79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.11.12 Справа № 5015/4202/12
За позовом: Приватного акціонерного товариства "Ірокс", м. Львів
до відповідача: Автогаражного кооперативу №15 Галицького району м. Львова, м. Львів
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Суддя Мазовіта А.Б.
при секретарі Волошин О.Я.
Представники:
від позивача: Кутянський А.Г., представник (довіреність №581 від 13.09.2012 р.);
від відповідача: Бабій О.О., представник (довіреність №35 від 25.10.2012 р.)
Приватне акціонерне товариство "Ірокс", м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Автогаражного кооперативу №15 Галицького району м. Львова, м. Львів про визнання права власності.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 10.10.2012 р. призначив розгляд справи на 29.10.2012 р. В судовому засіданні 29.10.2012 р. оголошувалась перерва до 08.11.2012 р.
29.10.2012 р. позивачем через канцелярію суду подано заяву про зміну предмету позову, в якій він просив витребувати з незаконного володіння Автогаражного кооперативу №15 Галицького району м. Львова залізобетонну огорожу з 77 панелей, що розташована за адресою: вул. Антонича, 8А (Антонича-Майданна) в мікрорайоні "Сихів" у м. Львові.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що в 2008 році між сторонами існували договірні правовідносини, відповідно до яких позивач на замовлення відповідача зобов'язувався виконати будівельно-монтажні роботи з будівництва багатоповерхової стоянки на 1260 автомобілів по вул. Антонича, 8А (Антонича-Майданна) в мікрорайоні "Сихів" у м. Львові. З метою забезпечення безпеки виконання будівельних робіт, навколо будівельного майданчика силами та засобами позивача було встановлено залізобетонну огорожу з 77 панелей. В подальшому позивач намагався демонтувати вищевказану залізобетонну огорожу, однак представники відповідача перешкоджають здійснити демонтаж, посилаючись на те, що ця огорожа не власністю позивача. Оплатити вартість огорожі відповідач відмовився. Таким чином, відповідач вчиняє дії, які унеможливлюють володіння, користування та розпорядження вищевказаним об'єктом. У зв'язку з цим, позивач просив витребувати з незаконного володіння у Автогаражного кооперативу №15 Галицького району м. Львова залізобетонну огорожу з 77 панелей, що розташована за адресою: вул. Антонича, 8А (Антонича-Майданна) в мікрорайоні "Сихів" у м. Львові.
В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов. В своїх запереченнях зазначив, що позивачем дійсно було встановлено навколо будівельного майданчика за адресою: вул. Антонича, 8А (Антонича-Майданна) в мікрорайоні "Сихів" у м. Львові залізобетонну огорожу з 77 панелей. Оскільки будівництво багатоповерхової автостоянки по вул. Антонича у м. Львові триває й надалі, то ця огорожа потрібна відповідачу для безпечного виконання будівельних робіт.
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
В судовому засіданні 08.11.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 12.11.2012 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
15 січня 2008 р. між ЗАТ "Ірокс" (підрядник) та Автогаражним кооперативом №15 Галицького району м. Львова (замовник) було укладено договір підряду на виконання будівельно-ремонтних робіт.
За цим договором замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) виконує будівельно-монтажні роботи по будівництву багатоповерхової автостоянки по вул. Антонича у м. Львові.
Згідно п. 3.3. підрядник зобов'язується встановити навколо будівельного майданчика по будівництву багатоповерхової автостоянки по вул. Антонича у м. Львові за власні кошти та власними силами огорожу, яка буде власністю підрядника.
Відповідно до умов вищевказаного договору позивач встановив навколо будівельного майданчика по будівництву багатоповерхової автостоянки по вул. Антонича у м. Львові залізобетонну огорожу з 77 панелей на загальну суму 168 549 грн. 60 коп., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за січень 2008 року за типовою формою №КБ-2в, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2008 року за типовою формою №КБ-3, підсумковою відомістю ресурсів та накладною №5 від 15.01.2008 р.
14.08.2012 р. та 29.08.2012 р. позивачем було вжито заходів щодо демонтажу залізобетонної огорожі з 77 панелей, яка розташована за адресою: вул. Антонича, 8А (Антонича-Майданна) в мікрорайоні "Сихів" у м. Львові. Однак, представники відповідача не дозволили здійснити демонтаж огорожі, мотивуючи такі дії тим, що ця огорожа не є власністю позивача. Вказані факти зафіксовано актами від 14.08.2012 р. і 29.08.2012 р.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
З огляду на наведені норми, власник вправі вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, придбаного володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.
Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову, об'єктом якого може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подачі позову.
Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором. Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном (незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати), тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави.
За змістом ч. 3 ст. 397 ЦК України незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду.
З матеріалів справи вбачається, що з метою одержання свого майна, яке перебувало у володінні відповідача, позивач неодноразово намагався його демонтувати, однак спірне майно і надалі перебуває в користуванні відповідача.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 316, 317, 319, 321, 386, 387, 391, 397 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Витребувати із чужого незаконного володіння у Автогаражного кооперативу №15 Галицького району м. Львова, м. Львів, вул. Антоновича, 8 (ідентифікаційний код 20787448) залізобетонну огорожу з 77 панелей, що розташована за адресою: вул. Антонича, 8А (Антонича-Майданна) в мікрорайоні "Сихів" у м. Львові, стягувач: Приватне акціонерне товариство "Ірокс", м. Львів, вул. професора Буйка, 17-А (ідентифікаційний код 23958651).
3. Стягнути з Автогаражного кооперативу №15 Галицького району м. Львова, м. Львів, вул. Антоновича, 8 (ідентифікаційний код 20787448) на користь Приватного акціонерного товариства "Ірокс", м. Львів, вул. професора Буйка, 17-А (ідентифікаційний код 23958651) 3 371 грн. 00 коп. судового збору.
4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя Мазовіта А.Б.