Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "09" листопада 2012 р. Справа № 3/5007/997/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Машевської О.П.
при секретарі судового засідання: Кобилінському К.П.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - паспорт серії НОМЕР_1 вид. Богунським РВ УМВС України в Житомирській обл. , ОСОБА_13 - представник за дов. від 08.11.12 р. (паспорт серії НОМЕР_2 вид. Житомирським МВ УМВС України в Житомирській області), ОСОБА_2 - представник за дов від 08.11.12 р. (паспорт серії НОМЕР_3 вид. Житомирським МВ УМВС України в Житомирській області)
від відповідача: Дяков С.М. - представник за довіреністю від 22.09.12 р. (водійське посвідчення серії НОМЕР_4 , дов. дійсна по 22.09.15р.)
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Житомир)
до Спільного підприємства Інженерно-технічний центр "Енергозбереження" (м. Житомир)
про стягнення 19691,56 грн.
29 серпня 2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача Спільного підприємства Інженерно-технічний центр «Енергозбереження» 19 691,56 грн. боргу, з яких 19 000,00 грн. сума основного боргу, 385, 56 грн. - 3% річних та 206,00 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позову посилався на Угоду про відступлення права вимоги від 01.09.2010 року, за якою набув прав кредитора на суму боргу 7 000,00 грн. замість ПП «Термобуд», розписку відповідача від 10.08.11року про гарантування оплати цього боргу у строк до 01 жовтня 2011 року, а також розписку відповідача від 10.08.2011 року про гарантування оплати боргу в сумі 12000,00 грн. у строк до 01.01.2012 року за виконані роботи по розробці Проекту заміни пальників й модернізації автоматики й обладнання системи контролю і управління технологічним процесом роботи котлоагрегатів: ДКВР -10-13 І ДЕ-25 в котельні № 1 ТК-38 ДП «Антонов».
У зв'язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов'язання , просив також стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні у відповідному розмірі.
У відзиві на позов відповідач у повному обсязі заперечив обґрунтованість позовних вимог, посилаючись , зокрема, на таке: позивачем не подано доказів виникнення права вимоги на стягнення коштів в сумі 7000,00 грн. за виконані проектно-кошторисні роботи на «Капітальний ремонт тепло генераторної ЗОШ І-ІІІ ступенів в с.Красівка Бердичівського району, оскільки акт звірки розрахунків від 10.08.2010 року не є таким доказом, інших документів визначених договором № 25-09 на виконання проектно-кошторисної документації від 09.09.2009 року позивачем не подано; окрім того, зазначений договір не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки роботи з проведення проектних (вишукувальних) робіт підлягають ліцензуванню, а ПП «Термобуд» такої ліцензії немає; угода про відступлення права вимоги від 01.09.2010 року не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки у ній збігаються сторони за договором, а також свідчить про односторонню відмову ПП «Термобуд» від зобов'язання з виконання робіт за договором № 25-09 на виконання проектно-кошторисної документації від 09.09.2009 року, за які позивач отримав від відповідача 3000,00 грн.; позивач не подав також доказів виконання робіт по розробці Проекту заміни пальників й модернізації автоматики й обладнання системи контролю і управління технологічним процесом роботи котлоагрегатів: ДКВР -10-13 І ДЕ-25 в котельні № 1 ТК-38 ДП «Антонов», тоді як одна розписка відповідача від 10.08.10 року про сплату коштів за ці роботи в сумі 12 000,00 грн. не є доказом їх фактичного виконання ; не може бути прийнятий судом до уваги як належний доказ вище зазначений проект, отриманий позивачем у ПП «Українська інноваційна технологічна компанія» (м. Київ), у зв'язку з можливим внесенням ним до проекту свого підпису та печатки як доказу виконання робіт ( а. с. 101 Т.1).
До початку розгляду справи по суті сторони не скористались правом на зміну предмету або підстави позову та на подання зустрічного позову.
В ході вирішення спору сторони подавали додаткові письмові пояснення по суті вимог та заперечень, а також додаткові докази, як на свій розсуд, так і на вимогу суду.
Ухвалою господарського суду від 23.10.12 року продовжено строк вирішення спору по 13.11.12 р.
В судовому засіданні 09.11.12р. позивач ОСОБА_1 та його представники позовні вимоги підтримали у повному обсязі з викладених у позові підстав та додаткових письмових пояснень до нього, а також надали усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача проти позову заперечив з викладених у відзиві на позов підстав та додаткових усних пояснень до нього.
Заслухавши уповноважених представників сторін спору та дослідивши матеріали справи , господарський суд, -
18 жовтня 2005 року фізичною особою ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності засновано Приватне підприємство «Термобуд» за юридичною адресою: м. Житомир, вул. Котляревського, №17 з одночасним покладенням на себе обов'язків директора підприємства (а.с. 37, 45 -47 Т.1, а.с. 3-7 Т.2).
