Справа №2601/13039/12
Провадження № 2/2601/3732/12
Іменем України
30.10.2012 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Овдій А.В.,
провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВДП», про визнання третейської угоди недійсною,
позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк»про визнання недійсною третейської угоди у вигляді третейського застереження, викладеного в п.5.2 Договору поруки № 014-03\14 від 16.03.2007 р., укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк», ТОВ «ВДП»та ОСОБА_1
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між сторонами був укладений Договір поруки № № 014-03\14 від 16.03.2007 р. і п.5.2 даного Договору містить третейську угоду у вигляді третейського застереження про передачу спору на вирішення третейського суду у разі відсутності згоди сторін у спірних питаннях. Позивач стверджує, що при укладанні даного Договору, а саме п.5.2., який містить третейське застережння, було відсутнє волевиявлення позивача і викладення застереження в такій редакції не відповідало його внутрішній волі, що суперечить вимогам ст.203 ЦК України.
Крім того, позивач зазначає, що відповідач при укладанні договору не надав можливості ознайомитися ні з Положенням про постійно діючий третейський суд, ні з регламентом даного постійно діючого третейського суду, які є основними документами, на підставі яких діє третейський суд. А також відповідачем була прихована інформація, що Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків створений Асоціацією українських банків, членом якої є відповідач.
На думку позивача положення п.5.2 Договору поруки не відповідають принципам цивільного судочинства щодо справедливості, добросовісності та розумності, що є підставою для визнання даної третейської угоди недійсною.
В ході розгляду справи представник позивача підтримала позовні вимоги і обгрунтування позову в повному обсязі та просила суд позов задовольнити, з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його необгрунтованість. В обгрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що у Банку відсутній обов»язок ознайомлювати позивача з Регламентом третейського суду та положенням про третейський суд, оскільки зазначені вимог не грунтуються на вимогах Закону України «Про третейські суди». Зазначена інформація є загальнодоступною і позивач після отримання проекту договору мав право ознайомитись як з регламентом, так і з положенням про третейський суд.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16.03.2007 р. між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_1, ТОВ «ВДП»був укладений Договір поруки № 014\03-14.
Пунктом 5.2 зазначеного Договору передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст.5 Закону України «Про третейські суди»домовились про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або ОСОБА_2 у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
При зверненні до суду в обгрунтування свого позову позивач зазначав, що укладання п.5.2 Договору поруки не відповідало його внутрішній волі, що суперечить вимогам ст.203 ЦК України.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам.
В силу ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 ст.5 Закону України «Про третейські суди»визначено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь - який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд Регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.
На підставі ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до вимог ст. 638 ЦК України, сторонами договору було досягнуто згоди з приводу усіх суттєвих умов договору, про що свідчить підписи на Договорі поруки.
З наведеного вбачається, що при укладенні Договору поруки позивач та відповідач дійшли взаємної згоди щодо визначення в п.5.2. третейського застереження, яке визначає порядок вирішення спорів, зі змістом договору позивач був ознайомлений, про що свідчить його підпис та укладення третейської угоди не суперечить чинному законодавству України.
Позивач мав право у разі його незгоди з положеннями п.5.2 Договору поруки відмовитись від його підписання, однак він розпорядився своїми правами на власний розсуд.
Відповідно до ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві.
Враховуючи викладене, оцінюючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню
Керуючись ст.ст.3, 10, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВДП», про визнання третейської угоди недійсною залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
Суддя