83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
05.11.12 р. Справа № 5006/8/129/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.
При секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.
розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", м. Донецьк
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія",
м. Донецьк
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: представництва "Марк Шарп Енд Доме Ідеа, Інк", м. Київ
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Ткачук Тетяни Олександрівни, м. Київ
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Сак Ольги Володимирівни, м. Київ
про: стягнення 2022,93 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Представництва "Марк Шарп Енд Доме Ідеа, Інк": не з'явився
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Ткачук Тетяна Олександрівна: не з'явилась
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сак Ольга Володимирівна: не з'явилась
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія", м. Донецьк про стягнення 2022,93 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.07.2012 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на с?тороні позивача - представництво "Марк Шарп Е?нд Доме Ідеа, Інк", м. Київ, третю особу, яка не? заявляє самостійних вимог на? предмет спору на стороні пози?вача - Ткачук Тетяну Олександрівну, м. Ки?їв, третю особу, яка не заявляє самості?йних вимог на предмет спору на? стороні відповідача - Сак Ольгу Володимирівну, м. Київ.
В об?ґрунтування позовних вимог п?озивач посилається на поліс № 250590660 від 10.07.2010 р., посвідчення водія на Ткачук Тетяну Олександрівну, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 17.07.2007 р. № ААС 114951, подорожній лист
№ 228583 від 15.02.2010 р., довідку ДАЇ від 15.02.2010 р., по?станову Шевченківського районного суду м. Києв?а від 30.03.2010 р?. по адміністративній справі № 3-3054/10, звіт з оцінки транспортного засобу від 01.03.2010 р. № 52С/02, протокол огляду транспортного засобу № 52С/02 від 23.02.2010 р., рахунок № 3330 від 24.02.2010 р., страховий акт
№ 50216 від 09.03.2010 р., платіжне доручення від 06.04.2010 р. № 2503, правовстановлюючі документи тощо.
01.10.2012 р. через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшло клопотання, в якому останній зазначив, що позовні вимоги підтримує, просив долучити до матеріалів справи витребувані судом документи, просив прийняти рішення без участі представника позивача на підставі наявних у справі документів.
02.10.2012 р. на адресу суду від Шевченківського районного суду м. Києва надійшла адміністративна справа № 3-3054/10 щодо притягнення до адміністративної відповідальності Сак Ольги Володимирівни.
16.10.2012 р. через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшло клопотання, в якому останній зазначив, що позовні вимоги підтримує, просив долучити до матеріалів справи витребувані судом документи, просив прийняти рішення без участі представника позивача на підставі наявних у справі документів.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою визначеною у якості місцезнаходження за матеріалами справи.
Треті особи до жодного з судових засідань не з'явились, письмових пояснень щодо обставин справи не надали, про неявку суд не повідомили, про д?ату час та місце проведення су?дового засідання повідомлен?і належним чином.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і не надання ним певних документів у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішенням спору.
Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
15.02.2010 р. о 14 год. 00 хв. у м. Києві по вул. Пирогова, 4, у зв'язку з порушенням Сак Ольгою Володимирівною Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «Рено»», державний номер АА3619ЕА, що належить представництву "Марк Шарп Енд Доме Ідеа, Інк", під керуванням Ткачук Тетяни Олександрівни та автомобіля марки «Субару», державний номер АА8333ЕА, що належить Савальєвій І.В., під керуванням Сак О.В. на підставі довіреності від 15.10.2008 р. Дані факти засвідчені в довідці відділення ДАІ від 16.07.2011 р.
Судом при розгляді справи були досліджені матеріали адміністративної справи
№ № 3-3054/10, які надійшли від Шевченківського районного суду м. Києва.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва по адміністративній справі № 3-3054/10 Сак Ольгу Володимирівну визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 340,00 грн.
Таким чином, винною у скоєнні ДТП особою, згідно матеріалів справи, в тому числі постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2010 р. по справі є Сак О.В.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та представництвом "Марк Шарп Енд Доме Ідеа, Інк" було укладено договір № 250590660 від 10.07.2009 р. (далі по тексту - Договір).
Строк дії Договору з 10.07.2009р. до 09.07.2010 р.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль марки «Рено», державний номер АА3619ЕА був застрахованим.
Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача).
Об'єктом страхування є, в тому числі, автомобіль «Рено», державний номер АА3619ЕА.
Розмір франшизи за кожним видом страхового ризику визначено розділі 3 вказаного Договору.
