуються матеріалами справи, у тому числі, умовами Контракту між сторонами, а саме: пунктом 2.2., де зазначено, що ціна договору являється динамічною і може уточнятися при умові: зміни обсягів і складу робіт; у зв'язку із змінами із проектної документації; виникнення надзвичайних обставин, які не могли бути передбачені сторонами при укладені Контракту. Наведене свідчить про те, що загальна вартість виконаних робіт за Контрактом не повинна дорівнювати договірній ціні, що визначена сторонами у вказаному Контракті, тобто 2 000 000,00 грн.
Отже, оскільки факт виконання підрядником робіт та їх прийняття замовником (відповідачем) за спірним Контрактом, тобто факт їх остаточної здачі, підтверджено матеріалами справи, та у відповідності з умовами Контракту, а також вимог чинного законодавства, зокрема, частиною 2 статті 854 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу обумовлену ціну.
Разом з тим, відповідачем зазначено, у виступах його представників у судових засіданнях та у наданих в матеріали справи письмових поясненнях про проведення сторонами взаєморозрахунку при будівництві за рахунок поставок відповідачем позивачу металу (арматури) на загальну суму 762 557,00 грн. На підтвердження вказаного, відповідачем надано: копії довіреності від 30.01.2009 ЯПИ №825265; рахунків фактур від 26.08.2008 на суму 187 500,00 грн., від 29.09.2008 на суму 220 660,00 грн., від 24.10.2008 на суму 179 204,16 грн., від 25.12.2008 на суму 175 583,00 грн.
Подані відповідачем докази оцінюються судом критично, як такі, що не підтверджують факт отримання товарно-матеріальних цінностей, оскільки довіреність є лише підтвердженням повноважень фізичної особи на отримання товарно-матеріальних цінностей за накладною, яка в матеріалах справи відсутня, а рахунки-фактури є одностороннім документом відповідача, не містять відомостей про особу, яка отримала товарно-матеріальні цінності та не являються документами, які б свідчили про передачу товарно-матеріальних цінностей позивачу.
Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача та подані докази, які на думку відповідача свідчать про передачу позивачеві металу (арматури) на загальну суму 762 557,00 грн., не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Отже, матеріалами справи не підтверджується факт здійснення такої господарської операції як поставка товару (металу) відповідачем позивачу.
Крім того, судом враховано, що доведення самого факту поставки товару не достатньо для вирахування ціни товару із суми заборгованості відповідача перед позивачем за Контрактом.
Відповідачем не доведено суду, що вказаний товар поставлено в межах правовідносин сторін, що виникли за Контрактом, посилань на який не містять ні довіреність від 30.01.2009 ЯПИ №825265, ні рахунки фактури від 26.08.2008 на суму 187 500,00 грн., від 29.09.2008 на суму 220 660,00 грн., від 24.10.2008 на суму 179 204,16 грн., від 25.12.2008 на суму 175 583,00 грн.
Також судом враховано, що відповідно до частини 1 статті 879 Цивільного кодексу України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором на замовника може бути покладений обов'язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг.
Пунктом 7.1. Контракту встановлено, що для виконання робіт згідно пункту 1.1. Контракту підрядник бере на себе матеріально-технічне забезпечення виконаних робіт згідно Контракту.
Разом з тим, у пункті 7.2. Контракту передбачено, якщо матеріально-технічні ресурси постачає замовник, то вони передаються підряднику по накладним без права власності (безоплатно) згідно графіка поставок узгодженого сторонами.
Як зазначається в листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 11.07.2010 №2/12-21/10359 «Щодо правильності врахування в актах приймання виконаних будівельних робіт вартості матеріалів поставки замовника та вартості будівельних матеріалів, отриманих від розбирання будівель та використаних при будівництві нової споруди»вартість матеріалів поставки замовника, безоплатно переданих підряднику за Актом передачі та вкладених у будівництво, включається в обсяг виконаних робіт за фактичною вартістю їх придбання з урахуванням сплаченого податку на додану вартість. За підсумками Акта приймання виконаних будівельних робіт вартість таких матеріалів наводиться довідково. При проведенні взаєморозрахунків за виконаний обсяг робіт вартість матеріалів поставки замовника з урахуванням сплаченого податку на додану вартість вираховується з підсумку, наведеного у типовій формі № КБ-3" Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат", і не підлягає оплаті.
З огляду на вищевказане, ні законом, ні Контрактом між сторонами не передбачено виконання робіт з матеріалів замовника, крім того, суду не надано належних та допустимих доказів фактичного здійснення такого використання ні з урахуванням порядку, передбаченого нормативно-правовим актом, ні з урахуванням порядку, погодженого сторонами у Контракті.