21.10.2005 року проведено державну реєстрацію підприємства в ЄДР та в подальшому ЄДРПОУ із внесенням запису про засновника підприємства ОСОБА_1 як його директора ( а.с. 16, 45-47 Т.1).
У п.6.1 Статуту обумовлено, що засновник підприємства управляє підприємством безпосередньо або через уповноважений ним орган. Якщо посаду директора обіймає засновник, то він діє від імені підприємства як директор. Згідно п.6.4 Статуту підприємства директор самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства, а саме: представляє інтереси підприємства в усіх установах, організаціях, державних та судових органах; заключає правочини, здійснює операції та інші юридичні акти без попередньої згоди засновника. Директор діє виключно в інтересах підприємства та його засновника і своїми діями не може перешкоджати досягненню цілей поставлених перед підприємством ( а. с. 5 Т.2).
В подальшому проведено державну реєстрацію зміни юридичної адреси ПП «Термобуд» на вул. Новопівнічна, 28 у м. Житомирі (а. с. 46 Т.1).
09 вересня 2009 року між Приватним підприємством «Енергобуд» як «виконавцем» та Спільним підприємством ІТЦ «Енергозбереження» як «замовником» укладено договір № 25-09 з наступним предметом: виконання проектно-кошторисних робіт на капітальний ремонт теплогенераторної ЗОШ І-ІІІ ступенів в с. Красівка Бердичівського району (а.с. 48 Т.1).
Відповідно до укладеного договору сторони домовились, зокрема, про таке:
- за виготовлену проектно-кошторисну документацію «замовник» перераховує «виконавцеві» у відповідності з протоколом про договірну оцінку 10 000,00 грн., в тому числі ПДВ ( п.2.1);
- оплата здійснюється авансовим платежем в розмірі 50%, а остаточний розрахунок - після завершення робіт ( п.2.2 договору);
- передача «замовнику» оформленої в установленому порядку документації здійснюється згідно акта здачі-приймання продукції, після повного розрахунку «замовником» вартості робіт за виготовлену проектно-кошторисну документацію (п. 3.1);
- «виконавець» приступає до виконання робіт тільки після оформлення договору та сплати авансу, перерахованого не пізніше 5 днів від дня підписання договору, одержання якісних вихідних даних та технічних умов для проектування згідно п.6.3 «особливі умови договору» (п. 5.1);
- ПП «Термобуд» при виконанні робіт по даному договору виконує технічну підготовку проектування об'єкту. Процесом проектування згідно договору співробітництва та на основі ліцензії АВ № 441730 керує ПП «Промтехпроект» (п.5.4).
24 вересня 2009 року відповідач на виконання цього договору перерахував ПП "Термобуд" 3000,00 грн. із необхідних 5000,00 грн. ( 50% авансового платежу) ( а с. 110 Т.2).
Як встановлено судом на дату укладення цього договору Приватне підприємство "Термобуд" не мало ліцензії на виконання будь-яких робіт відповідно до Закону України від 01.06.2000 № 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( в редакції, чинній станом на 09.09.09р.), Законів України "Про архітектурну діяльність" та "Про основи містобудування".
Натомість ліцензію серії АВ № 441730 від 11.11.2008 року зі строком дії до 11.11.2011 року на право проектування внутрішніх та зовнішніх інженерних мереж , систем і споруд ( водопроводу, водопостачання та каналізації, опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, газопостачання та газоустаткування, елетропостачання та електрообладнання тощо) мало Приватне підприємство "Промтехпроект" ( вул. Котляревського,17, м. Житомир) ( а с. 59 Т.2).
Засновниками ПП "Промтехпостач" є позивач у справі ОСОБА_1 та фізичні особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Обов'язки директора підприємства покладено на позивача у справі - ОСОБА_1 ( а. с. 64, 72 та 96 Т.2).
03.11 2008 року Приватному підприємству "Промтехпроект" видано нове свідоцтво про реєстрацію юридичної особи у зв'язку із зміною місцезнаходження юридичної особи на вул. Новопівнічну, 28 у м.Житомирі ( а с. 62 Т.2).
Згідно Договору про співпрацю від 02.12.2008 року ПП «Промтехпроект» як виконавець приймає на себе зобов'язання виконання робіт по розробці проектної документації для ПП «Термобуд» по письмовому замовленню останнього. Після закінчення робіт ПП "Промтехпроект" надає ПП "Термобуд" електронний варіант проектної документації ( а.с. 92 Т.1).
На вимогу суду Бердичівське управління експлуатації газового господарства ПАТ "Житомиргаз" надало копію проекту щодо об'єкту "Капітальний ремонт теплогенераторної ЗОШ І-ІІІ ступенів акредитації в с. Красівка Бердичівського району" ( а. с. 9 Т.2).
Робочий проект виконано Приватним підприємством "Промтехпроект" ( ліцензія серії АВ № 441730, дійсна до 11.11.2011 року) ( а с. 9-53 Т.2).
На замовлення ПП "Теплогазсервіс-Житомир" ( вул. Київська , 74 у м. Житомирі) згідно з договором від 02.10.09р. № 80.35-620 Державним підприємством "Українським центром підтвердження відповідності "Промбезпека" Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці" проведено експертизу цього робочого проекту , про що складений висновок 09.В№80.3-1.1.23-0620/1 від 27.10.09р. ( а.с. 54 Т.2).
Як свідчать матеріали справи, між Приватним підприємством «Енергобуд» та відповідачем СП ІТЦ «Енергозбереження» в особі головного бухгалтера ОСОБА_10 підписано 10.08.2010 року актом звірки розрахунків, за яким підтверджено наявність боргу перед Приватним підприємством «Енергобуд» в сумі 7000,00 грн., однак без вказівки на підстави його виникнення ( а. с.13, 33 Т.1).
01 вересня 2010 року Приватне підприємство «Термобуд»в особі директора ОСОБА_1 , що діє на підставі Статуту , з одного боку, і фізична особа-підприємець ОСОБА_1, що діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію від 29.03.2010р. №360953 уклали Угоду про відступлення права вимоги за договором № 25-09 від 09.09.2009р., укладеним між Приватним підприємством «Термобуд» та Спільним підприємством ІТЦ «Енергозбереження» на суму 7 000,00 грн.
Юридична адреса первісного та нового кредитора: АДРЕСА_1. Відступлення права вимоги здійснено на безоплатній основі. ( а.с. 12 , 31Т1).
За рішенням власника ПП «Термобуд» ОСОБА_1 права на підприємство 02.09.2010 року передані фізичній особі ОСОБА_11 ( а.с. 35.36 Т.2).
Судом також встановлено, що 29.03.2010 року проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1) (.а.с.18, 44 Т.1).
11 червня 2010 року позивач отримав ліцензію серії АВ № 517016 на право проведення проектування внутрішніх інженерних систем і мереж ( опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, автоматизації і контрольно - вимірювальних приладів) та зовнішніх інженерних систем, мереж і споруд (теплових), а також технологічного проектування котельних установок. ( а.с. 61 Т.2).
01 липня 2010 року позивач вже в статусі фізичної особи-підприємця уклав договір з Приватним підприємством «Українська інноваційна технологічна компанія» № СП 10-07/1, за умовами якого взяв на себе зобов'язання як «субпідрядник» виконати власними або залученими силами, всі передбачені технічним завданням , яке є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1), роботи по розробці проекту заміни пальників й модернізації автоматики і обладнання системи контролю і управління технологічним процесом роботи котлоагрегатів: ДКВР -10-13 № 5 і ПТВМ -50/14 № 1 ДП «Антонов» ( а с. 75-76 Т.1).
Того ж дня 01.07.2010р. Приватним підприємством «Українська інноваційна технологічна компанія» як «генпідрядником» укладено договір № СП 10-07/2 з аналогічним предметом з відповідачем у спорі - СП ІТЦ «Енергозбереження» як «субпідрядником» ( а. с. 102 Т.1).
Листом № 12-10-10/1 від 10.10.12року Приватне підприємство «Українська інноваційна технологічна компанія» підтвердило, що в грудні 2010 року отримало в повному обсязі проектну документацію по об'єкту «Заміна пальників й модернізація автоматики й обладнання системи контролю і управління технологічним процесом роботи котлоагрегатів: ДКВР -10-13 І ДЕ-25 в котельні № 1 ТК-38 ДП «Антонов», яку виконали ФОП ОСОБА_1 та СП ІТЦ «Енергозбереження» ( а.с. 74 Т.1).
Судом також встановлено, що відповідач у справі СП ІТЦ «Енергозбереження» ліцензію серії АВ № 517046 на право проведення проектних робіт з газопостачання та газоустаткування отримало лише 12 серпня 2010 року ( строк дії з 06.08.10р.), тобто, після дати укладення договору 01.07.2010р. № СП 10-07/2 ( а с. 92 Т.2).
В ході вирішення спору оглядались обидва робочі проекти.
Зміст робочого проекту, виготовленого відповідачем СП ІТЦ «Енергозбереження» як субпідрядником на замовлення Приватного підприємства «Українська інноваційна технологічна компанія» містить робочі креслення ГПВ , ЕМ, і зокрема: загальні дані, котел ДКВР-10/13, план з газопроводами, схема газопостачання, котел ПТВМ-50/14, план з газопроводами, специфікація обладнання. Зазначені плани та схеми, як зазначено у проекті, розроблено ОСОБА_1 (а. с. 75 -85 Т.2).
На вимогу суду відповідач письмово підтвердив, що участь у розробці проекту заміни пальників й модернізації автоматики і обладнання системи контролю і управління технологічним процесом роботи котлоагрегатів: ДКВР -10-13 № 5 і ПТВМ -50/14 № 1 в котельні № 1 ТК-38 ДП «Антонов» не приймали фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ПП "Термобуд" та ПП "Промтехпроект", оскільки будь-які письмові угоди із зазначеними особами не укладались ( а. с. 91 Т.2).
Як встановлено в ході вирішення спору, позивач у липні 2011 року звернувся із заявою до УМВС України в Житомирській області в порядку ст. 94 КПК України стосовно проведення перевірки дій директора СП ІТЦ «Енергозбереження» ОСОБА_12 за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 КК України ( шахрайство) ( а.с. 41 Т.1).
Постановою від 05.08.2011 року відмовлено у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину ( а.с.42 Т.1).
10.08.2011 року директором відповідача ОСОБА_12 видано ОСОБА_1 розписку про гарантування оплати боргу в сумі 12000,00 грн. у строк до 01.01.2012 року за виконані роботи по розробці Проекту заміни пальників й модернізації автоматики й обладнання системи контролю і управління технологічним процесом роботи котлоагрегатів: ДКВР -10-13 І ДЕ-25 в котельні № 1 ТК-38 ДП «Антонов».( а. с. 10, 34 Т.1).
10.08.2011 року директором відповідача ОСОБА_12 видано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 розписку про гарантування оплати боргу в сумі 7000,00 грн. у строк до 01.10.2011 року за Угодою б/н від 01.09.10р. про відступлення права вимоги , укладеної з ПП «Термобуд» ( а.с. 11, 32 Т.1).
Посилаючись на зазначені розписки та, власне, Угоду б/н від 01.09.10р. про відступлення права вимоги, позивач звернувся з цим позовом до суду.
У письмових поясненнях по суті позову, позивач додатково доводить, що наявність виконаного за договором від 09.09.2009 року № 25-09 проекту свідчить про те, що договір спрямований на реальне настання правових наслідків та про його виконання зі сторони ПП "Термобуд". Натомість відповідач, здійснивши лише часткову оплату робіт в сумі 3000,00 грн., визнав борг в сумі 7000,00 грн. згідно гарантійного листа від 10.08.2011р. за вих. № 13, що містить посилання на угоду про відступлення права вимоги від 01.09.2010 року , у якій йдеться про договір від 09.09.2009 року № 25-09 . В свою чергу, доводи відповідача про недійсність договору від 09.09.2009 року № 25-09 з підстав, визначених ст. 227 ЦК України, спростовуються змістом п. 5. 4. цього договору, що обумовлює співпрацю ПП "Термобуд" із ПП "Промтехпроект" , власником ліцензії серії АВ № 441730, що не заборонено чинним законодавством України. Доводи відповідача про нікчемність (недійсність) Угоди про відступлення права вимоги від 01.09.10р. в частині збігу сторін за договором, спростовуються вчиненими позивачем та відповідачем діями, відповідно до яких останніми укладено договір про сплату фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 коштів в сумі 7000,00 грн. на підставі ч.3 ст. 179, 181 ГК України та ст. 640 ЦК України ( а. с. 106 -107). Стосовно заперечень відповідача на безпідставність вимог в сумі 12000,00 грн., то останні спростовуються також ч.3 ст. 179, ст. 181ГК України, згідно яких допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, в тому числі, шляхом прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно дійсного законодавства України не встановлена недійсність договору підряду у разі недотримання письмової форми. За змістом ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, за винятком показання свідків. Тоді як факт укладення 01.07.10 року між позивачем та відповідачем договору підряду по заміні й модернізації обладнання котлоагрегатів підтверджується як самим робочим проектом, що містить підпис позивача та зазначення того, що він є його розробником , так і листом ПП "Українська інноваційна технологічна компанія" від 10.10.2012 року і гарантійним листом "розпискою" відповідача від 10.08.11 р. , яким одночасно визнається факт укладення договору, його виконання та борг за ним. Таким чином, вчинений не в письмовій формі договір підряду, є дійсним.
На зазначені письмові пояснення позивача представник відповідача в усній формі заперечив, про що зафіксовано у протоколі судового засідання ( а.с. 111 Т.2).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, на підставі ст.ст. 4-7, 33, 43 ГПК України господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як зазначено у статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, передумовою звернення особи до суду має існувати її суб'єктивне право ( право на власні дії чи право на дії інших осіб тощо).
Оскільки суб'єктивному праву завжди відповідає юридичний обов'язок, то іншою передумовою звернення особи до суду має мати місце факт його порушення (невизнання або оспорювання) зобов'язаними особами.
Визначення змісту суб'єктивного права покладається на особу, яка звертається до суду з вимогою зобов'язати суб'єктів обов'язку поновити чи визнати це право, утриматися від дій, що можуть його порушити у майбутньому інше.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України, або визначеними договором, або іншим законом з відповідними йому підставами.
Предмет позову як елемент його змісту характеризує позов з точки зору того, що конкретно вимагає, чого домагається позивач. При цьому , як наголошується в Рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі N 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів), обрання певного засобу правового захисту є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Під підставою позову слід розуміти фактичні обставини, на яких грунтується вимога позивача, зокрема, йдеться про юридичні факти матеріально - правового характеру, що визначаються нормами матеріального права та які зумовлюють виникнення, зміну та припинення спірних правовідносин, а також інші доказові факти, на підставі яких можна зробити висновок про наявність чи відсутність зазначених юридичних фактів.
Додатково слід наголосити на тому, що підстава позову має не тільки фактичну, а й правову основу, оскільки юридичні факти, які складають підставу позову, визначаються нормами цивільного й інших галузей права.
Предмет та підстава позову, як його необхідні елементи, перебувають між собою в тісному зв'язку, оскільки сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу для захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності в них конкретного цивільного права і обов'язку.
У статті 4-3 ГПК України закріплено правовий принцип змагальності сторін. Його зміст полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свої вимоги та заперечення поданими доказами.
Статтею 129 Конституції України закріплено принцип свободи сторін спору в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Водночас особливістю судових доказів є те, що вони виступають в якості гарантії достовірності одержаної судом інформації, оскільки на підставі їх оцінки в сукупності за правилами ст.ст. 4-7 та 43 господарський суд приймає судове рішення іменем України.
Відповідно до ст. 34 ГПК України судові докази повинні бути належними та допустимими. Вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збір нових доказів або їх додаткова перевірка - це компетенція господарського суду першої інстанції.
Так, за цим позовом позивач вважає належним способом захисту свого суб'єктивного права вимогу про стягнення з відповідача коштів в сумі 7000, 00грн. відповідно до визначеної фактичної підстави цієї вимоги - Угоди про відступлення права вимоги від 01.09. 2010 року.
Оскільки Угода про відступлення права вимоги від 01.09. 2010 року є підставою позову, то виходячи з вимог ст. 43 ГПК України господарським судом оцінюється її відповідність вимогам законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Отже, зміст правочину про відступлення права вимоги не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам ( ч.1 ст. 203 ЦК України).
Однією із умов дійсності правочину є наявність в особи, яка його вчиняє необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Відповідно до ч.1 ст. 63 та ст. 113 ГК України в Україні визнається діяльність приватного підприємства, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи).
Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів ( ч.3 ст. 65 ГК України).
У ч. 4 ст. 128 ГК України також зазначено, що громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом.
Судом встановлено, що засновник та власник Приватного підприємства "Термобуд" фізична особа ОСОБА_1 здійснював безпосереднє управління підприємством як його керівник.
Згідно частини 5 ст. 65 ГК України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, п р е д с т а в л я є його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Судом встановлено, що ПП "Термобуд" як "первісного кредитора" за Угодою про відступлення права вимоги від 01.09.2010 року представляв позивач ОСОБА_1, як директор підприємства.
Як зазначено у ч. 1 ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Під цивільною дієздатністю фізичної особи розуміють її здатність с в о ї м и д і я м и н а б у в а т и д л я с е б е ц и в і л ь н и х п р а в і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ( ч. 2 ст. 30 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин ( ч.1 ст. 51 ЦК України).
Судом встановлено, що за Угодою про відступлення права вимоги від 01.09.2010 року "нового кредитора" також представляв позивач ОСОБА_1, як фізична особа - підприємець.
Відповідно до частини 3 ст. 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Отже Угоду про відступлення права вимоги від 01.09. 2010 року позивач у справі ОСОБА_1 вчинив від імені Приватного підприємства "Термобуд" , яку від представляв як директор і засновник у своїх власних інтересах як фізична особа-підприємець.
З врахуванням вище викладеного, Угода про відступлення права вимоги від 01.09. 2010 року є такою, що суперечить ч.3 ст. 238 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Чинний Господарський процесуальний кодекс України не визначає зустрічний позов як обов'язкову процесуальну форму подання стороною заперечень проти дійсності правочину, визначеного позивачем в якості підстави позову.
Оскільки у відзиві на позов відповідач заперечував дійсність Угоди про відступлення права вимоги від 01.09. 2010 року з тих підстав, що у ній збігаються сторони за договором, господарський суд приймає їх до уваги ( а.с. 101 Т.1).
У ч. 1 ст. 216 ЦК України зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Як зазначено у п.3 Роз'яснення ВАСУ від 12.03.1999 р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди.
Відповідно до ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 83 ч.1 п.1 ГПК України господарському суду надано право, приймаючи рішення, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Оскільки Угода про відступлення права вимоги від 01.09. 2010 року суперечить законодавству ( ч.3 ст. 238 ЦК України) та пов'язана з предметом спору як підстава позову, господарський суд визнає цю угоду недійсною з моменту її укладення ( вчинення) ( ч.1 ст. 236 ЦК України).
Визнання цим рішенням Угоди про відступлення права вимоги від 01.09. 2010 року недійсною спростовує фактичну підставу позову та, як наслідок, правову (ст.ст.11, 509, 526 ЦК України).
Оскільки предмет та підстава позову є його необхідними елементами, відсутність підстави позову виключає можливість задоволення самого позову.
Тому, як наголошується у п. 2 Постанови ВГСУ від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (я к щ о це не з м і н ю є м а т е р і а л ь н о- п р а в о в и х п і д с т а в п о з о в у ).
З врахуванням викладеного, доводи та заперечення сторін спору щодо дійсності/недійсності ( нікчемності) Договору № 25-09 на виконання проектно-кошторисної документації від 09.09.2009 року, укладеного між Приватним підприємством "Термобуд" та Спільним підприємством ІТЦ "Енергозбереження " не входять до предмету доказування у цьому спорі, оскільки внаслідок встановленої судом недійсності Угоди про відступлення права вимоги від 01.09.10 року позивач не набув будь-яких прав кредитора за цим договором.
Окрім того, Приватне підприємство "Термобуд", як сторона цього договору, не приймало участі у цій справі та не могло бути залученим до такої участі за ініціативою суду, оскільки чинний Господарський процесуальний кодекс України не допускає заміни позивача у справі. Наявність у ПП "Термобуд" суб'єктивного права на позов в частині стягнення боргу в сумі 7000, 00 грн. останнє вправі доводити шляхом вчинення іншого позову до СП ІТЦ "Енергозбереження". Відповідно, фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 не належать права за Договором № 25-09 на виконання проектно-кошторисної документації від 09.09.2009 року, на захист яких подано цей позов, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Не знаходить господарський суд і підстав для задоволення позову в частині 12000,00 грн., які позивач просить стягнути за виконані роботи по розробці Проекту заміни пальників й модернізації автоматики й обладнання системи контролю і управління технологічним процесом роботи котлоагрегатів: ДКВР -10-13 І ДЕ-25 в котельні № 1 ТК-38 ДП «Антонов», виходячи з наступного.
При зверненні з позовом до суду позовні вимоги щодо стягнення 12000, 00 грн. фактично грунтувались лише на розписці відповідача від 10.08.2010 року. Однак в ході вирішення цього спору судом встановлені інші фактичні обставини.
Так, за укладеними 01.07.2010 року в письмовій формі договорами № № 10-07/1 та 10-07/2 з Приватним підприємством «Українська інноваційна технологічна компанія» , як позивач, так і відповідач виступали в якості «субпідрядників» та взяли на себе зобов'язаннями виконати власними або залученими силами, всі передбачені технічним завданням роботи по розробці проекту заміни пальників й модернізації автоматики і обладнання системи контролю і управління технологічним процесом роботи котлоагрегатів: ДКВР -10-13 № 5 і ПТВМ -50/14 № 1 ДП «Антонов» ( а с. 75-76 Т.1).
За своєю правовою природою, укладені договори є договорами підряду на проведення проектних та пошукових робіт.
Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом ( ч. 2 цієї статті).
Аналогічного змісту приписи до даного виду договорів викладено у ст. 324 ГК України.
З врахуванням викладеного, Приватне підприємство «Українська інноваційна технологічна компанія» за укладеними договорами вважається замовником, а сторони спору - підрядниками.
Відповідно до Законів України "Про архітектурну діяльність" та "Про основи містобудування" постановою КМУ від 5 грудня 2007 р. N 1396 затверджено Порядок ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві.
Для отримання ліцензії суб'єкт будівельної діяльності в обов'язковому порядку подає або надсилає поштою до органу ліцензування (Державної архітектурно-будівельної інспекції ( її територіальних органів) відомості про виробничо-технічну базу, с к л а д п р а ц і в н и к і в за п р о ф е с і й н и м та к в а л і ф і к а ц і й н и м р і в н е м, технологію виробництва, інформаційно-правове, нормативно-технічне забезпечення, про наявну систему контролю якості виконання робіт.
Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури , затверджених наказом Мінрегіонбуду від 27.01.2009 № 47 та зареєстрованих в Мін'юсті України 11.03.2009 за № 226/16242 ( в редакції , чинній станом на 01.07.10р.) господарську діяльність у будівництві, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, здійснюють суб'єкти господарської діяльності за загальних у м о в у к о м п л е к т о в а н о с т і підприємства і н ж е н е р н о -т е х н і ч н и м и п р а ц і в н и к а м и і р о б і т н и к а м и н е о б х і д н и х п р о ф е с і й та к в а л і ф і к а ц і ї відповідно до організаційно-функціональної структури підприємства, положень Класифікатора професій (ДК 003:2005) тощо.
