"07" листопада 2012 р. Справа № 4/27-11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,
суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу приватного малого підприємства "Тирас"
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 року
у справі за позовомприватного малого підприємства "Тирас"
до приватного виробничо-комерційного підприємства "Пера"
простягнення коштів
у грудні 2010 року приватне мале підприємство "Тирас" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з приватного виробничо-комерційного підприємства "Пера" 89 125 грн. заборгованості за поставлений товар.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.06.2012 року позов задоволено та постановлено про стягнення з відповідача 89 125 грн. боргу.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове рішення про відмову в позові.
Постанову апеляційного господарського суду оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 31.10.2012 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, і просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду.
Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Приймаючи постанову про скасування рішення суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд посилався на те, що видаткова накладна № РН-0000493 від 04.09.2008 року, на яку посилається позивач як на доказ поставки товару відповідачу, не містить обов'язкового реквізиту, визначеного Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" печатки або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку отримувача, отже не може вважатися належним первинним бухгалтерським документом та бути доказом проведення господарської операції з поставки товару, а тому за таких обставин правових підстав для стягнення з відповідача спірної суми боргу не має.
Проте погодитись з наведеними апеляційним господарським судом мотивами відмови у позові не можна.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що постачання товару відповідачу відбувалось за видатковими накладними № РН-0000483 від 26.08.2008 року, № РН-0000484 від 26.08.2008 року, № РН-0000493 від 04.09.2008 року, які підписані представниками сторін без будь-яких зауважень.
Перевіряючи обставини пов'язані, з постачанням товару за цими накладними судом першої інстанції встановлено, що отримавши товар на загальну суму 163 942,50 грн. відповідач зазначив про це у своїй податковій звітності щодо податку на додану вартість та визначив своє право на формування податкового кредиту на обсяг поставки по накладній № РН-0000493, підробка цієї накладної не знайшла свого підтвердження під час розслідування кримінальної справи, порушеної Теплицьким РВ УМВС у Вінницькій області 02.03.2011 року, за висновками почеркознавчої експертизи № 147-П від 11.04.2011 року, проведеної у межах кримінального провадження, підписання накладної від 04.09.2008 року керівником відповідача не виключається, довіреність на вчинення таких дій не вимагалась, а тому при такому положенні місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку щодо правомірності заявлених вимог та безпідставності заперечень відповідача, правильно постановив про задоволення позову і підстав для скасування рішення місцевого господарського суду з наведених апеляційним господарським судом мотивів не було.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 85, 1119-11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 року скасувати, а рішення господарського суду Вінницької області від 11.06.2012 року залишити без змін.
Стягнути з приватного виробничо-комерційного підприємства "Пера" (23800, смт. Теплик, Теплицький р-н, Вінницька обл., вул. І.Франка, 8а, код ЄДРПОУ 31857816) на користь приватного малого підприємства "Тирас" (46008, м. Тернопіль, вул. Живова, 32, код ЄДРПОУ 14049910) 891,25 грн. судового збору за подання касаційної скарги.
Видачу наказу доручити господарському суду Вінницької області.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко