Справа № 2601/18046/12
Проовадження № 2/2601/4847/12
Іменем України
13.11.2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
з участю секретаря Крекотень О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Другої київської державної нотаріальної контори, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом, в якому просить визначити йому додатковий строк тривалістю один місяць для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його дідуся ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що за час життя 21.09.1985 р. ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори, за умовами якого на випадок своєї смерті зробив розпорядження про те, що належний йому житловий будинок з прилеглими до нього надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1, заповідає позивачу як онукові. Для отримання спадщини позивач не зміг вчасно звернутись із заявою у нотконтору, оскільки на момент смерті дідуся ОСОБА_1 був неповнолітнім. Позивач не знав про існування заповіту на його користь. Його батько ОСОБА_2 та брат батька ОСОБА_3, які є спадкоємцями за законом, прийняли спадщину, знали про існування заповіту, проте позивачу не повідомили.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.
Представники відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні не визнали позовні вимоги та заперечували проти їх задоволення, посилаючись на безпідставність вимог позивача.
Відповідач Друга київська державна нотаріальна контора в судове засідання не забезпечила явку свого представника, надіславши клопотання про слухання справи у відсутності їх представника.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується даними свідоцтва про смерть, повторно виданого 07 жовтня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського РУЮ в м. Києві. (а.с. 7)
Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, що належав померлому на підставі договору на право забудови будинку та безстрокового користування земельною ділянкою, посвідченого Другою київською державною нотаріальною конторою 08.06.1950 р.
18 жовтня 1996 р. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернувся його син ОСОБА_3 У Другій Київській державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа № 640, з якої вбачається, що 18.10.1996 р. ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом.
Ухвалою Голосіївського райсуду м. Києва від 15.07.2010 р. визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Постановлено визнати право власності за ОСОБА_2 на ? частину спадкового майна після смерті ОСОБА_5, а саме кімнати № 1-6 (з урахуванням перенесення стіни на рівень внутрішньої стіни кімнати 1-7) та кімнату 1-7, відповідно до технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 та право власності на ? частину земельної ділянки за вказаною адресою. Визнати за ОСОБА_3 право власності на кімнати 1-5 ( з урахуванням перенесення стіни кімнати 1-6 на рівень внутрішньої стіни кімнати 1-7) та кімнату 1-8, відповідно до технічного паспорту на вказаний будинок та залишити у постійному користуванні ОСОБА_3 кімнати 1-1, 1-2, 1-3, 1-4 та 1-9 згідно технічного паспорта на вказаний будинок, які є кімнатами загального користування та не відносяться до жилих приміщень. (а.с. 13-16)
Також в судовому засіданні встановлено, що 21.09.1985 р. ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори, згідно якого належний йому жилий будинок з прилеглими до нього надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 заповів онукові ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
При вирішенні питання щодо продовження строку для прийняття спадщини за позовом ОСОБА_1 суд вважає, що підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України в редакції 1963 р., які діяли на час відкриття спадщини, хоча позивач при зверненні до суду просить вирішити спір на підставі ст. 1270 ЦК України в редакції 2003 р.
Відповідно до ст. 548 ЦК України в редакції 1963 р. для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням.
Прийнята спадщина визнається належною спадкодавцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 549 ЦК України визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1/ якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо, строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
Відповідно до ст. 550 ЦК України строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 549 ЦК України, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.
У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкодавцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є онуком померлого ОСОБА_5 Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли його діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що він пропустив строк для прийняття спадщини і звернення до нотконтори, оскільки не знав про наявність заповіту. Про те, що померлий ОСОБА_5 склав на його ім'я заповіт йому стало відомо влітку 2012 року. Після смерті ОСОБА_5 позивач не звертався у визначений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Крім того, суду не надано доказів, що позивач фактично вступив в управління спадковим майном.
Для вирішення питання щодо продовження строку для прийняття спадщини суд повинен встановити поважність причин пропуску даного строку, існування об'єктивних обставин або істотних труднощів у спадкодавця на час відкриття спадщини для її прийняття у визначені законом строки.
Суду не надано належних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини позивачем.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Другої київської державної нотаріальної контори, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: