"12" листопада 2012 р. Справа № 5006/2/1пд/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Демидової А.М. головуючого, Воліка І.М., Коваленко С.С.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_3 (третя особа-1)
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 20.06.2012 р. (залишено без змін ухвалу господарського суду Донецької області від 03.04.2012 р. про відмову у прийнятті позовної заяви ОСОБА_3 як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору до ПАТ "Родовід Банк" в особі Донбаської філії АТ "Родовід Банк" про визнання договору іпотеки припиненим)
у справі№ 5006/2/1пд/2012 господарського суду Донецької області
за позовомМалого приватного підприємства "Вест"
доПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Донбаської філії Акціонерного товариства "Родовід Банк"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору про1.ОСОБА_3 (третя особа-1); 2.Державний нотаріус першої Макіївської державної нотаріальної контори Макарова Надія Іванівна (третя особа-2) визнання договору іпотеки № Д002/СК-091/1.08.1 від 25.03.2008 р. недійсним,
Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.08.2012 р., на підставі п. 6 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.06.2012 р. у справі № 5006/2/1пд/2012 повернуто скаржнику.
ОСОБА_3 вдруге звернувся з касаційною скаргою та просить суд відновити строк на касаційне оскарження постанови Донецького апеляційного господарського суду від 20.06.2012 р.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, недоліки, викладені у вищезазначеній ухвалі суду касаційної інстанції, скаржник не усунув, лише додав окремі норми Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Господарського процесуального кодексу України та роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про судове рішення", шляхом їх цитування.
Вищезазначене свідчить, що вимоги п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК України скаржником не дотримано, а недоліки, викладені в ухвалі Вищого господарського суду України від 07.08.2012 р. -не усунуто.
Окрім того, суд касаційної інстанції зазначає, що в силу ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Оскаржувана постанова Донецького апеляційного господарського суду прийнята 20.06.2012 р., отже, останнім днем строку для подання касаційної скарги на вказану постанову є 10.07.2012 р.
Таким чином, зазначена касаційна скарга подана після закінчення строку, встановленого для її подання.
Відповідно до ст. 53 ГПК України Вищий господарський суд України може відновити пропущений строк в разі наявності поважних причин пропуску цього строку.
При цьому, виходячи зі змісту ст. 53 ГПК України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що у клопотанні про відновлення пропущеного строку повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за клопотанням сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК України.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Однак, вищезазначене свідчить, що при подачі вперше касаційної скарги скаржником було порушено норми процесуального права, дотримання яких є обов'язковим для всіх учасників судового процесу, що й перебуває у причинному зв'язку із значним пропуском скаржником встановленого статтею 110 ГПК України строку.
При цьому, наведені у заяві причини пропуску строку не можна вважати поважними через те, що можливість вчасного подання касаційної скарги на оскаржувану постанову залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер через порушення скаржником норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для задоволення поданої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, а тому, згідно з приписами ст. 53 ГПК України, скаржнику слід відмовити у відновленні пропущеного строку.
Зважаючи на викладене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 111, п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України,
Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Донецького апеляційного господарського суду від 20.06.2012 р. у справі № 5006/2/1пд/2012.
Касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.06.2012 р. у справі № 5006/2/1пд/2012 повернути скаржнику.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.М. Волік
С.С. Коваленко