Абзацом 2 ч. 1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до звіту з оцінки транспортного засобу від 01.03.2010 р. № 52С/02 вартість матеріального збитку, що визначена як сума вартості відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобілю марки «Рено», державний номер АА3619ЕА становить 1349,30 грн. (у т.ч. ПДВ).
Відповідно до страхового акту від 09.03.2010 р. № 50216, зазначена подія була визнана страховою та сума страхового відшкодування (сума виплати) склала, з урахуванням рахунку фактури № 73330 від 24.02.2010 р., 2022,93 грн.
У зв'язку з настанням страхової події, на виконання умов договору № 250590660 від 10.07.2009 р., на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 09.03.2010 р. страховиком (позивачем) був складений страховий акт від 09.03.2010 р. № 50216, зроблений розрахунок виплати страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 2022,93 грн. на користь представництва "Марк Шарп Енд Доме Ідеа, Інк" - власника автомобіля, що підтверджується платіжним дорученням
№ 2503 від 06.04.2010 р.
Таким чином, внаслідок настання ДТП- позивач по справі зазнав витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 2022,93 грн.
Згідно статті 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до п. 1 ст. 1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля).
Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Відповідно до матеріалів справи, 15.02.2010 р. о 14 год. 00 хв. у м. Києві по вул. Пирогова, 4, у зв'язку з порушенням Сак Ольгою Володимирівною Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «Рено»», державний номер АА3619ЕА, що належить представництву "Марк Шарп Енд Доме Ідеа, Інк", під керуванням Ткачук Тетяни Олександрівни та автомобіля марки «Субару», державний номер АА8333ЕА, що належить Савальєвій І.В., під керуванням
Сак О.В., що призвело до пошкодження транспортних засобів. Вина Сак О.В. підтверджена матеріалами адміністративної справи № 3-3054/10.
Таким чином, шляхом дослідження всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що ДТП сталося саме з вини Сак О.В.
На підставі довідки ДАЇ № 8576549, посилаючись на приписи Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно якої автомобіль «Субару», державний номер АА8333ЕА був застрахований у ЗАТ "Міська страхова компанія" станом на 15.02.2010 р. за полісом №ВС8752221, позивач вважає, що саме відповідач повинен відшкодувати спірну суму.
Такі посилання позивача судом не приймаються з огляду на наступне.
Витяг із електронної інформаційної бази МТСБУ за своїми ознаками є належним доказом по справі, оскільки цей документ формується на підставі запиту до єдиної центральної бази даних МТСБУ, яка формується на підставі відомостей, отриманих від страховиків-членів МТСБУ та містить підпис повноважної особи на ньому.
Згідно матеріалів справи, в тому числі витягу з електронної інформаційної бази МТСБУ, у ПрАТ "Міська страхова компанія" станом на 15.02.2010 р. за полісом №ВС8752221 був застрахований інший транспортний засіб, а саме автомобіль марки «Hyndai», державний номер T204KY150 (страхувальник Сак Сергій Юрієвич).
Також, листом від 29.10.2012 р. № 27448/7-3-11, що надійшов до господарського суду Донецької області 05.11.2012 р., Департамент інформаційних техногологій МТСБУ, повідомив про відсутність в ЦБД на дату ДТП - 15.02.2010 р., договору обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеного по відношенню до транспортного засобу, державний номер АА8333ЕА.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сак Ольги Володимирівни на момент скоєння ДТП не була застрахована відповідачем.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач - Приватне акціонерне товариство "Міська страхова компанія" на момент ДТП не був страховиком особи винної в скоєнні ДТП, що має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог заявлених до відповідача.
Будь-яких інших документів в підтвердження того факту, що відповідач по справі має будь-які договірні відносини, чи відносини обов'язкового характеру в силу Закону у відповідності до автомобіля «Субару», державний номер АА8333ЕА позивачем в порядку ст.33 ГПК України до справи не надано.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Шляхом оцінки всіх матеріалів справи та заслухавши пояснення обох представників сторін, суд дійшов висновку, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, тоді як матеріалів справи вбачається про відсутність зобов'язань (на підставі договору страхування, полісу або з інших підстав) відповідача по справі відносно автомобіля «Субару», державний номер АА8333ЕА.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 2022,93 грн. є необґрунтованими, не підтверджені матеріалами справи та не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі Конституції України, ст.ст. 526, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України "Про страхування", Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 4-6, 22, 27, 33, 42, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія",м. Донецьк про стягнення 2022,93 грн., відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 05.11.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення підписаний 12.11.2012 р.
Суддя Бокова Ю.В.