ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-14/13052-2012 07.11.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А."
до 1. Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
2. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц"
про визнання договору недійсним
Суддя: Мельник С.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: Шпортило Я.І. -за дов.
від відповідача-2: Малиш А.А. -за дов.
від третьої особи: не з'явився;
Закрите акціонерне товариство "Ю.С.А." звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до 1. Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", 2. Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц" про визнання договору недійсним №48 від 08.05.2010 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що зміст договору №48 від 08.05.2010р. укладеного між ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»та ТОВ «Фірма «Октан»суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.08.12 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.10.12 р.
09.10.12 р. через відділ діловодства суду відповідач 2 подав клопотання про заміну відповідача 2 на ПАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту».
10.10.12 р. через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання, я якому просить, замінити належного відповідача та припинити провадження у справі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.12 р. розгляд справи відкладено на 31.10.12 р.
31.10.12р. через відділ діловодства суду позивачем подано уточнення до позовної заяви в яких просить, визнати недійсним господарський договір поставки № 02.2-14/4.3-18 від 28.04.10р., додаткову угоду №1 від 05.08.10р. про зміни до господарського договору та інші додаткові угоди, як такі що порушують публічний порядок, та простить визнати недійсним господарський договір поставки № 02.2-14/4.3-18 від 28.04.10р., додаткову угоду №1 від 05.08.10р. про зміни до господарського договору та інші додаткові угоди, як такі що укладені з порушенням чинного законодавства при невиконанні відповідачем -2 контролю за додержанням закону під -час укладення вказаного договору та невідповідності затвердженим відповідачем 2 вимогам у Розясненнях №3303-25/2973-07 від 14.04.10р. та при здійсненні публікації у відповідному друкованому виданні про його укладання.
Відповідно до ч. 4 ст.22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідно до п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Господарським процесуальним кодексом, зокрема, статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову -це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.
Оскільки уточнення до позовної заяви змінюють одночасно і предмет і підстави позову, це є порушенням ч.4 ст. 22 ГПК України, суд не приймає їх до розгляду. Крім того, 10.10.12р. розгляд справи розпочато по суті.
07.11.12 р. представник відповідача 1 подав відзив на позов, у якому проти задоволення позову заперечує.
В судове засідання 07.11.12р. представник позивача та третьої особи не з'явились.
Представники відповідачів в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову.
В судовому засіданні 07.11.12 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
08.05.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" та відкритим акціонерним товариством "Київ-Дніпровське МППЗТ" (нова назва - приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське МППЗТ") укладено договір № 48 про надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів залізничним транспортом.
ТОВ «Ю.С.А.» звернулось до суду з вимогою про визнання недійсним та не вчиненим договору №48 від 08.05.12р., а право відносин за цим договором такими, що не виникали.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що оспорюванний договір суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.
Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору
Зміст правочину складають права та обов'язки, про набуття, припинення та зміну яких домовилися учасники правочину, а також особи, визначені сторонами в якості учасників цього правочину.
За статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За статтями 6, 627 та 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ініціюючи позовне провадження Позивач, який не є стороною договору, стверджує, що укладений відповідачами договір впливає на його права та комерційні інтереси, проте означена обставина не підтверджується матеріалами справи.
Наявність або відсутність правовідносин за договором відповідального зберігання № 01/06-12Хр від 01.06.05р. укладеного між ТОВ «Фірма Октан»та Позивачем, не є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним.
Посилання позивача на існування протоколу розбіжностей до спірного договору як на підставу твердження про неукладеність правочину, суд до уваги не приймає.
Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено можливість підписання договорів з одночасним складенням протоколу розбіжностей. Наданий Позивачем протокол розбіжностей, складений Відповідачем1, фактично не змінює суттєві умови договору, що унеможливлює твердження про недосягнення згоди його сторонами.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, всановленого вищезазначеними нормами. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи те, що позивач не довів наявність підстав для визнання недійсним договору, позов задоволенню не підлягає.
Заяву про уточнення позовних вимог залишити без розгляду.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 12.11.12 р.
Суддя С.М. Мельник