Крім того, з огляду на матеріали справи та твердження відповідача, що викладені в письмових поясненнях (вх. №18028 від 08.11.2012) щодо того, що загалом відповідачем поставлено позивачу метал (арматуру) на загальну суму 762 557,00 грн., з яких частина використовувалась для власних потреб позивача, а інше -для потреб будівництва об'єкту за Контрактом, оцінюється судом наступним чином: за матеріалами справи не можливо дійти однозначного висновку, скільки металу позивача могло бути використано саме для будівництва об'єкту за Контрактом. А також, вказані правовідносини, за умови їх доведеності, за своєю правовою природою є самостійними, не пов'язаними з правовідносинами за Контрактом, мають ознаки договору поставки і не встановлюють, не змінюють і не припиняють зобов'язань сторін у правовідносинах за Контрактом. При чому, відповідач не позбавлений права на звернення до суду з позовом про стягнення оплати за поставлений ним товар.
Також, судом не береться до уваги залучений до матеріалів справи оригінал акту звірки взаєморозрахунків станом на 20.10.2010, як доказ, наявності заборгованості за Контрактом у розмірі 455 132,95 грн., оскільки акт звірки за своїм призначенням носить інформаційний характер, він не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно статті 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Платіжними дорученнями та квитанціями до прибуткового касового ордера, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 3, а.с. №70-85), підтверджується факт часткової оплати відповідачем на суму 1 174 140,53 грн. підрядних робіт, що прийняті за спірними актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3).
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи письмові докази свідчать про прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт за Контрактом за актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) та погодження їх вартості за довідками про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3), які є належними і допустимими доказами прийняття робіт і погодження їх ціни відповідачем і саме з підписанням яких Контракт пов'язує оплату виконаних робіт в повному обсязі, без зазначення жодних претензій по строкам виконання робіт, їх якості та без корегування ціни.
За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 1 214 153,71 грн. -різниця між загальною вартістю виконаних будівельних робіт та сплаченими відповідачем позивачу коштами.
З наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав, повністю не виконане.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Оскільки відповідач в добровільному порядку з позивачем не розрахувався, позивач правомірно звернувся з відповідною позовною заявою до суду.
За таких обставин, відповідач під час вирішення спору не надав належних і допустимих доказів обґрунтованості та правомірності своїх заперечень проти позову. Наведені ним у відзивах доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами.
Тому, дослідивши матеріали справи та заслухавши повноважних представників сторін в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що факт заборгованості відповідача перед позивачем, з урахуванням збільшення позовних вимог, у сумі 1 214 153,71 грн. за виконані роботи, повністю підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 1 214 153,71 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, за порушення відповідачем зобов'язання позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати, 3% річних та пеню.
Пунктом 4.2. Контракту встановлено, що остаточна оплата виконаних робіт здійснюється після підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання підрядних робіт Ф№3, з урахуванням авансу, в 15-ти денний термін з дня підписання.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з урахування збільшення позовних вимог, заявляє до стягнення інфляційні втрати в розмірі 130 541,11 грн. та 3% річних в розмірі 84 125,88 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи, судом здійснено власний перерахунок заявлених позивачем 3% річних та інфляційних втрат.
За результатами перерахунку інфляційних втрат за період з 10.07.2010 по 30.09.2012, судом встановилено, що розрахунок позивача є невірним, а тому позовна вимога про стягнення 130 541,11 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 122 629,52 грн.
Перевіривши заявлений позивачем розмір 3% річних, нарахованих на суму боргу за період з 10.07.2010 по 29.10.2012, суд встановив, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовна вимога про стягнення 84 125,88 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач на підставі пункту 12.2. Контракту заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі 1 % від несплаченої суми, що підлягає сплаті за Контрактом, яка за розрахунком позивача складає 6 054,14 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки. Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суд, дослідивши правову природу заявленої штрафної санкції, встановив, що вказаний сторонами вид забезпечення виконання зобов'язання відповідає змісту поняття та правовій природі штрафу як грошової суми, яка не може мати характеру триваючої санкції, а обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Господарський суд, враховуючи вищевказані норми чинного законодавства та межі позовних вимог щодо стягнення суми штрафу, дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 6 054,14 грн. підлягає задоволенню.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, в частині стягнення з відповідача: 1 214 153,71 грн. основної заборгованості, 122 629,52 грн. інфляційних втрат, 84 125,88 грн. 3% річних та 6 054,14 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 7 911,59 грн. задоволенню не підлягають.
З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову, відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Колективного підприємства "Білоцерківбуд" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Молодіжна, 25, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19408519) 1 214 153 (один мільйон двісті чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят три) грн. 71 коп. основної заборгованості, 84 125 (вісімдесят чотири тисячі сто двадцять п'ять) грн. 88 коп. 3% річних, 122 629 (сто двадцять дві тисячі шістсот двадцять дев'ять) грн. 52 коп. інфляційних втрат, 6 054 (шість тисяч п'ятдесят чотири) грн. 14 коп. штрафу та 28 539 (двадцять вісім тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 26 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 13.11.2012.
Суддя С.О. Саванчук