До загальних кваліфікаційних умов провадження цього виду господарської діяльності належать наступні:
- керівники та виконавці робіт залежно від видів виконуваних робіт повинні мати відповідні освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні;
- кваліфікаційний склад повинен відповідати організаційно-функціональній структурі підприємства та мати одного з керівників (коди КП - 121, 1313), професіоналів (коди КП - 122, 123), фахівців (коди КП - 122, 123, 214, 2114.2 ) згідно з вимогами розділу 4 КП;
- керівник підприємства або його заступник, фізична особа - підприємець (коди КП - 121, 1313) повинні мати повну або базову вищу освіту відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст або бакалавр). Стаж роботи за посадою нижчого рівня повинен становити: для магістра або спеціаліста - не менше 2 років, бакалавра - не менше 3 років;
- головний інженер (код КП - 122) повинен мати повну вищу освіту відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Стаж роботи за посадою нижчого рівня повинен становити: для магістра - не менше 2 років, спеціаліста - не менше 3 років.
Додаткові вимоги до провадження саме проектних робіт визначені у розділі IV цих Ліцензійних умов та які передбачають в якості обов'язкової умови укомплектованість суб'єкта господарської діяльності інженерно-технічними працівниками відповідно до вимог ДБН А.2.2-3-2004 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва" (далі - ДБН А.2.2-3-2004).
Відповідно до вимог п.1.1 ДБН А.2.2-3-2004, затверджених Наказом Держбуду України від 20 січня 2004 р. № 8 та чинних з 01.07.2004 року , право на розроблення проектної документації або її окремих розділів надається юридичним та фізичним особам - суб'єктам господарської діяльності незалежно від форм власності (далі - проектувальник), які мають ліцензію на цей вид діяльності згідно з законодавством.
Згідно п. 2.8 ДБН А.2.2-3-2004 керівники юридичних осіб-проектувальників повинні призначати відповідними наказами (чи угодами авторів) головних архітекторів проектів (ГАП) для об'єктів цивільного призначення та головних інженерів проектів (ГІП) для об'єктів виробничого призначення - на розробку всіх стадій проектування і передпроектних робіт, які є відповідальними особами за архітектурно-технічні, економічні, екологічні, санітарно-гігієнічні якості проекту у цілому.
Згідно 2.9 ДБН А.2.2-3-2004 ГАП (ГІП) забезпечує підготовку договорів, координує дії виконавців, веде переговори з замовниками, субпідрядниками-проектувальниками і підрядниками, контролює склад проектної документації.
ГАП (ГІП) є одночасно і автором або одним із авторів проекту, проект створюється під його безпосереднім керівництвом і за безпосередньої участі. За якість окремого розділу проекту відповідальною особою є керівник та головний спеціаліст відповідного проектного підрозділу.
Згідно п. 2.16 ДБН А.2.2-3-2004 ЕП (ескізний проект), ТЕО ( техніко-економічне обгрунтування), ТЕР (технічно-економічний розрахунок) , П (проект) та РП ( робочий проект) повинні мати такі підписи:
Титульний лист пояснювальної записки:
- керівник організації;
- головний інженер, головний архітектор організації;
- головний архітектор і головний інженер проекту.
Розділи пояснювальної записки:
- автори розділів проекту.
Креслення:
- головний архітектор (інженер) проекту;
- керівник проектного підрозділу;
- головний спеціаліст;
- автори проекту (крім ГАП і ГІП);
- виконавці;
- перевіряючі.
При розробці документації різними фізичними особами кожна з них підписує титульний лист відповідно до укладених між ними контрактів.
У пояснювальній записці мають бути відображені прізвища учасників проектування по кожному розділу проекту, а в разі наявності субпідрядників - назви юридичних або фізичних осіб субпідрядників.
Згідно п. 6.1 ДБН А.2.2-3-2004 робочий проект розробляється для визначення конкретних містобудівних, архітектурних, художніх, екологічних, технічних, технологічних, інженерних рішень об'єкта, кошторисної вартості будівництва, техніко-економічних показників і виконання будівельно-монтажних робіт (робочі креслення).
Робочий проект розробляється на підставі завдання на проектування та вихідних даних.
Згідно п. 6.2 ДБН А.2.2-3-2004 робочий проект є інтегруючою стадією проектування і складається з двох частин - затверджувальної та робочих креслень. Затверджувальна частина підлягає погодженню, експертизі та затвердженню, а робочі креслення розробляється для будівництва об'єкта. Затверджувальна частина складається з пояснювальної записки, виконаної у скороченому відносно проекту обсязі, визначеному залежно від виду будівництва і функціонального призначення об'єкта, кошторисної документації, розділу організації будівництва та креслень.
Для будівництва видаються робочі креслення у повному обсязі згідно з договором.
Затверджувальна частина робочого проекту та робочі креслення передаються замовнику в чотирьох примірниках ( п. 6.3 ДБН А.2.2-3-2004).
