13.11.2012Справа №5002-4/2378-2012
За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь
До відповідача - Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт», м. Алушта, смт. Партеніт
про стягнення 119 022,90 грн.
Суддя І.К. Бєлоглазова
Від позивача - Чернов О.І., довіреність № 20-3/5894/3 від 27.12.2011, юрисконсульт, посвідчення № 302 від 18.01.2011;
Від відповідача - не з'явився.
Суть спору:
Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь, звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Концерну «Військторгсервіс» в особі філії «Кримське управління військової торгівлі», м. Сімферополь, про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 334 917,64 грн. у тому числі 311 657,99 грн. заборгованості за договором №157 купівлі-продажу теплової енергії від 01.11.2007, 5 023,80 грн. 3% річних, 3 433,38 грн. інфляційних втрат та 14 802,47 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.11.2007 між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь, (продавець) та Концерном «Військторгсервіс» в особі філії «Кримське управління військової торгівлі», м. Сімферополь, (покупець) був укладений договір №157, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення, вентиляції, технології та підігріву води на потреби гарячого водопостачання у кількості, передбаченої договором, з врахуванням температурного графіку, а покупець зобов'язався прийняти теплову енергію та оплатити її по встановленим тарифам у передбачені договором строки. Проте, відповідачем були порушені зобов'язання щодо оплати поставленої теплової енергії, що призвело до виникнення боргу у розмірі 311 657,99 грн. та стало підставою для звернення до суду із позовною заявою.
Крім вимог про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 311 657,99 грн., позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 5 023,80 грн., 3 433,38 грн. інфляційних втрат та 14 802,47 грн. пені.
Ухвалою від 04.09.2012 суд замінив відповідача у справі - Концерн «Військторгсервіс» в особі філії «Кримське управління військової торгівлі», м. Сімферополь, на належного відповідача - Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт», розпочавши розгляд даної справи заново.
На підставі заяви позивача ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 2012 року розмір основної заборгованості за договором зменшено до 95 763,25 грн.
З врахуванням інфляційних втрат, річних та пені загальна сума позову відповідно до заяви позивача від 13.11.2012 становить 119 022,90 грн.
Відповідач у судове засідання не з'явився; надіслав письмовий відзив, в якому позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Строк розгляду справи продовжувався на підставі частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
01.11.2007 між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» (продавець) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськурорт» (покупець) (в редакції додаткової угоди від 03.05.2008) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язався прийняти на себе обов'язок продати покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення, вентиляції технології та підігріву води на потреби гарячого водопостачання у кількості, передбаченої договором, з врахуванням температурного графику, а покупець зобов'язався прийняти від продавця теплову енергію та сплатити її за встановленими тарифами у передбачені договором строки.
Відповідно до пункту 2.3 договору фактичне споживання теплової енергії за приладами обліку тепла та гарячої води підтверджуються актом-довідкою, підписаною повноважними представниками сторін та зданою покупцем не пізніше 29-ого числа розрахункового (поточного) місяця, який є невід'ємною частиною договору.
Згідно пункту 3.2.2 покупець зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в об'ємах та в строки, передбачені цим договором, з цією метою заздалегідь отримувати рахунки на сплату у продавця (не пізніше 20-ого числа місяця наступного за розрахунковим).
У пункті 6.1 договору сторони передбачили, що розрахунок за куповану теплову енергією здійснюється у грошовій або іншій, не забороненій діючим законодавством, формі, щомісячно, не пізніше 25-ого числа наступного за розрахунковим місяцем. Підставою для сплати покупцем теплової енергії є рахунки продавця (пункт 6.7 договору).
Відповідно до пункту 10.1 договору він укладений строк на п'ять років та діє з 01.11.2007 по 31.10.2012, а стосовно грошових зобов'язань - до повного їх виконання.
На виконання умов договору у період з 01.12.2010 по 01.06.2012 позивачем була здійснена поставка теплової енергії відповідача, що підтверджується актами - довідками від 27.12.2010, від 24.01.2011, від 21.02.2011, від 28.03.2011, від 26.04.2011, від 27.10.2011, від 24.11.2011, від 23.12.2011, від 23.01.2012, від 22.02.2012, 23.03.2012, від 17.04.2012, підписаними обома сторонами.
На виконання пункту 6.7 договору продавцем були виставлені відповідачу рахунки на сплату спожитої теплової енергії, а саме: №1200157 від 08.01.2011 на суму 39 546,20 грн., №110157 від 08.02.2011 на суму 44 082,53 грн., №210157 від 08.03.2011 на суму 57 546,00 грн., №310157 від 08.04.2011 на суму 62 810,34 грн., №410157 від 08.05.2011 на суму 11 038,36 грн., №510157 від 08.06.2011 на суму 592,02 грн., №610157 від 08.07.2011 на суму 822,25 грн., №710157 від 08.08.2011 на суму 164,45 грн., №810157 від 08.09.2011 на суму 98,66 грн., №910157 від 08.10.2011 на суму 336,47 грн., №1010157 від 08.11.2011 на суму 6 946,68 грн., №1110157 від 08.12.2011 на суму 48 337,28 грн., №1210157 від 08.01.2012 на суму 37 480,02 грн., №120157 від 08.02.2012 на суму 67 313,23 грн., №220157 від 08.03.2012 на суму 96 141,90 грн., №320157 від 08.04.2012 на суму 40 931,78 грн., №420157 від 08.05.2012 на суму 15 894,74 грн., а всього на суму 530 082,91 грн. (т. 1, а.с. 109-125).
Факт отримання рахунків Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» підтверджується підписами його представників у реєстрі видачі рахунків, актів приймання-передачі, податкових накладних (т. 1, а.с. 126-150, т. 2, а.с. 1-4).
Зауважень з боку відповідача щодо строків поставки, кількості та якості поставленого товару на адресу позивача не надходило.
Таким чином, відповідач, прийнявши від позивача теплову енергію, прийняв на себе зобов'язання щодо здійснення оплати її вартості, однак дані зобов'язання відповідачем належним чином не були виконані.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач спожиту теплову енергію сплатив частково на суму 218 424,92 грн., що підтверджується банківськими виписками (т. 2, а.с. 6-27).
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію на день звернення позивача з позовом становила 311 657,99 грн. (530 082,91 - 218 424,92).
Між сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків, за результатами якої було складено та підписано відповідний акт, який станом на 01.06.2012 підтверджує наявність боргу покупця у вказаній сумі. Акт звірки підписаний відповідачем без зауважень (т.2, а.с. 50).
Під час розгляду справи відповідач частково сплатив існуючу заборгованість у сумі 215 894,74 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких долучені до матеріалів справи (т. 2, а.с. 47-49).
Таким чином на день розгляду справи заборгованість відповідача за договором №157 від 01.11.2007 становить 95 763,25 грн.
Заперечень проти існуючої заборгованості від відповідача не надходило, доказів погашення боргу суду не надано.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналіз матеріалів справи дозволяє суду дійти висновку, що між позивачем та відповідачем існували правовідносини, пов'язані з поставкою товарів, які згідно статті 712 Цивільного кодексу України регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 95 763,25 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім вимог про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 95 763,25 грн., позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 5 023,80 грн., 3 433,38 грн. інфляційних втрат та 14 802,47 грн. пені.
Згідно статей 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.
Відповідно до пункту 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Поняття пені передбачено у пункті 3 статті 549 Цивільного кодексу України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 7.2.1 договору за несвоєчасні розрахунки за поставлену покупцю теплову енергію покупець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.
Згідно до Закону України « Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96 ВР, винна сторона сплачує пеню в розмірі не більш ніж подвійна облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України обмежує строк нарахування пені 6 місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За розрахунком позивача, виконаним на підставі чинного законодавства та договору, з врахуванням приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», вбачається, що сума пені за договором від 01.11.2007 становить 14 802,47 грн. Ця сума підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума річних за період прострочення платежу за договором від 01.11.2007 складає 5 023,80 грн., сума інфляційних втрат за період з 01.02.2011 по 30.06.2012 становить 3 433,38 грн. Ці суми також підлягають стягненню з відповідача.
Таким чином вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 119 022,90 грн. є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати суд відносить на відповідача за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог судовий збір у сумі 4 317,89 грн. підлягає поверненню позивачу.
У судовому засіданні 13.11.2012 оголошена вступна та резолютивна частина рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 14.11.2012.
З урахуванням викладеного, керуючись статей 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь, до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт», м. Алушта, смт. Партеніт, про стягнення заборгованості в розмірі 119 022,90 грн. задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт», м. Алушта, смт. Партеніт, на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь, 119 022,90 грн. заборгованості, у тому числі 95 763,25 грн. заборгованості за теплову енергію, 3 433,38 грн. інфляційних втрат, 5 023,80 грн. річних та 14 802,47 грн. пені.
3. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт», м. Алушта, смт. Партеніт, на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь, 2 380,46 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
4. Повернути Орендному підприємству «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь, з державного бюджету України 4 317,89 грн. судового збору у зв'язку зі зменшенням суми позову.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.К. Бєлоглазова