Згідно п. 7.3 ДБН А.2.2-3-2004 після затвердження П, ЕП, ТЕР за рішенням замовника робочі креслення можуть розроблятись підрядником чи іншим проектувальником, які одержали за встановленим порядком право на відповідний вид діяльності, із залученням авторів або за їх письмовою згодою на виконання робочих креслень іншими виконавцями з дотриманням авторських рішень затвердженого П, ЕП, ТЕР та додержанням авторських прав.
Згідно п. 7.11 ДБН А.2.2-3-2004 робочі креслення, як правило, підписують:
Листи загальних даних всіх розділів:
- головний архітектор (інженер) проекту;
- керівник проектного підрозділу;
- головний спеціаліст відповідного розділу;
- виконавець;
- перевіряючий.
Креслення:
- головний архітектор (інженер) проекту;
- керівник проектного підрозділу;
- головний спеціаліст;
- виконавець;
- перевіряючий.
Склад підписів може уточнюватись залежно від складу і структури проектної організації. При цьому мають бути підписи відповідальних за технічні рішення відповідно до ДСТУ Б А.2.4-4.
Встановленими в судовому порядку обставинами підтверджується, що відповідач у справі як юридична особа на дату укладення договору від 01.07.2010 року № 10-07/2 з Приватним підприємством «Українська інноваційна технологічна компанія» не мав права на розроблення проектної документації , оскільки не мав ліцензії на цей вид діяльності згідно з законодавством. Ліцензію серії АВ № 517046 на право провадження господарської діяльності , пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, відповідач отримав лише 12 серпня 2010 року , строк дії якої розпочався з 06 серпня 2010 року.
Окрім того, сторонами не доведено, що позивач належав до інженерно-технічних працівників відповідача на час виконання цього проекту відповідно до наказу або угоди. Вказівка у робочих кресленнях ГПВ, ЕМ ( 08-10) у робочому проекті " Заміна пальників та модернізація автоматики і обладнання системи контролю і управління технологічним процесом роботи котлоагрегатів: ДКВР-10-13 № 5 і ПТВМ -50-14 № 1 в котельні № 1 ТК-38 ДП "Антонов" на участь позивача у їх розробці не спростовує вище викладеного, оскільки відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Більше того, відповідно до переліку робіт, які позивач у справі мав право виконувати відповідно до ліцензії від 11 червня 2010 року серії АВ № 517016 відсутні проектні роботи з газопостачання та газоустаткування ( а.с. 61 Т.2). Тому останній не міг бути залученим відповідачем до їх виконання як фізична особа - підприємець за цивільно-правовою ( господарською) угодою, в тому числі, укладеною у спрощений спосіб.
Окрім того, позивач не врахував , що відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Укладення господарського договору у спрощений спосіб відбувається за правилами, визначеними ст.ст. 641- 645 ЦК України.
За наведених обставин, між позивачем як фізичною особою - підприємцем та відповідачем як юридичною особою - проектувальником не могли виникнути і не виникли договірні відносини підряду на виконання проектних робіт у спрощений спосіб ( ч. 3 ст. 179 , ст. 181 ГК України).
Питання призначення керівником юридичної особи - проектувальника наказом осіб, відповідальних за виконання проекту, в тому числі, позивача як фізичної особи, не входить до предмету доказування в цьому спорі, оскільки грунтується на вимогах трудового законодавства. Розписка відповідача від 10.08.2010 року вказує на те, що останній гарантує оплату за виконані роботи ОСОБА_1 , тобто як фізичній особі.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Недоведеність позивачем як фізичною особою - підприємцем права вимоги до відповідача в сумі 12 000,00 грн. належними та допустимими доказами є також підставою для відмови у її задоволенні.
Позовні вимоги про стягнення 3% та інфляційних втрат є похідними від позовної вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 19 000, 00 грн., тому не підлягають задоволенню у зв'язку із відмовою у задоволенні останньої.
Відповідно до ст. 49 ГПК України при відмові від позові судовий збір покладається на позивача.
Окрім того, як зазначено у п. 3.17.3. Постанови ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визнаючи недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір (пункт 1 статті 83 ГПК), господарський суд за результатами розгляду справи повинен з урахуванням вимог частин першої - четвертої статті 49 названого Кодексу вирішувати питання про стягнення та розподіл відповідних сум судового збору.
З врахуванням викладеного та статті 4 Закону України "Про судовий збір" , господарський суд стягує з позивача судовий збір у розмірі однієї мінімальної заробітної плати в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 82, п. 1 ч.1 ст. 83, ст. 84 та ст. 85 ГПК України, господарський суд,-
1. Визнати недійсною Угоду про відступлення права вимоги від 01 вересня 2010 рок у з дати її укладення.
2. У позові відмовити.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_5) -1073,00 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України ( доходний рахунок 31214206783002, МФО 811039, Банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 22030001, код ЄДРПОУ суду 03499916, код одержувача 380357260).
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 14 листопада 2012 року
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати:
1 - у справу
2 -3 сторонам на вимогу нарочним